Спосіб профілактики ендотеліальної дисфункції у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у сполученні з післяінфарктним кардіосклерозом

Реферат: Спосіб профілактики розвитку ендотеліальної дисфункції при хронічному обструктивному захворюванні легень при сполученому перебігу з післяінфарктним кардіосклерозом, що включає введення антибактеріальних та протизапальних засобів, муколітиків, препаратів ангіотензинперетворюючого ферменту, ліпідознижувальних та антиангінальних засобів. Додатково вводять донатор оксиду азоту тівортін. UA 78289 U (54) СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ У СПОЛУЧЕННІ З ПІСЛЯІНФАРКТНИМ КАРДІОСКЛЕРОЗОМ UA 78289 U UA 78289 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування та профілактики внутрішніх хвороб. Актуальність проблеми корисної моделі пов'язана із широким розповсюдженням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), яке займає четверте місце у світі серед причин смерті. Частота сполучення ХОЗЛ та ішемічної хвороби серця реєструється від 18 % до 53 %. Встановлено прямий асоціативний зв'язок між ХОЗЛ та кардіоваскулярними клінічними виходами, зокрема смертністю від інфаркту міокарда, а також формування післяінфарктного кардіосклерозу. При ХОЗЛ відбувається суттєва варіабельність темпів прогресування запального процесу у бронхах. Одночасний перебіг ХОЗЛ та післяінфарктного кардіосклерозу характеризується взаємним обтяженням - розвивається гіпоксія та її компенсаторні механізми, що викликають порушення мікроциркуляції. Порушення функції ендотелію клітин відбувається не лише при розвитку патології серцево-судинної системи, а також при хворобах системи дихання (Бугаенко В.В. Коморбидные состояния: ишемическая болезнь сердца и хроническое обструктивного заболевание легких // Український кардіологічний журнал.-2011. - № 5. - С. 7277). Судинний ендотелій продукує та викидає у кров'яне русло та субендотеліальний простір біологічно активні речовини, які впливають на тонус судин, процеси росту, проліферацію фібробластів. Серед найбільш міцних вазоділататорів - оксид азоту (NО). Ендотеліальна дисфункція проявляється погіршенням ендотелійзалежного розслаблення завдяки зменшеному синтезу оксиду азоту (NО) при збереженій (чи збільшеній) продукції ендотелійзалежних вазоконстрикторів. Зниження синтезу NО призводить до зниження периферичного опору і зменшення циркулюючого об'єму крові (Григорьева Н.Ю. Эндотелиальная дисфункция у больных с сочетанием ишемической болезни сердца и хронической обструктивной болезни легких // Клиническая медицина.-2009. - № 8. - С. 41-44). Поєднання ішемічної хвороби серця та ХОЗЛ суттєво змінює перебіг обох захворювань і викликає труднощі в лікуванні. До теперішнього часу раціональна терапія обох захворювань одночасно не розроблена. Існуючий спосіб лікування включає призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), -адреноблокатори, ліпідознижувальні засоби, антиангінальні препарати та діуретини (Лутай М.Ы., Лисенко А.Ф. Медикаментозне лікування ішемічної хвороби серця: Методичні рекомендації робочої групи з проблем атеросклерозу та хронічних форм ІХС Асоціації кардіологів України. - К., 2010.-64 с). Існує спосіб лікування ХОЗЛ шляхом введення антибактеріальних препаратів, мукалітиків (лазолван, ацетилцистеїн), системних та топічних стероїдів (Фещенко Ю.І. Хронічні обструктивні захворювання легень // Український пульмонологічний журнал.-1997.- № 1. - С. 5-9). Цей спосіб єдиний, що відомий, і тому він вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що при використанні -адреноблокаторів у хворих із ХОЗЛ погіршують прохідність дрібних дихальних шляхів, викликаючи спазм гладенької мускулатури бронхів та розширення судин слизової оболонки дихальних шляхів із збільшенням секреції слизу (Козлова Л.И. В чем опасность длительного применения -блокаторов у больных ишемической болезнью сердца с сопутствующей хронической обструктивной болезнью легких // Терапевтический архив.-2005. - № 3. - С. 18-23). До недоліків вказаного способу - не знижується можливість розвитку ендотеліальної дисфункції при ХОЗЛ при сполученому перебігу з післяінфарктним кардіосклерозом, оскільки в них зберігається низький рівень NО у крові. Тому цей спосіб недостатньо ефективний та не забезпечує профілактику розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих із сполученою патологією, тому необхідно подальше удосконалення вказаного способу. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу профілактики розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на ХОЗЛ у сполученні з післяінфарктним кардіосклерозом. Для реалізації цієї задачі заявлено додаткове призначення хворим на ХОЗЛ при сполученому перебігу з післяінфарктним кардіосклерозом, донатору оксиду азоту тівортіну 4,2 % розчину для інфузій внутрішньовенно по 100 мл 1 раз на добу, через день, курс лікування 10 ін'єкцій. Корисна модель базується на вперше виявленій авторами закономірності, яка полягає в тому, що введення тівортіну суттєво зменшує ризик розвитку ендотеліальної дисфункції, тому що препарат нормалізує тонус прекапілярів, покращує функціональний стан ендотелію судин, має цитопротекторну дію, та мембраностабілізуючу властивість. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу профілактики розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на ХОЗЛ у сполученні з післяінфарктним кардіосклерозом було обстежено дві групи пацієнтів із коморбідною патологією 76 хворих віком 1 UA 78289 U 5 10 15 20 25 30 35 від 43 до 65 років. Хворі першої групи (43 особи - 18 чоловіків і 25 жінок) одержували лікування ХОЗЛ у сполученні з післяінфарктним кардіосклерозом згідно з відомим способом-прототипу, хворі другої групи (33 особи - 14 чоловіків і 19 жінок) - згідно з заявленим способом. Як критерії ефективності лікування визначали ступінь зменшення основних клінічних проявів захворювання, покращення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД), загального стану та самопочуття хворого, позитивну динаміку лабораторних показників (рівень стабільних метаболітів NO у крові). При проведенні клінічного обстеження хворих обох груп вивчали можливість з'явлення клінічної симптоматики у вигляді короткочасних або тривалих ниючих болів в ділянці серця з різноманітною іррадіацією, а також порушення ритму та провідності, задишку при фізичному навантажені, кашель з відділенням слизового мокротиння, наростаюча загальна слабкість, підвищена втомлюваністю, зниження толерантності до фізичної напруги, порушення сну, емоційна лабільність. Дані ФЗД свідчили про наявність значних порушень функції зовнішнього дихання за обструктивним типом: відмічено значне збільшення загального бронхіального опору, залишкового об'єму, зменшення форсованої життєвої ємності легень на об'єм форсованого видиху за 1 секунду. На фоні проведеної терапії з використанням тівортіну у 36 (83,7 %) пацієнтів першої групи до кінця лікування зменшувалася загальна слабкість, нормалізувався нічний сон, у 27 (62,8 %) пацієнтів відновилася працездатність. В той же час у пацієнтів другої групи болі і загальна слабкість зникли лише у 16 (48,5 %) обстежених, працездатність відновилася у 12 (36,4 %) хворих. У хворих першої групи виділення значної кількості мокротиння скоротилося в 1,8 разу, значної кількості сухих хрипів у легенях - в 1,8 разу, наявності вологих хрипів при аускультації в 1,9 разу, субфебрилітет - в 2 рази при порівнянні з другою групою. Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги перед відомим способом-прототипом, оскільки він сприяє прискоренню ліквідації проявів психовегетативного синдрому, що попереджає розвиток загострення ХОЗЛ у хворих із сполученим перебігом з післяінфарктним кардіосклерозом. За даними ФЗД відмічалося збільшення форсованої життєвої ємності легень, об'єму форсованого видиху за 1 секунду, та пікової швидкості видиху. Загальний бронхіальний опір та залишковий об'єм також зменшувалися. Зміни показників метаболізму NO у хворих першої та другої групи були однотиповими (таблиця 1). В першій групі хворих рівень нітритів та нітратів у крові складав 7,8±0,8 і 9,9±0,9 мкмоль/л (р0,1). Отже, в обох групах обстежених хворих з розглядуваною сполученою патологією ендотеліальна дисфункція була виражена однотипово і характеризувалася зменшенням метаболітів оксиду азоту в крові. 40 Таблиця 1 Рівень нітритів та нітратів у хворих на ХОЗЛ у сполученні з післяінфарктним кардіосклерозом до лікування (М±m) Показники NO2, мкмоль/л NO3 мкмоль/л NO2+NO3 норма (n=31) 11,5±0,6 14,1±0,6 25,6±1,8 Перша група (n=43) 7,9±0,8* 9,7±0,9** 17,6±1,2** Друга група (n=33) 8,0±0,8* 9,5±0,8** 17,5±1,2** Р >0,05 >0,05 >0,1 Примітки: в табл… 1 та 2 вірогідність різниці відносно норми * - при Р