Спосіб визначення стадійності перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет 2 типу

Реферат: Спосіб визначення стадійності перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет 2 типу за допомогою основних показників перекисного окиснення ліпідів. Крім цього, у хворих вимірюють рівень дієнових кон'югатів і при рівні 200-400 нмоль/л діагностують стадію стеатозу, при рівні 400-600 нмоль/л - стадію стеатогепатиту, а при рівні понад 600 нмоль/л діагностують фіброзні зміни у печінці. UA 91238 U (12) UA 91238 U UA 91238 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме ендокринології і може бути використана при обстеженні і лікуванні хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу у поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). Останнім часом в усьому світі спостерігається збільшення інтересу до вивчення механізмів формування НАЖХП, котрий у більшості випадків обумовлений швидким приростом випадків патологічного ожиріння (до 50 % населення індустріально розвинутих країн) та розвитком ЦД 2 типу, який як відомо став неінфекційною пандемією [1]. Якщо не втручатись в стадійний перебіг НАЖХП, то в 12-14 % хвороба трансформується в стеатогепатит, в 5-10 % випадків у фіброз, в 5 % фіброз переходить у цироз печінки, а приблизно в 13 % випадків неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) відразу трансформується у цироз [2]. Дослідження стадійного перебігу НАЖХП дозволить підвищити ефективність лікування даної категорії хворих, зменшити прогресування інвалідизації, адже ця патологія має не виразні клінічні прояви на початкових стадіях і у частини хворих може являтися хворобою, а у частини симптомом або синдромом. Зараз виділяють чотири основних стадії НАЖХП: стеатоз, НАСГ, фіброз та цироз. Патогенез НАЖХП при ожирінні та ЦД 2 типу складний, в ньому беруть участь інсулінорезистентність (IP), адипоцитокіни, медіатори запалення і багато інших чинників [3]. На теперішній час основним методом діагностики та критерієм, яким керуються при відборі хворих із НАЖХП є біопсія печінки. Але біоптат завжди представлений обмеженою ділянкою, і трактування даних завжди досить умовне. Якщо визнати біопсію як обов'язковий діагностичний критерій, то її потрібно проводити досить часто; сама біопсія може викликати ускладнення, а метод дослідження не повинен бути небезпечніше самої хвороби. Також використовуються інструментальні методи (ультразвукове дослідження, комп'ютерна томографія, магнітнорезонансна томографія), які дозволяють верифікувати гепатомегалію, оцінити ступінь стеатозу печінки, зареєструвати формування портальної гіпертензії, але всі візуалізаційні методи діагностики, незважаючи на досить високу інформативність, не дозволяють оцінити наявність ознак стеатогепатиту, ступінь його активності і стадію фіброзних змін у печінці [4]. До неінвазивного методу діагностики НАЖХП відносять еластографію (фіброскан), за допомогою якої визначається щільність (фіброз) печінки. Але даний метод не інформативний при ІМТ 2 більше 30 кг/м , тобто при ожирінні, і не дозволяє діагностувати стеатоз і стеатогепатит [5]. Діагностика може початися на різних стадіях хвороби (стеатоз, стеатогепатит, фіброз, цироз) і в діагностичний алгоритм повинні входити методи, що визначають не тільки жирову дистрофію, а і її стадію. Так, на стадії стеатозу печінки основним симптомом є гепатомегалія (виявлена випадково або при диспансерному обстеженні). Біохімічний профіль (аспартатамінотрансфераза (АсАТ), аланінамінотрансфераза (АлАТ), лужна фосфатаза (ЛФ), γглутамілтранспептидаза, загальний холестерин (ЗХС), білірубін) при цьому встановлює наявність або відсутність стеатогепатиту. [6, 7]. У хворих з НАЖХП із гістологічно верифікованою жировою дистрофією печінки (ЖДП) без запалення і пошкодження гепатоцитів практично відсутні будь-які клінічні та лабораторні ознаки захворювання печінки [8]. Останнім часом з'являється