Застосування етилового естеру n-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти як ноотропного та анксіолітичного засобу

Застосування етилового естеру N-[(2 оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти загальної формули: OH O Винахід відноситься до фармації і медицини, а саме до засобів, що проявляють ноотропні та анксіолітичні властивості. Стани, що супроводжуються порушенням когнітивних функцій (уваги, пам'яті, мовлення, здатності до аналізу ситуації та прийняття рішення, орієнтації у просторі, праксису), поширюються в останні роки [1, 2]. Вони суттєво знижують якість життя та збільшують витрати на лікування. Корекція таких порушень є складним завданням. Найчастіше з цією метою призначають церебропротекторні та нейротрофічні препарати, антигіпоксанти, засоби, що покращують мозковий кровообіг [3]. Важливо враховувати супутні психотропні властивості ноотропних препаратів. До теперішнього часу одним із найбільш широко вживаних ноотропних засобів є пірацетам [4]. Пірацетам покращує мозковий кровообіг, особливо в ішемізованих ділянках головного мозку. За рахунок впливу на метаболічні процеси збільшує стійкість тканин мозку до гіпоксії. Проте побічні ефекти цього препарату, а саме несприятливе збудження центральної нервової системи, підвищена дратівливість, порушення сну, диспепсичні явища, загострювання перебігу коронарної недостатності, але ргічні реакції та збільшення маси тіла, дещо обмежують пірацетам у використанні. До того ж його заборонено застосовувати у хворих на гостру ниркову недостатність та у дітей із цукровим діабетом. Тривожні розлади також є широко розповсюдженими, часто поєднуються з когнітивними порушеннями і також потребують удосконалення лікування. Але більшість транквілізуючих засобів, наприклад еталонний бензодіазепіновий препарат діазепам, погіршують когнітивні функції та спроможні навіть викликати короткочасні періоди антероградної амнезії [5]. Встановлено, що похідні 2-оксоіндолін-3гліоксилової кислоти проявляють антигіпоксичні та антиоксидантні властивості, чинять акто- та стреспротекторні ефекти [6, 7], а окремі похідні мають також ноотропні властивості [10, 11]. Проте жодна з них не виявляє анксіолітичних (транквілізуючих) властивостей. Але з урахуванням коморбідності когнітивних і тривожних порушень, поєднання ноотропної та анксіолітичної дії лікарських препаратів є важливим, а створення таких препаратів є однією з важливих проблем сучасної медицини та фармації. Відомий етиловий естер N-[(2 C C N NHCH2 COOC2 H5 O (19) UA (11) 91166 (13) C2 H як ноотропного та анксіолітичного засобу. 3 91166 оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти з діуретичними властивостями [7]. Завданням винаходу є розширення арсеналу ноотропних засобів з додатковою анксіолітичною дією за рахунок створення нових препаратів на основі етилового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти для покращення якості лікування когнітивних і тривожних порушень, одержання можливості індивідуалізації фармакотерапії. Поставлене завдання вирішується шляхом застосування етилового естеру N-[(2оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти формули: OH O C N C NHCH2 COOC2 H5 O H в якості засобу з ноотропною та анксіолітичною дією. Авторами вперше було виявлено ноотропну дію етилового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2оксіацетил]-амінооцтової кислоти на моделі антероградної скополамінової амнезії у піддослідних тварин за тестом умовного рефлексу пасивного уникнення (УРПУ) та анксіолітичний ефект за тестом піднесеного хрестоподібного лабіринту. Ноотропні та анксіолітичні властивості етилового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2оксіацетил]-амінооцтової кислоти не відомі з літературних джерел. Етиловий естер N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2оксіацетил]-амінооцтової кислоти одержують взаємодією N-(2-оксоіндолін-3-гліоксилоїл)амінооцтової кислоти і абсолютного