Спосіб лікування пневмонії, ускладненої токсичним синдромом та гнійним ендобронхітом у дітей раннього віку

Реферат: Спосіб лікування пневмонії, ускладненої токсичним синдромом та гнійним ендобронхітом у дітей раннього віку, шляхом застосування інфузійного коефіцієнта, при якому використовують диференційовану схему інфузійної терапії, в залежності від провідного синдрому, що ускладнює перебіг пневмонії. UA 83960 U (12) UA 83960 U UA 83960 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до педіатрії, і може бути застосована для лікування ускладненої пневмонії у дітей раннього віку. Ускладнені форми пневмонії та інші важкопротікаючі захворювання супроводжуються розладами кровообігу і обміну, характеризуються глибокими порушеннями гомеостазу [Георгиянц М.А. Диагностика и лечение тяжелых пневмоний у детей / М.А. Георгиянц, В.А. Корсунов // Клиническая антибиотикотерапия. - 2008. - № 3 (17). - С. 18-22]. Лікування даних нозологій пов'язано з тривалою інфузійною терапією, яка базується на точному розрахунку необхідного добового об'єму рідини і патогенетично виправданому виборі необхідних розчинів. Основною метою інфузійної терапії (IT) є забезпечення доставки кисню тканинам в умовах його підвищеного використання [Георгіянц М.А. Сучасна інфузійна терапія критичних станів у дітей. Чи відкривають нові інфузійні препарати нові терапевтичні можливості? / М.А. Георгіянц, В.А. Корсунов // Український хіміотерапевтичний журнал.-2008. - № 1-2. - С. 17-21]. Вибір оптимального інфузійного розчину поруч з іншими середниками фармакологічної підтримки і адекватними режимами вентиляції легень може попередити розвиток критичного стану, поліорганної недостатності, а в подальшому покращити психоневрологічний розвиток людини [Гордеев В.И. Практикум по инфузионной терапии в педиатрической реанимации / В.И. Гордеев. - Санкт-Петербург: Елби-СПб. - 2009. – 109 с.]. Підсумовуючи викладене, на сьогодні назріла необхідність перегляду алгоритму інфузійної терапії у дітей з ускладненою пневмонією. Інфузійною терапією називають лікувальний метод, що ґрунтується на парентеральному введенні в організм дитини необхідних компонентів життєдіяльності, розподілених у водній фазі th [Copstead L. E. Pathophysiology. 4 Ed. - Elsevier. - 2010. - P. 302-306, 615-626.]. Основними завданнями інфузійної терапії є: відновлення і підтримка гемодинаміки шляхом збільшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), покращення мікроциркуляції і доставки кисню до тканин, відновлення нормального розподілу рідини між секторами організму - внутрішньоклітинним, інтерстиціальним і судинним, корекція розладів гомеостазу, зниження концентрації медіаторів септичного каскаду і токсичних метаболітів з метою попередження активації каскадних систем, в тому числі коагуляції, підтримка адекватного рівня колоїдно-осмотичного тиску (КОТ) плазми, профілактика реперфузійних пошкоджень, підтримка сечовиділення. Таким чином, інфузійна терапія є одним з основних напрямків інтенсивної терапії [Інтенсивна терапія в педіатрії / С.М. Басманов, Г.І. Белебез'єв, А.В. Бєляєв та [ін.]. - К.: Медицина, 2008.-520 с.]. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб лікування пневмонії у дітей [№ 34194 від 25.07.08 р. Бюл. № 14]. Однак, даний спосіб висвітлює тільки етіотропні підходи, ігноруючи ключовими ланками патогенезу ускладненої пневмонії. Автори не досліджували показники кислотно-лужної рівноваги, видільну функцію нирок у дітей раннього віку, хворих на ускладнену пневмонію на тлі використання інфузійної терапії. В основу корисної моделі "Спосіб лікування пневмонії, ускладненої токсичним синдромом та гнійним ендобронхітом у дітей раннього віку" поставлено задачу в коротші терміни досягти нормалізації показників кислотно-лужної рівноваги, регресу дихальної недостатності, скоротити терміни перебування пацієнтів у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб лікування пневмонії, ускладненої токсичним синдромом та гнійним ендобронхітом у дітей раннього віку, що включає застосування інфузійного коефіцієнта, який відрізняється тим, що в складі останнього використовується диференційована схема інфузійної терапії, в залежності від провідного синдрому, що ускладнює перебіг пневмонії. Даний спосіб проводять наступним чином. На кафедрі дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Івано-Франківського національного університету (база - обласна дитяча клінічна лікарня м. Івано-Франківська) обстежено 148 дітей