все більше даних, що стеатоз не викликає значного підвищення ферментів. Для нього характерне співвідношення АсАТ/АлАТ < 1. На жаль, не виявлено співвідношення між змінами рівнів ферментів печінки і ступенем стеатозу і запалення, а також моменту переходу в НАСГ, який вважається більш агресивним варіантом стеатозу [6, 7, 9]. Відомо, що продукти перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) є основними складовими оксидативного стресу (ОС), котрий має вирішальну роль у прогресуванні НАСГ і трансформації його у цироз. Як показник рівня ОС в організмі вивчався малоновий діальдегід (МДА) та система антиоксидантного захисту з визначенням глутатіонтрансферази, оксидредуктази, глутаматцистеінлідази. Доведено збільшення концентрації МДА в залежності від прогресування і тяжкості перебігу НАЖХП з одночасним зниженням антиоксидантних ферментів (стадії НАЖХП визначали на початку дослідження за результатами біопсії) [10]. Але даний метод не дає чітких критеріїв визначення конкретної стадії розвитку НАЖХП. Тобто, на сьогодні, лишається актуальним пошук виразних показників стадійності перебігу НАЖХП. Задача корисної моделі - розробка неінвазивного способу визначення стадії розвитку НАЖХП. Поставлена задача вирішується тим, що у хворих вимірюють рівень дієнових коньюгатів (ДК) і при рівні 200-400 нмоль/л діагностують стадію стеатозу, при рівні 400-600 нмоль/л - стадію стеатогепатиту, а при рівні більшому за 600 нмоль/л діагностують фіброзні зміни у печінці. Технічний результат - розширення переліку неінвазивних способів визначення стадійності НАЖХП, що дасть змогу своєчасно проводити адекватні терапевтичні заходи. 1 UA 91238 U 5 10 15 20 25 ДК є первинними продуктами ПОЛ і вагомими складовими ОС. Вони характеризують загальні метаболічні зміни в організмі відносно про/антиоксидантного балансу, а фракція ДК в загальному пулі продуктів ПОЛ є найбільш показною, оскільки концентрація жирних кислот з двома подвійними зв'язками в мембранах клітин організму вища, порівняно з іншими поліненасиченими жирними кислотами. Спосіб апробовано в клініці ДУ "Інститут проблем ендокринної патології НАМН України". Було обстежено 117 хворих на ЦД 2 типу в сполученні з НАЖХП та 26 хворих на ЦД 2 типу. У всіх хворих був визначений рівень основних показників ПОЛ: ДК, триєнових (ТК), оксидієнових (ОДК) та тетраєнових (ТрК) кон'югатів спектрофотометричним методом з використанням молярного коефіцієнта поглинання продуктів. Одиниці вимірювання виражалися в нмоль/л. Вміст 8-ізопростагландину в сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою набору "8-iso-prostane ELISA" фірми "Enzo Life Sciences", США. Отримані дані виражали в пг/мл. Група хворих на ЦД 2 типу з НАЖХП була додатково розподілена на чотири підгрупи в залежності від рівня ДК: до І підгрупи увійшло 49 осіб із значенням ДК від 50 до 200 нмоль/л; до II підгрупи - 38 осіб, значення ДК від 200 до 400 нмоль/л, до III підгрупи - 17 осіб, значення ДК від 400 до 600 нмоль/л; до IV підгрупи - 13 осіб, значення ДК складали більше 600 нмоль/л. Рівні ДК, ТК та ОДК серед виділених підгруп були достовірно більшими в II, III та IV на відміну від порівняльної групи, а в І - меншими. Таким чином, найбільший практичний інтерес викликають значення ДК, які перебільшують рівень 200 нмоль/л. Рівень ТрК був достовірно більшим в III підгрупі порівняно з IV. Рівні 8-ізопростагландину були достовірно меншими в III підгрупі порівняно з IV і майже не змінювався в залежності від змін показників ПОЛ. Аналіз показників функціонального стану печінки, вуглеводного, ліпідного та білкового обміну показав наявність різної стадії розвитку НАЖХП у досліджуваних підгрупах (Таблиця 1, Таблиця 2, Таблиця 3, Таблиця 4). Таблиця 1 Показники оксидативного стресу хворих на ЦД 2 типу з НАЖХП в залежності від рівня ДК та хворих на ЦД 2 типу Стат. показни ДК, нмоль/л к X 130,9 min 27,24 max 196 5,38 І (до 200 s нмоль/л) p p1-2