етилового спирту у присутності сульфатної кислоти. Одержують етиловий естер N-[(2оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти - кристалічну речовину з температурою плавлення 210-212°С. Брутто-формула C14H14N2O5. Винахід ілюструється прикладами. Приклад 1 До 0,5г (0,002моль) N-(2-оксоіндолін-3гліоксилоїл)-амінооцтової кислоти додають 10мл абсолютного етанолу та 0,2мл кислоти сульфатної концентрованої. Реакційну суміш кип'ятять із зворотнім холодильником і хлоркальцієвою трубкою протягом 90хв., охолоджують та відфільтровують жовтий осад. Перекристалізовують із етанолу. Одержують етиловий естер N-[(2оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти. Вихід: 0,47г (80,5%). Тпл.=210-212°С. ЯМР 1 4 Н, δ, м.д., (J, Гц): 16.18 (1Н, с, ОН-єнол), 11.98 (1Н, с, NH-індол), 9.91 (1Н, с, NH-амід), 8.01 (1Н, с, 4-Н), 6.95-7.18 (3Н, к, 5,6,7-Н), 4.10 (4Н, м, ОСН2СН3 + NH-CH2), 1.18 (3Н, т, СН2СН3) - Знайдено, %: С 57.85; Н 4.67; N 9.80; О 27.68. C14H14N2O5. Вирахувано, %: С 57.93; Н 4.86; N 9.65; О 27.56. Приклад 2 Вивчення ноотропної активності етилового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]амінооцтової кислоти проводили на безпородних білих мишах-самцях. Досліджувану сполуку вводили внутрішньошлунково протягом 3 діб у вигляді суспензії у дозі 12мг/кг. Препаратами порівняння на моделі умовного рефлексу пасивного уникнення (УРПУ) були обрані - класичний ноотропний засіб пірацетам («Дарниця») у дозі 200мг/кг, а також гліцин у дозі 3,5мг/кг, яка є еквімолярною відносно дози етилового естеру N-[(2оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти 12мг/кг, тому що досліджувана сполука містить залишок гліцину. Лабораторних тварин розподілили на 4 групи відповідно до препарату, що вони одержували, та його дози: 1. Інтактний контроль, n=7; 2. Контрольна патологія (модель амнезії) скополамін, 1,5мг/кг внутрішньоочеревинно, n=7; 3. Пірацетам, 200мг/кг + скополамін, n=6; 4. Гліцин, 3,5мг/кг + скополамін, n=6; 5. Етиловий естер N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2оксіацетил]-амінооцтової кислоти, 12мг/кг + скополамін, n=7. Ноотропну (антиамнестичну) дію досліджуваної речовини вивчали за тестом УРПУ у мишей на моделі антероградної амнезії, що викликана скополаміном у дозі 1,5мг/кг за 30хв. до вироблення УРПУ [11]. Порушення пам'яті викликали введенням скополаміну через 30хв. після останнього введення досліджуваних сполук. Далі тварин розміщували на освітленій платформі приладу для вивчення УРПУ та реєстрували латентний період входу до темної камери, де їх піддавали впливу електричного струму 0,5-0,6мА через електродну підлогу. Через 24 години знов визначали латентний період входу до темної камери. Якщо миші не відвідували її протягом 3хв., їх вважали такими, що досягли критерію навченості. Антиамнестичну активність сполук оцінювали за формулою: AA=[(ЛПд-ЛПск)/(ЛПік-ЛПск)]х100%, де АА - антиамнестична активність, ЛПск і ЛПд - середній латентний період тварин, яким уводили відповідно тільки скополамін і скополамін на тлі досліджуваної сполуки, ЛПік - латентний період інтактного контролю [9]. Результати наведено в табл. 1. 5 91166 6 Таблиця 1 Антиамнестична активність етилового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти порівняно із пірацетамом і гліцином на моделі скополамінової амнезії Показники Латентний період входу до темної камери, с: - вихідний - через 24 год Кількість мишей, що досягли критерію навченості через 24 год Антиамнестична активність, % Інтактний контроль (n=7) Скополамін Пірацетам, (контроль амне- 200мг/кг + скозії) (n=7) поламін (n=6) Гліцин, 3,5мг/кг Сполука 1, + скополамін 12мг/кг + скопо(n=6) ламін (n=7) 17,2±5,0 148±21,1 7,3±2,7 7,0±0,7 17,8±5,5 89,0±30,0* 46,7±15,1 131,0±30,5* 21,3±5,0 172±8,9*# 5 71,4 * 0 0 1 16,7 3 50,0 * 6 85,7 * 59 84 120 Примітки. Сполука 1 - етиловий естер N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-амінооцтової кислоти. Статистично значущі відмінності: * - р