Спосіб лікування урогенітального хламідіозу

Спосіб лікування урогенітального хламідіозу, що передбачає проведення дезінтоксикації, який відрізняється тим, що як неспецифічний засіб використовують метод інтерактивної дезінтоксика 3 ситуації в регіонах, в цілому, за рівнем загальної захворюваності, мала тенденцію до зростання у 2004 році і майже на 31% перевищили аналогічні показники 1999 року [8]. Опосередковано, до екзозалежних хвороб, можна віднести хвороби органів дихання, які займали перше місце (24,5%) в структурі поширеності за класами хвороб; на другому місці (22,5%) хвороби системи кровообігу; на третьому (9%) - хвороби органів травлення; на четвертому місці (6,6%) - хвороби кістковом’язової системи; п'яте місце належить хворобам ендокринної системи і обміну речовин, психічним захворюванням, тощо. За рівнями поширеності вони відносяться до індикативних констант соціоекологічного неблагополуччя [4, 13, 14, 17, 21]. Особиста експертна оцінка (1000 амбулаторних карт) обсягу та якості терапії зазначених хвороб, які переважно зустрічаються в різних комбінаційних варіантах засвідчили: а) екстенсивне призначення засобів медикаментозної терапії (10-12 препаратів); б) збільшення термінів лікування (до 3-4 місяців і більше); в) ігнорування необхідності лікування супутніх порушень з боку органів і систем організму (ендо- та екзопатології); г) недооцінку рівнів накопичення в організмі радіонуклідів, свинцю, отрутохімікатів, ртуті, вуглеводню тощо). За наведених умов стану важливих компонентів життєзабезпечення, розробка інноваційних технологій оптимізованих лікувальних методів еферентної терапії, сутність призначення яких характеризувалась і відповідала принципам та вимогам пред'явленим до методик відповідного рівня, є обгрунтованою. Однією з різноманітностей еферентної терапії є метод екстракорпоральної гемокорекції, застосування якого забезпечує: а) елімінацію екзотоксинів і ендотоксинів (антигенів, антитіл, циркулюючих імунних комплексів, патологічних продуктів обміну тощо); б) стимуляцію компенсаторного механізму захисту тканин, шляхом активації інтерстиціального гуморального транспорту токсикантів (екзогенного та ендогенного походження) до магістральних судин; в)покращення доступності терапевтичних засобів до збудників, особливо з внутріклітинною їх дислокацією; г) покращення доступу антибіотиків і імунокомпетентних клітин до зон запалення; д) тривалу (протягом 4-6 місяців) позитивну терапевтичну дію [5, 8, 25]. В цьому зв'язку актуалізується проблема анамнестичної діагностики і терапії, порушень з боку органів і систем, передусім донозологічних, ранніх клінічних проявів обумовлених впливом чинників зовнішнього середовища поєднаної дії іонізуючого опромінення, важких металів, отрутохімікатів, а також пошуку методів корекції виявлених порушень. Забруднення грунтів цими токсикантами носить, як правило, незворотній характер і процес їх накопичення в поверхневих шарах грунту буде продовжуватись, навіть в умовах невеликого, але постійного їх привнесення. Основними джерелами надходження зазначених токсикантів в організм залишаються продукти харчування, питна вода, атмосферне повітря [4, 21]. 12738 4 Вище наведене дозволяє зробити обґрунтований висновок, що до подальшого пошуку методів детоксикації при лікуванні різних нозологічних захворювань, зокрема УГІ, в поєднанні з засобами етіопатогенетичної дії, які за своєю комплексною позитивністю повинні впливати більш ефективно на перебіг захворювання створюючи умови суттєвого прискорення, як клінічного і біологічного одужання [2, 18]. Зараз особливо актуалізується проблема реабілітації хворих у яких в результаті поєднаної дії екзотоксикантів (отрутохімікатів, свинцю, пестицидів) та наслідкових, в результаті наявності тих чи інших, зростає впливовість ендотоксинів, обумовлюючи таким чином появу потужного токсичного навантаження [2, 13, 17, 18, 20]. Наведені інтоксикаційні стани є основною причиною функціональних та органічних змін на системному, органному, клітинному, молекулярному рівнях, спонукаючи до негативного розвитку і перебігу захворювань утруднюючи, за цих обставин, процеси реабілітації [26]. В сучасних умовах існуючі способи еферентної дезінтоксикаційної терапії використовуються загалом при гострих деструктивних процесах, коматозних станах, отруєннях, важкій ендогенній інтоксикації, маніакальних і депресивних психозах, тобто в умовах екстремальних ситуацій. Разом з тим відомі методи зазначеної терапії, не знайшли належного застосування при багатьох хронічних соматичних, психічних захворюваннях, та інфекційній патології, що пояснюється відсутністю обгрунтованих технологій. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється є відомий спосіб лікування урогенітального хламедіозу, що передбачає в комплексній терапії проведення гемосорбції [5]. Однак, названий метод хоч і має у своїй основі завдання виведення токсичних субстанцій, відзначаються порівняльною складністю застосування. Оскільки при використанні гемосорбції відбувається значна травма формених елементів крові і зовсім не рідко, суттєве розбалансування згортувальної системи крові, технологічна необхідність катетеризації центральних вен, з усіма витікаючими небезпечностями цього інвазивного втручання. Ще одним суттєвим недоліком є застосування специфічних сорбентів, які поки ще не знайшли широкого застосування в медицині у зв'язку з їх відносно високою вартістю, а також необхідністю заміни сорбційних колонок і обмеженим їх виробництвом. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в технології премедикації (масивна елімінація екзо- і ендотоксинів з організму) методом мембранного плазмоферезу, що сприяє підвищенню терапевтичної ефективності дії лікувальних заходів. Технічний результат, який отримується в наслідок вирішення завдання, полягає у підвищенні ефективності реабілітації хворих на урогенітальні інфекції за рахунок вилучення із кровоточу накопичених, зазначених вище екзо- та ендотоксикантів, що зумовить суттєве підвищення практично всіх констант гомеостазу. 5 Поставлена задача вирішується тим, що при лікуванні урогенітального хламідіозу, згідно корисної моделі, в якості неспецифічного засобу використовують метод інтерактивної дезінтоксикації шляхом проведення мембранного плазмоферезу, що передбачає забір крові з ліктьової вени в кількості 800мл, та інфузію кровозамінного розчину в тому ж об'ємі, вилучення лейкомаси та плазми в об’ємі 50% від загального об'єму ексфузійної крові, решту плазми та всю еритроцитарну масу реінфузують в ту ж ліктьову вену за добу до початку етіотропної терапії і через добу по її закінченню загальною кількістю в залежності від ступеню потенційного екологічного ризику та стану порушень у системі перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту. Завдяки цьому відбувається інтенсивне виведення з організму зовнішніх токсикантів, які вносяться в організм з продуктами харчування, водою, повітрям, тощо, "метаболічних" ендотоксинів, які є результатом порушених функцій органів і систем. Безпосередніми причинами визначаючими вираженість полі органної дизфункції являється неоднакова можливість органів протистояти відносній гіпоксії і зниженню кровообігу та характеру чинників агресії. Виходячи з цього, основними патогенетичними ланками ненадійності органів і систем, не дивлячись на поліетіологічність їх формування, є гіпоксія, інтоксикація, імуносупресія. За сучасними поглядами навіть мало виражена гіпоксія відноситься до патофізіологічних процесів, розвиток яких в умовах дефіциту кисню і дії токсичних речовин призводить до порушення аеробного синтезу енергії, гальмування енергозалежних металобічних функцій клітинних мембран, до структурних змін і загибелі клітин. Отже застосування запропонованого способу слід віднести до категорії вагомосприяючих ефективності терапії, оскільки підвищується функціональна дієздатність органів і систем, які знаходились під впливом хронічного токсичного навантаження. Спосіб лікування (УГІ) з застосуванням мембранного плазмоферезу, що заявляється проводять таким чином: хворого розміщують в заздалегідь підготовлену палату на функціональне ліжко. Після накладування скрутня, дезінфікуючої обробки ліктьового згину 70% спиртом, пунктується ліктьова вена і здійснюється інфузія плазмозамінного розчину (0,9% Nad в об'ємі 400-500мл), далі проводиться плазмосепарація з використанням плазмофільтру ПФМ-800 виробництва компанії "Плазмофільтр", (Росія). При безапаратному плазмоферезі ексфузія і