Спосіб лікування соматизованих депресивних розладів у підлітків

1. Спосіб лікування соматизованих депресивних розладів у підлітків, що включає введення ан 3 швидкої появи резистентності, а надмірне використання похідних раувольфії зміїної протягом тривалого часу може проводити до посилення депресивно-ажитованих станів та появлення суїцидальних тенденцій. Тому потрібне подальше удосконалення існуючого способу лікування СДР в підлітковому віці. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу лікування СДР у підлітків, а саме підвищення ефективності способу в плані більш швидкої редукції депресивної симптоматики та водночас формування стійких якісних ремісій. Реалізація вказаної задачі досягається шляхом введення підліткам, які хворіють на СДР додатково у якості антидепресанту сертралофту та сучасного препарату рослинного походження релаксилу, який володіє седативною та снодійною дією. Сертралофт - антидепресант, що є селективним інгібітором зворотного нейронального захоплення серотоніна в головному мозку, похідний нафтиламіну. На нейронне захоплення норадреналіну і допаміну практично не впливає. Не володіє специфічною спорідненістю з адрено- і М-холінорецепторами, ГАМК-ергічними рецепторами, допаминовыми, гістаміном, серотониновыми або бензодіазепіновими рецепторами. Не інгібує моноаміноксидазу. Період напіввиведення з організму в середньому складає 22-36г; фармакотерапевтичний ефект препарату виявляється через 7 днів після початку лікування; досягаючи максимуму через 2-3 тижні. Вживання їжі істотно не впливає на біодоступність препарату. Сертралін і його неактивні метаболіти виводяться з організму з калом і сечею в рівних кількостях. Трансформація сертраліну у людей похилого віку і у підлітків не відрізняється від метаболізму препарату у дорослих [дивись, наприклад, джерело: Сертралофт: інструкція для клінічного застосування препарату / Затверджена наказом МОЗ України № 106 від 14.03.05 року]. Релаксил - капсули, з вмістом у кожній з них 0,8% сухого водно-спиртового екстракту валеріани 0,125г, м'яти перцевої екстракту сухого 0,025г, меліси лікарської екстракту сухого 0,025г. Це вітчизняний комбінований препарат рослинного походження, який випускається ВАТ «Київський вітамінний завод». Дія даного препарату обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу. Так, валеріана лікарська містить алкалоїди валерин і шатинін, метилпірилкетон та ефірну олію, до складу якої входять борнеол (природний аналог камфори), ефіри валоранової та ацетилвалеренолової кислот. Дані речовини знижують збудженість центральної нервової системи, мають седативну та деяку спазмолітичну дію. Не виявляють негативної дії на спонтанну рухову активність, відчуття, ноцицепцію та температуру тіла. Активний седативний компонент (валепотріатна фракція) виявляє седативно-анксіолітичну, протисудомну дії, помірний позитивний інотропний та негативний хронотропний ефект на міокард. Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних речовин, серед яких першочергове значення має ментол, який 44696 4 належить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин подразні, антисептичні й анестезуючі властивості. Меліса лікарська містить ефірні олії, гіркоти, органічні кислоти, мінеральні речовини, макро- та мікроелементи, вітаміни, дубильні речовини. Вони зумовлюють гепатопротекторну, протиспастичну, спазмолітичну, седативну, протизапальну, бактерицидну, протипухлинну, стимулюючу дію на шлунково-кишковий тракт, посилюють роботу серця, матки, головного мозку (покращує метаболічні процеси головного мозку) [дивись, наприклад, джерело: Виноградова Т.А. и др. Полная энциклопедия практической фитотерапии / Т.А. Виноградова, Б.Н Гажев,. В.М. Виноградов, В.К. Мартынов. - М.: Олма-Пресс, СПб., 1998. - 638 с]. Релаксил зареєстрований в Україні в якості фармакологічного препарату та дозволений до використання в клінічній практиці [Наказ МОЗ України № 686 від 18.10.06 р., реєстраційне посвідчення № UA/5286/01/01; код препарату NO5CM50]. Раніше сертралофт у якості антидепресанту та релаксил - седативного засобу при лікуванні підлітків, що хворіють на СДР не використовувався. Наша пропозиція щодо використання в якості антидепресанту сертралофту та у якості седативного препарату - релаксилу у хворих на СДР підлітків базується на вперше встановленої авторами закономірності, що введення комбінації сертралофту та релаксилу не лише обумовлює більш швидку редукцію депресивної симптоматики та сприяє формуванню стійких якісних ремісій, але й є небезпечним при тривалому використанні препаратів. Авторами корисної моделі було також