Спосіб визначення ризику розвитку ускладнень у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності

Реферат: UA 94778 U UA 94778 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме акушерства та гінекології, і може знайти застосування у визначенні ризику розвитку ускладнень у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності. Однією з актуальних задач сучасної охорони здоров'я є підвищення рівня народжуваності, збереження та відновлення здоров'я жінки. В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, особливої уваги набувають питання репродуктивного здоров'я нації. Серед причин, які приводять до порушення здоров'я та втрат репродуктивної функції жінок, одне із важливих місць займає ектопічна вагітність, яка потребує надання екстреного медичного втручання. При несвоєчасному наданні медичної допомоги, вона може мати смертельні наслідки. Незважаючи на зростання діагностичних можливостей та розширення арсеналу лікувальних заходів, позаматкова вагітність (ПВ) і на сьогоднішній день являє безпосередню загрозу як життю жінки, так і її репродуктивному здоров'ю. Позаматкова вагітність зустрічається в середньому в 2 % від всіх зареєстрованих вагітностей [1, 2]. Частота її на 1000 вагітностей складає в Європі 18,8, у Великобританії - 11,5, в США - 20,0, а в Україні - 15,4 [2]. Особливої актуальності набуває той факт, що після перенесеної позаматкової вагітності в 17-50 % випадків розвивається репродуктивна недостатність у вигляді трубно-перитонеальної неплідності та повторних ектопічних нідацій плідного яйця [1]. Протягом останніх років спостерігається тенденція до зростання репродуктивних втрат, пов'язаних з порушенням нідації яйцеклітини, співвідношення між частотою позаматкової та нормальної вагітностей становить приблизно 1:100 [3]. Прогноз успішної вагітності значно погіршується для жінок, які мали хоча б одну, особливо першу, позаматкову вагітність, або перша вагітність закінчилась абортом. Радикальна операція - видалення маткової труби, що була донедавна основним методом лікування трубної вагітності, призводить до розвитку неплідності в 70-80 % хворих, що зумовлює соціальне значення проблеми. У зв'язку з цим, збереження репродуктивної функції після позаматкової вагітності представляє важливу медико-соціальну проблему. В цьому плані важлива роль належить реабілітаційним заходам у жінок, які перенесли хірургічне втручання з приводу позаматкової вагітності, а також допоміжним репродуктивним технологіям. Проблемам реабілітації репродуктивної функції при позаматковій вагітності присвячені численні роботи [4, 5]. Проте, існує дефіцит інформації щодо факторів ризику рецидивування позаматкової вагітності, розвитку позаматкової вагітності на тлі спайкового процесу органів малого тазу після перенесених операцій, порушення гормонального балансу та хронічних урогенітальних інфекцій. Впровадження в клінічну практику реабілітації репродуктивної функції у пацієнток з позаматковою вагітністю може підвищити відсоток випадків настання маткової вагітності та знизити число рецидивів. Найбільш близьким до способу, що заявляється, обраний в якості прототипу, є спосіб визначення ризику розвитку ускладнень у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності шляхом проведення лабораторно-клінічних досліджень, що включає вивчення прохідності і відновлення функціональної активності маткових труб, регуляції гормонального статусу (3). Проте цей спосіб має суттєві недоліки, а саме: тривалість виконання, низька інформативність. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлена задача вивчення факторів ризику розвитку ускладнень у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності для підвищення ефективності реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді. Технічним результатом є підвищення ефективності реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає проведення лабораторно-клінічних досліджень, згідно корисної моделі, додатково проводять ультразвукове обстеження, соногістерографію на 8-12-й день менструального циклу, ретроспективний аналіз клініко-анамнестичних даних у жінок, які були прооперовані з приводу трубної вагітності. З цією метою було проведено ретроспективний аналіз перебігу післяопераційного періоду у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності і обстеження їх протягом 2 років після хірургічного лікування. Проведено аналіз історій хвороб 87 жінок репродуктивного віку, які були прооперовані з приводу позаматкової вагітності. Протягом двох років операції 38 жінок з цього числа були обстежені в клінічних умовах. Всім жінкам було проведено повне клініко-лабораторне та ультразвукове обстеження. В 21 (55,3 %) 1 UA 94778 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 випадку з