Спосіб транспапілярного моделювання гострого гнійного холангіту та біліарного сепсису

Реферат: Спосіб транс папілярного моделювання гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису, що забезпечує інфікування жовчі холедоха шляхом застосування мікробної суспензії Е. Соlі, з подальшою перев'язкою лігатурою холедоха. Формують ізольовану ділянку тонкої кишки, що 8 містить папілу, в який вводять 0,2-0,3 мл мікробної суспензії Е. Соlі в концентрації 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину. Після підвищення тиску в цій ділянці з виникненням дегистивнобіліарного рефлюксу і візуального розширення холедоха, проводять його перев'язку в дистальній частині і зняття лігатур з тонкої кишки. UA 73778 U (12) UA 73778 U UA 73778 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме хірургії, і може бути використана для відтворення моделі гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису на тлi механічної жовтяниці на лабораторних тваринах. Публікації, що стосуються опису способів моделювання гострого гнійного холангіту, нечисленні і малоінформативні. Основний сенс представлених методик зводиться до створення в холедосі перешкоди відтоку жовчі з подальшим її інфікуванням (Э.И. Гальперин, Г.Г. Ахаладзе. Билиарный сепсис: некоторые особенности патогенеза. // Хирургия.-1999, № 10, с. 24-28). У доступній літературі даних по моделюванню біліарного сепсису знайти нам не вдалося, зустрічаються лише непрямі згадки про загибель частини тварин з моделлю гострого холангіту (Заря И.Л. Пути оптимизации диагностики и лечения больных острым гнойным холангитом: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. мед.наук: спец. 14.00.27 "Хирургия". Харьков, 1994.-24 с.) і навіть висловлюється думка про неможливість моделювання сепсису (Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия. // М. Медицина, 1993.-688 с.). До теперішнього часу недостатньо вивчені механізми інфікування жовчі, а так само шляхи розвитку бактеріемії і ендотоксемії у хворих з синдромом механічної жовтяниці. На думку ряду авторів в патогенезі запальних захворювань органів черевної порожнини провідну роль відіграє феномен бактеріальної транслокації мікроорганізмів з шлунково-кишкового тракту (Никитенко В.И. с соавт. Роль транслокации бактерий в патогенезе хирургической инфекции // Хирургия".2001. - № 2. – С. 63-65). Можливість бактеріальної транслокації визначається станом слизової оболонки кишечника і імунної системи, а так само характером мікрофлори (Berg R.D. Bacterial translocation from the intestines // Jikken Dobutsu.-1985. - Jan-34 (1). - P. 1-16). Проте цей феномен поки що вивчений недостатньо і його участь в розвитку бактеріохолії і бактеріємії вимагає подальших досліджень. Відомою є модель гнійного холангіту у лабораторних щурів, розроблена Г.Г. Ахаладзе в 1994 році (Ахаладзе Г.Г. Гнойный холангит: клинические формы, определение степени тяжести, лечение: Диссертация доктора мед. наук. М, 1994.-250 с.). До недоліків способу слід віднести необхідність використання дорогої мікрохірургічної техніки, спеціальних інструментів, а також тривалий період оперативного втручання. Крім того, виконання повного поперечного перетину загальної жовчної протоки з введенням порівняно великого об'єму мікробної суспензії не виключає її підтікання у вільну черевну порожнину, а також вірогідність гідравлічної травматизації жовчних шляхів. Окрім цього значний інтервал часу з моменту операції до виникнення гнійного холангіту не відповідає умовам клінічного перебігу захворювання. Відомий спосіб моделювання гнійного холангіту, запропонований А.Л. Ярошем в 2005 году (Ярош А.Л. Конопля Н.А., Иванов С.В. Разработка способа моделирования острого гнойного холангита у экспериментальных животных. // Успехи современного ествествознания.-2005 - № 12. - С. 62), обраний за прототип. Суть способу полягає в ін'єкційному введенні в проксимальний відділ загальної жовчної протоки мікробної суспензії штаму № 195 гемолітичної 5 Е. Соlі (концентрація мкроорганіизмів - 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину) в дозі 0,2 мл/кг маси щура з подальшою перев'язкою протоки "на голці" вище за місце пункції. Спосіб відрізняється технічною простотою, але не гарантує герметизму загальної жовчної протоки після його пункції і просування голки в проксимальному напрямку. Негативною стороною способу є також обмежена площа інфікування жовчного дерева зважаючи на його "високу" пункцію в ширшому відділі холедоха, а також порівняно низька концентрація патогенної флори, що вводиться в просвіт протоки. Ці чинники ймовірно уповільнюють розвиток холангіту і викликають сумніву в плані його подальшої трансформації в біліарний сепсис. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу транспапілярного моделювання гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису, в якому без порушення збереження герметизму загальної жовчної протоки досягається можливість викликати в ній гнійне запалення вже на третю добу експерименту з його подальшою трансформацією в біліарний сепсис. Поставлена задача вирішується тим, що в способі транспапілярного моделювання гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису шляхом застосування мікробної суспензії Е. Соlі, з подальшою перев'язкою холедоха лігатурою, згідно з корисною моделлю, формують ізольовану ділянку тонкої кишки, що містить папілу, в яку вводять 0,2-0,3 мл мікробної суспензії Е. Соlі (ПСК 8 240533) в концентрації 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину і після підвищення тиску в цій ділянці з виникненням дигестивнобіліарного рефлюксу і візуального розширення холедоха, проводять його перев'язку в дистальній частині і зняття лігатур з тонкої кишки. Сутність корисної моделі пояснює малюнок, де зображений спосіб транспапілярного моделювання гострого гнійного холангіту i біліарного сепсису. 1 UA 73778 U 5 10 15 20 25 30 Заявлений спосіб виконується таким чином. В умовах внутрішньом'язового кетамiнового наркозу (доза - 50 міліграм/кг маси щура) проводять верхнє-серединну лапаротомію. Під дистальною частиною загальної жовчної протоки (безпосередньо у місця її впадіння в тонку кишку) підводять капронову лігатуру. Далі, відступивши на 0,5 см проксимальніше і дистальніше за зону великого дуоденального соска, на тонкій кишці затягують дві лігатури, створюючи кишковий резервуар в зоні папіли, в який інсуліновим шприцом поволі нагнітають 0,2-0,3 мл 8 мікробної суспензії Е. Соlі (ГІСК 240533) в концентрації 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину. Через 1 хвилину, після візуальної оцінки розширення дистальної частини холедоха (до 0,15 мм), проводять затягування лігатури, накладеної раніше на загальну жовчну протоку (рисунок). Лігатури з тонкої кишки віддаляють, місце ін'єкції кишки обробляють 96 % етиловим спиртом, черевну порожнину ушивають наглухо безперервним капроновим швом через всі шари. Тварин виводили з експерименту шляхом введення летальної дози анестетика (кетамін внутрішньом'язовий в дозі 100 міліграм/кг) на 3, 7, 14, 21 і 30-а доба. Для мікроскопічного дослідження проводили відбір шматочків печінки, загальної жовчної протоки, а також легень, селезінки, нирок і внутрішньочеревних регіонарних лімфовузлів. При макроскопічному дослідженні органів черевної порожнини у всіх випадках виявлена прогресуюча дилатація загальної жовчної протоки (від 0,4±0,03 см на 3-ю добу і до 1,2±0,05 см на 30 діб експерименту), потовщення стінки холедоха і перихоледохіальна інфільтрація, наростаюча по термінах виведення з експерименту. Відмічалося також збільшення печінки з 7 доби і зміна її забарвлення (від темно- до світло коричневої) до 21-30 діб. Вмістом загальної жовчної протоки була жовч з домішком гною або гній. При бактеріологічному дослідженні, починаючи з 3-ої доби з жовчі і крові тварин, висівалася кишкова паличка. При гістологічному дослідженні препаратів холедоха з 3 доби спостерігалося помірне потовщення його стінки за рахунок набряку і осередкової інфільтрації лімфоплазмоцитарними елементами з домішком нейтрофільних гранулоцитів, а до 30 діб виявлялося різке потовщення, набряк і дифузна інфільтрації холедоха нейтрофільними гранулоцитами. З боку слизової оболонки з 3 доби відмічалося збереження складчастості з вогнищами десквамації епітеліоцитів а до 30 виявлена згладжена складчастість епітеліального покрову, його сплощення і більш виражена осередкова десквамація. За даними морфометричного дослідження товщина стінки холедоха збільшувалася від 260,74±0,78(р1