Спосіб визначення тиску в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографії

МПК6: A61BS/l3 СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ТИСКУ В ЛЕГЕНЕВІЙ АРТЕРІЇ ЗА ДОПОМОІ ОЮ МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНОЇ ТОМОГРАФІЇ Винахід стосується медицини, а саме функціональної діагностики, і може бути використаний для визначення тиску в легеневій артерії за допомогою магнгтнорезонансноі томографії у хворих з патологією серцево-судинної та бронхо-легеневої систем Існуючі в нинішній час способи визначення тиску в легеневій - одного найважливіших показників стану легеневої циркуляції, післянавантаження правого шлуночка та переднавантаження лівого шлуночка - характеризуються використанням непрямих показників легеневої гемодинамики та (або) функціонування правого шлуночка ( час ізоводюмічного розслаблення правого шлуночка, період напруження правого шлуночка, час прискорення сістолічного потока вигнання легеневої артерії та таке інше), внаслідок чого визначення тиску в легеневій артерії проводиться, здебільшо, за відсутністтю чіткого фізіологічного (або патофізіологічного) обгрунтований вибору показників, враховуючі які проводиться розрах\нок тиску в легеневій артерії, що, взагалом, приводить до емпіричного характеру діагностики наявності та ступеня вираженості гемоциркуляторних зрушень в малому колі кровообігу. Відомий спосіб визначення тиску в легеневій артерії, що поляї аеться у наступному 1. Виконують томографічне дослідження органів грудної порожнини - компьютерну томографію. 2. Вираховують площищ поверхні тіла за допомогою традиційних формул. 3. Визначають діаметер ствола легеневої артерії. 4. Визначають діаметер правої міждольової легеневої артерії. 5. Вираховують площину ствола легеневої артерії. 6. Вираховують площину правої міждольової легеневої артерії. 7. Визначають тиск в легеневій артерії за формулою: МР4Р = -10.92 + 0.07646 * (AMPA/BSA) + 0.08084 * (ARIPA/BSA)Ae МРАР - середній тиск в легеневій артерії, BSA - площина поверхні тіла, AMP A - площина ствола легеневої артерії, AR1PA - площина правої міждольової легеневої артерії. (Клгіуата К., Gamsu G., Stern R. G., Cann С. Е. at all CT-determined pulmonary artery diametera in predicting pulmonary hypertension // Invest. Radiol.-1984.-Vol. 19.-P. 16-22.) Суттєвим ознаками аналогу і винаходу, що збігаються, є такі: 1. Виконання томографічного дослідження органів грудної порожнини. 2. Визначення тиску в легеневій артерії з урахуванням отриманих даних. Але при визначенні тиску в легеневій артерії за допомогою цього способу враховуютья анатомічні змніни судин малого кола кровообігу, які заключаються в збільшенні діаметра судин системи легеневої артерії. Така анатомічна перебудова судин малого кола кровообігу хоча і відображає наявність синдрому легеневої гіпертензіі, але виникає тоді, коли підвищення тиску в легеневій артерії носить постійний характер (що може бути одним з етапів прогресування легеневої гіпертензії при потяжчанш стану хворого з невпинно розвивающимися захворюваннями, які супроводжуються зростаншм тиску в легеневій артерії). Таким чином, при відсутності потяжчяння захворювання, та (або) коли легенева гшерензія носить транзиторний характер, визначити тиск в легеневій артерії за допомогою вищчезгаданого способу неможливо, що досить обмежує коло його застосування. Найбільш близьким за технічною суттєвістю та досягаємим результатом є спосіб визначення тиску в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографії, що полягається в наступному: 1. Виконання магнітно-резонанснои томографії в кінцеводіастолічну фазу серцевого циклу. 2. Визначення на МРТ-томограмі інтенсивності сигналу кровоплину в стволі легеневої артерії, 3. Визначення тиску в легеневій артерії якісним шляхом, коли при виявленні високоінтенсивного сигналу кровоплину, тиск в легеневій артерії вважали більшим за нормальний. (Синицын В.Е., Мареева Г.И. Магнитная резонансная томография сердца при первичной легочной гипертонии // Бюлл. ВКНЦ.-1988.-№2.-С. 102-105.) Спільними істотними ознаками прототипу і способу, що заявляється є: 1. Виконання магнітно-резонанснои томографії в кінцеводіастолічнуфазу серцевого циклу. 2. Визначення на МРТ-томограмі інтенсивності сигналу кровоплину в стволі легеневої артерії. 3. Визначення тиску в легеневій артерії. з Не зменшуючі гідності цього способу, слід помітити, що він може застосовуватися лише для рішення строго обмеженого числа задач і дозволяє проводити лише якісну діагностику синдрому легеневої гіпертензії, без урахувань кількісних показників гемодшамики малого кола кровообігу. Тому при практичному застосуванню цього способу, неможливо проводити розподіл хворих за ступенем легеневої гіпертензії, здійснювати дінамічний нагляд при проведенні терапії, виконанні функціональних проб, вивчати вплив на параметри легеневої циркуляції фармакологічних речовин, способів фізіотерапевтичного лікуванні тощо. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалення способу визначення тиску в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографії шляхом розрахунку і оцінки додаткових показників, що забезпечить підвищення вірогідності, точності і відтворюванності результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим. що в способі визначення тиску в легеневій артерії за допомогою магнітно-резонансної томографії, що полягає в виконанні магнітно-резонансної томографії в кінцеводіастолічну фазу серцевого циклу, визначенні на МРТ-томограмі інтенсивності сигналу кровоплину в стволі легеневої артерії (Ida) і обчислення тиску в легеневій артерії за формулою Н О В И М с те, що додатково визначають інтенсивність сигналу кровоплину в корні восхідної частини аорти (ІСва) і обчислюють тиск в легеневій артерії (СТЛА) за формулою: ( ІЛА = 20 х ------ де, ІСва 20 - емпірічний коєффіцієнт. Причнинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак .що заявляються та технічним результатом полягає в наступному: виконання магнітно-резонансної гомографії проводиться на підставі таких фізико-технічних та фізіологічних явищах, що інтенсивність сигналу кровоплину, яка визначається в судинах тіла людини, при використанні пропонуємої імпульсної послідовності задания скануючого перемінного магнітного поля радіочастотного діапазону, буде прямо пропорційно залежати від швидкості кровоплину в аналізуемих судинах. В свою чергу, швидкість кровоплину в кровеносних судинах визначається рядом гемодшамічних показників, одним з найвливіших з яких є тиск крові в судинах. Тому, визначивши швидкість кровоплину в кровеносних судинах, ми с достатнім ступенем впевненності можемо визначити тиск крові. Внаслідок деякого асинхронізму в часових інтервалах серцевого циклу, які притаманні правому та лівому шлуночкам як в нормальних умовах, так і при розвитку порушень сердцевої діяльності, визначаєма на магнітно-резонансних томограмах інтенсивність сигналу кровоплину в легеневій артерії буде припадати на 4 сістолу правого шлуночка, тобто інтенсивність сигналу кровоплину буде визначатися сістолічним тиском в легеневій артерії. Крім того, при розвитку легеневої гіпертензнї погіршуються умови функціонуванння правого шлуночка з формуванням фазових здвигів його діяльності внаслідок збільшення післянавантаження, тому врахування зростаючого асинхронізму роботи шлуночків серця, яке неявним чином, але всеж присутнє в пропонуємому способі, дозволить визначати тиск в легеневій артерії з більшим ступенем точності та вірогідності. Співставлення інтенсивності сигналу кровоплину в легеневій артерії з інтенсивносттю сигналу кровоплину в аорті дозволяє переводити умовні одиниці інтенсивності сигналу кровоплину в міліметри ртутного стовпчика (для чого служить емпірічний коеффщієнт в пропонуємому способі). Таким чином визначення тиску в легеневій артерії за допомогою магнітнорезонансної томографії згідно пропонуємого способа проводиться високо вірогідної, точно, дозволяє добитись відтворюванності результатів дослідження Для визначення показника норми було обстежено 127чоловік, з них 19 практично здорових осіб, 38 хворих гіпертонічною хворобою. 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивных захворювань легень віком від 17 до 73 років (середній вік склав 43.4±12,8 рока), з них жінок було 58 чоловік (45.7%), чоловіків - 69 (54.3%). Після вираховування, тиск в легеневій артерії, визначений за допомогою магнітно-резонансної томографії склав 20,9±0,32 мм рт ст. Спосіб здійснюється слідуючим чином: 1. Хворого поміщають в магнітно-резонансний томограф. 2. Використовуючи спосіб часткового насичення при импульсній послідовності TR 400-800 мс. ТЕ - 20-40 мс, одержують «Ті» і «середньовзвішенні» зображення органів грудной порожнини в кінцеводіастолічну фазу, синхронизуючи дослідження з електрокардіографією. 3. Виконують поперечні перерізи органів грудной порожнини на рівні серця з ТОВЩИНОЮ 10 MM В КІЛЬКОСТІ ВІД 4 ДО 11. 4. Отримані томограмми аналізують з використанням вбудованих апаратних і програмних засобів обробки зображення томографа. 5. На томограмі в перетині через ствол легеневої артерії визначають інтенсивність сигналу кровоплину. 6. На томограмі в перетині через корінь восхідної частини аорти визначають інтенсивність сигналу кровоплину. 