Спосіб лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з цукровим діабетом 2-го типу

1. Спосіб лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з цукровим діабетом 2-го типу, що включає введення есенціальних фосфоліпідів, зокрема ліволіну форте, який відрізняється тим, що додатково вводять метаболічно активні препарати рослинного походження з артишоку колючого, а саме артихол. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що артихол вводять усередину по 0,4-0,6 г (2-3 таблетки) 3 рази на добу протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u200912151 (22) 26.11.2009 (24) 12.04.2010 (46) 12.04.2010, Бюл.№ 7, 2010 р. (72) БИКОВА-ТРУЕДССОН НАДІЯ ІВАНІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) БИКОВА-ТРУЕДССОН НАДІЯ ІВАНІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 востями, що конкретно проявляється відновленням цілості мембран гепатоцитів, активізацією мембранних фосфоліпідзалежних ферментів, підвищенням детоксикаційного екскреторного потенціалу, антифібротичних ефектів і поліпшенням метаболізму ліпідів у ході синтезу ліпопротеїнів у печінці (Харченко В.В. Ефективність ліволіну форте при хронічній патології гепатобіліарної системи та його вплив на інтерфероновий статус хворих / В.В. Харченко // Український медичний альманах. 2006. - Т.9, №5. - С. 137-138). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що в деяких хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, все ж таки ще зберігається симптоматика, яка є наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в печінці й подальшого прогресування й декомпенсації ЦД. Тому відомий спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, а саме прискорення досягнення нормалізації показників ПОЛ і ПГЕ в крові пацієнтів з даною коморбідною патологією. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим на ХНХ, сполучений з ЦД 2го типу, сучасного метаболічне активного препарату артихолу. Артихол належить до засобів рослинного походження. Його фармакологічні властивості обумовлені дією комплексу біологічно активних речовин, що входять до складу листя артишоку колючого (Cynara scolymus L.). Фенольна сполука цинарин у поєднанні з фенокислотами, біофлавоноїдами й іншими речовинами чинять жовчогінну (холеретичну й холекінетичну), сечогінну й гепатопротекторну дію, через поліпшення клубочкової фільтрації нирок сприяють виведенню з організму сечовини, креатиніну, а також різних токсичних речовин (у тому числі нітросполук, алкалоїдів, солей важких металів). Препарат володіє також антиоксидантною, мембраностабілізуючою й детоксикуючою діями, гіпохолестеринемічним ефектом. Аскорбінова кислота, каротин, вітаміни В1 і В2, інулін, що входять до складу цього лікарського засобу, сприяють нормалізації обмінних процесів. Артихол зареєстрований в Україні в якості лікарського препарату (реєстраційне посвідчення №UA/53834/01/01) і дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України №758 від 16.11.06). Наша пропозиція щодо призначення артихолу базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення хворим артихолу забезпечує відновлення метаболічного гомеостазу, зокрема не тільки позитивно впливає на вміст продуктів ПОЛ і величину показника ПГЕ в крові хворих на ХНХ, сполучений з ЦЦ 2-го типу, але й сприяє зменшенню рівня глюкози в крові та покращанню стану пацієнтів з ЦД, а в клінічному плані сприяє досягненню стійкої 49068 4 й тривалої ремісії ХНХ, суттєвому зменшенню в подальшому частоти його загострень, а також вираженості й частоти ускладнень ЦД і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення артихолу не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому цей препарат може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою корекції рівня продуктів ПОЛ і показника ПГЕ в крові хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, артихол не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, які потребують корекції концентрації продуктів ПОЛ і величини показника ПГЕ в крові, поряд з ліволіном форте (усередину по 1-2 капсули 2-3 рази на добу протягом 2-3 місяців поспіль) додатково вводять артихол усередину по 0,4-0,6г (2-3 таблетки) 3 рази на добу за 15-30 хвилин до вживання їжі протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення артихолу є зменшення вмісту в крові продуктів ПОЛ - малонового діальдегіду (МДА) і проміжних - дієнових кон'югат (ДК), а також величини показника ПГЕ, що свідчить про відновлення метаболічного гомеостазу. Саме додаткове введення артихолу сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих біохімічних показників, а в клінічному відношенні - досягненню стійкої й тривалої ремісії ХНХ, суттєвому зменшенню в подальшому частоти його загострень, а також вираженості й частоти ускладнень ЦД. Вищевказані дози й курси введення артихолу хворим на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, були підібрані нами дослідним шляхом. Саме при такій кратності введення артіхолу забезпечується максимальне зниження рівня продуктів ПОЛ, а також значення ПГЕ в сироватці крові обстежених. Отже, новими є як препарат (артихол), який нами вперше використовується в корекції вмісту МДА й ДК, а також величини показника ПГЕ в крові хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, так і схема застосування артіхолу при даній коморбідній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2го типу, які підлягали проведенню лікування в зв'язку з наявністю порушень з боку метаболічного гомеостазу: основна (35 осіб), якій проводили лікування за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (теж 35 осіб), якій проводили лікування відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією ХНХ і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці, вираженістю й частотою розвитку ускладнень ЦД. Діагноз встановлювався експертним шляхом з урахуванням даних анамнезу, результатів клінічного й лабораторного (біохімічного) обстеження, яке характеризувало стан ПОЛ і ступінь вираженості ЦД, а також даних ультразвукового (сонографічного) дослідження (УЗД) 5 49068 органів черевної порожнини. Введення артихолу починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізоду загострення або нестійкої ремісії ХНХ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Лікування ЦД 2-го типу включала дієту, призначення цукровоз-нижуючих препаратів, у більш тяжких випадках - інсулінотерапію. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах хворих на ХНХ, сполучений з ЦЦ 2-го типу. З метою оцінки впливу артіхолу на метаболічний гомеостаз хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, у періоді диспансерного спостереження, зважаючи на суттєву негативну роль у прогресуванні патологічного процесу в печінці оксидативного стресу, проводили біохімічне дослідження, яке включало вивчення концентрації продуктів ПОЛ у крові: - МДА й ДК, а також рівня ПГЕ. До початку проведення лікування хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала артихол відповідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій лікування здійснювалося сто 6 совно до способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика хвороби, що характеризувалася наявністю загальної слабості, нездужання, підвищеної стомленості й дратівливістю, зниженої працездатності й емоційного тонусу, порушеного сну й апетиту, гіркоти в роті, тяжкості в правому підребер'ї. Зі скарг, що мали безпосередньо відношення до патології ГБС, треба відмітити тяжкість у правому підребер'ї, гіркоту, іноді металевий присмак у роті. При об'єктивному обстеженні відмічалася астенізації, що тривало зберігається, щільно обкладений білим або брудним жовтуватим нальотом язик, позитивні симптоми Ортнера й Кера, помірна гепатомегалія: печінка виступала на 2-4см з-під реберного краю, ущільнена; край печінки був частіше тупий, заокруглений, чутливий при пальпації, субіктерічність склер. При додатковому біохімічному дослідженні метаболічного гомеостазу до початку лікування в переважної більшості хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, встановлено суттєве підвищення вмісту в сироватці крові продуктів ліпопероксидації - МДА й ДК (табл. 1). Таблиця 1 Показники ПОЛ у хворих на ХНХ, сполучений з ЦД 2-го типу, до початку проведення лікування (М±m) Показники МДА, мкмоль/л ДК, мкмоль/л ПГЕ, % Норма 3,2±0,15 9,6±0,25 2,8±0,05 Групи обстежених хворих основна (n=35) зіставлення (n=35) 6,1±0,11*** 5,9±0,2*** 16,2±0,24** 15,9±0,3** 9,9=h0,3*** 9,8±0,4*** Р >0,05 >0,05 >0,1 Примітка: вірогідність різниці стосовно норми: ** - при Р