Спосіб лікування хронічного уретрогенного простатиту хламідійної етіології

Спосіб лікування хронічного уретрогенного простатиту хламідійної етіології шляхом прове 3 кількість не є достатньою для знищення мікроорганізмів. В цій площині використання індукторів інтерферонів, сприяючих синтезу ендогенних а- і інтерферонів, зокрема, циклоферону характеризується виправданістю; е) використання біологічних і біофізичних методів терапії - піротерапії, локальної гіпертермії, ультрафіолетового і лазерного опромінення, в кількості 3-5 процедур перед антибіотикотерапією обумовлює, помітну активізацію комплементу та збільшення продукції антитіл; ж) терапія бактеріальних інфекцій, включає урахування низки чинників ендогенного та екзогенного походження, серед яких спектри збудників і їх чутливість по відношенню до антибактеріальних препаратів, наявність супутніх хронічних захворювань, давність захворювання, частота рецидивів; з) дієвість етіотропного лікування УГХ залежить від ступеню урахування біологічних особливостей, в сучасних умовах, збудників оскільки асоційовані форми за нашими даними досягають 90% і навіть більше випадків та патогенетичної взаємодії їх з макроорганізмом у напрямку ліквідації блокування лізосомного злиття, посилення опсонізації антитілами позаклітинних елементарних тілець, зростання інтерферогенезу, активності компліменту і лізоцину; к) аргументованим вибором одного із базових препаратів в лікувальному комплексі УГХ залишається антибіотик вільпрофен (джозаміцин) оскільки вільпрофен взаємодіючи з рибосомами, інгібірує при цьому синтез білків в бактеріальних клітинах. В залежності від дозування, препарат виступає у ролі бактеріостатика або діє бактерицидно, визначається високою активністю по відношенню до грампозитивних аеробних та анаеробних мікроорганізмів, деяких грамнегативних бактерій, внутріклітинних патогенів - мікоплазм (уреаплазм), хламідій. Препарат є досить агресивним до стафілококів, гонококів толерантних до пеніциліну, тетрациклінів. У наведеному аналізі обставин, обмежуючих дієвість комплексного лікування асоційованих форм УГХ, явно недооцінюється системо-генезний комплексний підхід до програмування реабілітаційного процесу, оскільки в системі "збудникорганізм", не акцентується увага на обтяжливій ролі, в розвитку та перебігу, ендо- і екзотоксикантів, шляхів накопичення їх в результаті наявності супутніх захворювань, негативного екологічного середовища, способу життя - категорії населення, в складі якої є рівень планування використання термохіміотерапії в умовно-етапній організації комплексної реабілітації. В межах вимог, до змісту залучення магнітотерпії, наведено орієнтовну схему послідовності терапії запалення передміхурової залози. На початковому етапі терапії призначалась процедура магніто термії, в межах вибору одного з варіантів направленості дії і в залежності від кількісноякісних характеристик уражень генітальних органів, в комбінації з вільпрафеном (джозаміцинГерманія), який відноситься до групи макролідних антибіотиків. На фоні магнітотермії вільпрофен 18038 4 пов'язується з рибосомами, інгібіруючи синтез білків в бактеріальних клітинах. Цей антибіотик швидко накопичується в прогрітих ділянках ураження [3, 8, 11], де його концентрація суттєво перевищувала концентрацію в плазмі. Це пояснюється тим, за нашою думкою, що у людини у стандартних умовах, як правило, відкрита незначна кількість капілярів і медикаментозні засоби, введені в організм, тим чи іншим способом, переносяться кровотоком не потрапляючи, таким чином кількісно, в усі тканини, бо виносяться паренхіматозними органами (печінка, нирки, тощо). Крім того, ураження, як правило, супроводжуються запаленням, набряком, які також являються бар'єром проникнення медикаментозних засобів до цілі, що помітно зменшує ефективність хіміотерапії. Для інших локалізацій запалення вона взагалі є малодієвою. Особливо це стосується збудників з унікальними структурно-функціональними особливостями і до яких, зокрема, належать інфекції викликаючі запалення урогенітального тракту. Вірогідно застосування магнітотермії сприяє дилятації капілярів, активації кровотоку, розсмоктуванню набряку, дегідратації в зоні запалення та її пом'якшенню. Після закінчення процедури підвищення локальної температури, відбувається зворотній процес - тобто в зоні запалення починається процес резорбції. Як раз в цьому терміні відбувається введення необхідних лікувальних засобів, які захвачуються відкритими капілярами в період їх