Заміщені піридини як гербіциди і проміжні сполуки

Даний винахід стосується нових гербіцидно активних піридинкетонів, способу їх одержання, композицій, які містять ці сполуки, а також їх застосування для боротьби з бур'янами, насамперед у культурах корисних рослин, або для пригнічення росту рослин. Піридинкетони, які мають гербіцидну дію, описані, наприклад, у [WO 00/15615 і WO 00/39094]. Відповідно до винаходу були о тримані нові піридинкетони з гербіцидними властивостями та які пригнічують ріст рослин. Об'єктом даного винаходу є відповідно до цього сполуки формули І (I) у якій p означає 0 або 1, R1 означає С 1-С6алкіленовий, С3-С6алкеніленовий або С3-С6алкініленовий ланцюг, який може бути моноабо полізаміщений галогеном або групою R5, при цьому ненасичені зв'язки ланцюга не приєднані безпосередньо до замісника Х1 за умови, що R1 не означає метилен, якщо R2 представляє собою незаміщений феніл, а X! представляє собою груп у -О(СО)-, X1 означає кисень, -О(СО)-, -(СО)О-, -О(СО)О-, -N(R 6)-O-, -O-NR51-, тіогруп у, суль фініл, сульфоніл, SO2NR7-, -NR52SO2- або -NR 8-, R2 означає С 1-С8алкільну, С3-Сб алкенільну або С 3-Сб алкінільну груп у, яка моно- або полізаміщена галогеном, гідроксилом, аміногрупою, формілом, нітрогрупою, ціаногрупою, меркаптогрупою, карбамоїлом, С1С6алкоксигрупою, С1-С6алкоксикарбонілом, С2-С6алкенілом, С2-С6галоалкенілом, С2-С6алкінілом, С2С6галоалкінілом, С3-С6циклоалкілом, заміщеним галогеном С 3-С6циклоалкілом або С 3-С6алкенілоксигрупою, С3-С6алкінілоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, С3-С6галоалкенілоксигрупою, ціано-С1-С6алкоксигрупою, С1С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкокси-С 1-С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкілтіо-С 1С6алкоксигрупою, С1-С6алкілсульфініл-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкілсульфоніл-С 1-С6алкоксигрупою, С1С6алкоксикарбоніл-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкоксикарбонілом, С1-С6алкілкарбонілом, С1-С6алкілтіогрупою, С1-С6aлкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом, С1-С6галоалкілтіогрупою, С1-С6галоалкілсульфінілом, С1С6галоалкілсульфонілом, оксиранілом, який у свою чергу може бути заміщений С 1-С6алкілом, або (3оксетаніл)оксигрупою, яка у свою чергу може бути заміщена С 1-С6алкілом, або бензилтіогрупою, бензилсульфінілом, бензилсульфонілом, С1-С6алкіламіногрупою, ди(С1-С6алкіл)аміногрупою, групою R9S(O)2O, гр упою R10N(Rn)SO2-, тіоціанатогрупою, фенілом, феноксигрупою, фенілтіогрупою, фенілсульфінілом або фенілсульфонілом, причому феніл- або бензилвмісні групи у свою чергу можуть бути заміщені одним або більше замісниками, вибраними з С1-С6алкілу, С1-С6 галоалкілу, С1-С6алкоксигрупи, С1С6галоалкоксигрупи, галогену, ціаногрупи, гідроксилу і нітрогрупи, або R2 означає феніл, який може бути моноабо полізаміщений С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1-С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, або R2 означає С3-С6циклоалкіл, заміщений С1-С6алкоксигрупою або С 1-С6алкілом С3-С6циклоалкіл, 3оксетаніл або заміщений С1-С6алкілом 3-оксетаніл, або R2 у випадку, якщо Q представляє собою групу