Спосіб профілактики загострень параноїдної шизофренії

1. Спосіб профілактики загострень параноїдної шизофренії, що включає вживання нейролептиків у підтримуючих дозах і введення глутаргіну, 3 34799 тики загострень параноїдної шизофренії. - Приорітет від 06.12.2005p. - Бюл. №6, 2006p.). Цей спосіб більш ефективний, ніж попередні. Однак він також має недо-лікі, які характеризуються тим, що у деяких хворих на ПШ все ж таки виникають загострення шизофренічного процесу, що потребує їхньої госпіталізації та проведення повторного лікування. Тому цей спосіб також потребує подальшого удосконалення. Виходячи з цього був розроблений спосіб профілактики загострень параноїдної шизофренії шдяхом додаткового введення імуноактивного препарату тимогену (Патент України на корисну модель №18089 МПК А61К35/06 (2006.01) стосовно заявки 20605646 з пріоритетом від 23.05.2006. - Опубл. 16.10.2006, Бюл. №10). Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих на ПШ, в яких за даними додаткового лабораторного обстеження відмічається тривале збереження підвищенного рівня ліпопероксидаціі та збільшена концентрація «середніх молекул», що свідчить про наявність клінікобіохімічного синдрома «метаболічної» інтоксикації (СМІ), а також знижена активність ендогенного сироваткого інтерферона (СІФ), все ж таки виникають загострення шизофренічного процесу, які потребують проведення стаціонарного лікування хворих на ПШ, не рідко протягом тривалого часу. Вказані біохімічні особливості, які торкаються порушень метаболічного гомеостазу у хворих на ПШ при розвитку в них загострень шизофренічного процесу раніше не були відоми, вони вперше виявлений безпосередньо авторами корисної моделі, що і дало можливість розробити патогенитично обгрунтований спосіб профілактики загострень ПШ. Задачею корисної моделі було удосконалення відомого способу профілактики загострень ПШ, а саме зменшення ймовірності виникнення загострень та у випадку їхнього розвитку - суттєве зниження тривалості та тяжкості перебігу загострення шизофренічного процесу. Рішення вказаної задачі досягається шляхом введення хворим на ПШ, в яких є загроза виникнення чергового загострення, додатково до комбінації нейролептиків у підтримуючих дозах, глутаргіну, циклоферону та тимогену сучасного імуноактивного препарату поліоксидонію за схемою, яка також була вперше розроблена авторами корисної моделі досвідним шляхом, і тому відноситься до обсягу інтелектуальної праці авторів і входить до формули корисної моделі. Відомо, що поліоксидоній (ПО) за хімічним складом є високомолекулярною фізіологічно активною сполукою, яка характеризується наявністю чітко вираженою імунотропною активністю. Встановлено, що ПО є істинним імуномодулятором, тобто оптимізує імуний статус хворих. Оскільки фармакологічна дія ПО пов’язана поперед усього з позитивним впливом препарату на клітини макрофагальної фагоцитуючої системи, він сприяє нормалізації цитокінового профілю та інтерферонового статусу організму. При цьому ПО чинить 4 стимулюючий ефект на продукцію клітинами макрофагально-моноцитарного ряду низки цитокінів, зокрема IL-b, IL-6, TNFa й a-інтерферону. При недостатності гуморального імунітету ПО суттєво посилює антитілоутворення. Важливо, що крім чітко вираженого імуномодулюючого ефекту, ПО у фармакологічному плані характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної й мембраностабілізуючої активності, що робить його ефективним препаратом у комплексному лікуванні багатьох хвороб, для яких характерно наявність "метаболічної" інтоксикації та дефіцит ендогеної продукції a-інтерферону (дивись, на приклад джерело: Кузнецова Л.В., Фролов В.М., Высочин Е.В. Полиоксидоний иммуномодулирующий препарат нового покаления// Український медичний альманах. - 2007. - Т.10, №2. - С.195-201). Оскільки, за нашими попередніми даними було встановлено, що загострення шизофренічного процесу виникають переважно у хворих зі зниженою імунною реактивністю та рівнем СІФ на тлі підвищення активності ліпопероксидації, використання ПО для корекції імунного та метаболичного статусу хворих на ПШ, в яких встановлено наявність високої ймовірності розвитку загострення шизофренічного процесу, має переваги перед введенням усіх інших імуноактивних препаратів, оскільки ПО порядз імуномодулюючою дією володіє також детоксикуючою та антиоксидантною активністю. Раніше ПО з метою профілактики загострень ПШ не використовувався, причому використання стало можливим виходячи з власних досліджень авторів корисної моделі, які, по-перше, встановили, що патогенетичною основою загострення ПШ є розвиток вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС), та водночас активація процесів ліпопероксидації, та по-друге, досвідним шляхом виявили, що введення таким