Фармацевтична композиція інгібітора протонної помпи і пребіотика для лікування виразкових уражень шлунка й дванадцятипалої кишки

1. Фармацевтична композиція для лікування виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, що містить у складі щонайменше один інгібітор протонної помпи (ІПП) і щонайменше один пребіотик при наступному вмісті компонентів композиції (мас. %): - інгібітор протонної помпи 0,05-25 %; - пребіотик 40-95 %; - допоміжні речовини до 100 %. 2. Фармацевтична композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що містить пребіотик із групи аліфатичних спиртів: ксиліт, сорбіт, лактитол. 3. Фармацевтична композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що містить пребіотик із групи ди- й трисахаридів: лактулоза, лактосукроза, мелібіоза, ксилобіоза, стахіоза, рафіноза. 4. Фармацевтична композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що містить пребіотик із групи олігосахаридів: фруктоолігосахари, галактоолігосахари, мальтоолігосахари, ксилоолігосахари, ізомальтоолігосахари, гентіолігосахари. 5. Фармацевтична композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що містить пребіотик із групи поліса 2 (19) 1 3 Даний винахід стосується медицини й фармакології, а саме, лікарських засобів - фармацевтичних композицій (фармкомпозицій) для лікування виразок шлунка й дванадцятипалої кишки. Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки (ДІЖ) - це хронічне схильне до рецидивів захворювання, що характеризується утворенням виразкових дефектів у слизовій оболонці шлунка й дванадцятипалої кишки. Захворювання належить до найбільш частих поразок органів шлунковокишкового тракту. За епідеміологічними даними виразковою хворобою страждають 8-10 % дорослого населення планети. У дитячій популяції виразковою хворобою страждають до 1 % населення. Найчастіше виразкова хвороба зустрічається в людей молодого й середнього віку. Співвідношення виразки шлунка й дванадцятипалої кишки становить 1:4, причому в молодому віці відзначається переважно дуоденальна локалізація виразки; у середньому й літньому віці зростає частота виразок шлунка. Виразкова хвороба з локалізацією у дванадцятипалій кишці значно частіше зустрічається у чоловіків. З'ясування ролі Helicobacter pylori у розвитку виразкової хвороби вперше дозволило впевнено говорити не тільки про патогенез, але й про етіологію захворювання. Епідеміологічні дані, отримані в різних країнах світу, свідчать про те, що в 100 % випадків виразкової хвороби дванадцятипалої кишки виявлений зв'язок захворювання з інфікуванням хелікобактером. За сучасними уявленнями, незалежно від стадії захворювання (загострення або ремісії), кожному хворому варто проходити курс ерадикаційної терапії антимікробними препаратами, якщо від нього ізольований штам Helicobacter pylori. В Переважній більшості випадків ерадикація здійснюється в період загострення виразкової хвороби, коли ендоскопічне виявлення виразки супроводжується й підтвердженням наявності хелікобактера в слизовій оболонці шлунка (морфологічним або уреазним методом). В останні роки при проведенні ерадикаційної терапії виявилися серйозні проблеми, пов'язані зі зростаючою стійкістю штамів Helicobacter pylori до антибактеріальних препаратів, у першу чергу метронідазолу (більш ніж в 30 % випадків) і кларитроміцину (більш ніж в 10 % випадків). У практичному плані це означає істотне зниження ефективності ерадикації при застосуванні схем, до складу яких входять зазначені антибактеріальні препарати. Так, наприклад, у випадках резистентності хелікобактера до метронідазолу ефективність схем, що містять кларитроміцин і метронідазол, амоксицилін і метронідазол, знижувалася відповідно з 93 % і 91 % до 76 % і 61 %. Частота ерадикації при застосуванні схем, що містять кларитроміцин, знижувалася при їхньому використанні у хворих із стійкими до кларитроміцину штамами до 44-69 %. У сучасних схемах лікування виразкової хвороби ерадикаційна антимікробна терапія комбінується з антисекреторною, котра проводиться за допомогою інгібіторів протонної помпи (ІГПТ). У цей час відомі два покоління ІПП. Препарати першого покоління (омепразол, пантопразол, лансоп 97078 4 разол і рабепразол) мають приблизно однакову здатність пригнічувати вироблення кислоти в шлунку. Інгібітори протонної помпи мають самий потужний ефект серед всіх антисекреторних засобів. Це пояснює лідируюче положення даного класу лікарських препаратів у лікуванні кислотозалежних і Н. pylori-асоційованих захворювань. Омепразол являє собою перший препарат із групи інгібіторів протонної помпи, синтезований в 1979 р. у Швеції (лосек). В останні 10 років у багатьох країнах світу омепразол вважається (монотерапія або в сполученні з антибіотиками) препаратом вибору в лікуванні кислотозалежних захворювань. Лідер другого покоління езомепразол, виділений з рацемічної суміші право- (R-) і лівообертальних (S-) ізомерів омепразолу. Застосування езомепразолу дозволяє ефективніше пригнічувати вироблення кислоти в шлунку здорових добровольців і хворих з рефлюкс-езофагітом. Тривалість збереження рН