Спосіб череззондового ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді хворих на гостру кишкову непрохідність

Реферат: Спосіб череззондового ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді хворих на гостру кишкову непрохідність, при якому інтраопераційно вводять мікроірригатор № 5 (довжина окружності 5 мм, товщина стінки 0,5 мм) на відстані 30 см від зв'язки Трейца в просвіт тонкої кишки. Фіксують на бічну стінку живота проксимальний кінець мікроірригатора з замикачем, для забезпечення вводу харчових сумішей з наступним його видаленням після закінчення терміну ентерального харчування. UA 87241 U (12) UA 87241 U UA 87241 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до хірургії, і призначена для забезпечення ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді шляхом виведення на бічну стінку живота мікроірригатора зануреного в просвіт кишки шляхом вшивання та фіксації по Вітцелю. Сучасна хірургія нараховує величезну кількість описаних та застосованих на практиці способів доставки в післяопераційному періоді поживних речовин у просвіт кишечнику з метою забезпечення раннього ентерального харчування. Частково вищевказана функція може бути покладена на назоінтестинальний зонд-інтубатор [1], але вищевказана маніпуляція має свої переваги та недоліки, а також покази та протипоказання [2], що визначаються залежно від інтраопераційної ситуації в кожному клінічному випадку окремо. Найважливішим фактором визначення показів до дренування тонкої кишки є візуальна інтерпретація стану кишковошлункового тракту [3]. Але далеко не всі оперативні втручання з приводу патології тонкої кишки, в тому ж числі і з приводу гострої кишкової непрохідності, закінчуються назоінтестинальною інтубацією [3]. Тому постає потреба забезпечити безперервний, малотравматичний, довготривалий доступ до просвіту проксимального відділу тонкої кишки з низьким відсотком ускладнень. До основних аспектів проблеми забезпечення ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді при гострій кишковій непрохідності належать: стабільно висока захворюваність на гостру кишкову непрохідність (5 чоловік на 100 тис. населення) [4], наявність гіпопротеінемії, великий відсоток хворих, що потребують раннього ентерального харчування в післяопераційному періоді [5], висока собівартість парентерального харчування на відміну від ентерального. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення та взятим за аналог є спосіб назоінтестинальної інтубації тонкої кишки [Пат. № 33433 U, UA МПК А61В 17/00. Донецький національний медичний університет. Заяв. 01.02.2008; Опубл. 25.06.2008. Б № 12. Спосіб інтубації кишечнику і раннього ентерального харчування у хворих з гострою кишковою непрохідністю]. Спосіб полягає в тому, що під час операції з приводу кишкової непрохідності проводять назоінтестинальний зонд в термінальні відділи тонкої кишки. Зонд-інтубатор, перебуваючи в просвіті тонкої кишки виконує декілька функцій, в тому числі забезпечення раннього ентерального харчування. Суттєвим недоліком цього аналога є травматичність під час проведення зонду в тонку кишку - травматичний спосіб фіксації з прошиванням крила носа, дискомфорт для хворого в післяопераційному періоді, утворення ерозій, езофагіту, спричинені постійним перебуванням трубки в носоглотці, утруднене дихання, а головне, - можливість малого терміну перебування в просвіті тонкої кишки (4-5 діб, до 7) [3]. Існують методики забезпечення вищевказаних вимог шляхом накладання ентеростоми [6]. Великим недоліком таких способів дренування є необхідність в додатковому оперативному втручанні по закриттю утвореної нориці |7]. Задачею корисної моделі є забезпечення раннього ентерального харчування, виключивши травматичні аспекти назоінтестинальної інтубації та забезпечення тривалого, малотравматичного та функціонального доступу до просвіту тонкої кишки для введення ентерального харчування. Поставлена задача вирішується тим, що ітраопераційно вводять в просвіт тонкої кишки за Вітцелем [8] поліхлорвініловий мікроірригатор № 5 з кінцьовим замикачем (фіг. 5), його фіксацію до бічної стінки живота (фіг. 3-4), таким чином забезпеченням постійного малотравматичного та довготривалого доступу до просвіту тонкої кишки для проведення раннього ентерального харчування. В доступних джерелах науково-медичної та патентної інформації авторами не було знайдено подібного способу забезпечення ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді. Спосіб виконується наступним чином. Ітраопераційно шляхом проколу бічної стінки живота у лівій половині в точці перетину умовного перпендикуляру до прямого м'яза живота та його зовнішнього краю заводиться в черевну порожнину дистальний край поліхлорвінілового мікроірригатора № 5 (довжина окружності 5 мм, товщина