Фармацевтична композиція, що містить амінопохідну 2,3-дигідрофталазин-1,4-діону, та спосіб корекції імунної системи організму

1. Фармацевтична композиція, яка містить як інгредієнт принаймні одну сполуку формули: O R1 3 N R N N R4 R2 O , C2 2 (11) 1 3 81744 4 слабкій реакції клітинного імунітету, наприклад при тварини), що підтверджується наведеними нижче наявності злоякісних новоутворень, і яка викликає прикладами і таблицями. Імунокоректори можуть активацію макрофагів, інтерлейкінів і інших вводитися в організм у вигляді ін'єкцій, гострофазних білків. Даний препарат перорально або в складі зовнішніх засобів. застосовується в діапазоні дозувань 10-1000мг і Оцінка імуногенних і алергічних властивостей вводиться у вигляді ін'єкцій, наприклад, по 100мг в сполук, що пропонуються, проводилась згідно з 1мл води, або перорально, наприклад, по 1000мг методичними рекомендаціями препарату в ізотонічному розчині [патент РФ ["Экспериментальное изучение иммунотропной №2113222, А61K31/04, 1998]. активности фармакологических препаратов", Об'єктом даного винаходу є спосіб Минздрава России (Р. М. Хаитов, И. С. Г ущин, Б.В. імунокорекції з застосуванням широкої групи Пинегин, А.И. Зебрев. Ж. Ведомости фармакологічно прийнятних солей амінопохідних фармакологического комитета, 1999, №1, с.312,3-дігідрофталазин-1,4-діону в ефективній дозі, 36)]. яка становить 0,2мкг-1000мг. В роботі були використані миші різних ліній в Новий винахід відрізняється від прототипу залежності від застосованого методу дослідження. тим, що збільшує число імунокоригуючих Всі миші були одержані з розплідника "Столбовая" амінофталазиндіонових сполук і значно поширює АМН РФ. Під час вивчення утворення антитіл і їх зону застосування як імунодепресантів, так і антитілоутворюючи х клітин використовували імуностимуляторів в медицині і ветеринарії при мишей лінії СВА і C57BL6 вагою 16-18г. застосуванні значно ширшого, ніж в прототипі, Дію сполук in vitro на проліферацію інтервалу ефективних доз. лімфоїдних клітин і індукцію інтерлейкіну-2 Як імунокоректори в цьому винаході оцінювали, використовуючи мишей лінії BalB/с використовуються відомі фармакологічно вагою 16-18г. Тварини в контрольних і прийнятні хімічні сполуки, що застосовувалися експериментальних групах були однієї статі, однієї раніше за іншим призначенням, наприклад ваги. Кожна доза препарату випробовувалась на фунгіциди [США, патент №2654689, кл. 514-248, 10 тваринах, разом було використано більше 800 публ. 1953], які мають наступну загальну формулу. мишей. Оцінку алергуючої дії препаратів проводили на морських свинках, самках вагою 250-300г, отриманих з Центрального розпліднику лабораторних тварин АМН РФ. Всього використано 70 морських свинок. Препарати вводили тваринам внутрішньочеревно і внутрішньошкірно. Утворення антитіл і антитілоутворюючи х де R1, R2, R3, R4 = Η, алкіл-, арил-, алкіларил-, клітин досліджували на моделі баранячих атоми металів, аніони. еритроцитів, які знаходились в розчині Олсвера. До таких імуноактивних сполук даної групи, Еритроцити, отримані з розплідника інституту наприклад, відносяться: поліміеліту і вірусних енцефалітів ім. М.П. - Li, K, Na, Са, Ва, Mg, Ag солі 5-аміно-2,3Чумакова. дігідрофталазин-1,4-діону; Винахід ілюструється наступними прикладами. - Li, K, Na, Ca, Ba, Mg, Ag солі 6-аміно-2,3Приклад 1. Дослідження впливу кальцієвої дігідрофталазин-1,4-діону; солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону неспецифічну резистентність організму. гідрохлорід, сульфат, фосфат, цитрат, татрат, Мишам лінії C57BL6 вводили препарат фумарат, оксалат, малеат, ацетат, нітрат, внутрішньочеревно в дозах від 200 до 0,2мкг з гідробромід; десятикратним інтервалом в 0,5мл фізіологічного - відповідні солі 6-аміно-2,3-дігідрофталазинрозчину за 2 години до зараження мишей. Мишей 1,4-діону; заражали S/Typhi в дозі 1·104 мікробних клітин, 5-метиламіно-, 6-метиламіно-2,3іншу гр упу тварин заражали Е.