Спосіб визначення строку початку ентерального зондового харчування у ранньому післяопераційному періоді

Спосіб визначення строку початку ентерального зондового харчування у ранньому післяопе 3 38277 статньої точності дослідження, оскільки базується на суб’єктивних акустични х відчуття х дослідника. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є спосіб визначення строку початку ентерального зондового харчування у ранньому післяопераційному періоді, що базується на корелятивному зв’язку між показниками внутрішньокишкового тиску та інтенсивністю всмоктування в кишечнику. Відомо, що при зростанні тиску в просвіті кишки до певного рівня процеси всмоктування пригнічуються або припиняються [1, 5]. Цей спосіб включає встановлення назоінтестинального зонду в верхній відділ кишечнику, вимірювання та аналіз показників внутрішньокишкового тиску. Він є одним з кращих методів непрямого визначення функціонального стану кишки. Однак цей спосіб передбачає визначення тільки вірогідності всмоктування, і тому є недостатньо точним, особливо при граничних величинах інтралюмінального тиску. Окрім цього, за результатами використання цього способу не можливо встановити наявність або відсутність всмоктування певних речовин, зокрема тих, що потребують активного транспорту (глюкоза, олігопептиди), оскільки даний спосіб непрямо відображає загальну всмоктувальну здатність кишечнику. Задача, яку вирішує спосіб, що заявляється, полягає підвищенні ефективності способу визначення строку початку ентерального зондового харчування в ранньому післяопераційному періоді за рахунок використання більш специфічного показника, а саме всмоктувальної здатності кишечнику, яку визначають шляхом аналізу всмоктування глюкози у верхніх його відділах, незалежно від початкового стану хворого, характеру патології, способу, об’єму та тривалості оперативного втручання, строків післяопераційного періоду. Технічний результат від впровадження запропонованого способу буде полягати у більш точному визначенні строку, коли відбуватиметься ефективне всмоктування поживних речовин (зокрема тих, які всмоктуються за подібним з глюкозою принципом), що входять до складу н утритивних сумішей, а відтак і в можливості забезпечити потреби організму в нутрієнтах та рідині, не вдаючись до менш фізіологічного парентерального їх введення, а також у запобіганні розвитку ускладнень, що можуть виникнути при несвоєчасному проведенні ентерального зондового харчування. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі визначення строку початку ентерального харчування у ранньому післяопераційному періоді, який включає встановлення назоінтестинального зонду в верхній відділ кишечнику, згідно корисної моделі, спочатку визначають в капілярній крові початковий рівень глікемії, потім через назоінтестинальний зонд вводять 20мл 40% розчину глюкози, через 10 хвилин визначають рівень глюкози в крові, порівнюють отримані показники, і підвищення рівня глюкози в крові через 10 хвилин порівняно з початковим вважають свідченням того, що можна починати ентеральне зондове харчування. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є визначення в капілярній крові початкового 4 рівня глікемії та рівня глюкози через 10 хвилин після внутрішньо-кишкового введення 20мл її 40% розчину з подальшим аналізом отриманих даних. Відомо, що глюкоза, введена в просвіт кишки, за наявності всмоктування, потрапляючи у кров’яне русло змінює початковий рівень глікемії. Відповідно, порівнявши рівні глюкози в крові до і після її введення в кишечник, можна прогнозувати здатність кишечнику засвоювати поживні речовини, що всмоктуються за ідентичним з глюкозою механізмом та входять до складу більшості полісубстрактних збалансованих сумішей ("Ін-піт", "Берламінмодуляр", "Клінутрен", "Пептамен"), а отже і визначити строк початку ентерального зондового харчування в конкретний період після операції. Використання запропонованого способу робить діагностику більш точною. За відомими літературними даними такий спосіб визначення строку початку ентерального зондового харчування у ранньому післяопераційному періоді невідомий. Спосіб, що заявляється, здійснюється наступним чином. Під час операції або в інший момент, в верхній відділ тонкої кишки встановлюють назоінтестинальний зонд. В післяопераційному періоді, для визначення оптимального строку початку ентерального зондового харчування встановлюють початковий рівень глікемії в капілярній крові. Потім через зонд вводять 20мл 40% розчину глюкози. Через 10 хвилин від цього повторно визначають рівень глюкози в крові. Отримавши результати досліджень, проводять аналіз глікемічної кривої з урахуванням