Лікувальний препарат для профілактики та лікування інфекційних та запальних захворювань

1. Лікарський препарат для профілактики та лікування інфекційних та запальних захворювань, який містить у собі активний компонент та фармацевтичний розріджувач, який відрізняється тим, що він містить від 0,01% до 2,0% активного компонента, що є мірістамідопропілдиметилбензиламонію хлоридом з формулою: C13H 27 C NH O CH2 CH2 CH 3 + CH2 N CH 2 C 6H 5 Cl 2. Лікарський препарат по п. 1, який відрізняється тим, що як фармацевтичний розріджувач він містить воду. 3. Лікарський препарат по п. 1, який відрізняється тим, що як розріджувач містить будь-яку рослинну, тваринну або синтетичну основу. 4. Лікарський препарат по пп. 1 або 2, який відрізняється тим, що він містить 0,01-2,0% водяний розчин мірістамідопропілдиметилбензиламонію хлориду. 5. Лікарський препарат по пп. 1 або 3, який відрізняється тим, що він містить мірістамідопропілдиметилбензиламонію хлорид та будь-яку рослинну, тваринну або синтетичну основу при наступних співвідношеннях компонентів (у %): рослинна, тваринна або синтетична основа 98,0-99,9 мірістамідопропілдиметилбензиламонію хлорид 2,0-0,01 CH 3 30143 (11) UA Є відомі засоби для профілактики специфічних (венеричних) захворювань: марганцевокислий калій, фурацилін, хлоргексидин, препарати срібла, сулеми та інші (Н.М. Овчинников и. др., Вестник дермат. и венер., 1978, Нр. 6, с. 49; А.А. Скуратович. Актуальные вопросы дерматологии и венерологии. Минск, 1980, с. 172-175). Але жоден з перелічених засобів не є ефективним проти збудників специфічних та неспецифічних захворювань сечостатевої системи, більшість з них у бактерицидних концентраціях створюють подразнювальну дію на шкіру та слизові оболонки статевих органів, деякі трудомісткі та дорогі. Для лікування специфічних та неспецифічних захворювань сечостатевої системи широко застосовують антибіотики, борну кислоту, сульфат цінку, сульфа т міді, осарол, імідазольні та інші сполуки. Перелічені препарати часто виявляються малоефективними. До них також у мікроорганізмів виробляється резистентність. Та вони можуть викликати побочні ефекти. Є експериментальні роботи з дослідження противірусної дії деяких поверхньо-активних речовин, а також протизаплідних засобів, що містять у (19) Цей винахід відноситься до галузі медицини, точніше препарату для профілактики та лікування специфічних та неспецифічних захворювань сечостатевої системи, а також застосування його як засобу впливу на віруси герпеса та імунодефіціту людини, як антисептичного, дезинфікуючого та сперматоцидного засобу. Поверхнево-активні речовини знайшли застосування у медицині в основному як антисептичні та дезинфікуючі засоби: роккал, зіферол, катамін АБ, церигель, дегліцід, тощо (М.Д. Машковский. Лекарственные средства. М., Медицина, 1987). Обмеженість застосування ПАР у медицині пов'язана з тим, що багато з них поруч з антимікробною дією мають подразнювальні властивості на шкіру та слизові оболонки. Окрім цього ще до кінця не з'ясовано механізм їх дії на мікро- та макроорганізми, не розроблені прості та інформативні методи, дозволяючі швидко та точно характеризувати нешкідливість їх дії, немає відомостей про мутагенні властивості та залишається суперечним питання про їх канцерогенність (Ю.С. Кривошеин с соавт., Антибиотики, 1984, Нр. 7, с. 519-526; А.А. Скуратович с соавт., Вестник дермат. и венер., 1983, Hp. 11, с. 29-32). (13) A y фармацевтичному розріджувачі. 30143 собі ці речовини (Cherman J.O. Le point sur le virus LAV agent etiologique du SIDA. Biologiste, 1986, v. 20, № 164, p. 7-9; Polsky В., Baron P.A., Cold J.M. et al. In vitro inactivation of HIV-1 by contraceptive sponge containing Nonoxynol-9. The Lancet, 1988, 1, № 8600, p. 1456). Але до цього часу не знайдено надійного засобу для викладеної мети. Мета винаходу - розробка лікарського препарату, ни щівно діючого на збудників інфекційних та запальних захворювань (бактерії, віруси, найпростіші) та не викликаючого побочної дії при його застосуванні. Завдання вирішується тим, що пропонується лікарський препарат на основі мірістамідопропілдиметилбензиламоній хлориду з хімічною формулою C13H 27 C NH CH2 CH2 CH 3 + CH2 N CH 2 C 6H 5 Отримані дані показали, що мірамістин найбільш активний по відношенню до грампозитивних