закриття. Резорбція при цьому сприяє насиченості зони запалення хіміопрепаратами, які за таких умов продовжували циркулювати в плазмі з природним їх розпадом та виведенням з організму [3]. В результаті перорального прийому 500мг. вільпрофена максимальна концентрація його в сироватці дорослих, вже через 40 хвилин, дорівнювала 2,7-3мкг/мл. Тому призначення джозаміцину по 500мг. на добу протягом 7-8 днів за нашими даними, виявилось достатнім терміном 100% забезпечення клінічного одужання. Однак, ефект досягали лише за умов обов'язкового призначення п'яти процедур магнітотермії. Розглядаючи термомагнітотерапію також в якості "замінника" піротерапії (пірогенал, продігіозан, лактотерапія) вважаємо виправданим очікуванню його опосередкованої дії на позаклітинноіснуючих, у формі елементарних тілець, не чутливих до антибіотиків, зате чутливих до антитіл, цітокінів, γ-інтерферону, фактору некроза пухлин, інтерлейкіну-1 і компліменту, оскільки при хламідійній інфекції головна імунна відповідь провокується багатими цистеїном білками зовнішньої мембрани, що виникає реакція подібна до тої, яка формується при дії на організм піротерапевтичних, наприклад, хімічних засобів. Однак на відміну від неї гіпертермічний феномен, по-перше обмежується лише ділянками ураження, будь-якого генезу, без небажаного підвищення загальної температури тіла, по-друге зберігаються практично всі переваги такого процедурного втручання, в порівняні з аналогічними за дією методами піротерапії. 5 Оскільки зона медичного інтересу використання запропонованого способу є органи геніталій, єдиним протипоказанням його застосування може бути вагітність, в іншій площині магнітотермія, яка є майже не дослідженою, може використовуватись для штучного переривання вагітності. Спосіб лікування запалення передміхурової залози, що заявляється реалізується на апараті "Пелвітерм" призначений для організації терапії урологічних, гінекологічних, проктологічних захворювань. Він складається з генератора, вмонтованого в стілець і рамочного випромінювача, розташованого над сидінням стільця. В залежності від патологічнодискредитованого органу, що підлягає лікуванню, вибирається те чи інше розташування рамочного випромінювача відповідно до пацієнта. Для терапії простати, наприклад, людина розташовується на сидінні впоперек рамки, анус в цьому випадку знаходиться в центрі сидіння, а знижена верхня частина рамки розташовується над основою статевого члену. Поміж зниженою частиною рамки і її зворотньою стороною, захованою під сидінням, утворюється максимум магнітного поля, в якому знаходиться передміхурова залоза. Завдяки опрацьованому і представленому способу впливу на передміхурову залозу досягаються ефекти, які характеризуються: а) підвищенням температури (38-42°С), що відбувається лише в уражених зонах запалення. У не ураженій тканині температура практично не підвищується, що пояснюється організованим кровотоком; б) можливістю вибору оптимальної експозиції процедури (30хв.), в якості найбільш сприятливої експозиції введення фармакологічних засобів, що термінологічне визначається, як "термохіміотерапія". Використання ефекту термохіміотерапії обумовлюється особливостями розвитку запального процесу, та складністю його перебігу. Спосіб використання поєднаного магнітотермохімічного комплексу в терапії хронічного запалення передміхурової залози хламідійної етіології планувався на підставі взаємодії унікальних особливостей біології мікроорганізму з макроорганізмом, зокрема, направленого на максимальне обмеження блокування лізосомного злиття, посилення опсонізації антитілами позаклітинних елементарних тілець, активізацію інтерферогенезу, активності комплімента і лізоцина. Очікувалось на цій процесуальній основі суттєве формування ефективності антибіотикотерапії та зменшення обсягу їх використання. Виявлення причинних чинників, поряд з можливістю топічної діагностики розглядається нами, як однієї з важливіших умов прийнятного соціального, медичного, психологічного і економічного забезпечення [6]. Несистемне розв'язання проблеми, де суто медичний компонент її складової становить лише третину компетентності, вирішується переважно екстенсивним шляхом. Особиста експертна оцінка (250 амбулаторних карт) стратегії та тактики терапії УГХ в асоційованій формі з іншими УГІ засвідчила зростання тенденцій до: а) перманентного нарощення засобів саме медикаментозної терапії (10-12 препаратів) та іг 18038 6 норування не медикаментозних (2-3%) в структурі