реінфузія еритроцитарної маси здійснюється під дією сили ваги по одно-голковій схемі. За один цикл (20хв) виділяли 200мл плазми. За один сеанс 800мл плазми. Плазмофільтр має камери для притоку крові, відокремлені від камер збору плазми пористою мембраною. Мембрана завтовшки 10мкм та має пори розміром біля 0,5мкм в діаметрі, що дозволяє вільно проходити через останні рідких компонентів крові і затримувати всі формені елементи. Таким 12738 6 шляхом плазма збирається в камерах і виводиться із плазмофільтру. Особливою привабливістю використання наведеного способу є його здатність до відведення екзо- і ендотоксичних субстанцій і недоокислених продуктів метаболізму в циркулюючу кров з заблокованих зон системи кровообігу, завдяки покращенню реологічних властивостей крові, насичення елементами крові паренхіматозних органів, особливо тих, які активно піддаються ураженню різноджерельних токсикантів, що призводить до активного їх виведення на кінцевому етапі вищезазначеної технології. Таким чином, застосування способу з використанням мембранного плазмоферезу в комплексній терапії УГІ та вагомій супутній патології, перебіг яких постійно супроводжується значним токсичним навантаженням, сприяє виведенню екзо- і ендотоксикантів, підвищенню функціонування органів і систем, корекції клітинного та гуморального імунітету тощо, в результаті чого забезпечується клінічне та біологічне одужання майже у 100% випадків при моноінфекції і в 99,8% - при асоційованих формах. Результати комплексних діагностичних обстежень через рік після лікування засвідчили, у всіх осіб, також повне біологічне одужання. Приклади конкретного застосування запропонованого способу [1]. Хвора М. 21 рік. Медична картка хворої №731. Постійно мешкає в районі підвищеної потенційної екологічної небезпеки та працює різноробочою в агрофірмі. Хворіє близько двох років та неодноразово лікувалась. На підставі анамнезу клінічних, інструментальних та лабораторних обстежень виставленим діагнозом був: Хронічний двосторонній аднексіт хламідійно-мікоплазмової етіології. Хронічний ендоцервіцит. Фолікулярний полікістоз. Ерозія шийки матки. Бактеріальний вагиноз. Хронічний уретрит. Супутні хвороби: астеноневротичний синдром, хронічний холецистит, гастро дуоденіт, дифузний зоб. Хвора з 12.03.2004 року по 26.03.2004 р. отримала лікування: Плазмоферез (загалом 2-а сеанси - до та після епіотропноЇ терапії). 1. Вільпрофен 500мг х 2 о/д №20. 2. Ербісол 2,0 в/м №20 1 р/д. 3. Траумель 2,2 п/м (область проекції яєчників) №5 ч/день 1 р/д. 4. Віоспорін 1 д. X 2 р/д №20. 5. Ультразвук інтрацевікально №3 + крем тридерм, ч/день. 6. Ультразвук інтравагінально №3 + крем далацин, ч/день. Технологія послідовності терапевтичних процедур: до початку специфічної терапії проводився один сеанс дезінтоксикаційної терапії, шляхом екстракорпоральної гемокорекції з використанням саме мембранного плазмоферезу. На фоні терапії проводились лабораторні дослідження (цитологічні, імунологічні, біохімічні), інструментальні (ультрахвильова діагностика, кольпоскопія). Після проведеного лікування (на 15 добу) констатувався стан, який оцінювався в якості одужан 7 ня. В контрольних зразках, епітеліальних клітин (уретра, шийка матки, пряма кишка) збудники хламідіозу, мікоплазмозу не виявлялись, тобто мало місце повне клінічне і біологічне одужання. На 16 добу знову здійснювався один сеанс плазмоферезу. Через два місяці, один та два роки контрольні дослідження, також засвідчили відсутність клінічного і біологічного рецидиву основного захворювання. Орієнтовним контролем була інша особа, яка соціальними, медичними, психологічними параметрами характеризувалась максимальною схожістю. Однак, з технології лікування виключалось застосування екстракорпоральної гемокорекції, а саме мембранного плазмоферезу. Медико-соціальна оцінка даних суб’єктивних скарг, клінічного перебігу, результатів лабораторних, інструментальних досліджень засвідчили порівняно меншу швидкість зворотного розвитку патологічних процесів, що стало підставою до збільшення терміну терапії на 11 діб. Такий не бажаний стан розвитку реабілітаційного процесу явився підставою для призначення мембранного плазмоферезу уже в процесі подовженої терапії. В результаті таких додаткових технологічних