бактерій, вегетативних форм бацил та грибів, збудників дерматомікозів (0,0001-0,002%). Діапазон антимікробної дії мірамістину на грамнегативні бактерії знаходиться для більшості тест-культур у межах 0,0025-0,02%. Ріст бактерій родів Proteus, Providencia та Mycobacterium пригнічувався при концентраціях препаратів 0,5-2,0% (див. табл. 1). Мірамістин показав високі віруліцидні властивості по відношенню до складних вірусів (герпесвіруси, ВІЛ-1 грипу та інші). Антимікробні властивості мірамістину зберігаються довгий час в умовах кімнатної температури та холодильнику (термін спостерігання до трьох років). Бактеріцідна активність мірамістину не залежить від лікарської стійкості мікроорганізмів. Мірамістин пригнічує кон'югаційну передачу плазмід, що детермінують патогенні властивості бактерій (Hly, Ent, R та інші). Ме ханізм антимікробної та віруліцидної дії мірамістину, вивчений за допомогою електронної мікроскопії, фізико-хімічних та біохімічних методів показав, що цей механізм обумовлюється дезінтеграцією поверхневих глікопротеідів клітинної стінки, а також порушенням у клітині ферментних систем. Ці процеси йдуть паралельно і залежать від дози препарату. Імуномодулюючі властивості. Використовуючи загально прийняті методи оцінки гуморального та клітинного імунітету in vitro та in vi vo виявлено, що мірамістин має імуномодулюючі властивості. У дозволених до застосування концентраціях препарат є імуностимулятором, що підсилює гуморальний та клітинний імунітет. Токсикологія Гостра токсичність визначалась по ЛД50 на білих мишах і щура х при одноразовому внутрішньошлунковому та підшкіряному введенні препарату за методикою, затвердженою МОЗ СРСР. Отримані дані показали, що ЛД 50 мірамістину при внутрішньо-шлунковому введенні мишам складає 1000 мг/кг, а білим щурам - 1200 мг/кг. Підшкіряні ін'єкції препарату призводили до загибелі тварин від менших доз препарату і ЛД50 складала для мишів 638 мг/кг і щурів 670 мг/кг, ЛД50 при внутрішньовенному введенні препарату мишам складала 38,5 мг/кг, а щурам – 42,5 мг/кг. Хронічна токсичність вивчалась на кріликах, яким протягом 45 діб щоденно наносили по три рази на день на виголені місця шкіри 0,01-0,1-2,0% водяні розчини препарату, а також 0,01-0,1-2,0% на слизову оболонку ока протягом 10 діб. На кожну дозу брали по 5 тварин. Оцінку стану організму кріликів у дослідах проводили за наступними показниками: маса тіла, лейкоцитарна формула, активність лейкоцитарної пероксидази за допомогою реакції Грехема, місткість глікогену за методом Hotchkiss і Щабадаша, фагоцитарна активність лейкоцитів та завершеність фагоцитозу за Берменом і Славською, температурно-пертурбаційна диференціальна спектрофотометрична характеристика сироваткового альбуміну. На підставі отриманих даних зроблений висновок, що розчин мімамістину у концентраціях до 4,9% при тривалому надходженні до організму че Cl CH 3 O (мірамістин) як засіб для профілактики та лікування інфекційних та запальних захворювань, що містить у собі від 0,01 % до 2,0% активного компоненту у ви гляді мірістамідопропілдиметилбензиламоній хлориду за формулою: C 13 H27 C NH O CH 2 CH 2 CH 2 + CH 3 N CH3 C 5H 5 Cl CH 3 (мірамістин) у фармацевтичному розріджувачу. Мірамістин отримують за відомою реакцією конденсації мірістамідопропілдиметиламіну з хлористим бензилом з наступною очисткою до бажаної концентрації. Отримана речовина являє собою білий дрібнокришталевий порошок без запаху, розчинний у воді, у низькомолекулярних спиртах, ацетоні та хлороформі. Для лікування та профілактики пропонується вживати 0,01-2,0%-ний водяний розчин мірамістину, а також препарат у вигляді мазі, свічок або аерозолю, що містить у собі будь-яку рослинну, тваринну або синтетичну основу за таким співвідношенням компонентів (у %): рослинна, тваринна або синтетична основа 98-99,9 мірамістин 2,0-0,01 Такі лікарські форми забезпечують захист від бактеріальних, вірусних та протозойних інфекцій, які передаються статевим шляхом, а також дають надійний терапевтичний ефект. Найкращий варіант здійснення винаходу Запропонований препарат випускається у вигляді 0,01-2,0% водяного розчину на дистильованій воді у спеціальних флаконах з поліетилену, а також у вигляді, мазі, свічок та у аерозольній упаковці. Доклінічні випробування препарату Антимікробні властивості мірамістину За допомогою методик, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), досліджували антимікробну дію мірамістину у відношенні до 608 стандартних музейних та диких штаммів мікроорганізмів (413 грамнегативних, 135 грампозитивних бактерій, 52 грибів, 8 вірусів). 