Захисний спецодяг (варіанти)

Даний винахід відноситься до захисного спецодягу, який захищає одягнену в неї людину від контакту з матеріалами, з якими вона може стикатися. Звичайно робітники м'ясокомбінатів одягають поверх свого повсякденного одягу бавовняні халати багаторазового використання, а на них - окремі пластикові фартухи, що закривають передню частину халата, і окремі пластикові нарукавники, які одягають на рукави халата і закривають руки, зокрема передпліччя рук, робітників. Такий одяг призначений для захисту робітника від контакту з м'ясом. Бавовняний халат перуть, піддають санітарній обробці і запаковують для повторного використання. За існуючими правилами робітник повинен мати як мінімум три халати на кожну зміну і повинен одягати чистий продезинфікований халат після перерви в роботі, наприклад перерви на обід. Тому прання і санітарна обробка халатів пов'язана зі значними трудозатратами і витратами. Крім цього введені Управлінням по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США більш жорсткі вимоги до санітарної обробки істотно ускладнили обробку бавовняних халатів, які важко піддаються повній санітарній обробці. Ще один недолік бавовняного халата полягає в тому, що він легко всмоктує рідину. Використання бавовняного халата разом із пластиковим фартухом і нарукавниками також до кінця не вирішує проблеми, оскільки носити такий одяг досить важко і незручно, особливо в жарку погоду. В основу представленого винаходу була покладена задача розробити захисний спецодяг, який у кращому варіанті втілення винаходу має настільки низьку вартість, що його можна викинути після використання, вирішивши тим самим проблему санітарної обробки бавовняного халата багаторазового використання. Запропонований у винаході спецодяг забезпечує по суті такий само рівень захисту, що і звичайний бавовняний халат із пластиковим фартухом і нарукавниками, але значно легший по вазі. Запропонований у винаході спецодяг має основну частину (яку далі називають основою) і пару рукавів, прикріплених до основи. Основа щонайменше частково охоплює тулуб людини і має розріз, що закривається на спині. Для утримання спецодягу в необхідному положенні є кріпильний елемент у вигляді коміра, через який при одяганні спецодягу проходить голова людини. Основа і рукави виготовлені з повітропроникного і дуже легкого пористого матеріалу. Як такий пористий матеріал можуть використовуватися різні синтетичні неткані матеріали. Бажано, щоб вибраний пористий матеріал мав малу здатність до абсорбції рідини. Частина зовнішньої поверхні основи запропонованого у винаході спецодягу має зовнішнє покриття або фартух, що призначений для збільшення її вологонепроникності і що виключає можливість безпосереднього контакту пористого матеріалу основи з предметами, яких під час роботи може торкатися одягнена у спецодяг людина. Так, наприклад, при використанні спецодягу в харчовій промисловості при виготовленні основи з волокнистого нетканого матеріалу фартух запобігає зносу волокон матеріалу і їх попаданню у продукти харчування, з якими працює одягнена у спецодяг людина. У кращому варіанті фартух виготовляють з полімерної плівки, наприклад з поліетилену або іншого аналогічного матеріалу. Бажано, щоб фартух покривав не всю зовнішню поверхню основи, а тільки її передню частину, що закриває спереду тулуб людини. Розміри і розташування фартуха переважно повинні бути такими, щоб фартух закривав передню частину тулуба приблизно від плечей майже до колін. Рукава спецодягу також мають зовнішні покриття (нарукавні накладки), призначені для збільшення їх вологонепроникності і запобігання безпосереднього контакту пористого матеріалу рукавів із предметами, яких під час роботи може торкатися одягнена у спецодяг людина. Нарукавні накладки можуть закривати всю поверхню рукавів або тільки частину їх поверхні. Нарукавні