Спосіб корекції порушень кровообігу в нирках із експериментально змодельованою ішемією

Реферат: Спосіб корекції порушень кровообігу в нирках із експериментально змодельованою ішемією включає застосування препарату основного фактора росту фібробластів (bFGF) в верхній полюс лівої дослідної нирки з використанням гепарину, як носія bFGF, дослідження ниркового кровообігу методами ангіографії та допплерівської сонографії, а також морфологічному дослідженні обох (дослідної лівої та інтактної правої) нирок. Основний фактор росту фібробластів - bFGF - вводять в терапевтичній дозі, виходячи з діапазону 0,2-20 мкг, як носій bFGF використовують полімер на основі зшитого модифікованого гепарину із загальним об'ємом суміші 200 мкл, ін'єкційно транскутанно в зону ішемії під контролем сонографії через 25 місяців після накладання лігатури терміном на 1-3 місяці. Ефект корекції порушень кровообігу в нирках визначають при дослідженні активності лізосомного канальцевого ферменту βгалактозидази у корковому шарі паренхіми нирки та вважають досягнутим, якщо рівні активності ферменту реєструють вищими на 30 % та більше за середній їх рівень в групі контролю. UA 88695 U (12) UA 88695 U UA 88695 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до урології, нефрології та біохімії, і може бути використана для корекції порушень кровообігу в нирках з експериментально змодельованою в них ішемією, а також може слугувати експериментальним обґрунтуванням досліджень корекції порушень внутрішньониркової гемодинаміки за деяких патологічних станів в умовах клініки. Як відомо, виникнення та розвиток гіпоксичних (ішемічних) процесів в паренхімі нирки, як наслідок порушення внутрішньониркової гемодинаміки незмінно супроводжують хвороби нирок як вродженої (вроджені вади верхніх сечовивідних шляхів), так і набутої (сечокам'яна хвороба, пієлонефрит, гломерулонефрит тощо) етіології. Ось чому проблема ішемії паренхіми нирки, як обов'язкова складова патогенезу будь-якого захворювання нирок, на сьогодні займає важливе місце при вирішенні нагальних питань щодо подальшої тактики лікування хворих з патологією нирок, тобто корекції у цих пацієнтів ішемічних розладів. Дослідження в експериментальних умовах впливу нових лікувальних засобів, зокрема засобів корекції порушень внутрішньониркової гемодинаміки та відповідно корекції гіпоксично-ішемічних станів в паренхімі нирки, як відомо, передують їх клінічним випробуванням. Відомий спосіб експериментальної корекції ангіогенезу та кардіальної функції у ішемізованому міокарді (1), який включає ін'єкційне введення основного фактора росту фібробластів безпосередньо у серцевий м'яз, що підвищує гемодинаміку в стінці серця, покращує функцію лівого шлуночка, збільшує кількість мікросудин у міокарді та запобігає його склерозуванню. Недоліком способу є те, що він адаптований тільки для експериментального моделювання гострого інфаркту міокарда, тобто для виконання досліджень безпосередньо на серцевому м'язі. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб застосування основного фактора росту фібробластів (bFGF) для корекції порушень кровообігу в нирках (2), взятий нами за прототип, що полягає в моделюванні ішемії нирки шляхом накладання, під час операційного втручання, на межі верхнього та середнього сегмента лівої дослідної нирки кролів кетгутової странгуляційної лігатури, ін'єкції препарату bFGF в дозах 10 або 64 мкг на 1 кг ваги тварин, в верхній полюс лівої дослідної нирки (або аплікації нирки целюлозою, просоченою препаратом під час цієї ж операції), з використанням гепарину (природнього сульфатвмісного полімеру) як носія bFGF, дослідженні ниркового кровотоку через 4-6 місяців після операції методами ангіографії та допплерівської сонографії, а також морфологічному дослідженні обох (дослідної лівої та інтактної правої) нирок через 5-6 місяців після операції, контрольну групу складали тварини (кролі) тільки з ішемізованими нирками (без введення препарату bFGF). Недоліками відомого способу було застосування препарату у досить широкому діапазоні доз (10 та більше мкг/кг маси тварин) не є виправданим, тому що тварини (кролі) в дослідженні були практично однакової маси (у середньому 2,5-3,0 кг), а застосування високих доз препарату може привести до погіршення балансу співвідношення процесів посилення ангіогенезу і розростання інтерстиціальної сполучної тканини у бік останньої, а, в той же час, застосування під час хірургічного втручання одночасно двох маніпуляцій на лівій нирці - моделювання ішемії нирки та паралельне введення препарату (ін'єкційноабо у вигляді аплікації нирки целюлозою, просоченою препаратом) для корекції порушень кровообігу та корекції ішемічних розладів, не є виправданим, оскільки, з одного боку, підвищує операційну травму та навантаження на організм експериментальної тварини, а, з другого - не відповідає клінічним умовам, де, як відомо, патогенетично спочатку розвиваються гіпоксичні (ішемічні) процеси, а вже потім застосовують медикаментозні заходи, що їх корегують. Слід зазначити, що безпосередній розрахунок дози має проводитися на ішемізований орган, оскільки у різних організмів ішемізована ділянка може бути різного розміру, тому локальна доза препарату також має варіювати. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб корекції порушень кровообігу в нирках з експериментально змодельованою ішемією шляхом застосування основного фактора росту фібробластів (bFGF) для корекції порушень кровообігу в ішемізованих нирках, який вводять в терапевтичній дозі, виходячи з діапазону 0,2-20 мкг, як носій bFGF використовують полімер на основі зшитого модифікованого гепарину із загальним об'ємом суміші 200 мкл, ін'єкційно транскутанно під контролем сонографії через 2-5 місяців після накладання лігатури терміном на 1-3 місяці, та для оцінки ефективності корекції порушень кровообігу в нирках на тлі розвитку експериментально змодельованої в них ішемії застосування крім ангіографічних, допплерографічних та патоморфо-логічних методів, методу біохімічного (ензимологічного) дослідження коркового шару паренхіми нирки з визначенням активності лізосомного канальцевого ферменту β-галактозидази як біо- маркера ішемічного стану 1 UA 88695 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 паренхіми нирки, та вважають активність досягнутою, якщо рівні активності ферменту реєструють вищими на 30 % та більше за середній їх рівень в групі контролю. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб корекції порушень кровообігу в нирках із експериментально змодельованою ішемією, який включає застосування препарату основного фактора росту фібробластів (bFGF) в верхній полюс лівої дослідної нирки з використанням гепарину, як носія bFGF, дослідження ниркового кровообігу методами ангіографії та допплерівської сонографії, а також морфологічному дослідженні обох (дослідної лівої та інтактної правої) нирок, згідно з корисною моделлю, основний фактор росту фібробластів bFGF - вводять в терапевтичній дозі, виходячи з діапазону 0,2-20 мкг, як носій bFGF використовують полімер на основі зшитого модифікованого гепарину із загальним об'ємом суміші 200 мкл, ін'єкційно транскутанно під контролем сонографії в зону ішемії через 2-5 місяців після накладання лігатури терміном на 1-3 місяці, ефект корекції порушень кровообігу в нирках визначають при дослідженні активності лізосомного канальцевого ферменту β-галактозидази у корковому шарі паренхіми нирки та вважають досягнутим, якщо рівні активності ферменту реєструють вищими на 30 % та більше за середній їх рівень в групі контролю. Спосіб корекції порушень кровообігу в нирках з експериментально змодельованою ішемією виконують наступним чином: експериментальне моделювання ішемічного процесу в паренхімі нирки кролів проводять за описаним методом (3), через 2-5 місяців (саме в такий термін у паренхімі нирки дослідних тварин розвиваються виражені ознаки хронічної ішемії, але без тенденції до розвитку незворотних змін) після накладання лігатури здійснюють введення розчину основного фактора росту фібробластів - засобу для корекції порушень кровообігу в нирках - в терапевтичній дозі, виходячи з діапазону 0,2-20 мкг, як носій bFGF використовують полімер на основі зшитого модифікованого гепарину із загальним об'ємом суміші 200 мкл (важливо, що препарат гепарину в саме такій формі і в такому об'ємі, за даними комплексних досліджень, практично не проявляє свої антикоагуляційні властивості), в верхній ішемізований полюс лівої дослідної нирки кролів ін'єкційно транскутанно під контролем сонографії, для контролю за розвитком ішемії проводять допплерівську сонографію та ангіографію нирок кролів і через 1-3 місяці після введення препарату, терміну цілком достатнього для розвитку чітких позитивних змін щодо корекції порушень кровообігу в паренхімі нирок, тварин виводять з експерименту та роблять патоморфологічне дослідження тканини нирок, крім цього для оцінки ефективності корекції порушень кровообігу в нирках за допомогою препарата bFGF, на тлі розвитку експериментально змодельованої в них ішемії, проводять біохімічне (ензимологічне) дослідження коркового шару паренхіми нирки з визначенням активності лізосомного канальцевого ферменту β-галактозидази за описаним раніше методом (4). Апробацію способу, що заявляється, проведено в лабораторії нейроурології та в лабораторії біохімії ДУ "Інститут урології НАМН України", а також у відділі регуляторних механізмів клітини та відділі синтетичних біорегуляторів Інституту молекулярної біології і генетики НАН України на експериментальних тваринах - статевозрілих кролях вагою у середньому 3,2±0,05 кг. Контрольну групу експериментальних тварин (група 1) складають 12 кролів з експериментально змодельованою ішемією лівою нирки, яка розвинулася через 2-5 місяців піcля накладання лігатури на її верхній полюс, праву (контрлатеральну) нирку залишають інтактною, в дослідну групу (група 2) входять 16 кролів, яким в середньому через 3 місяці після накладання лігатури, на тлі експериментально змодельованої ішемії лівої нирки з метою здійснення корекції порушень кровообігу вводять розчин основного фактора росту фібробластів (bFGF) з використанням, як його носія, полімеру на основі зшитого модифікованого гепарину, групу 3 складають дослідження 6 нирок трьох здорових кролів. Розвиток ішемії та, навпаки, ефект корекції порушень кровообігу в паренхімі нирок тварин стверджують результати сонодопплерографії, ангіографії та гістоморфологічно. Отримані результати свідчать, що рівні активності β-галактозидази в корковому шарі паренхіми нирок здорових кролів, з урахуванням середньої величини та її похибки (М±m), становлять 18,43±1,17 мкмоль/год.·г сирої тканини, у кролів, у яких через 2-5 місяців розвинулася ішемія (контрольна група 1, n=10) в лівій дослідній нирці рівні активності βгалактозидази становлять 13,34±0,81 мкмоль/год.·г сирої тканини, що є статистично вірогідно зниженим у порівнянні з аналогічним показником як з групи здорових кролів, так і з інтактною (контрлатеральною) ниркою (18,44±1,67 відповідно) цих тварин (р