процедур; б) пролонгації термінів лікування (до 3-4 місяців і більше); в) обмеженість терапії супутніх порушень органів і систем (ендо- і екзопатології); г) недооцінки наявності інтерактивних ендо- та екзотоксикантів; д) відсутності епідеміологічної інформації щодо стану здоров'я статевих контакторів. Переважаюче використання медикаментозних форм терапії УГІ та обмежене введення до індивідуальних комплексів реабілітації інших засобів не медикаментозного змісту, обумовили пошук ефективних технологій сприяючих оптимізації кінцевого результату. За наведених умов особливостей розвитку урогенітального хламідіозу, перебіг якого, як правило, супроводжується асоціацією з іншими інфекціями урогенітального тракту, подальша розробка лікувальних методів, відповідаючи вимогам складаючих "ефективність", зменшення кількості фармпрепаратів, використання фізичних методів терапії, орієнтація на кінцевий результат (біологічне, клінічне одужання), економічність тощо є аргументовано виправданим. До особливих важливих ланок, яка потребує активної корекції відносяться морфо-біологічні особливості хламідій, їх високий тропізм до персистування в особливих зонах мембранообмеженості, що є надійним сховищем для збудників в періоді специфічної терапії. Відомо, що чутливістю до антибактеріальних препаратів при хламідіозі відзначаються лише ретикулярні тільця в періоді активного життя, та саме у цьому періоді вони практично недосяжні, оскільки знаходяться за межами мембранного включення. Елементарні тільця відносяться до метаболічно-неактивних форм позаклітинного існування хламідій, толерантних до дії антибактеріальних препаратів [2, 12]. Разом з тим, спираючись на наведені особливості біології хламідій та доказові факти втрати можливостей блокування злиття лізосом з ендосомою, при підвищенні температури навіть до 38°С, можна припустити важливість зазначеного підходу в терапії. В такій площині безумовно виправданим явиться використання піротерапії (пірогенал, проатигіозан, лактотерапія) призначених до- і в процесі антибактеріального лікування інфекції (інфекцій) нижніх відділів сечостатевого тракту. Підвищення температури тіла явиться наслідком сприяючим також загибелі частини популяції вірусів герпеса, активізації процесів фагоцитоза, продукції ендогенних інтерферонів та вірусонейтралізуючих інгібіторів сироватки крові, тобто створення негативних умов існування хламідії у формі елементарних тілець позаклітинної дислокації. Однак, штучне підвищення загальної температури тіла, зарекомендувавши в якості методу, безумовно корисного, виявилось за результатами передуючого клінічного випробування, таким , що не в повній мірі задовольняє стандартизовані вимоги по наступним мотивам: а) лікування передбачає наявність стаціонарних умов; б) фінансова обмеженість осіб, потребуючих використання такої 7 терапії; в) неможливість працювати при загальній температурі тіла 38°С і більше у хворих амбулаторної форми отримання медичної допомоги; г) наявністю гострих захворювань з боку інших органів і систем, перебіг яких погіршується; д) використання піротерапевтичних препаратів хімічного походження сприяє ще більшому обсягу "хімізації" лікувального комплексу, що може призвести до розвитку небажаного посилення феномену потенціювання, антагонізму, синергізму, адитивності токсикантів ендогенного та екзогенного змісту і, на кінець, е) у зв'язку з наявністю супутніх захворювань у хворих неінфекційного генезу, загальна гіпертермія є протипоказаною. Отримані результати селективної локальної гіпертермії уражених органів в електромагнітному полі високої частоти явились аргументованою підставою для запропонування його в якості способу терапії уретрогенних простатитів. Найближчим аналогом способу, що заявляється, є спосіб класичної ультрависокочастотної терапії і може використовуватись в якості замінника піротерапії хімічними препаратами, однак, їх ефективність обмежується низкою негативів, зокрема слабкістю паропродуктивного ефекту, невеликою глибиною прогріву тканин, та не диференційованістю прогріву (підпадають під прогрів, як уражені так і не уражені органи урогенітального тракту). В основі методу лежить дія неперерваного або імпульсного електричних полів ультрависокої частоти, де також присутні ефекти магніто термії, протез з дуже низькою частотою і не сприяють оптимальному виділенню тепла, оскільки при цьому утворюються лінійні струми, подібні до ефекту магнітотерапії біодинаміка, тобто пропускання струму промислової частоти через органи шляхом накладання гальванічних електродів. За цих умов виникнення неконтактного збурення лінійних струмів також супроводжується деякими магнітотерапевтичними явищами, однак дуже низької корисності [1, 3, 4, 8, 9]. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає у створенні доступного та ефективного способу лікування уретрогенного запалення передміхурової залози на підставі використання селективної гіпертермії високочастотним магнітним полем у комбінації з медикаментозними засобами. Технічний результат, який отримується внаслідок вирішення завдання полягає у підвищенні ефективності реабілітації хворих з хронічними уретрогенними простатитами хламідійної етіології за рахунок направленого та контрольованого магнітного поля високої частоти, за допомогою індуктивних рамкових випромінювань оригінальної конструкції "Індатерм". Апарат забезпечує створення високочастотного поля за домінуючою магнітною компонентою з напруженістю магнітного поля 100А/М, номінальною частотою 40МГц, номінальною потужністю випромінювача -150Вт [(а.с. №1448453, 1986p., A61N1/40) - Мединець Ю.Р. Пропозиція на розробку та освоєння апарату розглянута і затверджена на засіданні Президії Коміте 18038 8 ту з нової медичної техніки МОЗ України (протокол засідання №4 від 31.05.95)]. Постановлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування уретрогенного простатиту хламідійної етіології, який включає проведення специфічної і неспецифічної терапії, згідно корисної моделі, в якості неспецифічного засобу використовується селективне локальне підвищення температури в зоні уражених органів геніталій, в контрольованому режимі до 42°С, на протязі 30хв., 1 раз на день, через добу, загальною кількістю 5 процедур сформованої під впливом магнітного поля високої частоти - 40МГц і номінальною потужністю випромінювача - 150Вт. оригінального апарату “Пельвітерм". Відмінними ознаками запропонованого способу термохіміотерапії є його нескладність застосування, поточна контрольованість, безпечність, локальне, а не загальне підвищення температури тіла, короткий термін процедури, відсутність протипоказань, можливість лікування в амбулаторних умовах та економічність. Механізм впливу заключається у тому, що магнітне поле при проникненні в живі тканини не змінює своєї форми і напруги у середині тіла. Сама ж клітинна структура для магнітного поля представляє конгломерат, складовими якого є провідники та ізолятори. Представниками першого, являються рідинні фракції, другого - молекули. Перемінне магнітне поле викликаючи у частках ізолятора вихрові електричні поля, в свою чергу трансформуються у електричні струми, протікаючи у замкнутому провіднику, що оточують ізолятор [8, 9]. У клітинній структурі, струми протікають у фізіологічній рідині навколо клітинних мембран, їх енергія трансформується у тепло. У зв'язку з відсутністю великих контурів струму в тканинах, які складаються з клітин, кожна ділянка тканини нагрівається незалежно від інших, а нагрів є пропорційним вмісту рідини в даній тканині і швидкості кровотоку, охолоджуючи тканини. При утворенні джерел тепла, виникає також природна реакція: кровообіг посилюється, відводячи тепло із зони нагріву, сприяючи тим самим стабільності температури здорової тканини. В разі знаходження у зоні нагріву вогнищ ураження (запалення), то в їх межах кровообіг дезорганізується, що призводить, навпаки, до накопичення тепла і таким чином підвищення температури до гіпертермічної, тобто за цих умов синтезуються в кінці росткового циклу та визначаються лише на позаклітинному елементарному тільці. Поєднана дія магнітотермії та вільпрофену вірогідно сприяє ще більш високій активності препарату по відношенню до грампозитивних аеробних і анаеробних мікроорганізмів та деяких грамнегативних бактерій, а також внутрішньоклітинних патогенів, особливо хламідій. Така посилена ефективність відбувається по відношенню стафілококів, навіть резистентних до пеніциліну, тетрацикліну та гонококів. В терміні реабілітаційного періоду були відсутніми ознаки розвитку дисбактеріозу кишківника або порушення біоценозу уретри, що сприяло необов’язковості призначення пробіотиків. 