Q 2 або Q3 або представляє собою групу Q1 у якій R14 і R22 означають С 2-С3алкіленовий ланцюг, додатково означає також 5-10-членну моноциклічну або сконденсовану біциклічну кільцеву систему, яка може бути ароматичною, насиченою або частково насиченою і може містити 1-4 гетероатоми, вибраних із групи, яка включає азот, кисень і сірку, при цьому вказана кільцева система безпосередньо або через С1-С4алкіленову, С2-С4алкеніл-С 1-С4алкіленову, С2-С4алкініл-С 1-С4алкіленову, N(R12)-С1-С4алкіленову, -SО-С1-С4алкіленову або -SО2-С1-С4алкіленову групу приєднана до замісника Х1, кожна, кільцева система не може містити більше двох атомів кисню і більше двох атомів сірки і вказана кільцева система у свою чергу може бути моно-, ди- або тризаміщена С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С2С6алкенілом, С2-С6галоалкенілом, С2-С6алкінілом, С2-С6галоалкінілом, С1-С6алкоксигрупою, гідроксилом, С1С6галоалкоксигрупою, С3-С6алкенілоксигрупою, С3-С6алкінілоксигрупою, меркаптогрупою, С1-С6алкілтіогрупою, С1-С6галоалкілтіогрупою, С3-С6алкенілтіогрупою, С3-С6галоалкенілтіогрупою, С3-С6алкінілтіогрупою, С2С5алкоксіалкілтіогрупою, С3-С5ацетилалкілтіогрупою, С3-С6алкоксикарбонілалкілтіогрупою, С2С4ціаноалкілтіогрупою, С1-С6алкілсульфінілом, С1-С6галоалкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом, С1С6галоалкілсульфонілом, аміносульфонілом, С1-С2алкіламіносульфонілом, ди(С1-С2алкіл)аміносульфонілом, ди(С1-С4алкіл)аміногрупою, галогеном, ціаногрупою, нітрогрупою, фенілом і бензилтіогрупою, причому феніл і бензилтіогрупа у свою чергу можуть бути заміщені у фенільному кільці С 1-С3алкілом, С1-С3галоалкілом, С1С3алкоксигрупою, С1-С3галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою або нітрогрупою, при цьому замісники біля атома азоту в гетероциклічному кільці відмінні від галогену, або R2 означає водень або незаміщений С 1С8алкіл, якщо а) R1 заміщений групою R5, або б) Q представляє собою групу Q 2, або в) Q представляє собою групу Q3 , у якій X1 означає -O(CO)-, -(СО)О-, -N(R6)-O-, -O-NR51-, -SO 2NR7-, NR52SO2- або -NR8-, або г) Q представляє собою груп у Q1 у якій Х1 означає -N(R6)-O-, -O-NR51-, -SO 2NR7-, -NR52SO2- або -NR 8-, або д) Q представляє собою групу Q1 , у якій R14 і R22 у Q 1 означають С 2-С3алкіленовий ланцюг, a X1 означає О(СО)- або -(СО)О-, R3 означає С1-С3галоалкіл, R4 означає водень, галоген, С1-С3алкіл, С1-С3галоалкіл, С1-С63алкоксигрупу, С1-С3алкокси-С 1-С3алкіл або С1-С3алкокси-С 1-С3алкоксигрупу, R5 означає гідроксил, С1-С6алкоксигрупу, С3-С6циклоалкілоксигрупу, С1-С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупу, С1С6алкокси-С 1-С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупу або С1-С2алкілсульфонілоксигрупу, R6, R7, R8 , R9, R10, Rib Rn» R51 і R52 незалежно один від одного означають водень, С1-С6алкіл, С1С6галоалкіл, С1-С6алкоксикарбоніл, С1-С6алкілкарбоніл, С1-С6алкокси-С 1-С6алкіл або С1-С6алкокси-С 1-С6алкіл, заміщений С1-С6алкоксигрупою, бензилом або фенілом, при цьому феніл і бензил у свою чергу можуть бути моно- або полізаміщені С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1-С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, причому