Спосіб діагностики ступеня тяжкості рефлюкс-езофагіту у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень

Спосіб діагностики ступеня тяжкості рефлюксезофагіту (РЕ) у хворих на гастроезофагеальну 3 Даний спосіб є досить точним, не викликає у пацієнтів дискомфорту, однак, посилаючись на досвід авторів дослідження, він не знайшов широкого розповсюдження серед практикуючих лікарів. У зв'язку з цим був запропонований спосіб діагностики ступеня тяжкості РЕ у хворих на ГЕРХ шляхом рентгенографії стравоходу з барієвої суспензією [The Montreal Definition and Classification of Gastroesophageal Reflux Disease: A Global Evidence-Based Consensus / N.Vakil, S. V.van Zanten, P. Kahrilas et al. // Am.J. Gastroenterol. 2006. - № 101. - P.1900-1920]. Цей спосіб є відносно дешевим і менш інвазійним у порівнянні з ендоскопічним дослідженням, зокрема має інформативність для діагностики важкої форми езофагіту, але втрачає діагностичну цінність при легких формах захворювання (допомагає виявити лише легкий ступінь стенозу стравоходу й порушення рухової активності останнього), оскільки не володіє достатньою чутливістю й специфічністю. Тому був запропонований спосіб діагностики ступеня тяжкості РЕ у хворих на ГЕРХ шляхом використання відеотелеметричної капсули, маленькі розміри якої дозволяють пацієнтам легко її проковтнути для проведення дослідження [ATS Statement: Guidelines for the Six-Minute Walk Test // American Journal of Respiratory and Critical Care Medicine. - 2002. - № 166. - P.111-117]. Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що він не враховує, як і всі попередні способи, обтяжливого впливу ХОЗЛ на ГЕРХ, оскільки застосовується при обстеженні пацієнтів лише з останньою патологією. Так, при використанні способу-прототипу прояви РЕ навіть менш часто виявляються у хворих на ГЕРХ в поєднанні з ХОЗЛ (33,9±6,1 %), ніж у осіб з ізольованою ГЕРХ (35,9±7,8 %) при ступені тяжкості А, вірогідно частіше - лише при ступені тяжкості В (24,2±5,5 % і 17,9±6,2 % відповідно) і однаково часто при ступені тяжкості С (12,9±4,3 % і 12,9±5,4 % відповідно), що вказує на недостатню інформативність відомого способу в плані об'єктивного віддзеркалювання динаміки РЕ під дією все більш обтяжливого з часом впливу на цей патологічний процес супутнього захворювання, яким є ХОЗЛ. Нарешті, як свідчать й інші дані наших досліджень, використання способу-прототипу не дозволяє діагностувати 15,6 % РЕ зі ступенем тяжкості А та 17,3 % РЕ зі ступенем тяжкості В. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності існуючого способу діагностики ступеня тяжкості РЕ у хворих на ГЕРХ в поєднанні з ХОЗЛ, а саме досягнення більш об'єктивної й чіткої диференціальної діагностики ступеня ураження слизової оболонки стравоходу. Поставлена задача вирішується шляхом визначення в сечі пацієнтів, які обстежуються, такого стабільного метаболіту NO, як нітрит-аніону - NO2. NO - низькомолекулярний регулятор клітинного метаболізму, що має властивості вільного радикалу й антиоксиданту. Багато NO утворюється в нервовій системі й ендотелії судин. Молекули NO є важливим регулятором судинного тонусу, а та 64831 4 кож, поряд з простацикліном, запобігають агрегації тромбоцитів і зсіданню крові. Експериментальні дані свідчать про дію NO на розвиток моторних порушень тонусу нижнього стравохідного сфінктеру (НСС), який грає провідну роль у патогенезі ГЕРХ. Розслаблення стравоходу й НСС здійснюється за рахунок неадренергічної нехолінергічної інервації, де NO є постгангліонарним трансмітером і головним медіатором, що вивільнюється при останній з нейронів міжм'язового сплетіння. Синтезується NO з гуанідинового атома азоту L-аргініну синтазою NO (NOS). Стимуляція нейронів супроводжується збільшенням активності NOS і виділенням NО. Проникнувши в м'язові шари, NО зв'язується з гемовою групою ферменту гуанілатциклаза, яка відповідає за синтез вторинного месенджера циклічного гуанозін-3,5-монофосфату (цГМФ). Активація гуанілатциклази призводить до збільшення вмісту цГМФ, який знижує рівень внутрішньоклітинного кальцію й тим самим сприяє розслабленню НСС. Також NО є одним з найважливіших медіаторів дихальної системи, який грає ключову роль у регуляції функцій легенів і патофізіології системи дихання, а також є прогностичним маркером запалення дихальних шляхів. Показано, що рівень NО може перевищувати нормальні фізіологічні величини в умовах гіпоксії, при дихальній недостатності, а також під час вступу ззовні нітритів і нітратів. Доведено, що гіперпродукція NO є важливим ланцюгом відповіді організму на стрес різної природи. NО бере участь у формуванні механізмів запалення, аутоімунних хвороб, пухлинної прогресії, ушкодженні мембран, пригніченні синтезу ДНК, цитотоксичності клітин та їхньої загибелі. У великій кількості NO викликає клітинне пошкодження завдяки реакціям нітрування. Маючи непарний електрон, він взаємодіє з більш могутнім кисневим радикалом - супероксидом (О2) з утворенням пероксинітриту (ONOО), який, у свою чергу, відповідає за нітрування тирозинових залишків білка, енергетичне виснаження мітохондрій та індукцію руйнування ланцюжків ДНК. На сьогоднішній день ще залишається очевидною суперечність трактувань про роль NО в патогенезі ГЕРХ в поєднанні з ХОЗЛ. Можна передбачити, що як збільшення, так і зниження концентрації NО приводить до функціонального й структурного пошкодження органу й негативно відображається на перебігу й прогнозі в пацієнтів з ГЕРХ в поєднанні з ХОЗЛ. Дослідження рівня метаболітів, які характеризують обмін NO, можуть бути доцільним для подальшого поглиблення знань про патогенез даної поєднаної патології, особливо на ранніх стадіях свого розвитку, коли їх можна використовувати і як критерії (маркери) наявності, ступеня тяжкості й прогнозу останньої. Наша пропозиція щодо визначення NО2 у ранковій сечі хворих на ГЕРХ в поєднанні з ХОЗЛ базується на вперше встановленому дослідним шляхом авторами корисної моделі факті, поперед усього, суттєвого збільшення відносно групи практично здорових осіб концентрації цього стабільного метаболіту NO, а саме: в середньому в 1,72; 5 64831 8,04 і 19,5 рази в пацієнтів зі ступенем тяжкості А, В і С РЕ відповідно, що вказує на патогенетичну значущість заявленого біохімічного показника. При цьому, збільшення вмісту NO2 виявлялося настільки значним, що було навіть вірогідно різним для вказаних груп осіб, які були сформовані нами з урахуванням діагнозу, що встановлювався не тільки на підставі відомого інструментального дослідження (проведення відеоезофагогастродуоденоскопії), а й був верифікований в умовах стаціонару після з'ясування скарг, анамнестичного й клінічного обстеження. Так, рівень NO2 у хворих зі ступенем тяжкості С у середньому був у 2,4 рази вище такого в пацієнтів зі ступенем тяжкості В (Р