Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомлюваності на тлі хронічної тонзилярної інфекції

1. Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомлюваності на тлі хронічної тонзилярної інфекції, що включає введення амізону, який відрізняється тим, що додатково вводять імуноактивний препарат циклоферон. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що циклоферон вводять внутрішньом'язово по 2 мл 12,5 % розчину 1 раз на добу 5 діб поспіль, потім здійснюють ще 5-7 ін'єкцій циклоферону у залежності від досягнутого ефекту. Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до клінічної імунології й оториноларингології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значним рівнем захворюваності в сучасних умовах на синдром підвищеної стомлюваності (СПС), зокрема серед мешканців регіонів з високим рівнем забруднення довкілля екологічно шкідливими речовинами, частим зустрічанням у хворих із СПС хронічної тонзилярної інфекції (ХТІ) в якості фонової патології й недосконалістю існуючих способів лікування й медичної реабілітації хворих на дану сполучену патологію, у зв'язку з чим відмічається подальше прогресування як СПС, так і ХТІ. Тому важливим для практичної медицини є удосконалення існуючих способів лікування хворих із СПС на тлі ХТІ. Відомий спосіб лікування хворих із СПС на тлі ХТІ шляхом проведення вітамінотерапії й введення адаптогенів рослинного походження, зокрема манаксу - препарату, який містить ліофілізований екстракт з кори тропічної ліани Uncaria tomentosa (Дранник Г. Н. Синдром повышенной утомляемости. - В кн.: Клиническая иммунология и аллергология. - Одесса: АстроПринт, 1999. - С. 191-193). Однак клінічний досвід показує, що цей спосіб не забезпечує в більшості хворих із СПС на тлі ХТІ нормалізації низки імунологічних показників, зокрема інтерферонового статусу й насамперед активності сироваткового інтерферону. Тому вказаний спосіб не сприяє суттєвому скороченню частоти загострень ХТІ, а часті загострення ХТІ, у свою чергу, сприяють подальшому прогресуванню СПС. Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС на тлі ХТІ, який включає введення рослинного препарату протефлазиду, який володіє адаптогенною, імунокорегуючою й протизапальною дією (Протефлазид: Информационные материалы по свойствам и методикам применения/ Под ред. В. И. Матяш, И. А. Боброва и соавт. Киев, 2002. - 68 с). Цей спосіб більш ефективний, ніж попередній, але в низці випадків він також не забезпечує відновлення інтерферонового статусу хворих і припинення подальшого прогресування СПС. Існує також спосіб лікування хворих із СПС на тлі ХТІ, що передбачає введення пацієнтам препарату природного походження ербісолу, який володіє імуномоделюючими, антиоксидантними й протизапальними властивостями (Краснова С.П. Ефективність ербісолу в лікуванні хворих із синдромом підвищеної стомленості // Український ме (19) UA (11) 58757 (13) U (21) u201011374 (22) 24.09.2010 (24) 26.04.2011 (46) 26.04.2011, Бюл.№ 8, 2011 р. (72) КУЗНЄЦОВА ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, СОЦЬКА ЯНА АНАТОЛІЇВНА, КРУГЛОВА ОКСАНА ВІКТОРІВНА, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) КУЗНЄЦОВА ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, СОЦЬКА ЯНА АНАТОЛІЇВНА, КРУГЛОВА ОКСАНА ВІКТО 3 дичний альманах. - 2003. - Т. 6, № 4. - С. 71-74). Однак у хворих із СПС, переважно при частих загостреннях ХТІ, використання цього способу не забезпечує зниження частоти подальшого загострення ХТІ, що негативно впливає на імунний статус пацієнтів і сприяє подальшому прогресуванню саме СПС. Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС на тлі ХТІ шляхом введення таким пацієнтам препарату з протизапальною, імунокорегуючою й інтерфероногенною дією амізону (Патент України на корисну модель № 17882. - МПК (2006) А61К 39/00, А61К 31/00. - Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомлюваності на тлі хронічного тонзиліту. - Опубл. 16.10.2006 р. Бюл. № 10). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості найближчого аналога. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що в деяких хворих із СПС на тлі XT ще зберігаються зсуви імунологічних показників, що в клінічному плані проявляються відсутністю нормалізації загального стану й ліквідації клінічної симптоматики захворювання. Тому відомий спосібпрототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу-прототипу, а саме зниження частоти подальшого загострення ХТІ і прогресування СПС. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим із СПС на тлі ХТІ сучасного імуноактивного препарату циклоферону. Циклоферон (Cycloferonum) - метилглюкамінова сіль карбоксиметилена-кридона. Спектр і механізм дії препарата - антивірусний, імуномодулюючий, протизапальний. Іммуномодулююча дія циклоферону виражається в корекції імунного статусу організму при імунодефіцитних станах різного походження. Циклоферон ефективний відносно вірусів гепатитів, кліщового енцефаліту, герпесу, цитомегаловірусу. Наша пропозиція щодо введення хворим із СПС на тлі ХТІ додатково імуноактивного препарату циклоферону пов'язана з вперше встановленою дослідним шляхом авторами корисної моделі закономірністю, що призначення циклоферону в комбінації з амізоном забезпечує відновлення в них імунологічного гомеостазу, у тому числі функціональної активності