накладки також краще виробляти з полімерної плівки, наприклад з поліетилену або іншого аналогічного матеріалу. Фартух і нарукавні накладки можна з'єднати з пористим матеріалом основи і рукавів різними способами. їх можна повністю приклеїти або прикріпити до пористого матеріалу, наприклад ламінуванням. Однак у кращому варіанті фартух і нарукавні накладки кріпляться до пористого матеріалу не всією їхньою поверхнею. Так, зокрема, фартух, що закриває передню частину основи, доцільно з'єднати з пористим матеріалом тільки краями. Фартух можна з'єднати з пористим матеріалом не всіма краями (а, наприклад, тільки по верхньому краю і боковим краям, залишивши вільним його нижній край) і не по всій довжині краю (наприклад, в окремих місцях верхнього та/або бокових та/або нижнього країв). Можна також прикріпити фартух до пористого матеріалу в окремих точках, розміщених по всій поверхні фартуха. Нарукавні накладки також бажано кріпити до пористого матеріалу не по всій поверхні, а, наприклад, тільки по краях або окремими ділянками одного або декількох країв, або окремими точками, розміщеними по всій поверхні накладок. Кріплення фартуха і нарукавних накладок можна виконати і іншими способами, наприклад пришити їх, приклеїти, приварити термозварюванням або ультразвуковим зварюванням і т.д. Запропонований в другому варіанті втілення винаходу спецодяг має виготовлену з полімерної плівки захисну полу, що йде вниз від нижнього краю основи і закриває нижню частину тулуба людини. Пола переважно повинна мати одну або декілька ліній зниженої міцності матеріалу, що проходять горизонтально по всій її ширині і дозволяють відрегулювати довжину поли, відірвавши її нижню частину. Таким чином, запропонований у винаході спецодяг захищає одягнену в нього людину від контакту з предметами, яких вона може торкатися, наприклад із продуктами харчування на підприємствах харчової промисловості. Фартух і нарукавні накладки виконують дві функції. По-перше, вони служать у якості додаткового захисного засобу проти проникнення рідини через спецодяг і потрапляння її на одяг або шкіру людини. По-друге, вони запобігають потраплянню волокон пористого матеріалу спецодягу в продукти харчування або інші об'єкти, до яких торкається людина. Без таких покриттів пористий матеріал спецодягу буде зношува тися при терті об оброблювані об'єкти, і волокна пористого матеріалу можуть попадати в продукти харчування або інші об'єкти, з якими працює людина. Перераховані вище особливості і переваги даного винаходу більш детально розглянуті нижче на прикладі деяких варіантів його можливого втілення з посиланням на прикладені креслення, на яких показано: на Фіг.1 - аксонометрична проекція людини, одягненої у спецодяг, виконаний відповідно до одного з варіантів; на Фіг.2 - вид спереду показаного на Фіг.1 спецодягу в повністю розгорнутому вигляді; на Фіг.3 - поперечний переріз манжети показаного на Фіг.2 спецодягу; на Фіг.4 - поперечний переріз бічного шва, що з'єдн ує фартух і основу спецодягу; на Фіг.5 - аксонометрична проекція людини, одягненої в спецодяг, виконаний відповідно до другого варіанту; на Фіг.6 - вид спереду показаного на Фіг.5 спецодягу в повністю розгорнутому вигляді; на Фіг.7 - поперечний переріз площиною 7-7 по Фіг.6. Нижче з посиланням на прикладені креслення детально описані кращі варіанти виконання запропонованого у винаході спецодягу. Необхідно, однак, відзначити, що винахід може бути реалізований у самих різних формах і не обмежений розглянутими нижче варіантами, які повністю розкривають для фахівців суть представленого винаходу. На всіх кресленнях одні і ті ж самі елементи спецодягу позначені тими самими позиціями. На Фіг.1 і 2 показаний захисний спецодяг 10, виконаний відповідно до одного з варіантів. Спецодяг 10 має основу 12, що охоплює тулуб людини і закриває його щонайменше спереду, краще - і з боків, а найкраще спереду, з боків і ззаду. Довжина спецодягу може бути різною в залежності від її призначення і від пропорцій та розмірів людини, що використовує його. Кра ще, щоб спецодяг закривав тулуб від плечей майже до колін. Основа 12 може мати шви 13, що проходять головним чином уздовж верхньої лінії плечей одягненої в спецодяг людини і що з'єднують задні і передню частини основи 12. До основи 12 кріпиться пара рукавів 14, які закривають руки одягненої в спецодяг людини. На кресленні показані довгі рукави, що закривають руки власне кажучи повністю до зап'ясть, але можливий варіант і з більш короткими рукавами, які не закривають руки повністю. Основа 12 і рукави 14 виготовлені з пористого повітропроникного матеріалу. Як такий матеріал, можна використовува ти будь-який нетканий матеріал, виготовлений із синтетичного волокна. Краще для виготовлення основи використовувати формований з розплаву волокнистий нетканий поліпропіленовий матеріал з поверхневою щільністю, рівною приблизно 35г/м. Для цієї ж мети можна використовувати і матеріали з іншою поверхневою щільністю, виготовлені не з пропілену і що не є нетканими матеріалами. Спецодяг 10 має також комір 16, що охоплює шию одягненої в спецодяг людини і призначений для утримання спецодягу в необхідному положенні на тулубі людини. Замість коміра 16 з цією метою можна використовува ти інші засоби кріплення, наприклад, тасьми, що зав'язуються навколо шиї (на кресленні не показані). Основа 12 розрізана на спині (тобто не має форми суцільної поверхні обертання). До протилежних бічних сторін основи 12 приблизно на рівні поясу кріпляться тасьми 18. Зв'язані одна з одною тасьми 18 утримують основу на тулубі людини. Нетканий пропіленовий матеріал, з якого виготовлені основа та рукави, як такий являє собою досить надійну перешкоду для просочування рідин (наприклад, крові або інших рідин, що можуть бути присутніми на підприємствах м'ясної або харчової промисловості). Однак нетканий матеріал стирається і зношується при терті об об'єкти, з якими працює одягнена у спецодяг людина, і з часом з матеріалу починають випадати окремі волокна. Таке випадання волокон неприпустимо, особливо на підприємствах харчової промисловості, коли продукти харчування повинні бути захищені від забруднення їх волокнами. Для вирішення цієї проблеми в запропонованому у винаході спецодязі 10 призначені додаткові зовнішні покриття, які збільшують вологонепроникність пористого матеріалу і перешкоджають безпосередньому контакту пористого матеріалу з об'єктами, до яких одягнена у спецодяг людина торкається під час роботи. Зовнішні покриття розташовані тільки у визначених місцях спецодягу. Так, зокрема, у спецодязі є фартух 20, який розташований на передній поверхні основи 12 і прикриває тільки передню частину тулуба. Якщо, наприклад, повна довжина обхвату основи становить від 100 до 180см, то ширина W фартуха 20 (обміряна в напрямку обхвату) становить відповідно від 50 до 80см, а його довжина L становить відповідно від 60 до 90см, при цьому верхній край фартуха 20 розташований на рівні плечей або трохи нижче. Розміри фартуха можуть змінюватися в залежності від розмірів спецодягу; наприклад фартух спецодягу меншого розміру може бути меншим, а спецодяг великого розміру може мати великий фартух. Для виготовлення фартуха 20 бажано використовувати полімерну плівку. Плівка може бути з поліетилену, поліпропілену, поліефіру та інших аналогічних полімерів. Переважно для виготовлення фартуха використовува ти поліетиленову плівку товщиною близько 0,025мм, хоча в принципі плівка може мати і іншу товщин у. Фартух 20 немає необхідності виготовляти строго з полімерної плівки і його можна виготовляти і у вигляді покриття, нанесеного на нетканий матеріал основи і рукавів спецодягу. Однак для кращої циркуляції повітря, більшої зручності роботи, а також