Спосіб лікування загрози викидня в і триместрі вагітності у жінок-носійок антитіл до тиреоїдної пероксидази

Реферат: Спосіб лікування загрози викидня в І триместрі вагітності у жінок-носійок антитіл до тиреоїдної пероксидази включає призначення впродовж усього строку гестації щоденного одноразового перорального прийому препарату лівотироксину натрію в дозі 50-75 мкг/добу під контролем показників тиреотропного гормону і підвищення добової дози лівотироксину натрію на 25 мкг при досягненні рівня тиреотропного гормону вище 2 мМО/л. Додатково призначають 3-5 сеансів мембранного плазмаферезу з інтервалами між сеансами в 3 дні під контролем рівня антитіл до тиреоїдної пероксидази. UA 92372 U (12) UA 92372 U UA 92372 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, точніше до акушерства, і може бути використана для лікування загрози викидня у вагітних з підвищеним рівнем антитіл до тиреоїдної пероксидази (AT до ТПО) та нормальною функцією щитовидної залози (ЩЗ). Захворювання ЩЗ є найчастішою ендокринною патологією, при цьому серед жінок вони поширені практично в 10 разів більше і маніфестують в молодому репродуктивному віці. В останні роки визначається поширення автоімунних захворювань ЩЗ у жінок репродуктивного віку. Автоімунний тиреоїдит є основною причиною спонтанного гіпотиреозу, його діагностика і лікування не викликає особливих складнощів, але при відсутності зниження функції ЩЗ діагноз та методи лікування остаточно не встановлені. Проте, коли ЩЗ вражена автоімунним процесом, її додаткова фізіологічна стимуляція, яка відбувається під час вагітності, може не досягти своєї мети, бо в цій ситуації у жінки не відбудеться підвищення продукції тиреоїдних гормонів, необхідного для адекватного розвитку плода в першій половині вагітності. Таким чином, носійство антитиреоїдних антитіл, а найчастіше (80 %) це - носійство AT до ТПО, досягає серед вагітних 10 % і несе ризик маніфестації гіпотиреозу у жінки та відносної гіпотироксинемії у плода. Жінки з підвищеним рівнем AT до ТПО навіть без порушень гормональної функції ЩЗ (жінкиносійки) мають підвищений ризик спонтанного переривання вагітності на ранніх термінах. AT до ТПО є маркером генералізованої автоімунної дисфункції, в результаті якої і відбувається викидень. У дітей, матері яких страждали на автоімунне ураженням ЩЗ, визначають високу частоту розвитку зоба або дисфункції ЩЗ, що обумовлено трансплацентарним переходом AT до ТПО. Адекватна компенсація та корекція функціональних і автоімунних порушень ЩЗ у майбутньої матері на всіх етапах вагітності, і особливо в І триместрі, є необхідною умовою адекватного розвитку вагітності та плода. Відомий спосіб лікування загрози викидня в І триместрі вагітності у жінок-носійок AT до ТПО, що є найближчим аналогом за суттю та досягнутим результатом до способу, що заявляється (Акушерство. Национальное руководство. - Под ред. Э.К. Айламазяна, В.И. Кулакова, В.Е. Радзинского, Г.М. Савельевой. - М.: изд. "ГЭОТАР-Медиа", 2009. - С. 472), включає призначення вагітній несупресивної дози (50-75 мкг/добу) лівотироксину натрію при щомісячному контролі вмісту тиреотропного гормону (ТТГ) в крові і при його підвищенні до рівня вище 2 мМО/л добову дозу лівотироксину натрію збільшують на 25 мкг. Недоліком відомого способу лікування є недостатня ефективність лікування через відсутність способу швидкого виведення AT до ТПО з організму вагітної жінки, котрі спричиняють шкідливу дію на плаценту і плід. Це обумовлює низьку ефективність корекції тиреоїдного статусу, а тому і низьку ефективність лікування: 33 % пролікованих пацієнток мали ускладнення вагітності. В основу корисної моделі поставлено задачу: в способі лікування загрози викидня в І триместрі вагітності у жінок-носійок AT до ТПО шляхом додаткового призначення процедури плазмаферезу (ПА) забезпечити швидке та ефективне виведення AT до ТПО з крові вагітної, що сприяє благополучному виношуванню вагітності. Частота виношування вагітності зростає на 9,2 %, а кількість ускладнень вагітності зменшується на 17,8 %. Поставлена задача вирішується тим, що створено спосіб лікування загрози викидня в І триместрі вагітності у жінок-носійок AT до ТПО шляхом призначення впродовж усього строку гестації щоденного одноразового перорального прийому за 30 хвилин до сніданку препарату лівотироксину натрію в дозі 50-75 мкг/добу під контролем показників ТТГ кожні 4 тижні і підвищення добової дози лівотироксину натрію на 25 мкг при досягненні