стінки 0,5 мм, фіг.5). В черевній порожнині знаходять ділянку тонкої кишки на відстані 30 см від зв'язки Трейца і дистальний кінець мікроірригатора вводиться в просвіт тонкої кишки на довжину 7 см та фіксується до стінки кишки за Вітцелем шовним матеріалом, що резорбується. Ділянка тонкої кишки в місці вводу мікроірригатора в просвіт підводиться та підшивається окремими вузловими швами до парієтальної очеревини в місті виходу на бічну стінку живота. Далі проксимальний край мікроірригатора, що містить замикач, 1 UA 87241 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 фіксується до шкіри вузловими швами (фіг. 3-4). Таким чином отримуємо постійний доступ до просвіту тонкої кишки, шляхом якого можливо проводити тривале ентеральне харчування. Після закінчення терміну необхідного ентерального харчування, мікроірригатор видаляють, усунувши вузловий фіксатор шкіри. Утворена нориця діаметром 2-2,5 мм обробляється спиртовим розчином 3 % йоду, закривається самостійно. Ускладнень не було. Приклад № 1. Хворий К., 69 років, госпіталізований 12.11.2012р. (№ 14690 карта стаціонарного хворого) в ургентному порядку з діагнозом: гостра кишкова непрохідність. Операція: лапаратомія, резекція ділянки тонкої кишки з анастамозом кінець - вкінець, встановлення мікроірригатора в тонку кишку для ентерального харчування, санація, дренування черевної порожнини (фіг. 1-2). В ранньому післяопераційному періоді перебував у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (3 доби), де отримував парентеральне харчування. Після стабілізації стану з третьої доби почав отримувати ентеральне харчування шляхом крапельного введення в тонку кишку через мікроірригатор. На четверту добу відновлено пасаж по шлунковокишковому тракту. На 12 добу мікроірригатор прибрано. На 14 добу норицевий хід під струпом, не функціонує, виділень немає. Хворий виписаний з стаціонару у задовільному стані. Контрольний огляд через 30 діб: нориця у ділянці перебування мікроірригатора зажила вторинним натягом, ознак запалення, набряку немає, свіжий рубець. Спосіб, що заявляється, був в проваджений у хірургічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 6 з 2012 р. Застосовувався у практиці 1 рік. В стаціонарі лікувалось 122 хворих з кишковою непрохідністю. Спосіб, що заявляється, застосовувався у 12 хворих, у всіх отримано позитивні результати. Ускладнень не було. Запропонований спосіб дозволяє забезпечити раннє та довготривале ентеральне харчування в післяопераційному періоді, дозволяє уникнути травматизму, який відбувається при назоінтестинальної інтубації, збільшити період доступу до просвіту тонкої кишки з метою введення харчових сумішей, не потребує спеціального обладнання, значного розширення об'єму оперативного втручання, рани після видалення мікроірригатора закриваються самостійно. Ускладнень не було. Джерело інформації: 1. Післяопераційний перитоніт [Текст]: (експерим. - клін. дослідж.): автореф. дис. … д-ра мед. наук: 14.01.03 / В.О. Шапринський, 1998. - 33 с. 2. Бурка Α.Α., Мишалов В.Г., Балабан В.А. и др. Интубация желудочно-кишечного тракта при острой кишечной непроходимости // Матеріали XIX з'їзду хірургів України. - Харків, 2000. - С. 120-121. 3. Биляева О.А. Комплексное лечение перитонита и профилактика его ослонени: дис. … на соискание научной степени доктора медицинских наук: 14.01.03 / Биляева Ольга Александровна. - К., 1999. - 375с. 4. Руководство по неотложной хирургии органов брюшной полости. [Текст] Под редакцией B.C. Савельева. - М.: Триада-Х, 2004.- 640с. 5. Руководство для врачей Непроходимость кишечника [Текст] / А.П.Радзиховский, О.А.Беляева, Е.Б.Колесников и др.// Издательство ФЕНИКС, 2012.-504с. 6. Куцик Ю.Б., Ковалишин B.I., Чаговець Є.Ф. та інші. Сучасні аспекти патогенезу діагностики та лікування гострої кишкової непрохідності // Науковий вісник Ужгородського університету, серія "Медицина". - 2001. Вин. 14.- С 13-17. 7. Шапринський В.О. Післяопераційний перитоніт: Автореф. дис….д-ра мед.наук. - К., 1998. 33с. 8. Оперативная хирургия и топографическая анатомия. Под редакцией В.В. Кованова. - 4-е издание. - М.: Медицина, 2001. - 408 с. - С. 341-342. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 55 Спосіб череззондового ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді хворих на гостру кишкову непрохідність, який характеризується тим, що інтраопераційно вводять мікроірригатор № 5 (довжина окружності 5 мм, товщина стінки 0,5 мм) на відстані 30 см від зв'язки Трейца в просвіт тонкої кишки і фіксують на бічну стінку живота проксимальний кінець мікроірригатора з замикачем, для забезпечення вводу харчових сумішей з наступним його видаленням після закінчення терміну ентерального харчування. 2 UA 87241 U 3 UA 87241 U Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4