R6 і R9 не означають одночасно водень і водень, С1-С6алкоксикарбоніл або С1-С6алкілкарбоніл відповідно, і Q означає груп у Q 1 (Q1) у якій А1 означає C(R14R15), NR 16 або кисень, А2 означає C(R17R18), C(O), -C=N-O-R 19, кисень, тіогрупу, сульфініл, сульфоніл, -NR20 або етилен, за умови, що А1 не означає кисень, якщо А2 означає кисень, С(О), тіогрупу, сульфініл, -С-N-O-R19, NR20 або C(R17R18), де R17 і R18 незалежно один від одного означають С 1-С4алкоксигрупу, С1-С 4алкілтіогрупу, С1С4алкілсульфініл, С1-С4алкілсульфоніл, і А1 не означає NR16, якщо А2 означає тіогрупу, сульфініл або C(R17R18), де R17 і R18 незалежно один від одного означають С 1-С4алкоксигрупу, С1-С 4алкілтіогрупу, С1С4алкілсульфініл, С1-С4алкілсульфоніл, R14 і R22 незалежно один від одного означають водень, С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С3-С4алкеніл, С3С4алкініл, С1-С4алкілтіогрупу, С1-С4алкілсульфініл, С1-С4алкілсульфоніл, С1-С4алкілсульфонілоксигрупу, С1С4алкоксигрупу, С1-С4алкоксикарбоніл або С1-С4алкілкарбоніл, R15 і R21 незалежно один від одного означають водень, С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С3-С4алкеніл або С 3С4алкініл, R17 означає водень, С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С1-С4алкоксигрупу, С1-С4алкілтіогрупу, С1-С4алкіл сульфініл або С 1-С4алкілсульфоніл, R18 означає водень, С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С3-С4алкеніл, С3-С4алкініл, С1-С4алкоксигрупу, С1С4алкілтіогрупу, С1-С4алкілсульфініл, С1-С4алкілсульфоніл або С 1-С4діалкоксіалкіл-С 1-С4алкіл, R20 означає С1-С4алкіл, С3-С6циклоалкіл, С3-С4алкеніл, С3-С4алкініл, С1-С4алкілкарбоніл, С1С4алкілкарбонілоксигрупу, ди(С1-С4алкіл)амінокарбоніл або бензил, при цьому фенільна група може бути моно- або полізаміщена С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1-С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, R19 і R16 незалежно один від одного означають водень, С1-С4алкіл, С3-С6циклоалкіл, С3-С4алкеніл, С3С4алкініл, бензил або феніл, при цьому феніл і бензил у свою чергу можуть бути моно- або полізаміщені С1С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1-С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, або R14 і R22 спільно утворюють С 2-С3алкіленовий ланцюг, або R14 і R15 спільно і/або R17 і R18 спільно і/або R21 і R22 спільно утворюють С2-С4алкіленовий ланцюг, який може бути перерваний киснем і/або карбонілом і/або сіркою, за умови, що атоми кисню і сірки розділені принаймні однією метиленовою групою, або R14 і R18 спільно утворюють С 2-С4алкіленовий ланцюг, або R22 і R18 спільно утворюють С 2-С4алкіленовий ланцюг, або R18 разом з R22 або R14 утворює прямий зв'язок, або R16 і R18 спільно утворюють С 2-С4алкіленовий ланцюг, R13 означає гідроксил, О-М+, де М+ представляє собою катіон лужного металу або катіон амонію, галоген, С1-С12алкілсульфонілоксигрупу, аміногрупу, С 1-С4алкілтіогрупу, С1-С 12алкілсульфініл, С1-С12алкілсульфоніл, С1-С12галоалкілтіогрупу, С1-С12 галоалкілсульфініл, С1-С12галоалкілсульфоніл, С1-С6алкокси-С 1С6алкілтіогрупу, С1-С6алкокси-С 1-С6алкілсульфініл, С1-С6алкокси-С 