віком від шести місяців до трьох років, хворих на пневмонію, ускладнену гнійним ендобронхітом та токсичним синдромом, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Діти були розподілені на дві групи: основна - діти, хворі на пневмонію, ускладнену токсичним синдромом та гнійним ендобронхітом, яким проводилась корекція водного навантаження з урахуванням інфузійного коефіцієнта, група порівняння - діти, хворі на пневмонію, ускладнену токсичним синдромом та гнійним ендобронхітом, яким проводилась виключно стандартна терапія. Діагностику та лікування пневмонії встановлювали згідно з протоколом лікування пневмонії, затвердженому наказом МОЗ України [Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча пульмонологія": № 18 від 13.01.2005. - Наказ МОЗ України (Нормативний документ Міністерства охорони здоров'я)]. 1 UA 83960 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На кожному етапі дослідження ефективність застосування інфузійної терапії контролювалась визначенням показників кислотно-лужної рівноваги капілярної крові (КЛР) (рН potentio hydrogenii, BE - дефіцит/надлишок буферних основ, парціального тиску кисню (рО 2) та вуглекислого газу (рСО2) в капілярній крові), що проводились аналізатором "ЕЦ-60" (м. Уфа, представництво "Кверта-Мед", м. Харків). Насичення гемоглобіну О2 артеріальної крові (SaO2) і частоту серцевих скорочень (ЧСС) визначали за допомогою пульсоксиметра "ЮТАСОКСІ - 201", що призначений для транскутанного неінвазивного моніторингу ступеня оксигенації (насичення гемоглобіну киснем, чи кисневої сатурації). Враховуючи, що стандартна схема терапії включає дезінтоксикаційні методи, було запропоновано оптимізувати терапевтичний алгоритм, враховуючи диференційний підхід, залежно від провідного синдрому, що ускладнює перебіг пневмонії. Токсичний синдром супроводжується медіаторним хаосом, гіперкатаболізмом, активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, зменшенням резервів власної оксидаційної води, збільшенням витрат води шляхом перспірації, синдромом "сухих легенів", що вимагає збільшення об'єму водного навантаження: V=ФП1,2 (ентерально - 1/3 розрахованого об'єму ФП при змозі толерувати, парентерально 2/3 розрахованого об'єму ФП за рахунок кристалоїдних інфузійних розчинів), де 1, 2 - інфузійний коефіцієнт. Обов'язковою є корекція поточних патологічних втрат (ентерально-парентеральний шлях введення). З другої доби до моменту переводу у соматичне відділення об'єми інфузійної терапії зменшуються. Внаслідок корекції водно-електролітного обміну ліквідовано дефіцит рідини. Зволоження кисневої суміші, оптимальні температурні умови, розширення ентерального харчування дозволило зменшити фізіологічну потребу: V=ФП1,1 (ентерально - 2/3 розрахованого об'єму ФП, парентерально - 1/3 розрахованого об'єму ФП за рахунок кристалоїдних інфузійних розчинів), де 1,1 - інфузійний коефіцієнт. Так як токсичний синдром супроводжується шунто-дифузійною (паренхіматозною) дихальною недостатністю, мінімальною внутрішньоальвеолярною ексудацією, вираженою медіаторною агресією - проведення бронхоскопії цим пацієнтам в перші доби перебування у BAIT, при відсутності легеневих ускладнень (абсцес, ателектаз, стороннє тіло), є небезпечним. Розрахунки інфузійної терапії дітям основної групи, хворих на пневмонію, ускладнену гнійним ендобронхітом, мають свої особливості. Через виражену експекторацію, що вимагала постійної аспірації мокротиння відсмоктувачем з верхніх та нижніх дихальних шляхів, фізіологічна потреба в першу добу зменшувалась: V=ФП0,7 (ентерально - 1/2 розрахованого об'єму ФП, парентерально - 1/2 розрахованого об'єму ФП за рахунок кристалоїдних інфузійних розчинів), де 0,7 - інфузійний коефіцієнт. Зважаючи на патогенетичні механізми нейроендокринної регуляції водно-електролітного обміну для запобігання розвитку набрякового синдрому при даній патології на другу добу обмежували об'єми водного навантаження: V=ФП0,9 (ентерально 2/3 - розрахованого об'єму ФП, парентерально - 1/3 розрахованого об'єму ФП за рахунок кристалоїдних інфузійних розчинів), де 0,9 - інфузійний коефіцієнт. Окрім цього, обов'язково проводилась корекція поточних патологічних втрат. Оцінюючи респіраторну функцію легень у дітей, хворих на ускладнені форми пневмонії виявлено зниження парціального тиску кисню капілярної крові (рО 2) в обох групах, однак, значно більше при токсичному синдромі (69,44±0,24) мм. рт. ст., ніж при гнійному ендобронхіті (74,54±0,34) мм. рт. ст. (р