хворим ПО додатково до нейролептиків, глутаргіну, циклоферону та тимогену є ефективним та сприяє нормалізації імунологічних і біохімічних показників, а в клінічному плані - попередженню розвитку загострення ПШ. Наша пропозиція щодо включення ПО до комплексу ліків, які вводять хворим з метою профілактики загострень ПШ, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, яка полягає в тому, що при загостренні ПШ посилюється активність процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) на тлі зниження продукції СІФ, та одночасно - прояви ендогенної „метаболічної" інтоксикації, у той час як за нашими експериментальними та клінічними даними введення тимогену, глутаргіну та ПО зменшує активність ПОЛ та прояви „метаболічної"" інтоксикації. З іншого боку, за нашими даними, при виникненні загострень ПШ суттєво знижується рівень СІФ, у той час як при введенні тимогену, циклоферону та ПО хворим з такою патологією рівень СІФ суттєво збільшується. Отже, наша пропозиція щодо додаткового введення хворим на ПШ у періоді нестійкої ремісії крім тимогену, глутаргіну та циклоферону також ПО, базується на ретельному вивченні особливостей патогенезу загострень шизофренічного процесу. Дана комбінація препаратів з метою удосконален 5 34799 ня способу профілактики загострень ПШ застосована вперше, виходячи з того, що авторами корисної моделі виявлена сумація та навіть взаємне потенціювання позитивних рис механізмів фармакологічної дії вказаних препаратів. ПО забезпечує, з одного боку - активацію продукцію СІФ, та з іншого боку - зменшення концентрації CM у крові та ліквідацію проявів СМІ. Спосіб здійснюється таким чином. Хворим, які знаходяться в періоді відносної ремісії ПШ та одержують підтримуючу терапію психотропними препаратами, глутаргін і циклоферон та тимоген внутрішньом’язово, додатково вводять імуноактивний препарат ПО по 6мг внутрішньом’язово 1 раз на добу 3-5 діб поспіль, потім по 6мг через день ще 57 ін’єкцій препарату. В якості лабораторних критеріїв ефективності введення ПО вважають зниження концентрації так званих „середніх молекул" (СМ) у сироватці крові, що свідчить про зниження проявів ендогенної („метаболічної") інтоксикації, та підвищення вмісту в крові СІФ. Саме сполучене введення тимогену, глутаргіну, циклоферону та ПО сприяє зазначеної патогенетично позитивної динаміці лабораторних показників, а в клінічному плані - досягненню стійкої, довготривалої ремісії ПШ та попередженню розвитку загострень шизофренічного процесу у хворих. При необхідності введення ПО здійснюють повторними курсами (2-3 рази на рік) з інтервалом 3-4 місяця між ними. Вищевказані дози та курси введення тимогену, глутаргіну, циклоферону та ПО були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення цих препаратів забезпечується максимальне зниження концентрації CM і максимальне підвищення рівня СІФ у крові. Отже, новою є як сама комбінація препаратів, яка нами вперше використовується в комплексній профілактиці загострень ПШ, так і схема їх застосування. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ПШ, які знаходилися у фазі нестійкої ремісії шизофренічного процесу та одержували стандартну підтримуючу терапію нейролептиками, глутаргін, циклоферон та тимоген у середньотерапевтичних дозах. Обидві гр упи обстежених були рандомізовані за статью, віком та клінічними характеристиками шизофреничного процесу. Перша група хворих (64 особи) додатково отримувала ПО по 6мг внутрішньом’язово 1 раз на добу 3-5 діб поспіль, потім по 6мг через день ще 5-7 ін’єкцій препарату. При необхідності введення ПО здійснювали повторними курсами (2-3 рази на рік) з інтервалом 3-4 місяця між ними. Друга гр упа хвори х на ПШ (60 осіб) не вживала ПО. Аналізували динаміку клінічних показників в обстежених хворих, частоту виникнення загострень ПШ та в якості лабораторних критеріїв ефективності профілактичного лікування - динаміку СМ у крові та СІФ. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах хворих на ПШ. До початку проведення профілактики загострення ПШ в обох гр упах, які були під наглядом основній (першій), що потім отримувала профілактику загострень ПШ відповідно з заявленим способом, та зіставлення (другій), в якій профілактика 6 здійснювалася стосовно до відомого способупрототипу була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю астеноневротичного або астено-депресивного синдрому, в деяких випадках - також легких ідей відношення. Концентрація СМ у сироватці крові складала в першій групі (2,13±0,08) г/л та в другій - (2,08±0,08) г/л при нормі (0,52±0,02) г/л, тобто була підвищена в першій групі в середньому в 3,9 рази відносно норми (Р0,1 1,25±0,05*** 1,32±0,06*** Р>0,05 через 1 місяць через 2 місяці через 3 місяці 1,30±0,05** 1,56±0,06*** Р