Спосіб фітотерапії неалкогольного стеатогепатиту з синдромом внутрішньопечінкового холестазу у хворих на туберкульоз легень

1. Спосіб фітотерапії неспецифічного реактивного гепатиту з синдромом внутрішньопечінкового холестазу у хворих на туберкульоз легень, що включає введення комбінованого фітозасобу й фітосорбенту поліфіту П, який відрізняється тим, що як комбінований фітозасіб вводять бонджигар. 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що бонджигар вводять усередину по 2 капсули 2 рази на день протягом 30-40 днів поспіль. 3. Спосіб за пп.1, 2 який відрізняється тим, що при необхідності введення бонджигару й поліфіту П проводять повторними курсами 2-3 рази на рік з інтервалом 3-4 місяці. (19) UA (11) (21) u201011373 (22) 24.09.2010 (24) 26.04.2011 (46) 26.04.2011, Бюл.№ 8, 2011 р. (72) ГАРНИК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ПУСТОВИЙ ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ, СИДОРЕНКО ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ГАРНИК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ПУСТОВИЙ ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ, СИДОРЕНКО ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ U 2 58756 1 3 гепатозахисною й жовчогінною дією, поліпшує діяльність органів травлення й одночасно чинить позитивний ефект при туберкульозі легень (Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії. 2-е вид. -Київ: Здоров'я, 1986. -С.121-122). Однак цей спосіб у частини хворих не викликає швидкого позитивного ефекту й тому досить тривалий. Відомий також спосіб фітотерапії НРГ з СВПХ у хворих на ТЛ, який включає введення екстрактів або відвару з плодів розторопши плямистої (Silybum marianum L.), які володіють гепатозахисною дією й зменшують негативний вплив різноманітних токсичних речовин на паренхіму печінки (Современная фитотерапия / Под ред. В.Петкова. - София: Медицина и физкультура, 1988. - С. 197199). Але не в усіх хворих при використанні даного способу досягається швидкий та тривало зберігаючийся ефект. Тому був розроблений спосіб фітотерапії хворих на НРГ з СВПХ на тлі туберкульозу шляхом введення відвару з фітозбору, що містить траву рутки лікарської, плоди розторопши плямистої й корені кульбаби лікарської (Фролов В.М., Пустовий Ю.Г., Гришина B.C. Оцінка ефективності фітотерапії неспецифічного реактивного гепатиту у хворих на туберкульоз легень // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: 36. наук, праць. - Київ; Луганськ; Харків, 1998. - Вип. 6 (20). С.156-164). Однак у частини хворих тривало зберігається гепатомегалія, а також зсуви з боку функціональних проб печінки й астенічного синдрому. Тому був запропонований спосіб фітотерапії ХРГ з СВПХ у хворих на ТЛ, що передбачає призначення відвару з фітозбору, який містить траву рутки лікарської й парила звичайного, траву й корінь цикорію дикого, корінь кульбаби лікарської й солодки голої та плоди розторопші плямистої в співвідношенні 1:1:2:1:2:3 за масою, в теплому вигляді по 30мл 3 рази на добу за 30 хвилин до вживання їжі протягом 20-30 діб поспіль (Деклараційний патент України №59816 А. - МПК7 А61К35/78. - Спосіб фітотерапії неспецифічного реактивного гепатиту у хворих на туберкульоз. Опубл. 15.09.2003, Бюл. №9). Але при використанні цього способу в значної частини хворих НРГ на тлі туберкульозу формується СВПХ, при якому фітотерапія, що проводиться, недостатньо ефективна. Тому потрібне подальше удосконалення й даного відомого способу. У зв'язку з цим був запропонований спосіб фітотерапії НРГ з СВПХ у хворих на ТЛ шляхом додаткового введення, крім зазначеного комбінованого фітозасобу, фітосорбенту поліфіту П (печінкового) усередину у вигляді 2% водної суспензії по 200-250мл 3 рази на добу між прийомами їжі й інших ліків протягом 10-15 діб поспіль (Деклараційний патент України на корисну модель №16764. - Спосіб фітотерапії неспецифічного реактивного гепатиту у хворих на туберкульоз при наявності синдрому внутрішньопечінкового холестазу. -МПК (2006) А61К36/00, А61К125/00 58756 4 (2006.01), А61К127/00 (2006.01). -Опубл. 15.08.2006, Бюл. №8). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків відомого способу-найближчого аналога відноситься те, що у частини хворих на ТЛ при проведені в них поліхіміотерапії вказана комбінація препаратів не повністю захищає печінку від негативного впливу протитуберкульозних хіміопрепаратів, у зв'язку з чим у ціх хворих продовжує формуватися патологія печінки у вигляді НРГ. