Спосіб корекції порушень про- та антиоксидантної систем у хворих з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту

Реферат: Спосіб корекції порушень про- та антиоксидантної систем включає призначення антиоксиданту під контролем показників перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ-АОЗ). Хворим з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби і хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту як антиоксидант призначають -токоферол та додатково призначають селеніт натрію по 300 мкг/добу в три прийоми в перші п'ять днів, далі по 200 мкг/добу в два прийоми до нормалізації вмісту селену та показників ПОЛ-АОЗ. Як такі контролюють рівень малонового діальдегіду та вміст сульфгідрильних груп в сироватці крові. UA 97476 U (12) UA 97476 U UA 97476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до внутрішніх хвороб, і може бути використана для корекції порушень про- та антиоксидантної систем у хворих з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту. Гіпертонічна хвороба (ГХ) та хронічний панкреатит (ХП) є захворюваннями, які взаємно посилюють негативний вплив одне одного. Їх поєднання підвищує ризик серцево-судинних, шлунково-кишкових ускладнень, що призводить до скорочення тривалості життя. При цьому найчастіше органами-мішенями є серце і судини, в яких відбуваються процеси структурнофункціональної перебудови. Такі структурні й функціональні зміни в серці й судинах є не тільки компенсаторною реакцією, але й самостійним чинником подальшого прогресування захворювання при поєднанні цих патологій. Нестача антиоксидантів, а саме селену, вважається не менш важливим аспектом розвитку не тільки хронічного панкреатиту, а й серцево-судинних захворювань. Оцінюючи забезпеченість організму людини селеном слід враховувати, що його асиміляція і ретенція можуть бути різко знижені при деяких патологічних станах. Навіть на тлі нормального надходження селену з дієтою може розвинутися порушення його статусу через неефективність функціонування механізмів утилізації або абсорбції селену [Карпов Ю.А. Артериальная гипертония у больных с сопутствующими состояниями и заболеваниям: как выбрать оптимальное лечение / Ю.А. Карпов // Русский медицинский журнал. - 2008. - Т. 16, № 5. - С. 1445-1449; Белялов Ф.И. Двенадцать тезисов коморбидности / Ф.И. Белялов // Сочетанные заболевания внутренних органов в терапевтической практике: сб. научн. ст. - Иркутск, 2009. - С. 47-52]. Про- та антиоксидантна системи знаходяться у стані динамічної рівноваги, що підтримується певною організацією плазмових та клітинних ліпідів, динамічною системою обміну мембранних фосфоліпідів та холестерину, визначаючих початковий рівень жорсткості та окислюваності клітинних мембран. Надмірна активація вільнорадикальних процесів спричиняє цілий каскад негативних реакцій та патологічних процесів, які лежать в основі низки захворювань. Серед таких, що частіше за все зустрічаються - атеросклероз, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, хронічний панкреатит тощо, у розвитку яких велике значення набуває генерація пероксидів, що не контролюється. Початкова активація вільнорадикальних процесів обумовлена зниженням активності природних антиоксидантних ферментів та дефіцитом антиоксидантів, а також наявністю дисліпідемії, при якій атерогенні ліпіди, що містяться в крові у великій кількості, є легким субстратом для перекисного окислення. Активація вільнорадикальних процесів при артеріальній гіпертонії призводить до зменшення синтезу ендогенного NО, зв'язує NО при реакції ліпідними радикалами, чим знижує ендотелійзалежну вазодилятацію. Вивчення додаткових показників антиоксидантного і прооксидантного статусу у хворих ХП виявило ряд незаперечних фактів, які підтверджують наявність оксидативного стресу у даної категорії хворих, незалежно від керованих зовнішніх факторів. Ряд авторів вказує на провідну роль перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у виникненні та розвитку ХП [О патогенетическом значении нарушений состояния антиокислительного гомеостаза у больных гипертонической болезнью / А.В. Парани, С.Н. Лад, Н.А. Фролова и др. // Вопросы медицинской химии. - 2000. - № 6. - С. 591-596; Ланкин В.З. Свободнорадикальные процессы при заболеваниях сердечнососудистой системы / В.З. Ланкин, А.К. Тихазе, Ю.Н. Беленков // Кардиология. - 2000. - № 7 (том 40). - С. 48-61; Моргуліс М.В. Особливості окислювальноантиоксидантного статусу при різних етіологічних варіантах хронічного панкреатиту / М.В. Моргуліс // Сучасна гастроентерологія. - 2003. - № 3 (23). - С. 31-34; Сиренко Ю.Н. Гипертоническая болезнь и артериальные гипертензии / Ю.Н. Сиренко.- Донецк: Издатель Заславский А.