зниження вартості виготовлення спецодягу фартух 20 краще виготовляти з полімерної плівки, не з'єднуючи її з пористим матеріалом основи 12 по всій поверхні. Кріпити фартух 20 до основи 12 доцільно тільки в окремих місцях, наприклад тільки по периметру фартуха, переважно по частині периметру. Можливий варіант кріплення фартуха 20 до пористого матеріалу основи 12 у численних окремих точках, розподілених по всій поверхні фартуха 20. У найбільш переважному варіанті, показаному на Фіг.1, фартух 20 кріпиться до основи тільки в місцях 22 протилежних вертикальних країв фартуха і на ділянці 24 верхнього краю фартуха. Фартух можна прикріпити також тільки на ділянці верхнього краю та/або на ділянці кожного бічного краю. Фартух можна прикріпити в двох або більше окремих місцях по його верхньому краю та/або вздовж його бічних країв. Нижній край фартуха доцільно залишити вільним, але можна закріпити фартух і по нижньому краю. Як показано на Фіг.4, при кріпленні фартуха 20 до основи тільки по краям фартуха між цими основою і фартухом залишається зазор, що сприяє циркуляції повітря через спецодяг, яка збільшується, якщо нижній край фартуха залишити вільним. Для створення зазору між шарами матеріалу спецодягу фартух 20 можна з'єднати з основою тільки в окремих місцях, як це описано вище. Розмір фартуха 20 і його розташування на основі 12 можуть бути різними. У більшості випадків людина доторкається до об'єктів, з якими вона працює, передньою частиною тулуба, і тому звичайно фартухом 20 закривають, щонайменше частково, тільки передню частину основи 12, залишаючи її задню частину не закритою з метою збільшення циркуляцію повітря. Кріплення фартуха до основи можна виконати різними способами, наприклад пришити його, приклеїти, приварити термозварюванням або ультразвуковим зварюванням і т.д. При кріпленні фартуха термозварюванням або ультразвуковим зварюванням необхідно, щоб обидва шари матеріалу мали, як відомо, приблизно однакову температуру плавлення. При виготовленні спецодягу з матеріалів, які не можна приварити один до одного, фартух можна прикріпити до основи іншими способами, наприклад пришити або приклеїти. Рукава 14 запропонованого у винаході спецодягу мають нарукавні накладки 27, які можна виготовити з того ж матеріалу, що і фартух, або з іншого матеріалу. Переважно для виготовлення нарукавних накладок 27 використовува ти поліетиленову плівку товщиною близько 0,025мм або плівку іншої товщини, а також плівку з іншого матеріалу, при цьому нарукавні накладки можна виготовити і не з плівки, а нанести на пористий матеріал рукавів відповідне покриття. Нарукавні накладки 27 переважно повинні закривати рукава від плечей до манжет 26. Нарукавною накладкою 27 можна також закрити тільки частину рукава, наприклад тільки його передню сторону, залишивши задню сторону не захищеною плівкою або покриттям. Нарукавна накладка 27 може також закривати рукав не по всій довжині (наприклад, тільки від ліктя до зап'ястя). Нарукавні накладки 27 переважно кріпляться до рукавів не по всій поверхні, а аналогічно фартуху (тобто по краям накладок, в окремих місцях і т.д.). Нарукавні накладки 27 доцільно прикріпити до рукава тільки по верхньому і нижньому краям, тобто на ділянці 28 манжети і на ділянці 30 коло плечей, наприклад пришивши, приклеївши або приваривши їх до р укавів. Накладки 27 можна пришити до рукава при виготовленні еластичних манжет, які також можна виконати і не еластичними. Як показано на Фіг.3, при кріпленні нарукавних накладок 27 тільки в окремих місцях між накладкою і рукавом залишається зазор, через який проходить повітря. На Фіг.5-7 показаний ще один варіант виконання запропонованого у винаході спецодягу. Запропонований в цьому варіанті спецодяг 110 має виготовлену з вологонепроникного матеріалу захисну полу 112, що йде вниз від нижнього краю основи 12 і закриває розташовану нижче основи нижню частину тулуба людини. Захисну полу 112 можна виготовити з будь-якого відповідного вологонепроникного матеріалу, у якості якого бажано використовувати полімерну плівку з поліетилену, поліпропілену, поліефіру або іншого аналогічного матеріалу. Захисна пола 112 зазвичай має прямокутну форму і своїм верхнім краєм кріпиться (пришивається, приклеюється, приварюється термозварюванням або ультразвуковим зварюванням і т.