СоIі шт.264 в дозі дігідрофталазин-1,4-діони і відповідні їм 1·108 мікробних клітин. Контролем були миші, фармакологічно прийнятні солі; заражені тією ж дозою мікробної культури, але які - 5,5-діметиламіно-, 5,5-діетиламіно-, 5,5не отримали препарату. Загибель мишей діпропіламіно-, 5,5-дібутиламіно-, 5,5враховували на протязі 10 днів. діпентиламіно-, 6,6-діметиламіно-, 6,6В результаті експерименту було встановлено, діетиламіно-, 6,6-діпропіламіно-, 6,6-дібутиламіно-, що вплив препарату на неспецифічну 6,6-діпентиламіно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діони і резистентність мишей лінії C57BL6 залежить від відповідні їм фармакологічно прийнятні солі; введення дози і інфекційної моделі. 5-феніламіно-, 6-феніламіно-2,3При зараженні мишей Е.СоIі препарат в дозі дігідрофталазин-1,4-діони і відповідні їм від 200 до 2мкг на мишу не впливає на фармакологічно прийнятні солі. резистентність організму мишей, і тривалість Ефективний інтервал доз від 0,2мкг до 1000мг їхнього життя була такою ж, як і в контролі. добирався експериментальним шляхом. Вибір в (Таблиця 1). конкретному випадку тієї чи іншої ефективної дози у вказаному інтервалі залежить від характеру захворювання, ваги, віку пацієнта (людини чи 5 81744 6 Оцінка впливу кальцієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на неспецифічну резистентність концентрації 20млн/мл. Стафілококову суспензію мишей, заражених Е.СоIі попередньо опсонізували тотожним об'ємом пулової сироватки людини протягом 20хв. в термостаті центрифугували Загибель мишей (дні) при 37°С, потімСередня тривалість і Доза препарату Число середовищем 199. життя суміші До 1 2 3 4відмивали 5 6 7 (мкг) мишей нейтрофілів стафілококів (в однакових об'ємах) Зараження Е.СоIі. шт. 264,і доза 108мікр. клітин 200 10 10 -додавали препарат з концентраціями 200, 20 і 1,0 середовище 20 10 10 -2мкг на -1мл, до -контрольні пробірки - 1,0 199. Після інкубації в термостаті протягом 30хв. 2 10 10 1,0 при 37°С пробірки центрифугували і готували 0,2 10 4 6 2,2 препарати за вищеописаною методикою. Контр. 10 10 1,0 контролі Порівнювали в експерименті і Таким чином, доза 0,2мкг забезпечує достовірне (в 2,2 рази) збільшення тривалості життя експериментальних тварин при зараженні Е.СоIі. Приклад 2. Дослідження впливу калієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на фагоцитоз in vi vo та in vitro. Мишам лінії C57BL6 вводили різні дози препарату від 200 до 2 мкг на мишу і через 24 години їх брали до експерименту. Тваринам вводили внутрішньочеревно 3мл 3%-ного розчину пептону і через 2 години їх умертвляли за допомогою хлороформу. Тварин розтинали за асептичних умов. З черевної порожнини відсмоктували рідину за допомогою пастерівської піпетки, розміщували її в центрифужні пробірки і центрифугували на протязі 10 хвилин при 1000об./хв. Осад ресуспендували в середовищі 199, підраховували кількість клітин в камері Горяєва і доводили їх до концентрації 2млн/мл за нейтрофілами. До клітин додавали рівний об'єм St. Aureas шт. 1991 в співвідношенні 1:10 і інкубували при 37°С протягом 30 хвилин. Після інкубації робили мазки на предметному склі, фіксували в метанолі 20 хвилин і забарвлювали фарбою Романовського-Гімза протягом 30 хвилин. Для вивчення фагоцитарної активності макрофагів тварин брали до експерименту на 3 добу після введення пептону. Далі дослід проводили таким же чином, як і дослід із нейтрофілами. Облік результатів здійснювали під мікроскопом при збільшенні в 90 разів. Підраховували фагоцитарний індекс і фагоцитарне