Ю., 2011. - 288 с]. Вищевикладене зумовлює необхідність корекції порушень систем перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ-АОЗ) та необхідність нормалізації вмісту селену при його дефіциті у хворих з хронічними захворюваннями. Основною групою препаратів, які здатні протистояти оксидативному стресу, є антиоксидантні засоби, що інактивують вільні радикали та перешкоджають їх утворенню, беруть участь у відновленні антиоксидантів, або засоби, які володіють опосередкованою антиоксидантною активністю. Останні безпосередньо не є антиоксидантами, але здатні або активувати антиоксидантну систему, або підвищувати ефективність природних антиоксидантів, або перешкоджати окисленню потенційних субстратів [Зенков Н.К. Окислительный стресс: биохимический и патофизиологический аспекты. / Н.К. Зенков. - М.: Интерпериодика, 2001. 343 с; Окислительный стресс. Прооксиданты и антиоксиданты. / Е.Б. Меньшикова., В.З. Ланкин, Н.К. Зенков и др. - М: "Слово", 2006, - 556 с]. Певну антиоксидантну активність мають амінокислоти, які містять сульфгідрильні (SH) групи (цистеїн, метіонін), при цьому SH-групи виступають об'єктами, які конкурують з іншими 1 UA 97476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 субстратами окислення, та які не дають вільних радикалів і фактично гальмують ланцюгову реакцію вільнорадикального окислення. Сполуки, які містять SH-групи, здатні пролонгувати тривалість "життя" молекули NO. Але терапевтичне застосування сполук, які містять SH-групи (глютатіон, тіолова кислота, N-ацетилцистеїн), обмежується через невисоку проникність через цитоплазматичні мембрани, де вони можуть бути захисниками від внутрішньоклітинного оксидативного стресу, а також через властивість активувати перекисні реакції у позаклітинному середовищі [Голиков А.П. Свободнорадикальное окисление и сердечно-сосудистая патология: коррекция антиоксидантами / А.П. Голиков, С.А. Бойцов, В.П. Михин // Лечащий врач. - 2003. № 4. - С. 70-74]. Відомо, що антиоксидантними властивостями володіє аскорбінова кислота. Вона здатна відновлювати окислені α-токоферольні радикали, повертаючи α-токоферолу його антиоксидантні властивості, а також безпосередньо зв'язувати супероксидіони та активні радикали. Однак, її антиоксидантна активність невелика та проявляється тільки в малих концентраціях. В великих концентраціях вона виступає як прооксидант. Зазначені властивості аскорбінової кислоти дозволяють використовувати її переважно як профілактичний засіб [Сидоренко Т.А. Природные антиоксиданты полифенольной природы: антирадикальные свойства и перспективы использования / Т.А. Сидоренко // Пищевая и перерабатывающая промышленность. Реферативный журнал. - 2005. - № 4. - С. 1436; Особенности антирадикальных свойств некоторых серосодержащих веществ / М.А. Юдин, Т.В. Ардабьева, С.В. Чепур и др. // Экспериментальная и клиническая фармакология. - 2011. - Т. 74, № 7. - С. 30-32]. Антиоксидантні властивості має токоферолу ацетат. Вітамін Е є універсальним протектором клітинних мембран від окислювального пошкодження. Він займає таке положення в мембрані, яке перешкоджає контакту кисню з ненасиченими ліпідами мембран (утворення гідрофобних комплексів). Це захищає біомембрани від їх перекисної деструкції. Антиоксидантні властивості токоферолу обумовлені також здатністю рухливого гідроксилу хроманового ядра його молекули безпосередньо взаємодіяти з вільними радикалами кисню, вільними радикалами ненасичених жирних кислот і перекисами жирних кислот. Мембраностабілізуюча дія вітаміну проявляється і в його властивості захищати від окислення SH-групи мембранних білків. Його антиоксидантна дія полягає також у здатності захищати від окислення подвійні зв'язки в молекулах каротину і вітаміну А. Вітамін Е (спільно з аскорбатом) сприяє включенню селену до складу активного центру глутатіонпероксидази, тим самим він активізує ферментативний антиоксидантний захист (глутатіонпероксидаза знешкоджує гідропероксиди ліпідів). Вітамін Е призначають для корекції порушень про- та антиоксидантної систем у хворих з хронічним перебігом хвороб [Chandan K.S. Tocotrienols: Vitamin Е beyond tocopherols / K.S. Chandan, K. Savita, R. Sashwati // Life sciences. 2006. - B. 78. - № 18. - С 2088-2098; Алькевич Е.Л. Первичная антиоксидантная активность лекарственных средств, обладающих антигипоксантной активностью / Е.Л. Алькевич, Е.А. Стаценко, Т.