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу фітотерапії НРГ з СВПХ у хворих на ТЛ і прискорення досягнення клініко-біохімічної ремісії захворювання. Вказана задача реалізується шляхом введення хворим на ТЛ при наявності в них НРГ з СВПХ фітосорбенту поліфіту П і нового комбінованого фітопрепарату бонджигару. Дана пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, яка заключається в тому, що введення бонджигару хворим з патологією печінки, зокрема НРГ на тлі туберкульозу, сприяє швидкій ліквідації СВПХ. Бонджигар являє собою сучасний фітозасіб, до якого входить суміш із екстракту вербезини білої (Eclipta alba), пікоризи курроа (Picrorrhiza kurroa), пасльону чорного (Solanum nigrum), цикорію звичайного (Cichorium intybus), солодки голої (Glycyrrhiza glabra), тамарикса гребенщика (Tamarix gallica), редьки посівної (Rap-hanus sativus), барбарису остистого (Berberis aristata), сферантуса індійського (Sphaeranthus indicu), берхавії розлогої (Boerhavia diffusa). Бонджигар - це комбінований фітопрепарат, з добре збалансованим по фармакологічному ефекту сполученням лікарських рослин, внаслідок чого цей фітозасіб володіє чітко вираженими гепатопротекторними й антиоксидантними властивостями, протизапальною дією, покращує функціональний стан печінки й відтік жовчі, сприяє знешкодженню хімічних і біологічних токсинів і тому захищає клітини печінки від дії токсичних речовин. Вважається, що бонджигар ефективний при гострих і хронічних ураженнях печінки різного генезу, стеатозу печінки, при ураженнях печінки внаслідок використання гепатотоксичних препаратів, у тому числі проведенні системної хіміотерапії. Пропозиція авторів корисної моделі щодо включення бонджигару в комплекс засобів профілактики патології печінки, зокрема НРГ з СВПХ, при проведенні інтенсивної поліхіміотерапії хворим на ТЛ базується на вперше встановленій ними в експериментальних умовах закономірності, яка потім була підтверджена в клінічній практиці, що введення бонджигару на фоні одночасного призначення 5 протитуберкульозних препаратів сприяє суттєвому покращанню метаболічних процесів у паренхімі печінки й зменшенню можливості її ураження при тривалому введенні хіміопрепаратів, у тому числі гепатотоксичних. Тому використання фітосорбенту поліфіту П і комбінованого фітопрепатару бонджигару перспективне й доцільне для 5 58756 профілактики виникнення патології печінки у хворих на ТЛ, які підлягають проведенню інтенсивної поліхіміотерапії. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. При встановленні діагнозу в НРГ з СВПХ у хворого на ТЛ йому призначають фітосорбент поліфіт П усередину в середньотерапевтичних дозах і комбінований фітозасіб бонджигар усередину по 2 капсули 2 рази на день протягом 30-40 днів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту в плані нормалізації клініко-біохімічних показників. При необхідності введення бонджигару й поліфіту П проводять повторними курсами 2-3 рази на рік з інтервалом 3-4 місяці. При розробці способу фітотерапії НРГ з СВПХ у хворих на ТЛ нами було обстежено 2 групи хворих - перша (57 осіб) і друга (63 особи). Обидві групи обстежених були рандомізовані за статтю, віком хворих, тривалістю захворювання на туберкульоз та активністю туберкульозного процесу, а також тяжкістю перебігу НРГ з СВПХ. При постановці діагнозу НРГ усі хворі були обов'язково обстежені лабораторно за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) для виключення діагнозу вірусних гепатитів. При наявності в крові маркерів вірусного гепатиту В або антитіл до вірусу гепатиту С (anti HCV) такі хворі з подальшого обстеження були виключені. Перша група хворих отримувала фітотерапію відповідно до заявленого способу, друга група згідно до існуючого способу-найближчого аналогу. При співставленні отриманих даних в обох групах було встановлено, що заявлена корисна модель має суттєві переваги над існуючим способом-прототипом. У таблиці 1 наведені дані про вплив заявленого й існуючого способів фітотерапії НРГ з СВПХ у хворих на ТЛ на динаміку клінічних показників. 6 Як видно з таблиці, до початку проведення фітотерапії клінічна картина НРГ з СВПХ на тлі туберкульозу характеризувалася наявністю загальнотоксичного синдрому (загальна слабість, нездужання, зниження апетиту й працездатності, підвищена дратівливість) та ознак патології печінки (жовтяниця, потемніння сечі, гепатомегалія, чутливість краю печінки при пальпації). Характерно, що у хворих обох груп відмічався свербіж шкіри різного ступеня вираженості, що в клінічному плані підтверджувало наявність СВПХ. Дійсно, у першій групі, що лікувалася згідно до заявленого способу, суттєво скорочувалася тривалість збереження як загальнотоксичного синдрому, так і клінічної симптоматики, що свідчила про ураження печінки. Як видно з таблиці 1, тривалість збереження загальної слабості у хворих першої групи скорочувалася відносно другої в середньому на 3,3±0,2 дні (Р