Т-лімфоцитів за даними РБТЛ, а в клінічному аспекті - зменшення ймовірності розвитку в подальшому загострень патологічного процесу. Треба підкреслити, що саме автори корисної моделі вперше встановили позитивний ефект амізону в комбінації з циклофероном стосовно впливу на імунологічні показники у хворих із СПС на тлі ХТІ, патогенетично обгрунтували доцільність і перспективність застосування саме цього препарату, який раніше в клінічній практиці при даному захворюванні не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. При встановленні діагнозу СПС хворим з ХТІ призначають амізон у середньотерапевтичному дозуванні та додатково циклоферон внутрішньом'язово по 2 мл 12,5 % розчину 1 раз на добу 5 діб поспіль, потім здійснюють ще 5-7 ін'єкцій циклоферону у 58757 4 залежності від досягнутого ефекту. При розробці заявленої корисної моделі було обстежено дві групи хворих із СПС і наявністю фонової ХТІ: основна (56 осіб), яка лікувалася за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (53 особи), яка отримувала лікування відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком і статтю хворих, стадією СПС і тривалістю захворювання. При цьому ХТІ в обстежених хворих була переважно у фазі нестійкої клінічної ремісії. Хворі основної групи відповідно до заявленого способу отримували амізон у середньотерапевтичному дозуванні та додатково циклоферон внутрішньом'язово по 2 мл 12,5 % розчину 1 раз на добу 5 діб поспіль, потім здійснюють ще 5-7 ін'єкцій циклоферону у залежності від досягнутого ефекту. Хворі групи зіставлення, які лікувалися за допомогою існуючого способу-прототипу, отримували амізон усередину по 0,25 г 3-4 рази на добу після вживанні їжі протягом 10-15 днів поспіль. До початку проведення лікування клініколабораторні показники в обстежених хворих відповідали СПС, переважно II клінічній стадії (субкомпенсації) і наявності ХТІ, переважно у фазі нестійкої клінічної ремісії. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, дифузний головний біль, підвищену стомленість, емоційну лабільність, зниження розумової й фізичної працездатності, зниження пам'яті, біль або першіння в горлі. З анамнезу було відомо, що загальна тривалість захворювання складала від 4 до 9 років, у хворих на СПС відмічалося суттєве збільшення частоти виникнення повторних гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) та ангін, випадків рецидивуючого герпесу, переважно лабіального. У клінічному плані встановлена наявність гіпертрофії й розпушеності піднебінних мигдаликів, казеозних пробок у лакунах, збільшення й чутливості при пальпації підщелепних лімфатичних вузлів, спаяності піднебінних мигдаликів з піднебінними дужками. У більшості обстежених хворих також відмічався увечері субфебрилітет у межах 37,1-37,4°С, зниження апетиту, збільшення й чутливість задньошийних лімфатичних вузлів (тобто позитивний симптом Дранніка-Фролова). При лабораторному обстеженні в усіх хворих, які були під наглядом, встановлені зсуви імунологічних показників, що були характерні для II стадії СПС (субкомпенсації) - наявність Т-лімфопенії, дисбаланс субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, переважно зі зниженням кількості циркулюючих у периферичній крові Т-хелперів/індукторів (CD4+), зменшенням імунорегуляторного індексу CD4/CD8. При динамічному обстеженні й клінічному нагляді за хворими було встановлено, що тривалість збереження загальнотоксичного синдрому, підвищеної стомленості, лімфаденопатії, субфебрилітету й інших патологічних проявів в основній групі, яка отримувала лікування за допомогою заявленого способу, була суттєво меншою, ніж у групі зіставлення, яка лікувалася відповідно до відомого способу-прототипу (таблиця 1). 5 58757 6 Таблиця 1 Вплив заявленого способу й способу-прототипу на клінічні показники в обстежених хворих із СПС на тлі ХТІ (М±m) Групи обстежених хворих основна (n=56) зіставлення (n=53) Тривалість збереження (діб): загальної слабості 5,8±0,2 8,9±0,3 нездужання 5,6±0,2 8,6±0,3 підвищеної стомленості 6,4±0,3 9,7±0,4 емоційної лабільності 14,1±0,5 17,9±0,6 болю в горлі 6,2±0,3 9,6±0,4 субфебрилітету 5,6±0,2 8,8±0,3 збільшення й чутливості регіонарних лім6,9±0,3 10,6±0,5 фатичних вузлів казеозних пробок у лакунах піднебінних 4,2±0,1 7,4±0,3 мигдаликів головного болю 4,3±0,1 7,9±0,3 зниження працездатності 5,5±0,2 9,0±0,4 Термін досягнення ремісії захворювання 6,1±0,3 9,3±0,4 (діб) Клінічні показники в обстежених хворих З таблиці 1 видно, що у хворих основної групи, яка отримувала лікування згідно до заявленого способу, відмічалося вірогідне прискорення ліквідації клінічних ознак захворювання й досягнення ремісії. Дійсно, тривалість збереження загальної слабості у хворих основної групи скорочувалася в середньому на 3,1±0,2 доби (в 1,5 рази), нездужання - на 3,0±0,2 доби (в 1,5 рази), підвищеної стомленості - на 3,3±0,2 доби (в 1,5 рази), емоційної лабільності - на 3,8±0,3 доби (в 1,3 рази), болю в горлі - на 3,4±0,2 доби (в 1,6 рази), субфебрилітету - на 3,2±0,2 доби (в 1,6 рази), збільшення й чутливості підщелепних і задньо-шийних лімфатичних вузлів - на 3,7±0,3 (в 1,5 рази), наявності казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів на 3,1±0,2 доби (в 1,8 рази), дифузного головного болю - на 3,6±0,2 доби (в 1,8 рази), зниженої розумової й фізичної працездатності - на 3,5±0,2 Р