Спосіб діагностики патології магістральних артерій голови та шиї за психопатологічними ознаками

Спосіб діагностики патології магістральних артерій голови та шиї за психопатологічними ознаками, що включає встановлення психопатологічних зрушень як перших ознак розвитку судинної Винахід відноситься до медицини, здебільшого до визначення, вимірювань чи реєстрації з діагностичною ціллю, а саме, до психопатологічних досліджень хворих з малодиференційованими скаргами, та може бути використаним в неврології Дослідження патології магістральних артерій голови та шиї (ПМАГШ) в останні часи здійснюють шляхом анпонейровізуалізацм, переважно під час розвитку декомпенсації у формі порушень мозкового кровообігу [1] Від ТОГО, головна причина, що перешкоджає досягненню очікуваного технічного результату полягає в неадекватній ОЦІНЦІ різноманітних і малодиференційованих за характером скарг хворих у донозолопчному періоді Це зумовлене, переважно тим, що формування судинної патології відбувається набагато раніше та триває майже 6 - 1 0 років Від того, погіршення стану магістральних артерій голови та шиї часто посилюється, в разі лікування хворих у різних за фахом лікарів за різноманітними, не досить об'єктивними діагностичними висновками Розвиток психічних порушень у хворих на ПМАГШ свідчить про зрив психічної адаптації, характер і ступінь якої проявляються у вигляді психопатологічного синдрому, а також в структурі та динаміці останнього Тож, патологічну психічну дезадаптацію можливо розглядати як стан передхвороби, що являє якісно нову форму ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ з мінімальними змінами функцій організму, які знаходяться на гра патологи, який відрізняється тим, що додатково під час встановлення психопатологічних зрушень досліджують емоційно-лабільну (астенічну) симптоматику, психовегетативний синдром, тривожний синдром, легкий когнітивний розлад, делірій, галюциноз, маревний (шизофреноподібний) розлад, афективний розлад, деменцію, амнестичний синдром, органічний психосиндром і, за наявністю щонайменше одного з психопатологічних синдромів, встановлюють органічний генез патології як передумову до глибокого неврологічного обстеження ні зриву компенсаторних можливостей людини У ряді випадків цей патологічний стан можливо вважати «безсимптомним», суттєвим для якого є відсутність характерних рис захворювання, наявність мінімальних загальномозкових патологічних ознак, недостатня клінічна специфічність, затушована додатковою і факультативною симптоматикою, непостійний характер порушень тощо Зазвичай, особи із субклінічними проявами недостатності мозкового кровообігу не пред'являють скарг на здоров'я і зберігають працездатність Лише при фізичній або емоційній перенапрузі з'являються минущі нервово-психічні порушення, зумовлені оборотним зривом адаптаційно-компенсаторних механізмів КЛІНІЧНО ЦІ порушення кваліфікуються як астенічні і вегетосудинні Минущий характер порушень патологічно можна пояснити тривалою компенсацією гемодинамічного резерву головного мозку [2] Однак епізоди декомпенсації, що накопичуються, або вплив більш масивних навантажень можуть приводити до стабільних, необоротних порушень У цих випадках «безсимптомність», або субклінічний характер патологи, зберігаються тільки стосовно основних ознак ПМАГШ, тоді як ПСИХІЧНІ порушення набувають КЛІНІЧНО обкресленого характеру Тому, найбільш близьким до винаходу, що заявляється, є спосіб діагностики патології магістральних артерій голови та шиї, що містить встановлення психопатологічних зрушень як перших ознак 00 00 (О ю 56884 розвитку судинної патології [3] Дослідження психопатологічних зрушень може бути здійснене ще до розвитку декомпенсації у формі порушень мозкового кровообігу, а від того набуває значущості в отриманні об'єктивних діагностичних ВИСНОВКІВ Проте, використання способу у відомому вигляді запобігає отриманню високовіропдних заключень На погляд заявника, це зумовлене тим, що встановлення лише психопатологічних зрушень, як перших ознак розвитку судинної патологи, не здатно до визначення органічного генезу ПМАГШ В основу винаходу поставлено задачу розробити такий спосіб діагностики патології магістральних артерій голови та шиї, який шляхом розширення критеріїв оцінки органічного генезу забезпечує підвищення об'єктивності діагностичних висновків при використанні Вищезазначений технічний результат при здійсненні винаходу досягається тим, що у відомому способі діагностики патології магістральних артерій голови та шиї, що