Спосіб медичної реабілітації хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, поєднану з хронічним безкам’яним холециститом

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, поєднану з 3 досягнення стійкої ремісії захворювання та збільшення її тривалості. Вказана задача досягається шляхом додаткового до настою з фітозбора введення при проведенні медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, імуноактивного препарату циклоферону. Циклоферон (Cycloferonum) - за хімічною структурою метилглюкамінова сіль карбоксиметиленакридона, є синтетичним аналогом природного алкалоїду. Спектр і механізми фармакологічної дії препарату - антивірусні, імуномодулюючі, протизапальні. Циклоферон ефективний відносно вірусів гепатитів, кліщового енцефаліту, герпесу, цитомегаловірусу. Встановлені радіозахисний і протизапальний ефекти циклоферону. Імуномодулююча дія циклоферону виражається в корекції імунного статусу організму при імунодефіцитних станах різного походження, а також аутоімунних захворюваннях. Залежно від типу ВІД при введенні циклоферону має місце переважання активізації тієї або іншої ланки імунітету. Показання для призначення циклоферону - профілактика і лікування інфекцій вірусної та хламідійної етіології, у комплексній терапії нейровірусних інфекцій, а також в якості компонента імунотерапії при ВІД різного генезу. Наша пропозиція щодо додаткового використання циклоферону з метою медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, що саме цей препарат з тих, що в даний час знаходяться на фармацевтичному ринку України, володіє максимально конгруентною патогенетичною дією стосовно тих ланок патофізіологічних механізмів, які мають місце у хворих з даною сполученою (коморбідною) патологією. При цьому авторами корисної моделі досвідним шляхом було встановлено, що додаткове до настою з фітозбору застосування імуноактивного препарату циклоферону як засобу медичної реабілітації хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, обумовлює суттєве прискорення досягнення клінічної ремісії хвороби та збільшення тривалості досягнутої ремісії у порівнянні з використанням відомого способупрототипу, сприяє відновленню імунологічного гомеостазу, дає протизапальний ефект, а в патогенетичному плані забезпечує прискорення загоєння виразкового дефекту у слизової оболонці ДПК та водночас покращує моторно-евакуаторну функцію ДПК, а також зменшує вираженість хронічного запального процесу у гастродуоденальній зоні та жовчовивідних шляхах. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих з діагнозом ПВ ДПК, сполученої з ХБХ: основна (65 осіб) та група зіставлення (68 осіб). Пацієнти основної групи отримували медичну реабілітацію у відповідності з заявленим способом, тобто за допомогою комбінації настою з фітозбору та додатково призначеного циклоферону: внутрішньом'язово у вигляді 12,5 % розчину по 2мл 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, в подальшому ще 5-7 ін'єкцій циклоферону через день, в залежності від досягнутого ефекту. Пацієнти групи зіставлення отримували курс медичної реабілітації 59656 4 стосовно відомого способу-прототипу (тобто вживали лише настою з фітозбіру). Обидві групі обстежених пацієнтів були рандомізовані за статтю, віком осіб, тривалістю захворювання та ступенем деформації цибулини ДПК за даними фіброгастродуоденоскопії (ФГДС). На момент початку проведення медичної реабілітації усі хворі, що були під наглядом, знаходилися у фазі помірного загострення ПВ ДПК, та мали за даними ФГДС переважно II ступінь деформації цибулини ДПК внаслідок рубцювання виразкового дефекту. Крім ФГДС, обстеженим хворим було також проведено ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. При цьому встановлено, що у всіх пацієнтів, що знаходилися під наглядом, мало місце потовщення стінки жовчного міхура (ЖМ), частіше в межах 3-6 мм, нерідко відмічалася також двоконтурність стінки ЖМ, його деформація перетинками та наявність у порожнині ЖМ детриту (замазки), тобто концентрованої жовчі. При здійсненні динамічного УЗД з використанням жовчогінного сніданку (2 яєчних жовтка) практично у всіх обстежених встановлено зниження евакуаторної функції (гіпокінезія) ЖМ. Лабораторними критеріями ефективності додаткового призначення циклоферону були: ліквідація Тлімфопенії, підвищення до норми кількості Т+ хелперів індукторів (CD4 ) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8, зниження вмісту у сироватці крові рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) й концентрації так званих «середніх молекул» (СМ) до верхньої межі норми, що свідчить про відновлення показників імунологічного гомеостазу та водночас ліквідації проявів клініко-біохімічного синдрому метаболічної інтоксикації. До початку медичної реабілітації типовими скаргами в обстежених хворих було наявність тяжкості у епігастрії та правому підребер'ї, гіркого присмаку у роті, інших диспепсичних проявів: нудоти, відрижки, метеоризму, закрепів або чергування закрепів та помірно вираженого діарейного синдрому. Нерідко крім тяжкості у правому підребер'ї хворі також скаржилися на наявність в них нічного або голодного болю в животі (частіше у епігастрії), що вважають типовим для ПВ ДПК. Дуже характерно було також наявність скарг на загальну слабкість, нездужання, підвищену стомлюваність, емоційну нестабільність, надмірну дратівливість, іноді також дифузний головний біль та запаморочення, що в цілому надавало картину астенічного або астено-невротичного синдрому. При об'єктивному обстеженні відмічалося наявність суб'іктеричності склер, чутливості або помірної болісності при пальпації епігастрію та правого підребер'я, помірно позитивних симптомів Кера та Ортнера, обкладеність язика брудним сірим, білим, або жовтуватим нальотом, в деяких хворих був також чітко виражений метеоризм. При здійсненні динамічного обстеження в ході проведення медичної реабілітації було встановлено, що в основній групі хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, яка отримувала настій з фітозбору та додатково циклоферон, вже через 1,5-2 тижня з початку медичної реабілітації мала місце чітко виражена позитивна динаміка проаналізованих 5 59656 клінічних показників. Вона характеризувалася покращенням загального самопочуття хворих, зникненням скарг на тяжкість або біль в епігастрії та правому підребер'ї, ліквідацією метеоризму та гіркоти у роті, зниженням проявів астенії та покращенням працездатності хворих. При об'єктивному обстеженні в цей час було встановлено зменшення, та потім зникнення абдомінального болю при пальпації у епігастрії та правому підребер'ї, симптоми Кера і Ортнера в більшості випадків були вже негативними, язик поступово очищувався від брудного нальоту. В той же час у групі зіставлення позитивна динаміка клі 6 нічних показників була суттєво менш виражена. В цілому на момент завершення курсу медичної реабілітації повна стійка ремісія сполученої патології (тобто ПВ ДПК, поєднаної з ХБХ) мала місце у 58 хворих основної групи та лише 30 пацієнтів з групи зіставлення, часткова (неповна) ремісія зі збереженням деяких окремих симптомів коморбідної хвороби, переважно диспепсичного та астеноневротичного характеру - у 4 хворих основної групи та 22 пацієнтів групи зіставлення; відсутність достатнього ефекту від проведення медичної реабілітації мала місце у 3 хворих основної групи та 16 пацієнтів групи зіставлення (таблиця 1). Таблиця 1 Частота досягнення ремісії в ході медичної реабілітації у хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ, абс. і %, (М±m). Характер досягнутої ремісії Повна Групи обстежених хворих на ПВ ДПК, сполучену з ХБХ основна (n=65) зіставлення (n=68) 58 30 89,3  5,4 44,1  3,7 Р