Спосіб діагностики периферичної вегетативної недостатності у робітників вібронебезпечних професій

ШК-6 А6І В 5/00 Спосіб діагностики периферичної вегетативної недостатності у робітників вібронебезпечних професій. Винахід належить до медицини, а саме до професійної патології, і може викорисшвуватись для визначення симптомів ураження периферичної*) відділу вегетативної нервової системи. Патологічні ознаки ураження вегетативної нервової системи є найбільш розповсюдженим клінічним проявом дії вібро-шумового виробничого фактору на організм працюючих, особливо на ранніх етапах контакту з цією професійною шкідливістю (1,2,3).Це зумовлено тим, що вібрація і шум являються промисловими стресорами, незалежно від того діють вони гостро чи хронічно на організм працюючих.Таким чином стає зрозумілим первинне ураження вегетативних механізмів регуляції фізіологічних функцій у робітників вібронебезпечних професій, що в подальшому стає підґрунтям для розвитку професійної та загальносоматичної патологіШорушення вегетатики у цього контингенту працюючих відбувається вже на початку трудової діяльності і застосування адекватних об'єктивних методів дослідження всі етгивної нервової системи дозволить запобігти розвитку та прогресу професійної і загальної захворюванності серед робітників, які працюють в умовах хронічної дії вібро-шумового фактору. Найближчим аналогом і прототипом заявляемого способу діагностики вегетативних порушень є визначення загального стану вегетативної нервової системи шляхом дослідження вегетативного тонусу, вегетативного забезпечення та вегетативної реактивності (4).Цей спосіб полягає в проведенні пульсометрії при виконанні проби Мартіне, Даніньі-Ашнера та ортостатичної проби; а також вивченні дермографізму, шкіряної температури, піломоторного та зірцевого рефлексу.Суттєвим недоліком цих проб є значний відсоток суб'єктивізму і відсутність - 2 диференційованого підходу до визначення рівня ураження вегетативної нервової системи. Задачею пропонуємого методу діагностики периферичної вегетативної недостатності є попередження розвитку вегетативної патології у осіб поступаючих на роботу в вібронебезпечні професії та запобігання прогресу вегетативних розладів у робітників працюючих в умовах хронічної дії виробничої вібрації. Технічний результат, який досягається при використанні заявляемого способу - якісне проведення попередніх профілактичних медичних оглядів з метою попередження прийому в вібро-шумові виробничі умови осіб з наявною патологією вегетативної нервової системи, оскільки відомо, що дія виробничої вібрації та шуму викликає розвиток вегетативних порушень, які в подальшому призводять до розвитку вібраційної, гіпертонічної та ішемічної хвороб. Поставлена задача вирішується за допомогою заявляемого способу діагностики периферичної вегетативної недостатності з використанням комплексу кардіоваскулярних вегетативних тестів, які дозволяють визначити патологію сегментарного апарату вегетативної нервової системи та преорітетність симпатичних або парасимпатичних змін. Спосіб здійснюється таким чином: а) визначають розбіжності між максимальним та мінімальним значенням кардіоінтервалів R-R при постійному записі частоти серцевих скорочень на електрокардіограмі нід час глибокого повільного дихання (дихальна проба); б) вимірюють інтервали R-R (15-го і 30-го) під час запису частоти серцевих скорочень, починаючи з моменту вставання при ортопробі, та визначають коефіцієнт 30:15; в) проводять пробу Вальсальви з визначенням коефіцієнту Вальсальви (відношення максимального кардіоінтервалу R-R в перші 20 сек. після проби до мінімального кардіоінтервалу R-R під час проби); г) вимірюють систолічний артеріальний тиск при ортопробі в положенні лежачи на спині та на 3 хв. після вставання (ортостатична гіпотензія); д) виконують пробу з ізометричним навантаженням (стискання кистьового динамометра з силою 30% від максимальної на протязі 3 хв. та визначення змін діастолічного артері - З ального тиску до проби та на 3 хв. стискання).