Спосіб медичної реабілітації хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з ожирінням

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з ожирінням, що включає введення препаратів рослинного походження, який відрізняється тим, що як препарат рослинного походження вводять бонджигар. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що бонджигар вводять усередину по 2 капсули 3 рази на день після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту . (19) (21) u201004667 (22) 20.04.2010 (24) 25.10.2010 (46) 25.10.2010, Бюл.№ 20, 2010 р. (72) КОНОНОВ ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) КОНОНОВ ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 жовчному міхурі (ЖМ), тривалий час зберігається підвищення концентрації продуктів ліпопероксидації й СМ у крові, що свідчить про незавершеність загострення ХНХ. Тому був запропонований спосіб медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з Ож, що включає введення пацієнтам з даною коморбідною патологією іншого препарату рослинного походження з розторопші плямистої - ка-рсілу (Бабак О.Я. Современная фитотерапия заболеваний органов пищеварения / О.Я. Бабак, Т.А. Соломенцева. - Киев: Диалла комьюникейшенз, 2001. - 48 с.). Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний в якості найближчого аналога. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що в деяких хворих на ХНХ, сполучений з Ож, при застосуванні карсілу все ж таки ще зберігається симптоматика, яка є наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в ЖМ. Тому відомий спосіб-найближчий аналог потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з Ож, а саме відновлення метаболічного гомеостазу й ліквідація загострення хронічних запальних проявів у ЖМ. Вказана задача досягається шляхом введення хворим на ХНХ, сполучений з Ож, в якості препарату рослинного походження сучасного комбінованого фітозасобу бонджигару. Бонджигар являє собою комбінований фітозасіб, до складу якого входять екстракти з лікарських рослин: вербезини білої (Eclipta alba), мікоризи курроа (Picrorrhiza kurroa), пасльону чорного (Solarium nigrum), цикорію звичайного (Cichorium intybus), солодки голої (Glycyrrhiza glabra), тамарикса двудомного (Tamarix gallica), редьки посівної (Raphanus sativus), барбарису остистого (Berberis aristata), розторопші плямистої (Silybum marianum), сферантуса Індійського (Sphaeranthus indicus) і берхавІЇ розлогої (Boerhavia diffusa). Він володіє гепатопротекторними й антиоксидантними властивостями, протизапальною дією, покращує функціональний стан печінки й відтік жовчі з ЖМ, сприяє знешкодженню хімічних токсинів, захищає клітини печінки від дії токсичних речовин. Бонджигар вважається ефективним при гострих і хронічних захворюваннях печінки різного ґенезу, жировій інфільтрації паренхіми печінки, при ураженнях печінки внаслідок дії гепатотоксичних препаратів, а також при наявності системних інфекцій, що спияють формуванню неспецифічної патології печінки й жовчовивідних шляхів. Бонджигар зареєстрований в Україні в якості лікарського препарату (реєстраційне посвідчення № UA/1061/02/01) і дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України № 18 від 22.01.2007 p.). Наша пропозиція базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах І потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим на ХНХ, сполучений з Ож, бонджигару виявляє чітко виражений антиоксидантний 54015 4 ефект і, крім того, забезпечує зниження в сироватці крові концентрації CM і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. До того ж, введення бонджигару не має протипоказань і не обмежене суворими часовими рамками, тому тривалість введення в організм даного препарату може регулюватися в значних межах, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з Ож, бонджигар не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю ХНХ, сполученого з Ож, які потребують проведення медичної реабілітації вводять бонджигар усередину по 2 капсули 3 рази на день після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення бонджигару є нормалізація вмісту в сироватці крові продуктів ПОЛ - ДК і МДА, а також значення інтегрального показника перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), що свідчить про відновлення біохімічного гомеостазу, а також зниження концентрації CM, що характеризує ліквідацію синдрому «метаболічної» Інтоксикації (СМІ). Саме введення бонджигару сприяє патогенетичне позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному плані - досягненню стійкої й тривалої ремісії ХНХ, сполученого з Ож, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього коморбідного захворювання, особливо при проведенні при необхідності повторних курсів введення комбінованого фітозасобу бонджигару. Вищевказані дози й курси введення бонджигару хворим на ХНХ, сполучений з Ож, були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення бонджигару забезпечується нормалізація вмісту в сироватці крові продуктів ліпопероксидації ДК і МДА, величини інтегрального показника ПГЕ й максимальне зниження концентрації CM. Отже, новими є як саме призначення бон-джигару, який нами вперше використовується в медичній реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з Ож, так і схема застосування цього комбінованого фітозасо-бу при даній коморбідній патології. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих на ХНХ, сполучений з Ож: основна (78 осіб), яка отримувала курс медичної реабілітації згідно до заявленого способу, і група зіставлення (76 осіб), що отримувала реабілітацію відповідно до відомого способу-типу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю перебігу патології гепатобіліарної системи й ступенем Ож. Діагноз ХНХ був встановлений у відповідності до Наказу МОЗ України № 271 (2005 p.), а також стандартизованих колів діагностики й лікування хвороб органів травлення на підставі даних анамнезу, клінічного й інструментального (ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, багатофракційне дуоденальне зондування) методів дослідження, з обов'язковим урахуванням даних загальноприйнятих біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки. На 5 54015 момент обстеження ХНХ у всіх пацієнтів, що були під наглядом, був у фазі нестійкої клінічної ремісії або помірного загострення. Діагноз Ож ставився за даними анамнезу й результатами антропометричного дослідження, що включало визначення індексу маси тіла (ІМТ). Відповідно до градацій ІМТ, серед обстежених нами хворих основної групи було 89 осіб (57,8 %) з Ож На ступеня, 55 пацієнтів (35,7% ) з Ож IIb ступеня й 10 хворих (6,5 %) з Ож III ступеня. Група зіставлення включала 20 осіб (54,1 %) з Ож Па ступеня, 14 пацієнтів (37,8 %) з Ож ПЬ ступеня й 3 хворих (8,1 %) з Ож III ступеня. Введення бонджи-гару починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізоду загострення ХНХ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах хворих на ХНХ, сполучений з Ож. До початку проведення курсу медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з Ож, в обох групах, які були під наглядом, - основній, в якій реабілітація здійснювалася згідно до заявленого 6 способу, і зіставлення, в якій реабілітація проводилася відповідно до відомого способунайблидчого аналога, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю загальної слабості, нездужання, підвищеної стомленості, емоційної лабільності, зниженого апетиту й емоційного настрою, порушеного сну, помірного болю в правому підребер'ї, нерідко гіркоти в роті й позитивних симптомів Кера та Ортнера. При клінічному обстеженні в динаміці було встановлено, що після завершення основного курсу медичної реабілітації в основній групі хворих на ХНХ, сполучений з Ож (в якій реабілітація проводилася згідно до заявленого способу), у більшості випадків відмічалося покращання загального стану пацієнтів, зникнення загальнотоксичного синдрому, астено-невротичних та інших проявів. У той же час у пацієнтів групи зіставлення (в якій реабілітація проводилося відповідно до відомого способунайближчого аналога) значно частіше зберігалися скарги, що були наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу у ЖМ (табл. 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з Ож, на клінічні показники (М±m) Клінічні показники загальної слабості нездужання підвищеної стомленості зниженого настрою емоційної лабільності порушення сну зниженого апетиту гіркоти в роті тяжкості в правому підребер'ї позитивного симптому Кера Групи обстежених хворих основна (n=78) зіставлення (n=76) Тривалість збереження (діб): 7,6±0,3 11,8±0,4 6,1±0,4 10,6±0,3 8,2±0,3 13,2±0,5 5,9±0,3 10,2±0,5 б,4±0,4 10,3±0,5 4,7±0,3 6,9±0,5 5,4±0,1 9,1±0,2 5,0±0,3 9,6±0,4 5,6±0,5 9,2±0,4 5,8±0,3 8,9±0,4 Р