д.) до основи 12 коло її нижнього краю. Верхній край захисної поли можна прикріпити і до фартуха 20. Можливий варіант, у якому захисна пола 112 служить продовженням фартуха 20, тобто варіант, у якому фартух і за хисна пола являють собою суцільний шматок плівки. Ширина захисної поли (тобто розмір у напрямку обхвату основи) може дорівнювати або бути більшою ширини фартуха 20, при цьому доцільно, щоб вона приблизно дорівнювала ширині основи 12. В захисній полі 12 доцільно виконати щонайменше одну горизонтальну лінію зниженої міцності, по якій можна відірвати нижню частину поли, відрегулювавши тим самим її довжину. У показаному на Фіг.5 переважному варіанті захисна пола має дві лінії 114 і 116 зниженої міцності, розташовані на різних по висоті рівнях. Наявність таких ліній зниженої міцності дозволяє частково укоротити захисну полу, відірвавши від неї ділянку під нижньою лінією 116 зниженої міцності, або укоротити її на більшу величину, відірвавши ділянку під верхньою лінією 114 зниженої міцності. Лінію або лінії зниженої міцності можна виконати перфорацією або будь-яким іншим відомим способом. У показаному на Фіг.5-7 варіанті захисна пола 112 використовується в спецодязі з фартухом 20 і нарукавними накладками 27. Однак можливий варіант застосування захисної поли 112, що кріпиться до спецодягу тип у халата, що не має деяких або всіх зовнішніх покриттів. Запропонований у винаході захисний спецодяг має у порівнянні з відомим цілий ряд переваг. Запропонований у винаході спецодяг досить надійно захищає людину від контакту з м'ясом або іншими продуктами, з якими він працює, і при цьому має низьку вартість і відрізняється простотою виготовлення, що дозволяє використовувати його одноразово, викидаючи після використання. При цьому відпадає необхідність у пранні спецодягу. Запропонований у винаході спецодяг повністю відповідає вимогам Управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США і фактично задовольняє навіть більш високим вимогам, ніж ті, що існують в даний час, надійно запобігаючи поширенню бактерій. Запропонований у винаході спецодяг має достатню міцність при використанні його у звичайних умовах, а при випадковому захваті спецодягу елементами технологічного обладнання, наприклад стрічкою транспортера або зубчастою передачею, він легко рветься, знижуючи імовірність травмування людини. Звичайні бавовняні халати багаторазового використання і пластикові фартухи мають, як відомо, більшу міцність і тому в подібних ситуаціях рвуться не настільки легко. Запропонований у винаході спецодяг можна використовувати не тільки на м'ясокомбінатах, але й в інших випадках, коли захисний одяг повинен мати підвищену можливість санітарної обробки, вологонепроникності та/або повітропроникності. Запропонований у винаході спецодяг може, зокрема, знайти застосування на птахофабриках, підприємствах рибної промисловості, інших підприємствах харчової промисловості, а також у медичних установах. На основі наведеного вище опису і креслень фахівці можуть запропонувати різні удосконалення і інші варіанти можливого втілення винаходу. Тому необхідно відзначити, що винахід не обмежений розглянутими вище варіантами і допускає можливість внесення в них різних змін, що не повинні виходити за обсяг приведеної нижче формули винаходу. Терміни, які зустрічаються в описі, носять самий загальний характер і ні в якій мірі не обмежують суть й обсяг винаходу.