Спосіб лікування вагітних із хронічним пієлонефритом

1. Спосіб лікування вагітних із хронічним пієлонефритом, що включає введення антибактеріальних препаратів, низькомолекулярних розчинів, 3 буває патогенетичного значення у розвитку акушерських ускладнень на тлі загострення ХП. Тому пропонується додатково до введення антибактеріальних і сульфаніламідних препаратів, низькомолекулярних розчинів та вітамінів, антиагрегантів вводити також 10% альбумін та суху плазму [Яковлева Э.Б., Гребельная Н.В. Пиелонефрит - проблема современного акушерства (клиническая лекция) // Здоровье женщины. 2004. - №3 (19). - С. 67-70]. Цей спосіб найбільш ефективний із існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відносяться збереження у частини вагітних жінок з ХП проявів імунодефіцитного стану, зокрема, синдрому імунотоксикозу, та порушень мікрогемоциркуляції внаслідок ендогенного токсикозу, які на патогенетичному рівні обумовлюють прогресування акушерських ускладнень (фетоплацентарної недостатності, невиношування, гестозів другої половини вагітності, передчасні пологи, загибель плода). У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності лікування ХП у вагітних шляхом додаткового введення глутаргіну. Підставою для цієї пропозиції була вперше встановлена авторами корисної моделі закономірність, яка полягає в тому, що при додатковому введенні глутаргіну вагітним з ХП, у значної кількості пацієнток суттєво покращуються біохімічні та імунологічні показники, що в клінічному плані сприяє більш швидкому досягненню ремісії захворювання, покращенню загального стану вагітної, зменшенню частоти ураження фетоплацентарного комплексу. Глутаргін - це вітчизняний препарат з вираженими антиоксидантними, мембраностабілізуючими та детоксикуючими властивостями, якому також властивий м'який імунокоригуючий ефект. Глутаргін являє собою сіль Lаргініну та глютамінової кислоти, що дає можливість зв'язувати аміак і зменшувати прояви метаболічного та імунотоксикозу. Поставлена задача вирішується таким чином. Вагітній хворій на ХП додатково до способупрототипу вводяться антибактеріальні препарати, низькомолекулярні розчини, вітаміни з антиоксидантними властивостями, антиагреганти у середньотерапевтичних дозуваннях та додатково глутаргін. 1. Запропонований спосіб здійснюється таким чином: вагітній жінці, хворій на ХП, призначають цефазолін по 1,0г через 12 годин внутрішньом'язово протягом 5-7 діб, нітроксолін по 0,1г через 6 годин 14 діб, внутрішньовенні інфузії реосорбілакту по 250мл №3, токоферолу ацетат по 200мг 2 рази на добу, пентоксифілін по 0,1г 3 рази на добу усередину та додатково вводять глутаргін внутрішньовенно крапельно по 15-20мл 4% розчину препарату два рази на добу з інтервалом 10-12 годин між введеннями протягом 3-4 діб поспіль, а потім здійснюють пероральне введення глутаргіну 14688 4 в дозі 0,5г 3-4 рази на добу протягом 14-20 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. При розробці запропонованого способу лікування загострення ХП у вагітних нами було обстежено дві групи хворих вагітних, які були рандомізовані за клінічними проявами патологічного процесу у нирках та акушерською ситуацією на час нашого обстеження (середній термін гестації 24,5±1,2 доби), - перша (26 осіб), яка отримувала лікування відповідно до запропонованого способу, та друга група (25 осіб), які лікувалися відповідно до способу-прототипу. Вагітні обох груп підлягали клінічному, інструментальному, бактеріологічному, спеціальному імунологічному та біохімічному обстеженню до і після лікування. Клінічна картина загострення ХП в обох групах була типовою та характеризувалася збільшенням температури тіла у межах 37,5-39,2°С, протрусом, загальною слабкістю, інтоксикацією, головним болем, відсутністю апетиту. Всі пацієнтки надавали скарги на біль у поперечній ділянці з боку ураження, іноді з ірадіацією униз до статевих органів. При огляді визначалися сухість і обложеність язика, прискорення пульсу та дихання. В аналізі сечі визначалася бактеріурія (понад 10 мікробних тіл в 1мл сечі), протеїнурія (до 1г/л), в ряді випадків мікро; в крові - підвищена ШОЕ, лейкоцитоз, зсуви лейко-формули у лівий бік; помірна гіпо- та диспротеїнемія. При УЗД дослідженні нирок виявлені деформація чашечково-лоханочної системи, в ряді випадків порушення відтоку сечі і гідронефроз; у деяких вагітних - нефроптоз І-ІІ ст. Всім жінкам проводилось комплексне соматичне та акушерське обстеження, здійснювалися оцінка стану фетоплацентарного комплексу (ФПК) за рівнем гормонів плаценти і плода, ультрасонографія ФПК, бактеріологічні дослідження сечі. Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та їх молекулярний склад досліджувався методом диференційованої преципітації в 2%, 3,5% і 6% розчинах поліетиленгліколя модифікованим засобом. Дослідження рівня фактору некрозу пухлини (ФНП- ) та інтерлейкіну 4 (IL-4) у сироватці крові здійснювалося методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем "Протеиновый контур" (Росія). Стан мікрогемоциркуляції вивчався за допомогою біомікроскопії бульбарної кон'юнктиви (ББК) з використанням фотощілинної лампи ЩЛ-2М та обчислюванням кон'юнктивальних індексів (судинних (КІ1), внутрішньосудинних (КІ2) змін та позасудинних (периваскулярних) порушень (КІ3), а також загальний кон'юнктивальний індекс КІзаг=КІ1+КІ2+КІ3. В ряді випадків проводили капіляроскопію. Проведенні спостереження дозволили встановити, що використання запропонованого способу лікування ХП у вагітних сприяє чітко вираженій позитивній динаміці клінічних проявів (таблиця 1). 5 14688 6 Таблиця 1 Вплив запропонованого способу лікування вагітних із ХП на клінічні показники (М±m) Тривалість клінічних симптомів: - загальної слабкості - підвищеної температури - нездужання - зниженого апетиту - головного болю - зниженого настрою - больового синдрому у попереку - іррадіації болі - "+" симптому Пастернацького - лейкоцитозу у крові - підвищеної ШОЕ - збільшеного рівня паличок - протеїнурії - лейкоцитурії - бактеріурії З таблиці 1 видно, що запропонований спосіб лікування загострення ХП у вагітних чинить позитивну дію на клінічний перебіг захворювання у переважної більшості пацієнток першої групи, що полягає у більш швидкому досягненні повноцінної клінічної ремісії (на 6,7±0,1 доби; Р