2 30143 рез шкіру та слизові оболонки не впливають на гематологічні показники, ферментативну та функціональну активність лейкоцитів, не викликають конформаційних змін альбуміну сироватки крові, що вказує на відсутність токсичної дії препарату на організм в означених дозах. Місцеву подразнювальну дію мірамістину на шкіру та слизові оболонки очей вивчали на морських свинках та кріликах, а на слизові оболонки уретри та сечового міхура - на собаках. Всього у дослідах використано 20 кріликів, 20 морських свинок та 6собак. Водяні розчини препарату у концентраціях 0,01-2,0% наносили на виголені місця шкіри та слизові оболонки очей тварин щоденно по три рази на день протягом 1-40 діб. Водяні розчини мірамістину у концентраціях 0,01-2,0% (по 2 тварини на дозу) уприскували в уретр у собак-самців за допомогою інстилятора 4 рази на добу (через 2-3 години) протягом 10 діб. У процесі досліду спостерігали за поведінкою тварин. Оцінку подразнювальної дії на слизові оболонки очей проводили за шкалою Драйзе (у балах від 0 до 120) та за методом Огура (оцінки А, В, С, Д). Зміни з боку шкіри реєстрували візуально, а також під час гістологічних досліджень шкіри, слизової оболонки уретри, сечового міхура та інших органів. Отримані дані показали, що аплікації мірамістину на шкіру кріликів та морських свинок у концентраціях 0,1-2,0% протягом 40 діб не викликали ні візуальних, ні гістологічних змін. Збільшення концентрації мірамістину до 1,0% приводило на 30-й день аплікацій до незначної сухості шкіри, гістологічно визначалась незначна атрофія епідермісу. Великі концентрації мірамістину (3-5%) починаючи з 10-15-го дня викликали більш значні зміни шкіри. Закапування препарату в очі кріликів та морських свинок протягом 10 днів у концентраціях 0,12,0% не викликало подразнювальної дії на слизові оболонки (оцінка за шкалою Драйзе - 0, за класифікацією Огура - група А). Більш високі концентрації мірамістину викликали подразнення слизової оболонки (за шкалою Драйзе - 8-10 балів, за класифікацією Огура – група В). Після інстиляції 0,01-2,0% водяного розчину мірамістину в уретр у собак-самців по 20 мл протягом 10-ти діб по 4 рази на добу не спостерігали ніяких змін у поведінці тварин як до, так і після сечоспускання. Аналіз сечі, зібраної на 5-ту та 10-ту добу не показав відхилень від фізіологічної норми. Гістологічні дослідження слизової оболонки уретри, сечового міхура та простати 6 собак не виявили патологічних змін після інстиляцій вказаних кількостей мірамістину. У ці х самих тварин також не виявлено патологоанатомічних та гістологічних змін яєчка, щитовидної залози, гіпофізу, у наднирках, нирках, печінці, легенях та серці. Вивчення шкіряно-подразнювальної та алергізуючої дії мірамістину здійснювали відповідно до методик, затверджених ВООЗ, що являють собою модифікацію двох відомих методичних схем експериментальної дерматології. У дослідах використано 40 статевозрілих морських свинок-самців вагою 300-400 г. На першій групі з 20 тварин вивчали дію 0,01% водяного розчину мірамістину, а на другій групі (20 тварин) 0,1%. Результати дослідження показали, що і на первинно-контактній і на вторинно-контактній ділянках шкіри протягом терміну спостереження жодного разу візуально не виявлено реакцій подразнення. Після закінчення терміну спостереження (41 доба) було вбито по 10 тварин з кожної групи. На гістологічних зрізах шкіри, обробленої мірамістином, не було помічено ніяких запальних мікрореакцій тканини шкіри. Таким чином, токсикологічні дослідження дають можливість зробити висновок, що мірамістин відноситься до речовин з малою токсичністю (VІ клас шкідливих речовин). У робочій концентрації 0,01-2,0% він не має подразнювальної дії на шкіру, слизові оболонки ока, уретри, сечового міхура, а також не має алергізуючих власти востей. Деякі побочні ефекти виявляються лише при використанні мірамістину у дозах, що перебільшують робочі. Вивчення мутагенної та ембріотоксичної дії мірамістину Вивчення мутагенних властивостей мірамістину здійснювали за