Спосіб лікування дітей, хворих на хронічну ревматичну хворобу серця

Реферат: UA 81444 U UA 81444 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема ревматології і кардіології, і може бути використана в комплексному лікуванні дітей, хворих на хронічну ревматичну хворобу серця. Відомий спосіб лікування дітей, хворих на хронічну ревматичну хворобу серця, що включає застосування антибактеріальних середників та засобів симптоматичної терапії [1]. За відомим способом, призначають ін'єкції дюрантних форм пеніциліну, зокрема біциліну-5 або бензатин бензилпеніциліну у відповідних дозах 1 раз на 2 тижні. При проявах серцевої недостатності застосовують симптоматичне лікування з призначенням діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, серцевих глікозидів. Недоліком відомого способу є недостатня клінічна ефективність, яка випливає з того, що довготривала антибактеріальна терапія препаратами біциліну не в повній мірі усуває ймовірний розвиток повторної ревматичної лихоманки та формування вад серця. Зазначений недолік пов'язаний з однобічною спрямованістю терапії проти стрептококу, який має вирішальне значення при гострій ревматичній лихоманці, тоді як у виникненні хронічної ревматичної хвороби серця важливу роль відіграють патогенетичні чинники, зокрема імунологічні механізми. Окрім того, тривала антибактеріальна терапія зумовлює токсико-алергічні реакції та імунодепресивну дію, що призводить до виснаження імунної системи. До недоліків слід віднести також недостатню прихильність пацієнта до терапії, враховуючи болючість ін'єкцій та її тривалість. До того ж, великий відсоток алергічних реакцій на препарати пеніциліну обмежує ефективну профілактику повторних стрептококових інфекцій та клінічну ефективність відомого способу. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом комбінованого застосування антибактеріальних середників і засобів симптоматичної терапії з лікарським засобом імунокорегуючим середником з противірусною активністю впливають на патогенетичні ланки формування хронічної ревматичної хвороби серця, усувають побічні впливи тривалої антибактеріальної терапії та досягають підвищення клінічної ефективності лікувального способу. При вирішенні поставленої задачі до уваги було взято те, що імунокорегуючі засоби з противірусною активністю впливають на патогенетичні механізми формування хронічної ревматичної хвороби серця, зокрема, урівноважують баланс клітинної та гуморальної ланок імунітету, стимулюють хемотаксичну та фагоцитарну активність моноцитів та макрофагів, підвищують продукцію інтерферонів [2]. У пацієнтів з хронічною ревматичною хворобою серця тривала антибактеріальна терапія, поряд з антимікробним впливом на стрептокок, пригнічує власні захисні сили організму, створюючи вторинний імунодефіцит, що обтяжує перебіг основного захворювання [3]. Часте інфікування та реактивація вірусів родини Herpesviridae у хворих на хронічну ревматичну хворобу серця призводить до неповноцінної імунологічної відповіді, дефектної активації з аутоімунним компонентом та сприяє хронізації процесу [4]. З відомих імунокорегуючих препаратів з противірусною активністю оптимальним щодо поставлених задач є препарати інозину пранобексу, зокрема гропринозин, який має оральне застосування та добре переноситься хворими. З огляду на наведені міркування, поставлену задачу вирішують тим, що у відомому способі лікування дітей, хворих на хронічну ревматичну хворобу серця, що включає застосування антибактеріальних середників і засобів симптоматичної терапії, відповідно до корисної моделі, додатково призначають імунокорегуючі препарати з противірусною активністю, наприклад