містить встановлення психопатологічних зрушень якперших ознак розвитку судинної патологи, згідно з винаходом особливість полягає втім, що, додатково, під час встановлення психопатологічних зрушень, досліджують емоційно-лабільну (астенічну) симптоматику, психовегетативний синдром, тривожний синдром, легкий когнітивний розлад, делірій, галюциноз, маревний (шизофреноподібнии) розлад, афективний розлад, деменцію, амнестичний синдром, органічний психосиндром, і, за наявністю, щонайменше, одного з психопатологічних синдромів встановлюють органічний генез патології як передумову до глибокого неврологічного обстеження Дослідження емоційно-лабільної (астенічної) симптоматики, психовегетативного порушення, тривожного розладу є ознаками патології магістральних артерій голови та шиї Дослідження когнітивного зрушення як наслідку розладів уваги, пам'яті та мислення чи експресивності мовлення, ЛІЧІННЯ, письма, праксисута гнозисуяк вищих коркових функцій, делірію, галюцинозу, маревного (шизофреноподібного) розладу, деменції, амнестичного синдрому, органічного психосиндрому належить до визначення психічних розладів, що забезпечують встановлення органічного генезу патології як передумову до глибокого неврологічного обстеження Запропонований «симптомокомплекс» розширює уявлення про генетичний механізм порушень магістральних артерій голови та шиї у донозолопчному періоді, сприяє висловленню адекватних висновків щодо різноманітних і малодиференційованих за характером скарг у більшості хворих Встановлення розладів психіки, дослідження масштабності, глибини психічних розладів і їхнього впливу на ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ хворого запобігає розвиток симптомів дисгемічного характеру у хворих на ПМАГШ Для експериментальної перевірки очікуваного технічного результату були досліджені хворі на ПМАГШ клінічної групи спостереження Було встановлене, що емоційно-лабільна (астенічна) симптоматика була переважним типом психовегетативних порушень, поглиблений аналіз якої набув найбільше діагностичне значення Для зручності аналізу всі синдроми були об'єднані в 3 групи синдроми непсихотичного рівня (органічний емоційно-лабільний (астенічний), тривожний та легкий когнітивний розлади), синдроми психотичного рівня делірій, органічний галюциноз, органічні маревний (шизофреноподібнии) та афективні розлади, синдроми негативних психопатологічних розладів деменція, органічний амнестичний синдром та органічний психосиндром Аналіз перебігу астенії у хворих на ПМАГШ був цілеспрямований на виділення найбільш діагностично значущих ознак, здійснювався по двох векторах характеру суб'єктивних переживань хворих і об'єктивних ознаках зниження функціональних можливостей організму й особистості Дослідження структури астенічного синдрому здійснювалося, насамперед, стосовно обов'язкових симптомів емоційно-пперестетичних, вегето-вісцеральних розладів Визначення типів астенії враховувало поєднання обов'язкових симптомів із додатковими, а в ряді випадків - із факультативними Аналіз пускових механізмів розвитку астенічного синдрому та тривалості донозолопчного етапу у хворих на ПМАГШ дозволив по дії чинників розділити їх на З групи біологічну, психогенну та комбіновану Як правило, симптоми астенічного синдрому хворих, у випадках дії біологічних (фізичних) пускових чинників розвивалися в більш близькі терміни, переважно, до моменту верифікації діагнозу У середньому донозолопчний етап склав 7,2 ± 3,5 роки Сталість скарг і їх динаміка з включенням симптомів органічного кола свідчать про приналежність до органічного тривожного розладу Серед компонентів такого розладу можливо відзначити кардіальні ознаки, головний біль, запаморочення, слабкість, які НОЗОЛОГІЧНІ критерії Об'єктивно тривога у досліджуваних хворих виявлялась блідістю шкірних покривів на и висоті, напругою м'язів, у зв'язку з чим зберігалася скута незручна поза Під час бесіди хворі сиділи на краєчку стільця, стиснувши руки, зсунувши коліна, з'являвся та зберігався тремор КІНЦІВОК ПІД час розмови хворі часто облизували губи, що було пов'язане з сухістю в роті Голос був переривчастим, із мінливою модуляцією Соматичний огляд виявляв тахікардію, підвищення артеріального тиску, вологість шкірних покривів, розширені ЗІНИЦІ Хворі погано засинали, відзначаючи напливання думок у дрімотному стані, зміст тяжких думок звичайно супроводжувався подіями минулого дня або майбутніх справ За характером прояву тривожних розладів ВІДПОВІДНО до МКХ-10 відзначене поєднання генералізованого