1-С6алкілсульфоніл, С3-С12алкенілтіогрупу, С3-С12алкенілсульфініл, С3-С12алкенілсульфоніл, С3-С12алкінілтіогрупу, С3-С12алкінілсульфініл, С3Сі2алкінілсульфоніл, С1-С4алкоксикарбоніл-С 1-С4алкілтіогрупу, С1-С4алкоксикарбоніл-С 1-С4алкілсульфініл, С1С4алкоксикарбоніл-С 1-С4алкілсульфоніл, (С1-С4алкокси)2Р(О)О, С1-С4алкіл-(С1-С4алкокси)Р(О)О, Н(С1С4алкокси)Р(О)О, R23R24N, R25R26NNH, R27R28NC(O)O-, R 29R30NC(O)NH-, С1-С18алкілкарбонілоксигрупу, C2С18алкенілкарбонілоксигрупу, С2-С18алкінілкарбонілоксигрупу, С3-С6циклоалкілкарбонілоксигрупу, С1С12алкоксикарбонілоксигрупу, С1-С12алкілтіокарбонілоксигрупу або С 1-С12алкілтіокарбамоїл, при цьому алкільна, алкенільна й алкінільна групи можуть бути заміщені галогеном, С1-С6алкоксигрупою, С1С6алкілтіогрупою, С1-С6алкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом або ціаногрупою, або R13 означає феноксигрупу, фенілтіогрупу, фенілсульфініл, фенілсульфоніл, фенілсульфоніламіногрупу, фенілсульфонілоксигрупу або бензоїлоксигрупу, при цьому фенільні групи у свою чергу можуть бути заміщені одним або більше замісниками, вибраними з галогену, нітрогрупи, ціаногрупи, С1-С4алкілу, С1-С4галоалкілу, С1-С4алкоксигрупи і С 1-С4галоалкоксигрупи, або R13 означає Het1-тіогрупу, Неt2-сульфініл, Неt3-сульфоніл, Het4-(CO)O або Het5-N(R33), де Het1 Het2, Het3, Het4 i Het5 незалежно один від одного означають 5-10-членну моноциклічну або сконденсовану біциклічну кільцеву систему, яка може бути ароматичною або частково насиченою і може містити 1-4 гетероатоми, вибраних із групи, яка включає азот, кисень і сірку, при цьому кожна кільцева система не може містити більше 2 атомів кисню і більше 2 атомів сірки і вказана кільцева система у свою чергу може бути заміщена С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1-С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, С1С6алкілтіогрупою, С1-С6алкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом, ди(С1-С4алкіл)аміносульфонілом, ди(С1С4алкіл)аміногрупою, галогеном, ціаногрупою, нітрогрупою або фенілом, причому замісники біля атома азоту в гетероциклічному кільці відмінні від галогену, R23, R24, R 25, R26 , R27, R28, R 29, R30 і R33 незалежно один від одного означають водень або С1-С6алкіл, або R23 і R24 спільно або R25 і R26 спільно або R27 і R28 спільно або R29 і R30 спільно означають піролідино-, піперидино-, морфоліно- або тіоморфоліногрупу, яка може бути моно- або полі заміщена метильними групами, або Q означає групу Q 2 (Q2) у якій R34 означає водень, С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С3-С6циклоалкіл, С2-С4алкеніл, С2-С4алкініл або бензил, при цьому фенільна група може бути моно- або полізаміщена С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, R35 означає водень, С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С3-С6циклоалкіл, С3-С4алкеніл, С3-С4алкініл або бензил, при цьому фенільна група може бути моно- або полізаміщена С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, R36 означає гідроксил, О-М+, де М+ представляє собою катіон лужного металу або катіон амонію, галоген, С1-С12алкілсульфонілоксигрупу, аміногрупу, С 1-С4алкілтіогрупу, С1-С 