дій кінцеві результати реабілітації в строковому та відстроченому термінах практично не відрізнялись поміж собою у першої хворої в порівнянні з другою, зокрема при цьому помітно нормалізувались показники гомеостазу ПОЛ-АОС та системи антиоксидантного захисту. Виходячи з вищенаведеного особистого досвіду з питань формування екзозахворювань на територіях різного ступеня потенційної екологічної загрози для населення регіону, нами з залученням клініко-біохімічних методів проведена апробація методу, що заявляється. У Київському обласному шкірно-венерологічному диспансері було проліковано 40 хворих на протязі 2003-2004 p.p. з різною урогенітальною патологією статевого шляху інфікування (асоційовані форми хламідіозу). Дезінтоксикаційний курс складався з двох операцій проведення екстракорпоральної гемокорекції шляхом мембранного плазмоферезу, за добу до початку етіотропної терапії і через добу по її закінченні, однак їх загальна кількість визначалась індивідуально в залежності від ступеню (надзвичайно - високого, дуже високого, високого, підвищеного) потенційного екологічного ризику та стану порушень у системі перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту, як одних з інформативних показників рівня екзо- ендогенної інтоксикації. Показники системи перекисневого окислення ліпідів (ПОЛ) і активності антиоксидантної системи (АОС) захисту організму визначались за загальноприйнятими методиками [14, 17]. Концентрація проміжного продукту перекисневого окисленнягідроперекісів (ГП), концентрація кінцевого продукту пере кисневого окислення - малонового діальдегіду (МДА), супероксиддисмутаза (СОД), накопичення молекул середньої маси (МСМ) досліджувались серед хворих, які за соціальними, медичними, психологічними та економічними 12738 8 ознаками характеризувались в якості однорідного контингенту, однак в процесі аналітичного групування свідомо були розділені за принципом екологічної безпечності територій мешкання. Першу групу складали хворі з асоційованою, ускладненою формою УГХ, що мешкали на територіях віднесених до статусу підвищеного потенційного екологічного ризику, в другу входили особи з неасоційованою та неускладненою формою УГХ, які мешкали на аналогічній території, в третю групу входили практично здорові люди (орієнтовний контроль) з постійним місцем проживання на територіях підвищеного екологічного забруднення, четверта - була групою абсолютного контролю (донори) за ознаками мешкання (зона мінімального екологічного забруднення) та станом здоров’я. Результати дослідження та їх обговорення представлені у табл.. Показники, що вивчались, свідчать про достовірне збільшення вмісту ГП, МДА, СОД, МСМ у крові хворих І-ІІ груп осіб порівняно, з ІІІ та особливо групою IV. Достовірною виявилась різниця у відношенні кінцевих продуктів ПОЛ, що характеризувалась досить високою концентрацією МДА, особливо при порівняні І та II груп, тобто серед груп осіб, що мешкали на територіях підвищеного екологічного ризику потенційно небезпечного для здоров’я. Показники активності СОД у осіб І-ІІ груп обстежених були також достовірними поміж собою та в порівняні з групами контролю - III і ІV. Недостовірною відмінністю характеризувались лише показники ПОЛ-АОС III групи в порівнянні з контрольною ІV групою, що пояснюється, головним чином, складом зазначених груп досліджених, які відносились до категорії "практично здорових". Показники активності СОД відносяться до найбільш інформативних, оскільки вони відіграють визначну роль у підтримці гомеостазу ПОЛ-АОС та слугують орієнтиром напрямку порушень у системі перекисневого окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту. Вираженість цього дієвого ферменту у досліджених осіб І-ІІ-III груп була достовірно нижчою, як у порівнянні поміж собою так із ІV контрольною групою. З урахуванням змінених інших показників ПОЛ-АОС це може розглядатись в якості вагомого свідчення про більш виражену дієвість стану забрудненості екологічного середовища на організм, зокрема рівня його ендогенної інтоксикації, саме асоційованих і ускладнених форм УГІ в порівнянні з неускладненими моноінфекціями. Таким чином, встановлені кількісно-якісні параметри системи АОС та підвищення активності ПОЛ і їх достовірна залежність (Р