можливої похибки пристрою для вимірювання глюкози. Показником відновлення всмоктувальної здатності кишечнику вважають підвищення рівня глюкози в капілярній крові пацієнта через 10 хвилин після інтраінтестинального її введення порівняно з початковим. В цьому випадку ентеральне зондове харчування буде ефективним. У разі відсутності збільшення рівня глюкози через 10 хвилин після її введення в кишечник порівняно з початковим рівнем, констатують пригнічення всмоктувальної здатності кишечнику, що є протипоказанням для проведення ентерального зондового харчування. Внутрішньокишкове введення нутрієнтів в таких випадках є небажаним, оскільки може поглибити патофізіологічні процеси в кишечнику, що відбуваються в ранній післяопераційний період. Конкретний приклад впровадження 1 Хворий В., 40 років, історія хвороби №1130. Діагноз: перфоративна виразка дванадцятипалої кишки. Розлитий гнійно-фібринозний перитоніт. 25.01.2007. Лапаротомія. Виконано висічення виразки, дуоденопластика. Під час втручання встановлено декомпресійний зонд через зону анастомозу, а також проведено назоінтєстинальний зонд у верхній відділ порожньої кишки (приблизно на 20см дистальніше зв’язки Трейця). Через на 24 години після операції з метою визначення строку початку ентерального зондового харчування застосовано запропонований спосіб. Початковий рівень глікемії в капілярній крові - 3,3ммоль/л. Через 10 хвилин після введення 20мл 40% розчину глюкози рівень глюкози - 3,5ммоль/л. Аналіз глікемічної кривої показав відсутність суттєвої (менше 5 38277 ніж 0,4ммоль/л - можлива похибка глюкометра) динаміки показника вмісту глюкози через 10 хвилин після її введення в кишечник порівняно з початковим рівнем, що засвідчило різке пригнічення всмоктувальної здатності кишечнику та було протипоказанням для проведення ентерального зондового харчування на даному етапі. Повторне проведення проби з глюкозою через 48 годин після операції. Початковий рівень глікемії в капілярній крові - 3,4ммоль/л. Через 10 хвилин після навантаження глюкозою - 6,7ммоль/л. Аналіз глікемічної кривої зафіксував збільшення рівня глюкози в капілярній крові пацієнта (яке перевищує можливу похибка глюкометра - 0,4ммоль/л). Це засвідчило відновлення всмоктувальної здатності кишечнику та визначило строк початку ентерального зондового харчування. Проведено ентеральне крапельне введення "Пептамену" 500мл/добу. Післяопераційний період без ускладнень. Видужання на 7 добу. За період з 2007 по 2008pp. в клініці кафедри хірургії №2 НМУ імені O.O. Богомольця запропонований спосіб діагностики було використано у 32 хворих з різноманітною паталогією органів черевної порожнини, для виявлення всмоктувальної здатності кишечника в післяопераційному періоді та встановлення оптимального строку початку ентерального зондового харчування. Результатом діагностики було виявлення відновленої здатності кишечнику всмоктувати поживні речовини у 21 хворого, яким було розпочате раннє ентеральне зондове харчування, і у 11 - констатували її відсутність. В післяопераційному періоді у жодного з хворих, котрим ентеральне зондове харчування Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 6 розпочинали у відповідності до запропонованого способу, ускладнень (неспроможності анастомозів, наростання парезу кишечнику) не спостерігали, що свідчить про достатню точність запропонованого способу діагностики. При цьому, спосіб дозволяє встановити наявність всмоктування речовин, що потребують активного транспорту. Література: 1. Бондаренко В.А., Гуденко В.Ю., Вандер К.А. Изменения гидростатического давления в тонкой кишке в послеоперационном периоде // Клин, хир. - 1987. - №2. - С.62-65. 2. Кабанов А.Н., Возлюбленный С.И., Томашев А.Г. Раннее энтерально-зондовое питание у хирургических больных с неотложными заболеваниями органов брюшной полости// Актуальные проблемы искусственного питания в хирургии / Под ред. В.Д. Федорова и др. - М.: 1990. - С.145-147. 3. Костюченко А.Л., Костин Э.Д., Курыгин А. А. Энтеральное искусственное питание в интенсивной медицине. - СПб.: Специальная литература, 1996, - 330с. 4. Курапов Е.П., Ворхлик М.И. Современные проблемы энтерального питания. Medicus Amicus. - 2004, - №3. 5. Попова Т.С, Тамазашвили Т.Ш., Шестопалов А.Е. Синдром кишечной недостаточности в хирургии. - М.: Медицина. - 1991. - 240с. 6. Пугаев А.В., Тимин Л.Я., Абдуллаев Э.Г. Применение энтерального зондового питания у больных язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки // Актуальные проблемы.искусственного питания в хирургии / Под ред. В.Д. Федорова и др. -М.: 1990. - С.203-205. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601