тривожного розладу та епізодичної пароксизмальної тривоги Тож, хворі не були ВІЛЬНІ ВІД постійних проявів тривоги, а емоційні, вегетативні та КОГНІТИВНІ компоненти епізодично набували обкресленого пароксизмального характеру Характерною рисою генералізованого тривожного розладу було постійне відчуття тривоги незалежно від обставин Хворі відзначали постійну знервованість, напругу, ПІТЛИВІСТЬ, серцебиття Будь-яка ДІЯЛЬНІСТЬ призводила до метушливості, хворі не могли зосередитися, не закінчували почату спра 56884 ву Вегетативна пперактивність виявлялася легко виникаючими тахіпное, тахікардією, неприємними відчуттями в епгастрію У виражених випадках відзначався помірний екзофтамл, вираженість якого корелювала з рівнем тривоги Практично постійними були скарги на головний біль і запаморочення Однак, їхній характер не вкладався в типові описи генералізованого тривожного розладу На момент шпиталізацм у хворих чергувалися спонтанні і ситуаційні пароксизми, що відрізняло їх від інших хворих, в межах неврозів Аналіз клінічної завершеності приступів показав, що в одного й того ж самого хворого спостерігалися як абортивні, так і розгорнуті приступи, що звичайно було пов'язане з ускладнюючими моментами попередньою депривацією сну, перевтомою, зміною погоди, сезонними явищами тощо Водночас, виділяється певна феноменологічна ВІДМІННІСТЬ приступів від вегетативних кризів, що зближувало пароксизми з приступами Насамперед, ВІДМІННОСТІ стосувалися емоційного компонента приступу на висоті приступу тривога була виражена настільки сильно, що хворі визначали її як «жах» Хворі боялися померти, збожеволіти, задихнутися Когнітивний компонент був наданий неможливістю зосередитися, проаналізувати свій стан Минулий досвід успішного переживання аналогічного стану дезактуалізувався і кожний приступ переживався ніби наново У цілому психічний стан хворих характеризувався афективно звуженою СВІДОМІСТЮ, ознаками дереалізації і деперсоналізації Тож, виділення легких когнітивних розладів у розділі порушень психічної ДІЯЛЬНОСТІ органічного генезу відбиває зміни психіатричних дефініцій Скарги і відчуття, що були вербалізовані хворими, часто відрізнялися невизначеністю, хворі зазнавали труднощів у доборі точних формулювань Найбільш легко і часто усвідомлювалися порушення пам'яті, з яких переважали загальна ппомнезія (90% скарг) та анекфорія (67,5% скарг) В цілому ж, можливо стверджувати про визначення легкою дисмнестичного синдрому Порушення уваги, частіше за все, хворі визначали як неуважність Страждала як фіксація уваги, так і и сталість, концентрація і переключення Труднощі, зазнавані хворими при навантаженні уваги, перешкоджали ЯКІСНІЙ розумовій роботі, викликали роздратування, стомлення Порушення власне когнітивних функцій усвідомлювалися гірше, ніж порушення пам'яті й уваги Самостійно на них вказали 47,3% хворих Об'єктивно вони виявлялися труднощами у виділенні головного, з усвідомлюваною в цей момент своєю неспроможністю (35,6% хворих), недостатньою пластичністю мислення (73,87%), шаблонністю суджень (63,45%), ослабленням критики (49,3%) Тож, у кожного з хворих визначено поєднання проявів недостатності власне когнітивних функцій Послаблення функцій уваги відзначене практично в усіх хворих, причому переважали порушення сталості уваги (75,8% хворих), и концентрації (87,3%), переключання та розподілу (93,56% хворих) Водночас, у комплексі скарг труднощі когнітивного функціонування нерідко відтискувалися соматичними і неврологічними скаргами на другий план, у зв'язку з чим хворі не одержували відповідної медичної допомоги на догоспітальному етапі Декомпенсуючий вплив легких когнітивних розладів на соціальну в цілому і професійну ДІЯЛЬНІСТЬ зокрема значною мірою залежить від соціального статусу хворих і виду праці Так, серед осіб, що закінчили до моменту шпиталізацм професійну ДІЯЛЬНІСТЬ за віком й інвалідністю, у зв'язку з неврологічним проявами ПМАГШ, внесок когнітивних розладів у зміну соціального функціонування був мінімальним Самі ж хворі не виказували активного порушення когнітивних процесів у скаргах Серед осіб, що були зайняті фізичною працею (73,13% хворих), частка осіб, серед яких, зміна або припинення трудової ДІЯЛЬНОСТІ, була пов'язана з погіршенням інтелектуального функціонування, була невеликою (10,13%) Інша картина спостерігалася у хворих, зайнятих розумовою працею (26,87%) Частка осіб, яка змінила вид праці працювала зі зменшеним навантаженням, зниженням у посаді або залишивших взагалі роботу, склала 19,67% (р