встановлено, що оптимальною є схема введення сертралофту усередину 2 рази на добу зранку та ввечері по 1 таблетці (0,025г) протягом 25-30 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту та релаксину усередину 3 рази на добу зранку та вдень по 1 капсулі (0,175г) та ввечері по 2 капсули (0,35г) протягом 25-30 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. Авторами корисної моделі було встановлено, що саме ця схема введення сертралофту та релаксилу забезпечує максимальний позитивний ефект в плані редукції депресивної симптоматики та формування стійких якісних ремісій, тому вказана схема введення комбінації сертралофту та релаксилу є здобутком інтелектуальної праці і повинна входити до предмету корисної моделі. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому підлітку на СДР, який підлягає лікуванню, виходячи з даних попереднього психопатологічного обстеження, вводять сертралофт усередину 2 рази на добу зранку та ввечері по 1 таблетці (0,025г) протягом 25-30 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту та релаксил усередину 3 рази на добу зранку та вдень по 1 капсулі (0,175г) та ввечері по 2 капсули (0,35г) протягом 25-30 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. В якості контролю ефективності заявленого способу використовують наступні психометричні шкали: госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS), шкала Гамільтона для оцінки депресії 5 44696 (HDRS), а також шкала Монтгомері-Асберг для оцінки депресії (MADRS). При розробці корисної моделі авторами було обстежено 2 групи хворих на СДР у віці від 14 до 17 років. Основна група (55 осіб) отримувала антидепресивну та седативну терапію за допомогою заявленого способу, група зіставлення (50 осіб) за допомогою відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих на СДР, що знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком та статтю хворих, а також ступенем вираженості депресій. В обох групах переважали пацієнти з середнім сту 6 пенем важкості депресивних розладів без наявності соматичної симптоматики та психотичних проявів (F 32.11 або F 33.11 стосовно МКХ-10). До початку проведення лікування в обох групах обстежених пацієнтів спостерігалися зниження настрою, почуття провини, ангедонія, стомлюваність, порушення уваги, збудження, загальмованість, безсоння, сонливість, зниження апетиту, зниження ваги, підвищення апетиту, підвищення ваги, суїцідальні думки, суїцідальні спроби, іпохондрія, соціальна відгородженість, маячні ідеї самопригнічення та самозвинувачення (таблиця 1). Таблиця 1 Клінічні прояви депресивного синдрому у підлітків, хворих на СДР до початку лікування (абс. та %). Групи хворих Зіставлення (n=50) Р Основна (n=55) 50/90,9±4,6 47/85,4±4,3 40/72,7±4,1 32/58,1±2,8 37/67,2±3,0 29/52,7±2,6 47/85,4±4,1 27/49,0±2,5 29/50,9±2,5 16/29,0±2,0 14/25,4±1,9 15/27,2±2,0 15/27,2±2,0 6/10,9±1,0 2/3,6±0,8 6/10,9±0,9 7/12,7±1,0 45/90,0±4,5 41/82,0±4,4 35/70,0±4,1 28/56,0±2,7 32/64,0±2,9 25/50,0±2,5 40/80,0±4,0 22/44,0±2,3 25/50,0±2,5 12/24,0±1,9 11/22,0±1,8 12/24,0±2,0 11/22,0±2,1 4/8,0±0,9 2/4,0±0,9 4/8,0±0,8 4/8,0±1,0 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 4/7,2±0,8 3/6,0±0,7 >0,1 Психопатологічні прояви зниження настрою почуття провини ангедонія стомлюваність порушення уваги збудження загальмованість безсоння сонливість зниження апетиту зниження ваги підвищення апетиту підвищення ваги суїцідальні думки суїцідальні спроби іпохондрія соціальна відгородженість маячні ідеї самопригнічення та самозвинувачення Примітки: в таблиці 1, 3 Р відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі й групі зіставлення. З таблиці 1 видно, що психопатологічні прояви у пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення не мали вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість основних депресивних проявів в обох групах, тобто про однакову ступінь важкості депресивного синдрому. До початку лікування в обох групах обстежених пацієнтів були виявлені однотипові порушення афективного фону стосовно до сучасних психометричних шкал (таблиця 2). Таблиця 2 Показники важкості депресивного синдрому у підлітків, хворих на СДР, до початку лікування згідно із психометричними шкалами. Психометрична шкала HADS HDRS MADRS Норма (бали) 6,5±0,5 7,1±0,6 10,1±1,5 Групи хворих Зіставлення (n=50) Основна (n=55) 12,5±1,5*** 18,5±1,9*** 21,5±2,6*** 11,5±1,5*** 16,7±1,6*** 20,4±2,5*** Р >0,1 >0,1 >0,1 7 44696 8 Продовження таблиці 2 Примітки: в таблиці 2,4 стовпчик Р відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі й групі зіставлення; імовірність різниці відносно норми: * - при Р