9 Клінічна ефективність оцінювалась за критеріальними характеристиками перебігу: "клінічне одужання", тобто зникнення усіх вихідних симптомів і ознак захворювання; "покращення" - безумовне покращення стану, але без повного зникнення усіх зареєстрованих ознак симптомів; "відсутність ефекту" - характеризувалось незмінністю динаміки розвитку симптоматики захворювання. Бактеріологічна ефективність оцінювалась у відповідності до понятійних вимог: "етіологічна виліковність", тобто зникнення збудника; "персистування" - перехід збудника у персистентну форму. Відсутність ефекту - визначалась знаходженням біологічно активних форм збудника. Загально прийняті методи діагностики збудників УГІ, як етіологічного чинника розвитку хронічного уретрогенітального запалення передміхурової залози; використання їх в комплексні, є багатокомпонентним заходом, доволі вартісним і незавжди достатньо формативним. У зв’язку з цим ми паралельно застосовували розширену ультрахвильову діагностику та уретроскопію. Результати огляду слизових оболонок виявились достатньо інформативними для виявлення характеру запальних процесів. Уточнення причинних чинників та використання можливостей топічної діагностики є нерозривними умовами доцільності проведення термохіміотерапії, оскільки при цьому забезпечується своєчасність і адекватність реабілітаційних заходів. На клінічній моделі ураження слизових оболонок нижнього відділу геніталій контамінованою хламідійно-мікоплазменною інфекцією, переважно характеризувалась скудність проявів запалення, зокрема дискомфортом в області зовнішніх статевих органів (легке свербіння, скудне виділення з уретри). Після терапії УГХ, на десятий день повторне обстеження засвідчило практично повне відновлення морфологічної структури епітелію в зонах ураження, що базувалось на прискоренні регенераційних процесів в епітеліальний тканині та стимулюванні нормального диференціювання епітемальних клітин. Етіологічне видужання, тобто бактеріологічна ефективність комбінованої терапії хворих хронічним уретрогенним простатитом на основі розробленого способу магнітохіміотермії мало місце у 100% осіб. Приклади конкретного застосування запропонованого способу. Приклад 1 Хворий М. 21 рік. Медична картка хворого №831. Постійно мешкає в районі підвищеної потенційної екологічної небезпеки. Хворіє близько двох років. Лікувався тричі в уролога, у венеролога. На підставі анамнезу, клінічних, інструментальних та лабораторних обстежень встановлено діагноз: Хронічний простато-везікуліт хламідійномікоплазмової етіології. Тотальний уретри. Хронічний диферентіт. Супутні хвороби: астеноневротичний синдром, хронічний холецистит, гастро дуоденіт. 18038 10 Хворий з 14.03.2004 року по 24.03.2004 року отримав лікування: 1. Плазмоферез загалом 1 сеанс - до етіотропної терапії. 2. Вільпрофен 500мг. №14, два рази на добу. 3. Ербісол 2,0в/м №10 кожний день. 4. Магніто термія №5, через добу. Технологія послідовності терапевтичних процедур: до початку специфічної терапії проводився один сеанс дезінтоксикаційної терапії, шляхом екстракорпоральної гемокорекції з використанням мембранного плазмоферезу. До початку терапії проводились лабораторні дослідження (цитологічні, загально-клінічні, імунологічні), інструментальні (ультрахвильова діагностики, уретроскопія). У хворого, що демонструється, результати загальноклінічних досліджень до початку лікування відзначаються, як такі що не виходили за межі практичної норми. Це насамперед стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, показників електрокардіографічних досліджень, цукру крові, фізикохімічного стану крові. Мікроскопічні, імунологічні та культуральні методи дослідження свідчили про наявність хламідійно-мікоплазмової інфекції. Інструментальні дослідження не були протиріччям встановленого тонічного діагнозу, про що і свідчать патологічні прояви результатів ультра хвильового дослідження передміхурової залози (ехо-структура неоднорідно з елементами вогнищ ущільнень. Після проведеного лікування (на 14 добу) здійснювалось в повному обсязі повторне обстеження. В контрольних зразках, отриманих з уретри, збудники хламідіозу, мікоплазмозу не виявлялись, тобто мало місце біологічне одужання. Що стосується клінічного одужання, то воно було повним, оскільки в цій площині мали місце суб'єктивні та об'єктивні результати зворотнього розвитку патологічного процесу. Через два місяці, один та два роки контрольні дослідження, також засвідчили відсутність клінічного і біологічного рецидиву захворювання. Орієнтовним контролем була інша (приклад 2) особа, яка за соціальними, медичними, психологічними параметрами характеризувалась максимальною схожістю з попередньою. Однак, з технології лікування свідомо виключалось застосування магнітотермії. Медико-соціальна оцінка даних суб'єктивних скарг, клінічного перебігу, результатів