рекомендаціями ВООЗ з застосуванням на першому етапі мікробних тест-систем, що складаються з гістидин-залежних мутантних штаммів Salmonella typhimurium колекції B.Ames. Наявність мутагенного ефекту реєстрували шляхом обліку зворотних мутацій від ауксотрофности по гістидину до прототрофности. Використані методи обліку генних мутацій без метаболічної активації in vitro, з метаболічною активацією in vitro - тест Ames - мікросоми, а також з метаболічною активацією in vivо з використанням ссавців як проміжних господарів. На підставі отриманих даних можна зробити висновок про те, що мірамістин не має прямої мутагенної дії на індикаторні штамми S.typhimurium. При метаболічній активації in vitro з використанням повної та неповної мікросомально активуючої суміші, а також in vivo мірамістин не утворює сполук, що мають мутагенні властивості. Дослідження ембріотоксичної дії мірамістину та його вплив на репродуктивну функцію здійснювали за загально прийнятою BOOЗ методикою. У першій групі самкам щурів у термін від 6-го до 18го дня вагітності вводили безпосередньо внутрішлунково розчин мірамістину. Сумарно кожна тварина отримала до 1000 мг/кг препарату. У др угій групі мірамістин вводили від першого дня і до кінця вагітності один раз на добу. У третій групі – самцам протягом 60 днів, самкам - 30 днів. Після цього проводили спарування тварин. На підставі проведених досліджень можна зробити висновок про те, що мірамістин не має тератогенного, ембріотоксичного ефекту, не понижує репродуктивну функцію та не порушує розвиток нащадків. Дослідження канцерогенних властивостей мірамістину Досліди проводили на дрібних лабораторних тваринах (мишах, щурах, морських свинках) та собаках. Спосіб введення препарату наближали до такого, який буде застосовуватися на практиці (на шкіру, в уретр у та сечовий міхур). Використали 3 30143 методику, що застосовується за рекомендаціями ВООЗ для перевірки канцерогенних властивостей хімічних сполук, у експериментальній онкології шляхом введення їх у сечовий міхур тваринам у суміші з швидко твердіючою пластмасою нонакрилом-65, яка звичайно застосовується у стоматологічній практиці. Додаток вивчаємого препарату не вплинув на процес полімерізації нонакрилу-65. Отриману тістоподібну масу, що містить у собі мірамістин, вводили катетером тваринам-самкам: по 0,06 мл мишам (15 штук), по 0,15 мл щурам (15 штук) та двом собакам-самцям по 2,0 мл. Попереднє вивчення in vitro показало, що після затвердіння нонакрилу-65 у згаданих обсягах утворюються овальні шматочки пластмаси вагою відповідно 25 мг, 70 мг та 1000 мг, що містять у собі 0,5 мг мірамістину на 1 мл суміші. Контролем були 15 мишей та 15 щурів, яким у сечовий міхур було введено нонакрил-65 без додатку до нього препарату. Дослідні та контрольні миші та щури утримувалися у стандартних умовах до їх природньої загибелі; собак вбивали через 2,5 роки. Канцерогенну дію 0,01-20% водяного розчину мірамістину на шкіру вивчали на 25 безпородних білих мишах та 25 білих щура х, яким на вистрижену ділянку шкіри міжлопаточної ділянки наносили по 3-5 разів на тиждень протягом одного року по три краплі розчину мірамістину у робочій концентрації (20 тварин) і стільки ж води (5 тварин), утираучи їх потім шпателем. За час експерименту кожній тварині було зроблено біля 160 аплікацій. Після природньої загибелі мишей та щурів і забиття собак були зроблені патолого-анатомічні та гістологічні дослідження. Узагальнюючи отримані дані, можна зробити висновок, що мірамістин не викликає утворення пухлин або притаманних для цієї патології змін у сечовому міхурі, шкірі та інших вн утрішніх органах тварин, тобто він не має канцерогенної активности. Вивчення сперматоцидної дії препарату проводили за методикою, рекомендованою BOOЗ. Для цього сперматозоїди чоловіків, що отримували після мастурбації у презерватив, змішували з різними концентраціями водяного розчину мірамістину та під мікроскопом контролювали їх рухомість. Всього була досліджена сперма 27 чоловіків у віці 18-23 роки. Результати досліджень показали, що мірамістин у концентрації 0,01-2,0% викликає зниження рухомости сперматозоїдів протягом 13 сек., викликає безрухомість сперматозоїдів після 30 сек. контакту, а через 1-3 хвилини в окремих випадках починається їх лізіс. Дезинфікуючі властивості