В. Трухачева // Медицинский журнал. - 2009. - № 1 (27). - С. 23-25; Traber Maret G. Vitamins С and E: Beneficial effects from a mechanistic perspective / Maret G.Traber, Jan F. Stevens // Free Radical Biology and Medicine. - 2011. - B. 51. - № 5. - С. 1000-1013]. Даний спосіб корекції порушень про- та антиоксидантної систем є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано як найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу способів корекції порушень про- та антиоксидантної систем у хворих з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі корекції порушень про- та антиоксидантної систем, який включає призначення антиоксиданту під контролем показників ПОЛ-АОЗ, згідно з корисною моделлю, хворим з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби і хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту як антиоксидант призначають α-токоферол та додатково призначають селеніт натрію по 300 мкг/добу в три прийоми в перші п'ять днів, далі по 200 мкг/добу в два прийоми до нормалізації вмісту селену та показників ПОЛ-АОЗ, як такі контролюють рівень малонового діальдегіду (МДА) та вміст SH-груп в сироватці крові. Технічний ефект корисної моделі, а саме розширення арсеналу способів корекції порушень про- та антиоксидантних систем у хворих з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту, обумовлений синергізмом заходів та засобів, які заявляються. Спосіб виконують наступним чином. 2 UA 97476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Хворим з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби і хронічного панкреатиту на фоні селенодефіциту до стандартної терапії призначають α-токоферол та додатково селеніт натрію по 300 мкг/добу в три прийоми в перші п'ять днів, далі по 200 мкг/добу в два прийоми до нормалізації вмісту селену. Корекцію порушень про- та антиоксидантних систем здійснюють під контролем показників ПОЛ-АОЗ: рівня МДА та вмісту SH-груп у сироватці крові. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. В умовах спеціалізованого відділення було обстежено 60 хворих з поєднаним перебігом ГХ і ХП на фоні селенодефіциту. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб. Обстеження здійснювали за єдиним протоколом, який передбачав: опитування та обстеження хворого, оцінювання провідних клінічних синдромів, визначення стадії ГХ, її ступеня. Стратифікацію хворих за ступенем загального ризику ускладнень проводили згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2011 р. Діагноз ХП встановлювали згідно з наказом № 271 від 13.06.2005 р. "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"". Для інструментальної діагностики використовували ультрасонографію підшлункової залози (ПЗ), печінки та жовчного міхура. При необхідності проводили комп'ютерну томографію. Визначення МДА проводили у реакції з тіобарбітуровою кислотою, яка при високих температурах (100 °C) в кислому середовищі (рН 2,5-3,5) протікає з утворенням триметилового комплексу. Визначення SH-груп проводили методом з використанням специфічного тіолового реагенту - 5,5 дитіобіснітробензойною кислотою (ДТНБ - реактив Елман) за реакцією тіодисульфідного обміну. ДТНБ є дисульфідним хромогеном, який легко відновлюється SHречовинами, утворює з ними забарвлений комплекс (Д mах=412 нм). Визначення вмісту селену в сироватці крові виконували флуориметричним методом з референс-стандартами. Всім пацієнтам визначали клініко-лабораторні показники крові і сечі та біохімічні показники крові. Для виконання біохімічних досліджень кров у хворих брали зранку натще із ліктьової вени, як стабілізатор крові використовували гепарин або 3,8 % розчин цитрату натрію. Статистичну обробку даних проводили за допомогою пакетів комп'ютерних програм "Excel 2003" (Microsoft), "Statistica 6.0. for Windows" (StatSoft Inc.). Відмінності між групами середніх величин та їх похибок (М±м) оцінювали за допомогою критерію Стьюдента-Фішера. За способом лікування пацієнти були розділені на дві групи. Перша група отримувала стандартну терапію (СТ): раміприл 10 мг/добу, бісопрол 5 мг/добу, індапамід 1,5 мг/добу, ріабал 30 мг/добу, пантопразол 40 мг/добу, препарати панкреатину 60 тис/Од/добу та аскорбінову кислоту протягом 30 днів. Друга група отримувала СТ, α-токоферол та додатково селеніт натрію (Цефасель), який призначали за схемою 300 мкг/добу в 3 прийоми перші п'ять днів, далі по 200 мкг/добу в 2 прийоми до 30 днів. Визначення рівня МДА та вмісту SH-груп і вмісту селену виконували до призначення курсу та на 30-й день. Порівняння показників контролю і групи пацієнтів з поєднаним перебігом ГХ і ХП на фоні селенодефіциту продемонструвало наявність вірогідних змін рівня селену сироватки крові, показників ПОЛ та АОЗ. Рівень МДА, показника системи ПОЛ, у сироватці крові свідчив про високу активність ПОЛ у хворих з поєднаним перебігом ГХ і ХП на фоні селенодефіциту у порівнянні з практично здоровими та склав 11,3±2,3 мкмоль/г в групі хворих з поєднаним перебігом ГХ і ХП на фоні селенодефіциту і 3,44±0,18 мкмоль/г у практично здорових (р