лабораторних, інструментальних досліджень засвідчили порівняно меншу швидкість зворотнього розвитку патологічних процесів, що стало підставою до збільшення терміну терапії до 18 діб. Такий не бажаний стан розвитку реабілітаційного процесу явився підставою для призначення 5 процедур магнітотермії, уже в процесі подовженого періоду терапії. В результаті таких додаткових технологічних дій, кінцеві результати реабілітації, в строковому та відстроченому термінах, практично не відрізнялись поміж собою у першого хворого, в порівнянні з другим, що ми схильні віднести за рахунок дієво 11 18038 сті обґрунтованого введення фізичного фактору магнітотермії в лікувальний комплекс. В періоді з 2002 по 2005 роки у Київському обласному шкірно-венерологічному диспансері, за наведеною технологією використання термохіміотерапії, здійснено лікування 320 осіб з тими, чи іншими ушкодженнями геніталій, як правило інфікованих збудниками урогенітального хламідіозу асоційованого з іншими організмами. З цієї кількості хворих на хронічний уретрогенний простатит та везикуліт нараховувалось 125 чоловіків. З метою формування коректно-однорізного контингенту було відібрано 62 особи, які за параметрами розвитку та перебігу захворювання, суб'єктивними, клінічними, інструментальними та лабораторними ознаками дослідження являлись віддзеркаленням клінічних станів, що демонструвались у вище наведених прикладах конкретного застосування запропонованого способу. Таким чином, в площині відповідного заключення зазначимо: розроблена технологія застосування термохіміотерапії ускладнених форм урогенітального хламідіозу асоційованих з іншими мікроорганізмами, зокрема уретрогенного запалення передміхурової залози, відрізняється тим, що з метою отримання оптимального клінічного і біологічного одужання використовувався оригінальний метод магнітотермії, який дозволяв здійснювати локальне підвищення температури лише в зоні уражених органів у контрольованому режимі 38-40°С, у результаті чого відбувається максимальне накопичення фармакологічних засобів антибактеріальної направленості саме в зонах запалення. Остання призводить до різнонаправленої активації відповідних процесів регенерації патологічне дискредитованих тканин урогенітальних органів, що сприяє формуванню надійної реабілітації до рівня 100% клінічного та біологічного одужання, за умов скорочення термінів лікування на 37%, його собівартості майже 25% та психологічної задоволеності в системі "хворий-лікар". Література: 1. Баратой В.А., Зінченко В.А., Л.І. Бобро. Експериментальне вивчення і клінічна апробація оп Комп’ютерна верстка А. Рябко 12 тимізованих схем терморадіотерапії пухлин з використанням НВЧ- і УВЧ-гіпертермії. Матеріали IX з'їзду онкологів України. - Вінниця., 1995. - С.76-77. 2. Козлова В.И., Пухнер А.Ф. Вирусные, хламидийные и микоплазменные заболевания гениталий: Руководство для врача. - Санкт-Петербург. - 2000. - 571с. 3. Кравченко А.В. Термохимиотерапия, как метод комплексного химиотерапевтического и хирургического лечения диссеминированных и местнораспространенных форм колоректального рака. Дис. канд. мед. наук / Укр. Гос. медуниверситет. Кафедра онкологи. - Киев. - 1985. - 21С. 4. Ливнев Н.М., Ливенсон А.Р. Электромедицинская апаратура. - М.: Медицина, 1974. - 166с. 5. Мавров И.И. Актуальные медикосоциальные проблемы хламидийной инфекции// Дерматологія та венерологія. - 2001. - №1(11). - С 53-54С. 6. Мавров Н.И. Дерматология и венерология в контексте общемедицинских проблем в Украине // Дерматологія та венерологія. - 2005. - №4(30). С.3-10. 7. Мавров И.И., Мальцева Т.В. Хламидийная инфекция: Клинические проявления и характер осложнений // Дерматологія та венерологія. - 2005. - №4(30). - С.42-45. 8. Мединец Ю.Р. Система управления высокочастотной электромагнитной терапией. - с.9-16. 9. Парселл Є. Барклевский курс физики. Т.2. Электричество и магнетизм. - М.: Наука, - 1975. 208с. 10. Степаненко B.I. Епідеміологічна ситуація із захворюваністю на інфекції, що передаються статевим шляхом. Проблеми та завдання дерматовенерологічної служби України // Укр. журн. Дерматології, венерології, косметології.-2004. - №2 (3). С.5-7. 11. Сусак Я.М. Значення жовчного мікролітіазу у виборі лікувальної тактики при гострому рецидивуючому панкреатиті. Автореферат дис. На здоб. наук. ст. канд. мед. наук. - Київ. - 1997. - 21с. 12. Шаткин А., Мавров И.И. Урогенитальные хламидиозы. - Киев. Здоров'я. - 1983 - 200с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601