діагностичною метою, враховуючи їх репродуктивні наміри, було проведено соногістерографію на 8-12-й день менструального циклу. Для з'ясування факторів ризику виникнення порушень репродуктивної функції після хірургічного лікування позаматкової вагітності на першому етапі проведено ретроспективний аналіз клініко-анамнестичних даних у жінок, які були прооперовані з приводу трубної вагітності. Середній вік цих хворих становив 33,2±1,7 роки. Гінекологічні захворювання в анамнезі мали місце у 69 (79,3 %) жінок. Слід зазначити, що значну питому вагу в структурі гінекологічних захворювань посідав сальпінгофорит - у 51 (58,6 %), що відповідало даним літератури. Як відомо, запальний процес приводить до порушення морфологічної структури маткових труб, порушує їх функціонування і відповідно транспорт заплідненої яйцеклітини, оскільки викликає набряк, потовщення та склеювання ворсинок труби між собою з утворенням зрощень, пошкодженням м'язового шару та нервового апарату. Практично майже всі жінки (48 пацієнток - 94,1 %) лікувалися раніше з приводу різноманітних урогенітальних інфекцій. На перенесені раніше оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого тазу, до встановлення діагнозу позаматкова вагітність, вказували 17 (19,5 %) пацієнток. Найчастіше в структурі перенесених оперативних втручань були вказівки на апендектомію у 8 (9,2 %) та операції з приводу пухлиноподібних новоутворень яєчників - у 7 (8,1 %). Ретроспективний аналіз показав, що у 15 (17,2 %) пацієнток, прооперованих з приводу ектопічної вагітності менструації були нерегулярними, що вказує на можливу роль ендокринних факторів в патогенезі позаматкової вагітності. Гормонотерапію, направлену на регуляцію менструального циклу, отримували 11 (12,6 %) хворих. Відновлення менструального циклу відмічалось у 10 (11,5 %) жінок. Статеве життя пацієнтки даної категорії починали у віці 16-18 років, але 57 (65,5 %) жінок з позаматковою вагітністю мали більше одного статевого партнера. Для попередження небажаної вагітності внутрішньоматкові контрацептиви використовували 19 (21,8 %) жінок, гормональні методи контрацепції - 15 (17,2 %) жінок, презервативи - 10 (11,5 %). При аналізі репродуктивної функції було встановлено, що маткові вагітності в анамнезі мали місце у 42 (48,3 %) жінок. У цих пацієнток попередні вагітності частіше закінчувалися штучним (у 15-35,7 %) або мимовільним (у 12-28,6 %) абортами, а інші - пологами. Це підтверджує думку, що аборти відіграють важливу роль в патогенезі виникнення позаматкової вагітності так, як вони, як правило, супроводжуються запальними процесами геніталій і приводять до анатомічних і функціональних порушень в органах жіночої репродуктивної системи. У 18 (20,7 %) пацієнток позаматкова вагітність була повторною, а 20 (22,9 %) жінок з позаматковою вагітністю раніше лікувалися з приводу первинного чи вторинного непліддя. У 2 (2,3 %) пацієнток позаматкова вагітність наступила після використання допоміжних репродуктивних технологій - екстракорпорального запліднення. Аналізуючи дані анамнезу, слід відзначити, що шкідливі звички мали 44 (50,6 %) жінки, причому слід відмітити, що 39 (44,8 %) пацієнток з позаматковою вагітністю палили не менше 5 років. Науковими дослідженнями доведено, що нікотин ушкоджує війчасті клітини ендосальпінксу і порушує скоротливу функцію труб. Отже, за результатами ретроспективного аналізу встановлено, що факторами ризику настання позаматкової вагітності є захворювання, що передаються статевим шляхом, штучні або мимовільні викидні, оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого тазу, куріння. Але слід відзначити, що жоден з цих факторів поодинці не пояснює частоти настання позаматкової вагітності. Крім цього, у 67 (77,1 %) жінок спостерігалось декілька факторів, які могли б впливати на виникнення позаматкової вагітності. Аналіз результатів проведеного оперативного втручання з приводу позаматкової вагітності показав, що у 79 (90,8 %) жінок нідація плідного яйця відбулась в істмічному відділі маткової труби, що вимагало проведення тубектомії. По одному (1,1 %) випадку нідація плідного яйця відбулась в інтерстиціальному відділі маткової труби і на яєчнику, а у 6 (6,9 %) жінок - в ампулярному відділі маткової труби. В останніх випадках проведено туботомію, видалення плідного яйця, з наступною пластикою маткової труби. За наявності порушеної позаматкової вагітності і крововтраті від 100 до 400 мл перевага надавалась лапароскопічному доступу, яким прооперовано 75 (86,2 %) пацієнтів. Зі збільшенням величини крововтрати або через локалізацію плідного яйця в інтерстиціальному 2 UA 94778 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 відділі маткової труби характер оперативного втручання змінювався на лапаротомічний