Спосіб оцінки чутливості злоякісних пухлин до лікувальних чинників

Реферат: UA 74937 U UA 74937 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема онкології та фармакології. Відомі такі способи. Повномасштабний онкологічний експеримент [1], в якому тваринам контрольної групи лише перещеплюють тестовану пухлину, а тваринам дослідної групи після перещеплення вводять тестований лікувальний чинник. Перевагою цього способу є можливість прямої кількісної оцінки протипухлинного ефекту препарату. Недоліки його - придатність лише для експериментальних пухлин; його матеріаломісткість (для одержання статистично значущого результату, чисельність кожної групи має складати близько 10 тварин) і тривалість (до двох місяців, а за певних обставин і значно більше). Рентгенологічні та томографічні способи, в яких пацієнта або піддослідну тварину досліджують методами звичайної рентгенографії, рентгенівської або магнітно-резонансної томографії до та після введення тестованого лікувального чинника, оцінюючи геометричні розміри та щільність пухлин. Перевагою цієї групи способів є можливість прямої кількісної оцінки протипухлинного ефекту препарату. Недоліками є те, що ці методи здебільшого використовуються лише в клінічній онкології, оскільки для їх застосування в експерименті необхідна дуже дорога та складна спеціалізована апаратура для томографічного дослідження тварин, а також утруднена диференціація між простим гальмуванням росту пухлин (тобто переведенням живих пухлинних клітин у фазу G0 клітинного циклу) та власне індукцією процесів клітинної смерті в пухлині. Прямий цитотоксичний тест, в якому тестовану суспензію відокремлених пухлинних клітин інкубують протягом певного часу в термостаті в присутності (дослідний зразок) та у відсутності (контрольний зразок) тестованого лікувального чинника, після чого контрольний та дослідний зразки порівнюють за поглинанням клітинами барвників (зазвичай трипанового синього, метиленового синього або солей тетразолію) [2-4]. Перевагою цього способу є можливість прямої кількісної оцінки цитотоксичного ефекту. Недоліками є те, що цей спосіб непридатний для переважної більшості солідних пухлин, клітини яких неможливо перевести в суспензію неушкодженими, а також непридатність цього способу для тестування таких лікарських засобів, які для виявлення протипухлинного ефекту потребують попередньої активації ферментами печінки. Гістологічна оцінка лікувального патоморфозу пухлин [5]. Перевагою цього способу є можливість диференційованої оцінки чутливості різновидів пухлинних клітин до лікувального чинника. Недоліком є те, що кількісна оцінка ефекту препарату можлива лише за умови використання методу серійних зрізів, який є дуже трудомістким та тривалим і з цієї причини може бути використаний лише в поодиноких випадках. Імплантація попередньо зважених шматочків тестованої пухлинної тканини в імунологічно привілейовані зони (зокрема, під капсулу нирки) мишей або щурів [6], причому тваринам контрольної групи лише імплантують пухлину, а тваринам дослідної групи після імплантації вводять тестований лікувальний чинник, після чого імплантати видаляють та знову зважують. Різновидом цього способу є імплантація у черевну порожнину тварин дифузійних камер з пухлинним матеріалом. Перевагами цього способу є висока точність оцінки чутливості пухлин до лікарських препаратів, а також придатність як для експериментальних пухлин, так і для клінічного операційного матеріалу. Недоліки його - величезна трудомісткість способу та його матеріаломісткість (потрібність великої кількості тварин для визначення спектра чутливості кожної пухлини), а також необхідність спеціального персоналу, що здатен проводити хірургічні операції на дрібних тваринах. В основу корисної моделі поставлено задачу: розробити швидкий (тривалістю не більше 2 тижнів), придатний для скринінгових порівняльних досліджень груп лікувальних чинників та придатний як для експериментальних пухлин, так і для клінічного матеріалу і як для асцитних, так і для солідних пухлин кількісний спосіб оцінки чутливості злоякісних пухлин до лікувальних чинників. Поставлена задача вирішується тим, що зі зразків пухлинної тканини, взятої перед введенням та після введення певних лікувальних чинників, одержують лізати за допомогою іонного детергента, наприклад насиченого розчину суміші сечовини та натрію хлориду, далі вирівнюють одержані лізати за вмістом ДНК, наприклад вимірюючи за допомогою спектрофотометра поглинання лізатами ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 260 нм, після чого вимірюють та порівнюють в'язкість обох лізатів за допомогою віскозиметра. При виконанні способу, що заявляється, зі зразків пухлинної тканини, взятої та зваженої перед введенням та після введення певних лікувальних чинників, одержують лізати за допомогою іонного детергента, наприклад насиченого розчину суміші сечовини та натрію хлориду, далі вирівнюють одержані лізати за вмістом ДНК, наприклад вимірюючи за допомогою 1 UA 74937 U 5 спектрофотометра поглинання лізатами ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 260 нм, після чого вимірюють в'язкість обох лізатів за допомогою віскозиметра і далі за даними віскозиметрії та даними про питомий вміст ДНК на одиницю маси вихідної тканини обчислюють коефіцієнт чутливості (КЧ) пухлинної тканини до лікувального чинника як добуток коефіцієнтів кратності зменшення в'язкості розчину ДНК за однакової його концентрації та кратності зменшення питомого вмісту ДНК на одиницю маси сирої пухлинної тканини після введення тестованого лікувального чинника, тобто за формулою:  mtCDNA   mtCDNA  КЧ   :   V V  Контролю   Досліду , 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 де m - маса зразка тканини; V - об'єм одержаного лізату; Δt - різниця між часом протікання крізь віскозиметр одиниці об'єму лізату після вирівнювання концентрації ДНК в лізатах та часом протікання чистого лізуючого розчину через віскозиметр; CDNA - концентрація ДНК у вихідному лізаті або будь-яка величина, прямо пропорційна концентрації ДНК, наприклад, екстинкція вихідного лізату при довжині хвилі випромінювання 260 нм. Якщо КЧ>1, це свідчить про наявність чутливості пухлини до лікувального чинника, і чутливість тим більша, якщо більшою є величина КЧ. Якщо ж КЧ