число. Результати експерименту показали, що препарат в дозі 200мкг не виявляє стимулюючої дії на фагоцитарні клітини, а в дозах 2мкг і 20мкг вірогідно посилював поглинальну здатність клітин. Для оцінки препарату на фагоцитоз in vitro брали кров у донора з кубітальної вени в пробірку з гепарином з розрахунку 10ОД на 1мл крові. До 2мл крові доливали 0,8мл 3%-ного розчину желатини, виготовленої на середовищі 199. Інкубували пробірки в термостаті 20 хвилин при 37°С. Потім в центрифужну пробірку відсмоктували надосадовий шар, що містить клітинні елементи. Клітини 2 рази промивали середовищем 199 центрифугуванням при 1000об./хв. До осаду додавали 1мл середовища 199, підраховували в камері Горяєва нейтрофіли, потім готували на середовищі 199 клітинну суспензію, яка має 2млн. нейтрофілів в 1мл. Одночасно готували суспензію St.aures в фагоцитарний індекс і фагоцитарне число. Одержані результати наведені в Таблиці 2. Таблиця 2 Вплив різних доз калієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на фагоцитоз нейтрофілів in vitro Дослід Контроль Фагоцит. Фагоцит Фагоцит. Фагоцит число індекс число індекс 1 2 3 4 5 200 78 5,6 77 6,1 85 4,7 86 5,1 84 9,1 85 8,7 71 6,4 72 7,2 67 7.4 68 8,1 Середня 77±0,26 6,0±0,04 77,6±0 7,0±0,04 20 80 3,9 76 4,2 96 2.8 66 3,5 88 4.6 82 6,6 94 6.8 82 5,6 84 13.2 83 5.0 96 9.1 92 10,0 86 16.3 74 5.5 84 5.2 62 4,4 Середня 89±1,25 7,8±0,04 77±0,35 5,6±0,1 88 6,4 87 6,2 92 4.5 80 7,3 78 7.4 30 5,8 84 6,4 80 5,5 92 5,6 80 9,1 Середня 86±0,32 6,0±0,16 71,4±0 6,8±0,2 Доза (мкг) Отримані дані свідчать про те, що препарат, який був введений мишам в дозах від 200 до 2мкг, виявляє стимулюючу дію на фагоцитарну активність макрофагів, а в дозі 200мкг - не впливає на фагоцитарну функцію in vivo. В експериментах in vitro вивчений препарат в дозах 20 і 2мкг вірогідно збільшує поглинальну здатність популяції нейтрофілів і практично не впливає на їхню перетравлюючу активність. Приклад 3. Дослідження впливу натрієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на гуморальну імунну відповідь. Мишей імунізували внутрішньочеревно відмитим фізіологічним розчином еритроцитами 6 барана в дозі 5·10 клітин. Інші групи тварин отримували еритроцити барана в дозах від 200 до 0,2мкг з десятикратним інтервалом. При вивченні 7 81744 8 продуктивної фази гуморальної імунної відповіді час введення препарату в продуктивну фазу, препарат вводили мишам на 5-ту добу після їхньої тобто на 5-тий день після введення антигена імунізації еритроцитами. Кров у мишей забирали (еритроцитів барана), він пригнічує в широкому на 7, 14 і 21 день після імунізації. Антитіла діапазоні доз антитілоутворення на 7- й і 14-й дні визначали під час реакції гемаглютинації. після імунізації у мишей лінії СВА, генетично Сироватку крові мишей розчиняли двократно в 96високочутливих до еритроцитів барана. У лункових планшетах для імунологічних реакцій з низькочутливи х мишей лінії C57BL6 препарат U-подібним дном в об'ємі 25мкл. В контрольну викликає суттєве підвищення титрів ямку вносили 25мкл фізіологічного розчину. У всі гемаглютинінів на 21 добу експерименту. лунки додавали 25мкл 1%-ного розчину Приклад 4. Дослідження впливу натрієвої солі еритроцитів барана. Планшети інкубували в 6-аміно-2,3-дигідро-1,4-фталазиндіону на клітинну термостаті протягом 2-х годин при 37°С. Як титр імунну відповідь. приймали останнє розведення досліджуваної Для оцінки впливу препарату на клітинну сироватки, за якої ще спостерігається позитивний імунну відповідь використовували реакцію результат. Контрольна лунка повинна бути гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ). Для негативною. сенсибілізації мишам підшкірно вводили 1·107 Під час дослідження впливу препарату на еритроцитів барана в об'ємі 20мкл. Препарат індуктивну фазу імунної відповіді його вводили вводили одночасно з сенсибілізуючою і одночасно з еритроцитами барана. Кров у мишей дозволеною дозою антигену в дозах від 0,2 до забирали на 7, 14 і 21 добу після імунізації. 