Спосіб діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет 2 типу

Реферат: Спосіб діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет 2 типу шляхом визначення функціональних біохімічних показників. Вимірюють вміст 8ізопростагландину в сироватці крові і при його значенні понад 344,1 нг/мл діагностують неалкогольну жирову хворобу печінки. UA 91240 U (12) UA 91240 U UA 91240 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме ендокринології, і може бути використана при обстеженні хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з метою своєчасного виявлення неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). На даний час існує достатньо доказів щодо частого розвитку НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу [1, 2]. Встановлено, що НАЖХП є одним із важливих факторів ризику розвитку серцевосудинних захворювань. НАЖХП і ЦД 2 типу тісно взаємопов'язані з такими складовими метаболічних порушень, як інсулінорезистентність (IP), вісцеральне ожиріння, гіпертригліцеридемія, а також на додаток до цього провідна роль у формуванні неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) належить такому ключовому патогенетичному механізму, як оксидативний стрес (ОС). Індикатором активності ОС може служити збільшення продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і ступінь втрати антиоксидантних ресурсів. Клітинні відповіді на окислювальний стрес різноманітні, найбільш вагомі з них: активація генів проліферації, генів апоптозу, експресія цитокінів, пошкодження ДНК, цитотоксичність. Сучасні уявлення про патогенез НАЖХП включають два етапи її розвитку - теорія "двох ударів" - "two-hits model". IP призводить до вивільнення і збільшення поглинання гепатоцитами вільних жирних кислот і блокування процесу β-окиснення. Компенсаторна гіперінсулінемія зменшує синтез аполіпопротеїну В-100, що і є "першим ударом". У відповідь на це збільшується чутливість печінки до стресових факторів "другого удару", формування якого належить активним формам кисню і прозапальним цитокінам, таким як фактор некрозу пухлини-α, інтерлейкін-6, інтерлейкін-8. Саме на даному етапі і відбувається трансформація стеатозу в стеатогепатит із подальшим розвитком сполучної тканини і фіброзу печінки [3, 4]. Основою діагностики НАЖХП є морфологічне дослідження печінки, але проведення біопсії є інвазивним методом, який може викликати додаткові ускладнення. Також для діагностики НАЖХП застосовуються ультразвукове дослідження, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія, але ці методи потребують спеціалізованого високовартісного обладнання. Відомий спосіб діагностики НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу, який полягає у визначенні показників функціонального стану жирової тканини, плазмової концентрації резистину та інсуліноподібного фактора росту [5]. Даний спосіб діагностики НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу є найбільш близьким за технічною суттю і може бути вибраним як найближчий аналог (прототип). Основним недоліком способу-прототипу є його недостатня специфічність, тому актуальним лишається розширення переліку маркерів НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити чутливий, неінвазивний спосіб діагностики НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу. Поставлена задача вирішується тим, що у хворих на ЦД 2 типу для діагностики НАЖХП вимірюють вміст 8-ізопростагландину в сироватці крові і при його значенні понад 344 пг/мл діагностують НАЖХП. Технічний результат - розширення переліку біомаркерів НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу, що дає змогу проводити більш точну діагностику захворювання. Будучи продуктом метаболізму арахідонової кислоти, 8-ізопростагландин може служити надійним маркером рівня ОС в організмі при різній патології [6, 7]. У сучасній літературі представлені дані про підвищення рівня 8-ізопростагландина при нейродегенеративних захворюваннях, ішемічній хворобі серця, артеріальній гіпертензії [8, 9]. Згідно з рядом досліджень, поєднання ЦД і НАЖХП прискорює виникнення і прогресування серцево-судинної патології в основі якої лежить системна запальна відповідь. Тому визначення саме 8-ізопростагландину серед хворих із НАЖХП та ЦД 2 типу є патогенетично обґрунтованим. Наші дослідження встановили взаємозв'язок вмісту 8-ізопростагландину в сироватці крові з показниками вуглеводного, ліпідного, білкового обмінів та функціонального стану печінки. Це дає підстави для розгляду 8-ізопростагландину як маркера НАЖХП. Спосіб апробовано у клініці ДУ "Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України" на 77 хворих з ЦД 2 типу, із них 23 особи з ЦД 2 типу в сполученні з НАЖХП (І група), середній вік - (57,26±2,061) років; 30 осіб з ЦД 2 типу (II група), середній вік - (55,9±1,72) років; 24 особи з ЦД 2 типу в сполученні з НАЖХП в стадії стеатозу (III група), середній вік - (61,4±6,96) років, а також 10 здорових осіб (IV група), середній вік склав (33,8±3,03) років. Вміст 8-ізопростагландину в сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою набору "8-iso-prostane ELISA" фірми "Enzo Life Sciences", США. Отримані дані виражалися в пг/мл. У обстежуваних були також визначені й інші показники ОС, розвиток якого є одним з проявів такої поєднаної патології, як ЦД 2 типу та НАЖХП. Показники ПОЛ визначали за вмістом дієнових (ДК), триєнових (ТК), оксидієнових (ОДК), тетраєнових (ТрК) кон'югатів і 1 UA 91240 U малонового діальдегіду (МДА) спектрофотометричним методом з використанням коефіцієнта молярного поглинання продуктів. Отримані дані наведені в таблиці. Таблиця Рівень показників оксидативного стресу і вміст 8-ізопростагландину ЦД 2 типу + НАЖХП (І група) ЦД 2 типу (II група) ЦД 2 типу + НАЖХП на стадії стеатозу (III група) Здорові особи (IV група) ДК, нмоль/л 436,7±63,7 375,4±36,6 345,7±32,7 57,6±20,0 ТК, нмоль/л 47,2±10,5 50,3±6,2 44,3±6,1 31,02±10,9 ОДК, нмоль/л 105,0±18,3 97,9±10,6 95,9±12,6 49,75±19,3 ТрК, нмоль/л 2,2±0,3 2,3±0,2 2,1±0,24 1,0±0,4 386,3±42,2 202,2±84,5 38,8±6,03 30,8±4,0 Параметр 8-ізопростагландин, пг/мл 5 10 15 20 25 30 35 Р р1-4