рівня ТТГ вище 2 мМО/л. Згідно з корисною моделлю додатково призначають 3-5 сеансів мембранного ПА з інтервалами між сеансами в 3 дні під контролем рівня AT до ТПО. Ще однією відмінністю способу, що заявляється, є те, що в разі необхідності курс сеансів мембранного ПА повторюють після двотижневої перерви. Між сукупністю ознак корисної моделі та результатом, якого досягають при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. Згідно з відомим способом (найближчим аналогом) корекцію тиреоїдного статусу вагітної здійснюють препаратами лівотироксину натрію, що є патогенетично обумовленим і призводить до поступового гальмування вироблення AT до ТПО організмом вагітної. AT до ТПО легко проникають через плаценту до плода, викликаючи фетальний і неонатальний гіпотиреоз. У дітей, матері яких є носійками AT до ТПО, існує підвищений ризик розвитку внутрішньоутробного або післяпологового гіпотиреозу, навіть за наявності еутиреоїдного (нормальні рівні тиреоїдних гормонів) статусу матері (Л.С. Логутова, В.А. Петрухин, Ф.Ф. Бурумкулова и др. Динамическое наблюдение за беременными с диффузным токсическим 1 UA 92372 U 5 10 15 20 25 30 зобом и аутоиммунным тиреоидитом // Росс. вест. акуш.-гинеколога. - 2002. - № 4. - С. 66). Фетальний гіпотиреоз супроводжується затримкою внутрішньоутробного росту, а також порушенням процесів розвитку центральної нервової системи плода. Неонатальний гіпотиреоз триває впродовж 1-4 місяців вагітності (період напіввиведення материнських AT до ТПО з крові дитини в середньому триває 3 тижні) (Н.А. Петунина. Субклинический гипотиреоз: подходы к диагностике и лечению // Журнал Трудный пациент. - 2006. - № 2). За способом, що заявляється, для швидкого й ефективного виведення AT до ТПО використовують мембранний ПА. Після виведення патологічних антитіл під час сеансу ПА їх концентрація в крові знижується, але через деякий час знову підвищується за рахунок феномена "вимивання" їх із біологічних тканин, що обумовлює необхідність кратного проведення сеансів ПА. Оскільки під час кожного сеансу ПА виконують дробове видалення плазми за способом, що заявляється, виконують мінімально 3 сеанси, з метою охоплення одного об'єму циркулюючої плазми організму. Шляхом дослідження динаміки рівня AT до ТПО (в нормі до 30 МО/л) встановлено, що оптимальним щодо ефективності та безпеки для організму вагітної жінки є інтервал між сеансами в 3 дні, а кількість сеансів - мінімально 3, а максимально 5. Також в разі необхідності (підвищений рівень AT до ТПО) курс сеансів мембранного ПА повторюють після двотижневої перерви. Для порівняння ефективності способів заявленого та відомого (найближчого аналога) було проведено клініко-лабораторне обстеження й аналіз перебігу вагітності, проліковано 62 жінкиносійки AT до ТПО, які перебували на лікуванні в центрі охорони материнства та дитинства. Критеріями включення вагітних у досліджувані групи були: гестаційний термін 6 тижнів; еутиреоз 3 (гормональна функція ЩЗ в нормі): обсяг ЩЗ менше 16 см , рівень ТТГ менше 2 мМО/л, рівень вільного тироксину (fT4) в межах 11,5-23 пмоль/л; рівень AT до ТПО вище 100 МО/л (хоча норма для AT до ТПО менше 30 МО/л, зростання рівня від 30 до 100 є клінічно незначущим). За віком категорія обстежених жінок склала 19-38 (28±2,7) років. Пацієнтки були розділені на 2 групи залежно від проведення терапії: основна група (1-а) - 30 обстежених жінок-носійок AT до ТПО, які отримували лікування за способом, що заявляється. До групи порівняння (2-ї) були включені 32 жінки-носійки AT до ТПО, які одержували лікування за відомим способом. У медикосоціальних характеристиках, соматичному і гінекологічному анамнезі обох порівнюваних груп не відзначено істотних розбіжностей, що дозволило їх зіставлення. Зміни медіан показників тиреоїдного статусу обстежених пацієнток упродовж І триместру вагітності до та після терапії залежно від способу лікування представлені в таблиці 1. Причому, наведені показники вагітних 1-ї та 2-ї груп в 6 тижнів гестації є вихідними - до лікування, а в 10 тижнів - після лікування відповідно за способом, що заявляється, та за відомим. 35 Таблиця 1 Динаміка змін медіан показників тиреоїдного статусу в групах обстежених пацієнток протягом І триместру залежно від способу лікування Спосіб лікування, група Заявлений, 1 група Відомий, 2 група 40 45 Термін гестації, тижні 6 10 6 10 Медіана показників тиреоїдного статусу AT до ТПО, ТТГ, мМО/л fT4, пмоль/л МО/л (N 0,3-2) (N 11,5-23) (N