гропринозин, усередину у вікових дозах з розрахунку 50 мг на кг маси тіла дитини за 3-4 прийоми на добу тривалістю 3 тижні. Спосіб здійснюють таким чином. Для лікування дітей, хворих на хронічну ревматичну хворобу серця, поряд з довготривалим внутрішньом'язовим введенням дюрантних форм пеніциліну (біциліну-5, бензатин бензилпеніциліну) 1 раз у 2-3 тижні одночасно застосовують імунокорегуючі препарати з противірусною активністю, а саме гропринозин, усередину у вікових дозах з розрахунку 50 мг на кг маси тіла дитини за 3-4 прийоми на добу упродовж 3 тижнів. Висновок про ефективність лікування за запропонованим способом здійснюють за результатами клінічних даних та імунологічними показниками. Приклад 1. Хвора Т., 15 років, діагноз: хронічна ревматична хвороба серця: недостатність мітрального клапана, неактивна стадія. СН І ст. (ФК І). При госпіталізації скарги на періодичні болі в кульшових суглобах при зміні погоди, задишку при фізичному навантаженні, загальну слабість. З анамнезу відомо, що 3 роки тому дівчинка перенесла гостру ревматичну лихоманку: ендокардит, поліартрит. Після виписки з стаціонару отримувала безперервну антибактеріальну терапію ретарпеном у відповідній віковій дозі. При об'єктивному дослідженні вислуховується 1 UA 81444 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 грубий систолічний шум на верхівці серця, при доплер-ехокардіографічному дослідженні виявлено недостатність мітрального клапана з помірно тяжкою клапанною регургітацією. Дослідження імунологічних показників показало пригнічення показників клітинної ланки імунітету та дисбаланс гуморальної ланки та цитокінового профілю: CD3+ - 37 %, CD22+ - 15 %, CD16+ 11 %, CD4+ - 25 %, CD8+ - 11 %, ІРІ - 2,3; Ig М - 1,26 г/л, Ig А - 1,39 г/л, Ig G-10,1 г/л, Ig Е - 312,5 3 10 Од/л, ЦІК - 625 ум. од, ФНП- - 84,6 пг/мл, ІЛ-4-96,32 пг/мл, ІЛ-8-32,4 пг/мл, ІЛ-10-120,8 пг/мл, ІФН- - 20,7 пг/мл. При імуноферментному дослідженні було виявлено діагностично значимі концентрації антитіл до цитомегаловірусу: Ig M-47,5 УО/мл, Ig G-105,0 УО/мл та до вірусу Епштейна-Барр: анти-VCA Ig М - 28,3 УО/мл, анти-VCA Ig G-369,5 УО/мл, анти-EBNA Ig G-275,4 УО/мл. Призначено лікування: ретарпен 1,2 млн внутрішньом'язово 1 раз в 2 тижні, гропринозин 0,5 4 рази на день протягом 3-х тижнів. Після проведеного курсу лікування спостерігалася позитивна динаміка як клінічної симптоматики, так і з боку імунологічних показників крові: CD3+ - 56 %, CD22+ - 20 %, CD16+ 15 %, CD4+ - 36 %, CD8+ - 19 %, ІРІ - 1,89; Ig М - 1,49 г/л, Ig А - 3,09 г/л, Ig G-9,76 г/л, Ig Е - 180,4 3 10 Од/л, ЦІК - 249 ум. од. При імуноферментному аналізі: ФНП- - 36,8 пг/мл, ІЛ-4-68,3 пг/мл, ІЛ-8-29,5 пг/мл, ІЛ-10-83,7 пг/мл, ІФН- - 24,3 пг/мл; антитіла до цитомегаловірусу: Ig М - 9,1 УО/мл, Ig G-41,3 УО/мл, антитіла до ЕБВ: анти-VCA Ig М - 5,2 УО/мл, анти-VCA Ig G-75,0 УО/мл, анти-EBNA Ig G-85,4 УО/мл. Подальше спостереження за дівчинкою протягом двох років засвідчило відсутність загострень захворювання, покращення загального самопочуття дівчинки, зменшення задишки, стабілізацію ехокардіографічних показників. Приклад 2. Хвора Л., 15 років, діагноз: хронічна ревматична хвороба серця: недостатність мітрального клапана легкого ступеня, активна стадія, мінімальна активність. СН І ступеня (ФК І). Скарги на прискорене серцебиття, підвищену тривожність, болі в правому підребер'ї при фізичному навантаженні. З анамнезу хвороби відомо, що дівчинка 3 роки знаходиться на диспансерному обліку з приводу дискінезії жовчних шляхів. При об'єктивному обстеженні межі серця відповідають віковій нормі, діяльність серця ритмічна, тахікардія, ЧСС - 98 за