7. Вираховують сістолічний тиск в легеневій аргерії за формулою: ІСва СТЛА - сістолічний тиск в легеневій артерії, мм рт ст, ІСла - інтенсивність сигналу кровоплину в стволі легеневої артерії, ум. од., ІСва інтенсивність сигналу кровоплину в корні восхідної частини аорти, ум. од,, 20 емпірічний коєффщієнт. Приклад: Хворій С 43 років надійшов в кардіологічне відділення Запорізької обласної КЛ1НИЧНО1 лікарні з скаргами на запаморочення, головний біль, «м ільтшшння цяток» перед очами, звон в вухах, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворим протягом 8 років, коли вперше, без видимої причини, було зареєстроване носова кровотеча, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 190 та 120 мм рг ст. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби, одержував амбулаторну терапию р-блокаторами і діуретиками. За тиждень до надходження в клшику, після сильного пахоэмошонального потрясения, з'явилися вищезазначені скарги на тлі високих цифр артеріального тиску (до 180 і 110 мм рт ст), і хворий був госпіталізований для купіровання гіпертонічного криза та коррекцп проводимоі терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хворого страждала гіпертонічною хворобою, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пациені палить протягом \Ъ років, інші шкідливі звички заперечує, аллерголопчний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. Артеріальний тиск в момент надходження 180 і 100 мм рт ст на лівій і 185 і 110 мм рт ст на правій плечевих артеріях, пульс 84 ударів в хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівний поштовх визначається на 2-2, 5 см знаружі від среднеключичної лінії з лівої сторони в 6 міжребірьі, поширений, збільшений по висоп, посилений. Перкуторно розширення іраниць відносної серцевої тупості, аускультативно - діяльність серця правильна, посилений І тон на верхівці серця, в легенях дихання вешкулярне, жорстковате, в нижніх відділах з обох сторін одиничні вологі дрібнобулькасті неконсонуючі хрипи. Частота дихання 20 в 1 хвилину, дихання іюверхнве. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізацп в лівих грудних відведеннях. При ехокардюграфічному дослідженні спостерігається збільшення кшцеводіастолічного і кінцевосісолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей, потвщення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, наявна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (індекс маси миокарда лівого шлуночка 123 г/м3 ). При ренгенологичному дослідженні в легенях посилений судинний малюнок, 6 корені структурні, тяжисті, більше з правої сторони. При дослідженні очного дна визначається сужения і склерозувапня артерій, віни полнокровны, поширені, феномен Салюса-Гуна ІІ-ІП ступеня. Дані інших інструментальних та лабораторних дослідженнь без особливостей. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворому був поставлений кліничний діагноз - Гіпертонічна хвороба, II стадія. Так, як хворий скаржився на задишку при фізичному навантаженні, враховуючи наявність хрипів і зміни ренгенологічної картини легень, у хворого була запідозрена наявність гіпертонії малого кола кровобігу. Для уточнення діагнозу була виконана магнітно-резонансная томографія і був визначений тиск в легеневій артерії згідно способу, що пропонується. На томограмі в перетині через ствол легеневої артерії інтенсивність сигналу кровоплину склала 11528 ум. од. На томограмі в перетині через корінь восхідної частини аорти інтенсивність сигналу кровоплину склала 5041 \м. од. Після вираховування, сістолічний тиск в легеневій артерії склав 45,7 мм рт ст. Гіпертензія малого кола у даного хворого була згодом підтверджена також при проведенні югулярної флебографії, виходячи з результатів якої, систолічний тиск в легеневій артерії склав 46,3 мм рт ст (при нормі до 22 м рт ст). Отримані дані, які свідчили про наявність підвищеного тиску в судинах малого кола кровообігу, дозволили вчасно внести коррекцию в проводиму терапію, що виразилося в додатковому призначенні лікарських засобів, спроможних покращувати гемодінамічні параметри малого кола кровобігу. Через 12 тижнів комплексного лікування, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням кліничної картини захворювання та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося достовірне зменшення тиску в легеневій артерії, який на кінець курсу терапії складав 30, 4 мм рт ст. Таким чином, використання спосібу ,що пропонується дозволило вчасно визначити тиск в легеневій артерії за допомогою магнітнорезонансної томографії, призначити патогенетично зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимизувати лікування і відвернути появу ускладнень.