Оцінку показників проводять за трьома градаціями: норма, граничне і патологічне значення показника проби. Кардіоінтервали R-R вимірюють по електрокадіограмі, яка записується в 12 стандартних відведеннях на кардіоскопі "6 NEK-4". Артеріальний тиск вимірюють сфігмоманометром по Короткову на плечевіЙ артерії.Покачники максимальної сили стискання отримують за допомогою кистьового динамометра РД90.Пробу Вальсальви проводять з використанням ртутного манометра РіваРоччі. Дослідження проводиться зранку, не раніше ніж через годину після останнього прийому їжі або натще. Перед дослідженням забороняється палити, вживати спиртні напої, а також медикаментозні засоби.Параметри мікроклімату в приміщенні де проводиться обстеження повинні відповідати комфортним. Піддослідному пропонують відпочити 10-15 хвилин лежачи на спині у стані повного розслаблення. Бажано забезпечити максимальне усунення зовнішніх штенсивних подразників та стресорів. Після 10-15 хвилинного відпочинку проводять вимірювання артеріального тиску на обох верхніх кінцівках і замічають його найвищі показники.Після цього піддослідному пропонують встати на ноги, включаючи секундомір і починаючи записувати електрокадіограму з моменту вставання на протязі 30-40 с (до реєстрації 30-го інтервалу ІІ-ІІ).Розраховують коефіцієнт 30:15 (відношення довжини 30-го кардіоінтервалу R-R до 15-го).Пацісит продовжує знаходитись у вертикальному положенні на протязі 3 хв.На 3 хв. ортостатики знов вимірюють артеріальний тиск на верхніх кінцівках і відмічають найнижчі його значення.Знаходять різницю між систолічним артеріальним тиском в положенні лежачи на спині та на 3 хв. ортопроби.Далі пацієнту пропонують глибоко і повільно дихати з частотою 6 дихальних рухів за 1 хв.Під час цієї проби на протязі 1 хв. здійснюється безперервний запис електрокадіограми.Після цього піддослідний відпочиває, а дослідник знаходить на електрокадіограмі найменший і найбіль - 4 — ший інтервал R-R та розраховує коефіцієнт дихальної проби (відношення мінімального кардіоінтервалу R-R до максимального під час глибокого дихання).Після відпочинку 5-10 хв. пацієнту дають загубник і пропонують диханням утримувати рівень ртуті ртутного манометру Ріва-Роччі на позначці 40 мм.рт.ст. протягом 20-30 с, постійно знімаючи електрокадіограму під час проби та ще 2030 с після її закінчення.Розраховують коефіцієнт Вальсальви (відношення максимального R-R після проби до мінімального R-R під час проби).Відпочивши 1015 хв. у пацієнта визначають максимальну силу стискання кистьового динамометра. Знову вимірюють в нього артеріальний тиск, відмічаючи його максимальні показники по діастолічному артеріальному тиску .Потім пацієнт тисне динамометр з силою 30% від максимальної на протязі 3 хв, а дослідник на протязі усього часу стискання проводить вимірювання артеріального тиску, відмічаючи максимальні значення діастолічного артеріального тиску.Безпечність проби забезпечується постійним монеторуванням електрокадіограми.Після закінчення проби знаходять максимальну різницю між діастолічним артеріальним тиском до та під час проведення проби з ізометричним навантаженням. На закінчення оцінюють отримані значення кардіоваскулярних показників, враховуючи, що тести з дослідженням змін артеріального тиску характеризуть зміни симпатичної ланки периферичного відділу вегетативної нервової системи, а тести з визначенням змін кардіоінтерналів R-R - парасимпатичної. Критерії оцінки кардіоваскулярних вегетативних тестів викладені в таб. Таблиця Кар4ір*аафпярні проби Нормативні показники кардіоваскулмрних про б Норма Г р а н и ч не •т а чен ня Патологічне значення Дихальна проба Кш*/кмх >і,21 1,11-1,20 1,04 1,02- 1,