2000мкг з десятикратним інтервалом. Дозволену Антитіла визначали під час реакції гемаглютинації, дозу 1·108 еритроцитів барана вводили на 5-й як було вказано вище. день після сенсибілізації під апоневротичну Результати, отримані під час сумісного пластинку лівої задньої кінцівки. В контрольну введення еритроцитів барана (ЕБ) і препарату, (праву) лапу в якості контролю вводили представлені в Таблицях 3, 4. У тварин фізіологічний розчин в об'ємі 20мкл. Облік низькореагуючих ліній C57BL6 спостерігається інтенсивності запальної реакції здійснювали через тенденція до збільшення титрів гемаглютининів на 24 години після введення дозволеної дози 21 день після введення доз 0,2 і 20мкг на мишу. антигену. Для цього мишей забивали, відразу Вивчення впливу препарату на продуктивну фазу після цього обидві лапки відрізали на рівні імунної відповіді мишей свідчить про супресивну гомілковостопного суглобу і зважували на дію всіх доз препарату на мишах високореагуючих торсіонних вагах. Індекс реакції (IP) визначали за ліній СВА і про тенденцію зростання різницею маси дослідної (Д) і контрольної (К) гемаглютининів на 21 день після введення лапок. препарату мишам низькореагуючих ліній C57BL6. о-к IP = ´ 100% Таблиця 3 к . Титри гемаглютинінів при спільному введенні натрієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону і ЕБ Результати дослідження впливу препарату на клітинну імунну відповідь за реакцією ГТУ виявили Доза препарату Лінія СВА Лінія C57BL6 тенденцію збільшення індексу реакції на мишах (мкг) 7 днів 14 днів 21 день ліній 7по мірі зменшення дози 21 день днів 14 днів обох препарату 0,2 112±106 168±109 15±13 59±58 відмітити, що збільшення індексу 50±48 266±200 (Таблиця 5). Слід 2 28±26 154±97 10±8 154±57 256±0 24±20 реакції особливо виражене у низькореагуючої лінії 20 96±37 256±0 83±70 BL6 по 91±64 512±0 560±160 C57 мірі зменшення дози препарату. При 200 35±33 75±59 46±32 512±0 44±42 160±138 цьому доза 200мкг препарату приводила до ЕБ 112±106 512±0 24±12 154±57 256±0 27±15 пригнічення ГТУ у високореагуючої лінії СВА. Контроль 0 4±0 0 0 4±0 0 Таблиця 5 Таблиця 4 Вплив натрієвої солі 6-аміно-2,3-дігідрофталазин1,4-діону на днів після імунізації ЕБ Титри гемаглютинінів при введенні препарату через 5 реакцію гіперчутливості сповільненого типу (ГТС) у мишей Доза препарату Лінія СВА Лінія C57BL6 Індекс реакції (мкг) 7 днів 14 днів 21 день 7 днів 21 день Доза препарату (мкг) 14 днів Лінія СВА Лінія СВА 0,2 0 9±7 0 0 2±0 35±10 2 11±8 19±9 2 10±8 173±110 22±10 13±11 54±50 226±201 20 10±5 16±9 20 0 256±0 23±10 26±19 256±0 304±105 200 2±1,5 15±6 200 128±13 158±120 47±30 0 96±42 120±95 Контроль 6±3,5 12±7 ЕБ 111±106 512±0 24±12 154±57 256±0 27±15 Контроль 0 4±0 0 0 4±0 0 Таким чином, препарат в дозі 200мкг у мишей лінії СВА супресував розвиток реакції ГТУ. Решта Таким чином, виявлена здатність натрієвої доз препарату (20-2мкг) не впливали на розвиток солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону ГТУ у мишей обох опозитно реагуючи х ліній. змінювати антитілоутворення в залежності від дози і від вихідної імунореактивності організму. Під 9 81744 10 Приклад 5. Дослідження впливу гідрохлоріду промивали, висушували, розміщували в розчині із 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на сцинтиляторною рідиною і визначали показник на проліферацію лімфоїдних клітин. b-лічильнику. Цитотоксичний індекс вираховували Для постановки імунологічних реакцій у тварин за формулою брали селезінку. Органи надрізали і гомогенізували в скляному гомогенізаторі. (A - B ) ´ 100 ЦI = 1Гомогенат фільтрували крізь фільтри з (C - B) , нержавіючої сталі з отворами діаметром 50100мкм і потім тричі промивали в середовищі для А радіоактивність клітин-мішеней в центрифугування (СЦ), яке складається з присутності клітин-ефекторів; середовища 199 з 5% ембріональною телячою В - радіоактивність клітин, що залишилися сироваткою виробництва НІЕЕМ ім.