Спосіб корекції стану макрофагальної фагоцитуючої системи у хворих з соматоформними депресивними розладами

1. Спосіб корекції стану макрофагальної фагоцитуючої системи у хворих з соматоформними депресивними розладами, що включає введення 3 34798 В.М., Рачкаускас Г.С., Пересадин Н.А. Опыт применения спленина в комплексной терапии депрессий на соматической основе и его влияние на показатели макрофагально-моноцитарной фагоцитирующей системы // В кн.: Иммунокоррекция в эксперименте и клинике. - Рига: Звайгзне, 1991. - С.118-125]. Цій спосіб більш ефективний, ніж попередній та не викликає активації аутоімунних процесів. Однак все ж таки при його застосуванні у 15-20% пацієнтів з депресивними розладами залишаються порушення з боку показників МФС, причому в клінічному плані це, як правило, хворі з найбільш вираженою депресивною симптоматикою на тлі важкої соматичної патології. Тому цей спосіб також недостатньо ефективний і потребує подальшого удосконалення. Тому було запропоновано для корекції стану МФС у хворих з СДР використовува ти імуноактивний препарат тималін в дозі 10мг внутришньом'я зово 1 раз на добу 6-10 діб поспіль [Фролов B.М., Рачкаускас Г.С., Пересадин Н.А. Влияние тималина на показатели макрофагального звена иммунитета у больных соматоформными депрессивными расстройствами // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наукових праць. - Київ; Луганськ, 1996. - Вип. 1(7). - С.102109]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих на СДР все ж таки введення тималіну не викликає повною мірою нормалізацію показників МФС. Крім того, тималін містить у своєму складі баластні білкові речовини, що може сприяти активації аутоімунних реакцій. Тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу корекції показників МФС у хворих на СДР, а саме підвищення ефективності способу в плані нормалізації макрофагальної ланки імунної відповіді та водночас зменшення імовірності побічних ефектів від застосування Імуноактивних препаратів при проведенні корекції стану МФС. Реалізація вказаної задачі корисної моделі досягається шляхом введення хворим на СДР, які підлягають проведенню корекції показників МФС, в якості імуноактивного препарату нуклеінату. Нуклеінат - це сучасний імуноактивний препарат вітчизняного виробництва, який містить у своєму складі в якості діючої речовини рибонуклеїнову кислоту. Препарат відноситься до фармакотерапевтичної групи імуноактивних засобів та володіє імуномоделюючою активністю, поперед усього носимо фагоцитарну активність макрофагів та збільшує рівень факторів неспецифічного імунного захисту. Крім того, нуклеінат володіє мембраностабілізуючої та метаболічною активністю, підвищує енергозабезпечення клітин за рахунок стимуляції синтезу АТФ та стимулює продукцію ендогенного інтерферону. Нуклеінат зареєстрований в України та дозволений для клінічного застосування. 4 Раніше у хворих з депресивними розладами нуклеінат не використовувався. Наша пропозиція щодо використання в якості імуноактивного препарату при корекції стану МФС у хворих з СДР нуклеінату базується на вперше встановленої авторами корисної моделі в клінічних умовах закономірності, що введення нуклеінату хворим з депресивними розладами різного ґенезу не лише покращує стан основних показників МФС, но також сприяє зменшенню низки клінічних симптомів депресивного регістру та водночас покращує як загальний стан, так і самопочуття хворих. Авторами корисної моделі було також встановлено, що оптимальною є схема призначення нуклеінату у хворих на депресивні розлади усередину по 0,5г (2 капсули) 3 рази на добу після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту, а потім при необхідності може призначатися введення нуклеіната у вигляді повторних підтримуючих курсів в дозі 0,25г 3 рази на день протягом 15-20 діб поспіль з інтервалом 2-3 місяця між введенням препарату, в залежності від досягнутого е фекту. Авторами корисної моделі було встановлено, що саме ця схема введення нуклеінату забезпечує максимальний позитивний ефект в плані відновлення показників МФС у хвори х на СДР, тому вказана схема введення нуклеінату також є здобутком інтелектуальної праці і повинна входити до предмету корисної моделі. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворому на СДР, який підлягає проведенню корекції стану МФС, ви ходячи з даних попереднього імунологічного дослідження, вводять в якості імуноактивного препарату нуклеінат усередину по 0,5 (2 капсули) 3 рази на добу після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль (в залежності від досягнутого ефекту). При необхідності, наприклад, коли у хворого є фонова тяжка соматична патологія, що негативно впливає на показники МФС, можливо подальше введення нуклеінату у вигляді повторних підтримуючих курсів в дозі 0,25г 3 рази на день протягом 15-20 діб поспіль з інтервалом 2-3 місяці між введеннями цього препарату, в залежності від вираженості та тривалості збереження ефекту, що досягнутий. В якості лабораторного контролю ефективності заявленого способу використовують показники МФС, які можуть бути досліджені в клінічних умовах, а саме фагоцитарну активність моноцитів (ФАМ) периферійної крові, при аналізі якої здійснюють вивчення низки фагоцитарних показників, в тому числі фагоцитарне число (ФЧ), фагоцитарний індекс (ФІ), індекс атракції (ІА) та індекс перетравлення (ІП). Для детальної характеристики вказаних індексів та техніки постановці вивчення вказаних показників ФАМ, ди вись, наприклад джерело: [Фролов В.М., Пересадин Н.А., Гаврилова Л.А. Определение фагоцитарной активности моноцитов периферической крови у больных // Лабораторное дело. - 1990. - №9. - С.27-29]. При розробці корисної моделі авторами було обстежено 2 групи хворих на СДР у віці від 18 до 56 років з наявністю при імунологічному обстеженні виражених зсувів основних показників МФС. З 5 34798 них основна група (62 особи) отримувала корекцію стану МФС за допомогою заявленого способу та група зіставлення (56 осіб) - за допомогою відомого способу-прототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих, а також ступенем вираженості в них депресії. В обох групах (основної та зіставлення) при цьому переважали хворі зі середневажним ступенем вираженості депресивних розладів та наявністю соматичної симптоматики (F32.11 або F33.11 стосовно МКБ-10). До початку проведення корекції стану МФС в обох групах обстежених пацієнтів с діагнозом СДР були виявлені однотипові зсуви з боку показників ФАМ у бік їхнього зниження (Таблиця 1). З Таблиці 1 видно, що в основної групі обстежених хворих з СДР кратність зниження стосовно відповідних показників норми ФІ складала 1,77 разів (Р