доступ. Лапаротомія проведена у 12 (13,8 %) пацієнток. Післяопераційний період у 78 (89,7 %) пацієнток перебігав без ускладнень. У 9 (10,3 %) жінок відмічались ряд ускладнень в післяопераційному періоді: анемія легкого ступеню, інфільтрацієя післяопераційного рубця, розвиток спайкового процесу. Ускладнення відмічено серед пацієнток, які були прооперовані лапаротомічним доступом. Реабілітаційні заходи щодо відновлення і збереження репродуктивної функції у жінок не проводились. На другому етапі виконання даної роботи було обстежено 38 жінок протягом двох років після перенесеної операції з приводу позаматкової вагітності. При обстеженні було встановлено, що гормональні порушення мали 21 (55,3 %) жінка. Запальні захворювання статевих органів відмічались у 31 (81,6 %) з обстежених, спайковий процес малого тазу встановлено у 10 (11,5 %) пацієнток, вторинне непліддя мали 9 (23,7 %) жінок. Поєднану патологію мали 21 (55,3 %) обстежених. Шкідливі звички залишились у 11 (28,9 %) жінок. Незважаючи на наведені дані, 18 (47,4 %) жінок самостійно завагітніли, з них 15 (83,3 %) жінок народили доношену дитину, 2 (11,1 %) жінки мали передчасні пологи, діти живі, а 1 (5,6 %) жінка зробила артифіціальний аборт. У 9 (23,7 %) жінок вагітність настала за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. У 5 (13,2 %) пацієнток вагітностей не було так, як вони не ставили перед собою питання народження дитини, хоч гормональний статус їх був не порушений. З числа обстежених жінок у 6 (15,8 %) була повторна позаматкова вагітність, яка настала протягом 1,5-2 років. Ці жінки були повторно прооперовані в об'ємі тубектомії. Аналізуючи отримані дані, слід зазначити, що ускладнення після хірургічного лікування позаматкової вагітності, які формують ризик репродуктивного здоров'я жінки, мають місце майже в 60 % випадків, що потребує проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути спрямовані на збереження репродуктивних можливостей і, перш за все через той факт, що причини настання позаматкової вагітності є різноманітним і вимагають багатопланових лікувально-профілактичних заходів не тільки для її попередження, а й для попередження ускладнень, що розвиваються після хірургічного лікування. Настанню трубної позаматкової вагітності сприяють наявність запального процесу статевих органів, порушення ендокринного профілю жінки, особливо в маткових трубах, використання ВМК, оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого тазу, психоемоційний стан жінки, штучні та мимовільні аборти, особливо їх ускладнення. Проведення хірургічного лікування позаматкової вагітності, особливо у жінок з нереалізованою репродуктивною функцією, повинно забезпечувати адекватність оперативному доступу, об'єму операції і, по можливості, збереження дітородних органів. Розвиток ускладнень після хірургічного лікування позаматкової вагітності знижує репродуктивний потенціал і вимагає проведення реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді відповідно до характеру проведеного оперативного втручання та причин, які спонукали виникнення позаматкової вагітності. На базі кафедри акушерства та гінекології № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в умовах відділення патології вагітності Київського міського пологового будинку № 7 був апробований спосіб, що заявляється, на 117 жінках репродуктивного віку, які були прооперовані з приводу позаматкової вагітності. Джерела інформації: 1. Маркін Л.Б., Матвієнко О.О., Маркін С.Л., Позаматкова вагітність. - Львів: Євросвіт., 1999. 108 с. 2. Малевич К.И., Русакевич П.С. Лечение и реабилитация при гинекологических заболеваниях. Минск: "Высшая школа", 1994. - 365 с. 3. Чайка А.В., Носенко Е.Н., Туреев А.Н., Корниенко С.М. Диагностика, лечение и реабилитация репродуктивной функции при внематочной беременности // Збірник наукових праць. Асоціація акушерів-гінекологів України. - К.: "ТМК", 1999. - С. 457-460. 4. Abusheikha N., Salha O., Brinsden P. Extra-uterine pregnancy following assisted conception treatment // Hum Reprod Update.-2000 - Vol. 6, № 1. 5. Жук С.І., Яцина O.I. Патогенетичні підходи до реабілітації жінок із позаматковою вагітністю, пролікованих за альтернативними методами // Жіночий лікар 2009. - № 1. - С. 19-21 3 UA 94778 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб визначення ризику розвитку ускладнень у жінок після хірургічного лікування позаматкової вагітності, що передбачає проведення лабораторно-клінічних досліджень, який відрізняється тим, що додатково проводять ультразвукове обстеження, соногістерографію на 8-12-й день менструального циклу, ретроспективний аналіз клініко-анамнестичних даних у жінок, які були прооперовані з приводу трубної вагітності. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4