М.Ф.Гамалії після обробки трибоном Х-100 (максимальний АМН СРСР, 1 мМ буферного розчину HEPES, вихід); 50мкг/мл гентаміцину. Суспензії було Срадіоактивність клітин-мішеней у центрифуговано при 4°С, 1500об/хв., на відсутності клітин-ефекторів. центрифузі К23 протягом 10 хвилин. Одержані результати наведені в Таблицях 7, Кількість клітин підраховували в камері 8. Горяєва, розводячи суспензію 100 разів 3%-ною оцтовою кислотою, підфарбованою метиленовим Таблиця 7 синім. Життєздатність клітин визначали за допомогою 0,1% трипанового синього в Вплив різних концентрацій натрієвої солі 5фізіологічному розчині. метиламіно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на Результати дослідження мітогенної дії цитотоксичний індекс в залежності від рівня ЦІ препарату, а також його вплив на проліферацію, контролю викликану Т-клітинним (КонА) і В-клітинним (ЛПС) мітогенами, наведені в Таблиці 6 (КонА Конц. препарату, мкг/мл ЦІ, % Конканавалін А, ЛПС - ліпополісахарід). Контроль 41,0±3,0 Таблиця 6 2,5 41,9±2,8 5,0 38,8±3,1 Вплив гідрохлориду 5-аміно-2,3-дігідрофталазин10,0 40,8±3,0 1,4-діону на поліферацію лімфоїдних клітин 25,0 41,4±3,0 50,0 39,1±4,0 75,0 37,7±4,1 Концентрація Мітоген, який додали до культури клітин селезінки 150,0 41,0±3,5 препарату КонА ЛПС 3534±563 17896±2080 18874±355 Одержані результати свідчать про те, що за 50мкг/мл 2576±237 11860±1566 13232±928 нормального рівня ЦІ концентрації препарату (в 500мкг/мл 1763±94 1323±192 3870±308 діапазоні 2,5-300мкг/мл) суттєво не модифікують 2,5мкг/мл 249±93 195±27 251±44 цитотоксичність природних кілерів. 12,5мкг/мл 369±56 178±28 256±40 Таблиця 8 Як видно з наведених даних, препарат не має Вплив низьких концентрацій натрієвої солі 5мітогенних властивостей в досліджуваному метиламіно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на діапазоні доз (від 50мкг/мл до 12,5мг/мл). В той же цитотоксичний індекс в залежності від його рівня в час за більш високих концентрацій препарат контролю пригнічував як спонтанну проліферацію клітин селезінки, так і проліферацію індуковану неспецифічними мітогенами (КонА і ЛПС). Конц. Рівень Цитотоксичного індексу % Приклад 6. Дослідження впливу натрієвої солі препарату (М) 5-метиламіно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на мкг/мл Середній Високий Низький функціональну активність природних кілерів. Контроль 41,0±0,8 64±0,8 20,7±1,0 Вивчено вплив різних концентрацій препарату 2,5 41,9±0,9 57±0,7 34±1,3 на цитотоксичну активність природних кілерів 5,0 38,8±0,34 54±0,8 30±1,2 + + (фенотипу CD3 , CD16 , CD56 ) при використанні Кількість 10 10 10 мічених клітин мишей мієлобластоподібної лінії Кспостережень 562, а також мононуклеарні клітини 10 здорових донорів крові і 10 хворих різної патології з З Таблиці 8 витікає, що за початково високого низькими і високими рівнями цитотоксичності. рівня ЦІ препарат в дозах 2,5 і 5,0мкг/мл Для цього брали клітини ліній К-562 в достовірно пригнічує цитотоксичність, а за співвідношенні клітини/ефектори 1:25 (по 100мкл початково низьких показників достовірно стимулює мічених клітин і 100мкл мононуклеарів). функціональну активність природних кілерів, тобто Дослідження проводили в 96-лункових планшетах, виявляє здатність модулювати цитотоксичність протягом 16-24 годин інкубували в СО 2-інкубаторі залежно від її початкового рівня. при 37°С. Далі переносили вміст лунок на фільтри, 11 81744 12 Приклад 7. Дослідження анафілактогенної дослідження за 3 бальною шкалою. У 19 з 20 активності натрієвої солі 5-аміно-2,3хворих інтоксикаційний синдром зник на протязі 1дігідрофталазин-1,4-діону. 