хвилину, тони звучні, вислуховуються систолічний шум на верхівці, V точці, середньої інтенсивності, не проводиться за межі серця. AT-120/80 мм рт. ст. живіт болючий при пальпації в правому підребер'ї; печінка на 2,5 см виступає з-під краю правої реберної дуги, край гострий, поверхня еластична; позитивні симптоми Ортнера та Кера. 9 В загальному аналізі крові спостерігався помірний лейкоцитоз (11,810 /л). В біохімічному аналізі крові - гіпербілірубінемія (32,7 мкмоль/л), за рахунок непрямого білірубіну (23,25 мкмоль/л), підвищення рівня серомукоїду (0,72 од.). В мазку із зіву виділено Str. pyogenes - ріст помірний. На електрокардіограмі - перевантаження лівого та правого шлуночків. При допплерЕхоКГ: легкий пролапс мітрального клапана (А2). Ознаки перенесеного (правдоподібно, латентно) ревматичного ураження мітрального клапана (передня стулка незначно потовщена, у діастолу деформована у вигляді хокейної ключки) із легкою недостатністю. Аномальна хорда в порожнині лівого шлуночка. Дослідження імунологічних показників показало пригнічення показників клітинної ланки імунітету, зокрема, Т-хелперів та Т-цитотоксичних лімфоцитів; дисбаланс гуморальної ланки та цитокінового профілю: CD3+ - 55 %, CD22+ - 11 %, CD16+ - 13 %, CD4+ - 37 %, CD8+ - 18 %, ІРІ 3 - 2,06; Ig M-1,17 г/л, Ig А - 1,74 г/л, Ig G-17,4 г/л, Ig E-318,6 10 Од/л, ЦІК - 137 ум. од, ФНП- 162,1 пг/мл, ІЛ-4-156,1 пг/мл, ІЛ-8-47,5 пг/мл, ІЛ-10-54,8 пг/мл, ІФН- - 14,8 пг/мл. При імуноферментному дослідженні було виявлено діагностично значимі концентрації антитіл до цитомегаловірусу: Ig M-9,4 УО/мл, Ig G-29,7 УО/мл та до вірусу Епштейна-Барр: анти-VCA Ig М 18,4 УО/мл, анти-VCA Ig G-174,6 УО/мл, анти-EBNA Ig G-148,5 УО/мл. Проведене лікування: ретарпен 2,4 млн в/м 1 раз в 3 тижні, диклофенак натрію 0,05 3 рази на день - 2 тижні, гропринозин 0,5 4 рази на день - 3 тижні. Після проведеного курсу лікування покращилось самопочуття дівчинки, приступів серцебиття не відмічалося, нормалізувалася частота серцевих скорочень, відсутні запальні зміни у загальному аналізі крові та в біохімічних показниках. З боку імунологічних показників спостерігали зростання Т-ланки імунітету, нормалізацію рівня Ig E, зниження показників цитокінового профілю та незначне зростання рівня ІФН-: CD3+ 62 %, CD22+ - 9 %, CD16+ - 16 %, CD4+ - 40 %, CD8+ - 22 %, ІРІ - 1,82; Ig M-1,16 г/л, Ig A-0,82 3 г/л, Ig G-17,7 г/л, Ig Е - 11,4 10 Од/л, ЦІК - 75 ум. од, ФНП- - 29,6 пг/мл, ІЛ-4-92,8 пг/мл, ІЛ-837,7 пг/мл, ІЛ-10-47,5 пг/мл, ІФН- - 16,2 пг/мл. Спостерігали також зниження концентрації антитіл класів М та G до цитомегаловіруса та віруса Епштейна-Барр. 2 UA 81444 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Катамнестичне спостереження за дівчинкою протягом трьох років показало відсутність загострень захворювання, покращення загального стану, позитивну динаміку з боку ехокардіографічних показників. Приклад 3. Запропонованим способом проведено лікування хронічної ревматичної хвороби серця у 34 пацієнтів віком від 13 до 17 років. У всіх хворих був досягнутий позитивний лікувальний ефект, на що вказують дані, наведені в таблиці. Групу порівняння склали 28 дітей відповідного віку, лікування яких проведено за відомим способом-прототипом. Після курсу проведеної терапії спостерігалася позитивна динаміка з боку клінічних показників в обох групах. Суб'єктивні симптоми інтоксикаційного синдрому у вигляді загальної слабості, швидкої втоми спостерігалися у (35,5±6,1) % пацієнтів з ХРХС. У першій групі після проведеного курсу терапії дані симптоми утримувались у 6 ((21,4±7,9) %) дітей, р>0,05, тоді як у другій групі - у 3 ((8,8±4,9) %) пацієнтів, р