мірамістину вивчали за методикою ВООЗ на модельних об'єктах зі скла, металу, дерева, пластмаси та облицювальної плитки. На ці об'єкти заздалегідь наносили тест-штамми грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів та грибів. Заражені поверхні обробляли різними концентраціями водяного розчину мірамістину шляхом розпилювання його з пульверизатору. Нейтралізацію препарату проводили 0,2% розчином сульфанола у 10%-му молоці. Результати дослідів показали, що мірамістин у концентрації 0,01-2,0% викликає 100% знезараження поверхней протягом 15-20 хвилин. Профілактична та лікувальна дія Профілактичну дію препарату досліджували на моделі експериментального сифілісу кріликів. Досліди були поставлені на 156 кріликах породи шиншила стандартної ваги (2,5-3,0 кг). Заражували кріликів свіжоприготовленої взвіссю блідих трипонем (штамми Нікольса і ЦКВІ-8) нашкіряним способом. Потім, через 30, 60, 120, 180, 240 хвилин після зараження обробляли шкіру зараженої ділянки 0,01-2,0% водяним розчином мірамістину. Кріликів контрольної групи обробляли дистильованою водою. Всі крілики знаходилися на клініко-серологічному контролі 6-12 місяців. Для контролю використовували: реакцію Вассермана (РВ), РІБТ та РІФ, які ставили з 1,5 місяця після зараження кожні 23 місяці. Також були використані методи пасирування лімфатичних вузлів та повторного зараження у шкіру мошонки взвіссю трепонем аналогічного штамму. іРезультати дослідів показали, що обробка піддослідних кріликів 0,01-2,0% розчином мірамістину у період від 30 хвилин до 2,5 години з моменту зараження призводить до 100% захисту тварин від сифілісу. Лікувальну дію мірамістину вивчали на моделях гнійних ран та перитоніту у експериментальних тварин (щури, крілики, морські свинки, собаки всього понад 500 тварин), відповідно до методики ВООЗ. Оцінювали дію мірамістину при раневої інфекції та експериментальному гнійному перитоніті тварин, використовуючи бактеріологічні, морфологічні, гістологічні та імунологічні методи дослідження. Отримані дані показали високу терапевтичну активність мірамістину, що застосовується у вигляді водяного розчину, мазі та аерозолю при гнійнозапальних захворюваннях експериментальних тварин. Мірамістин опинився більш ефективним препаратом у порівнянні з широко застосовуванним антисептиком хлоргексидином біглюконатом (табл. 2). Клінічні дослідження Клінічне вивчення мірамістину як засобу індивідуальної профілактики венеричних захворювань та гнійно-запальних процесів було здійснено у 7 великих шкіряно-венерологічних установах та 12 клініках хірургічного та акушерсько-гінекологічного профілю. Аналіз отриманих звітів показав, що мірамістин не утворює побічної дії на людей при обробці зовнішних статевих органів та при введенні в уретру та піхву. Застосування 0,01-2,0% водяного розчину мірамістину показало, що він захищає у 100% випадків людей від зараження венеричними захворюваннями при статевому шляху передачі, якщо препарат був застосований не пізніше 2,5 години після статевого акту. Всього під наглядом знаходилося понад 1000 пацієнтів, які відносилися до групи ризику. Застосування мірамістину при лікуванні гострих та хронічних уретро-простатитів виявило його ефективність, що підтверджувалося цілковитою клінічною зміною, а також зменшенням термінів лікування. 4 30143 В усі х клініках хірургічного та акушерськогінекологічного профілю, де застосовувався мірамістин при різних гнійно-запальних захворюваннях, відмічено, що цей препарат за своєю ефективністю перевершує широко застосовуваний відомий антисептик хлоргексидин біглюконат і тому є рекомендований для застосування у широкій клі нічній практиці лікування гнійно-запальних захворювань. Практичне застосування Запропонований лікарський препарат мірамістин знайде застосування у хірургічній, акушерськогінекологічній та дермато-венерологічній практиці. Таблиця 1 Таблиця 2 Заживлення гнійних ран у експериментальних тварин (щури, морські свинки, крілики) при лікуванні мірамістином у порівнянні з хлоргексидином біглюконатом (у днях) Група тварин Контроль без лікування Лікування 0,02% хлоргексидином біглюконатом Лікування 0,01% мірамістином Початок реєстрації 7,2±1,1 4,5±0,7 2,7±0,3 5 Цілковите загоєння 20,0±3,5 14,7±1,3 10,3±0,9 30143 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 6