3 днів хвороби, що дозволило оцінити як "повне Морським свинкам 3-х груп вводили зниження" важкості хвороби, у одного хворого як досліджуваний препарат за схемою: 1-ша ін'єкція "незначне зниження" в перші дні і "повне підшкірно в кількості 0,1мл різними дозами (1мкг, зниження" до 5 дня лікування. 10мкг, 100мкг), 2-га ін'єкція через день Із закінченням дослідження була зроблена внутрішньом'язово в ділянку стегна 0,1мл загальна оцінка клінічної ефективності і безпеки препарату і ще через день третя ін'єкція кількістю препарату за 4 бальною шкалою, залежно від 0,1мл. На 21 день проводилася дозвільна ін'єкція нозологічних форм, результати якої наведені в основної фармакологічної дії при одноразовому Таблиці 10. використанні. Результати наведені в Таблиці 9. Сенсибілізація препаратом (мкг) 100 10 1,0 Таблиця 9 Ефективність калієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4 Вираженість (прояв) анафілактичного шоку Всього Ефе Форма захворювання Дозвільна Кількість Вираженість анафілактичного шоку хворих Індекс Відмінний Хороший ін'єкція (мкг) тварин Вейгла + ++ +++ ++++ Гостра дизентерія 9 1 7 100 10 5 Сальмонельоз 1 1 0,3 1 3 2 100 10 7 Харчова інтоксикація 2 0,2 1 4 3 100 10 10 Гострий гастроентерит 4 2 1 Таким чином, анафілактична активність вивченого препарату виявлена дуже слабко і тільки у високих дозах. Крім розглянутих ви ще досліджень, що проводились на тваринах, були зроблені клінічні дослідження імунокоргуючої активності амінопохідних 2,3-дігідрофталазин-1,4-діону на прикладі натрієвої солі 5-аміно-2,3дігідрофталазин-1,4-діону при лікуванні низки захворювань у людей, зокрема як протизапальний імунокоригуючий засіб при лікуванні виразкових захворювань. Результати клінічних досліджень проілюстровані прикладами 8-9: Приклад 8. Хвора К. 35 років Хронічно рецидивна виразка на передньо-нижній стінці цибулини розмірами близько 1,5см діаметром, глибиною близько 0,5см, на протилежній стінці виразка "що цілується" 0,3см діаметром. Супутній катаральний бульбіт. Напівдомашній режим. Лікування: Ін'єкція 100мг натрієвої солі 5аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону периульцерально. Повторна ін'єкція препарату на 7-ий день. Приймання препарату в суспензії альмагелю, з 7-го дня в маалоксі (у зв'язку з запорами). Омепразол за схемою. З 7-го дня - Денол з трихополом. Значне ослаблення болю на 2-ий день лікування, повне зникнення болю на 7-ий день. Зменшення розмірів виразки на 1/3 і очищення дна виразкового дефекту на 7-ий день. Епітелізація виразки на верхній стінці і зменшення явищ бульбіту на 7-ий день. На 15 день лікування зменшення явищ виразкового дефекту на 2/3. Повне рубцювання виразки на 21 день. На протязі всього курсу лікування хворою було прийнято 1000мг препарату. Приклад 9. Дослідження ефективності калієвої солі 5-аміно-2,3-дігідрофталазин-1,4-діону при лікуванні гострих кишкових інфекцій (ГКІ). Ефективність препарату у відношенні зниження важкості прояву різних форм ГКІ оцінювалася за запропонованою програмою Таким чином, у всі х 20 хворих, за якими велись спостереження, з різними формами ГКІ препарат виявився ефективним засобом лікування, причому у 90% (18 хворих) препарат виявив "відмінний" і "хороший" ефект. З вищенаведених даних випливає, що дослідження імунотропної активності амінопохідних 2,3-дігідрофталазин-1,4-діонів виявили їхню дозозалежну імунокоригуючу активність в інтервалі від 0,2мкг до 1000мг.