Спосіб лікування жінок із фоновими захворюваннями шийки матки на тлі генітальної герпесвірусної інфекції

1. Спосіб лікування жінок із фоновими захворюваннями шийки матки на тлі генітальної герпес 3 чим в 50% випадків в подальшому спостерігається повторний розвиток ФЗШМ та тлі дисбіотичних змін у піхві. Окрім того, існують певні клінічні протипоказання для проведення цієї маніпуляції, що обмежує її використання у гінекологічній практиці. Тому був запропонований спосіб лікування жінок з ФЗШМ на тлі ГГВІ, при якому додатково до противірусних препаратів з метою нормалізації мікробіоценозу піхви пропонується введення препаратів з живих біфідо- та лактобактерій, зокрема біфолаку (Прилепская В.Н., Байрамова Г.Р. Диагностика и лечение экзо- и эндоцервицита //В кн.: Заболевания шейки матки, влагалища и вульвы. М.: МЕДпресс, 2000.- С.201-203.). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, тому обраний нами як прототип. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих жінок, особливо з наявністю в якості ФЗШМ ерозій шийки матки, після проведеного лікування все ж таки, зберігаються порушення з боку імунної системи, особливо з боку місцевого імунітету слизової оболонки (СО) урогенітального тракту, що сприяє розвитку рецидивів захворювання в подальшому. Крім того, у частини хворих зберігаються патологічні зміни епітелію шийки матки, що потребує проведення подальшої тривалої терапії ФЗШМ. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу лікування жінок із ФЗШМ на тлі ГГВІ, прискорення терміну досягнення стійкої повноцінної ремісії та зменшення ймовірності розвитку в подальшому рецидивів ГГ та проявів ФЗШМ. Ця задача досягається шляхом додаткового введення жінкам з ФЗШМ на тлі ГГВІ поряд з противірусними препаратами та біфолаком сучасного імуноактивного препарату поліоксидонію (ПО). Відомо, що ПО - це імуноактивний препарат нового покоління, який являє собою високомолекулярну фізіологічно активну сполуку та володіє вираженою імунотропною активністю. Вважають, що ПО виявляє позитивний вплив практично на всі ланки захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи, підвищуючи пониженні і понижуючи підвищені показники імунітету, тобто являється дійсним імуномодулятором. При цьому мішенями фармакологічної дії ПО є переважно клітини фагоцитарної системи та природні кілери (NK-клітини). Крім імуномодулюючого ефекту, ПО характеризується також наявністю чітко вираженої детоксикуючої, антиоксидантної та мембраностабілізуючої активності (дивись, наприклад, джерело: Кузнецова Л.В., Фролов В.М., Высочин Е.В. Полиоксидоний - иммуномодулирующий препарат нового поколения // Український медичний альманах.-2007.-Т. 10, №2. -С.195-201). Наша пропозиція щодо додаткового включення ПО до комплексу лікування жінок із ФЗШМ на тлі ГГВІ базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах, а потім підтвердженій в клініці закономірності, яка полягає в наявності сумації та навіть взаємного потенціювання фармакологічної дії біфолаку та ПО при їх спільному введенні в плані нормалізації показників імунологічного гомеостазу, особливо місцевого імунітету 59657 4 СО урогенітального тракту, відновлення мікрофлори піхви, що, як відомо, є одним із провідних напрямків в лікуванні ФЗШМ будь якої етіології, а також суттєвому підвищенню природної антиінфекційної резистентності організму. Крім того, ПО внаслідок чітко вираженого антиоксидантного та мембраностабілізуючого ефектів, покращує функціональний стан гепатоцитів та попереджує негативу дію на паренхіму печінки й імунокомпетентні клітини противірусних препаратів, оскільки вони є ксенобіотиками та можуть оказувати негативний ефект на гепатоцити та клітини органів імунної системи. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Після встановлення діагнозу ФЗШМ на тлі ГГВІ хворим жінкам призначається ацикловір усередину по 200мг 5 разів на день протягом 5 днів поспіль, біфолак по 1 супозиторію інтравагінально на ніч, протягом 10 днів поспіль) та додатково ПО внутрішньом'язово по 6мг один раз на добу через день, усього на курс 10-12 ін'єкцій препарату. При розробці заявленого способу лікування жінок із ФЗШМ на тлі ГГВІ авторами корисної моделі було обстежено дві групи хворих жінок віком від 18 до 35 років з даним діагнозом, з яких основна група склала 39 жінок, що лікувалася відповідно до заявленого способу, та група зіставлення (41 жінка), яка лікувались згідно з відомим способомпрототипом. Обидві групи були рандомізовані за віком, нозологічними формами ФЗШМ та тривалістю перебігу ГГВІ. Діагноз ФЗШМ на тлі ГГВІ виставлявся згідно з даними анамнезу, результатами клінічного обстеження та підтверджувався виявленням у обстежених жінок антитіл до ВПГ класів IgM або G методом імуноферментного аналізу (ІФА) в діагностично значимих титрах. Щодо нозологічних форм ФЗШМ, то серед обстежених хворих жінок в 37 (46,25%) випадках був виявлений цервіцит (поєднання водночас ознак ендо- та екзоцервіциту), у 24 (30,0%) жінок було діагностовано ізольований ендоцервіцит, у 12 (15,0%) - екзоцервіцит без ерозій та ектропіону та у 7 (8,75%) пацієнток були наявні ерозії шийки матки. При кольпоскопії, у жінок з цервіцитом виявлялась поліморфна картина уражень, яка у більшості обстежених жінок супроводжувалась патологічними змінами з боку CO піхви. При цьому виявлялись гіперемія, набряк CO з нерівностями, зумовленими збільшеннями лімфоїдних фолікулів. Визначались збільшені (довгі та широкі) сосочки яскраво-рожевого кольору з розширеними судинами деревовидної форми, які зникали під час обробки оцтовою кислотою, та нерівномірність забарвлення при обробці розчином Люголю (симптом "шкіри леопарда"). У жінок з ізольованим ендоцервіцитом при проведенні тесту Шиллера виявлялись нерівномірно-плямисті йод-негативні ділянки різного діаметру, переважно у ділянці внутрішнього вічка. При екзоцервіциті вищезазначені ознаки поширювались на всю поверхню піхвової частини шийки матки, без залучення до процесу СО ендоцервіксу. Для жінок з наявністю ерозій шийки матки, при проведенні кольпоскопічного дослідження, був характерним дефект покривного епітелію, з нечіткими краями, що було диферен 5 59657 ційною ознакою відмінності ерозії запального генезу від ерозій травматичного походження. Дно ерозій було темно-червоного кольору, зернистого рельєфу, проба з оцтовою кислотою практично не змінювала кольпоскопічну картину - колір дна ставав менш яскравим за рахунок звуження судин. Проба Шиллера йод-негативних ділянок у межах ерозій не виявляла. Справжні ерозії виявляли на тлі нормальної зони трансформації, незміненого багатошарового плоского епітелію або ектопії епітелію. Крім того, практично всі жінки із ФЗШМ на тлі ГГВІ до початку лікування скаржилися на дискомфортні відчуття в області зовнішніх статевих органів (наявність печії, свербежу, болісності, підвищеної чутливості), рясні вагінальні виділення, нездужання, субфебрилитет, що в сукупності з виявленням IgM або G до ВПГ в сироватці крові в діагностично значимих титрах дозволило встановити клінічну маніфестацію ГГВІ. Обстеження жінок із ФЗШМ на тлі ГГВІ, які були під наглядом, у динаміці дозволило встановити позитивний вплив заявленого способу лікування на клінічні та низку лабораторних показників. Дійсно, як видно з таблиці 1, дискомфортні відчуття в області зовнішніх статевих органів у жінок основ 6 ної групи зникали у середньому на 2,2±0,1 доби раніше (Р