12алкілсульфініл, С1-С12алкілсульфоніл, С1-С12галоалкілтіогрупу, С1-С12 галоалкілсульфініл, С1-С12галоалкілсульфоніл, С1-С6алкокси-С 1С6алкілтіогрупу, С1-С6алкокси-С 1-С6алкілсульфініл, С1-С6алкокси-С 1-С6алкілсульфоніл, С3-С12алкенілтіогрупу, С3-С12алкенілсульфініл, С3-С12алкенілсульфоніл, С3-С12алкінілтіогрупу, С3-С12алкінілсульфініл, С3С12алкінілсульфоніл, С1-С4алкоксикарбоніл-С 1-С4алкілтіогрупу, С1-С4алкоксикарбоніл-С1-С4алкілсульфініл, С1С4алкоксикарбоніл-С 1-С4алкілсульфоніл, (С1-С4алкокси)2Р(О)О, С1-С4алкіл-(С1-С4алкокси)Р(О)О, Н(С1С4алкокси)Р(О)О, R37R38N, R39R40NNH, R41R42NC(O)O-, R 43R44NC(O)NH-, С1-С18алкілкарбонілоксигрупу, С2С18алкенілкарбонілоксигрупу, С2-С18алкінілкарбонілоксигрупу, С3-С6циклоалкілкарбонілоксигрупу, С1С12алкоксикарбонілоксигрупу, С1-С12алкілтіокарбонілоксигрупу або С 1-С12алкілтіокарбамоїл, при цьому алкільні, алкенільні й алкінільні групи можуть бути заміщені галогеном, С1-С6алкоксигрупою, С1С6алкілтіогрупою, С1-С6алкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом або ціаногрупою, або R36 означає феноксигрупу, фенілтіогрупу, фенілсульфініл, фенілсульфоніл, фенілсульфоніламіногрупу, фенілсульфонілоксигрупу або бензоїлоксигрупу, при цьому фенільні групи у свою чергу можуть бути моно- або полізаміщені галогеном, нітрогрупою, ціаногрупою, С1-С4алкілом, С1-С4алоалкілом, С1-С4алкоксигрупою і С 1С4галоалкоксигрупою, або R36 означають Неt7-тіогрупу, Het8-сульфініл, Неt9-сульфоніл, Het10-(CO)O або Het11-N(R47), де Het7, Het8, Het9, Het10 i Het11 незалежно один від одного означають 5-10-членну моноциклічну або сконденсовану біциклічну кільцеву систему, яка може бути ароматичною або частково насиченою і може містити 1-4 гетероатоми, вибраних із групи, яка включає азот, кисень і сірку, при цьому кожна кільцева система не може містити більше 2 атомів кисню і більше 2 атомів сірки і вказана кільцева система у свою чергу може бути заміщена С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1-С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, С1С6алкілтіогрупою, С1-С6алкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом, ди(С1-С4алкіл)аміносульфонілом, ди(С1С4алкіл)аміногрупою, галогеном, ціаногрупою, нітрогрупою або фенілом, причому замісники біля атома азоту в гетероциклічному кільці відмінні від галогену, R37, R38, R 39, R40 , R41, R42, R 43, R44 і R47 незалежно один від одного означають водень або С1-С6алкіл, або R37 і R38 спільно або R39 і R40 спільно або R41 і R42 спільно або R43 і R44 спільно означають піролідино-, піперидино-, морфоліно- або тіоморфоліногрупу, яка може бути моно- або полі заміщена метильними групами, або Q означає групу Q3 (Q3) у якій R49 означає С1-С4алкіл, С1-С4галоалкіл, С3-С6циклоалкіл або заміщений галогеном С3-С6циклоалкіл, R50 означає С1-С3 алкіл єн, що може бути заміщений галогеном, гідроксилом, С1-С6алкоксигрупою, С2С6алкенілом, С2-С6алкінілом, С3-С6циклоалкілом, С1-С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкокси-С 1С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупою, (3-оксетаніл)оксигрупою або заміщеною С 1-С6алкілом (3оксетаніл)оксигрупою, бензилтіогрупою, бензилсульфінілом, бензилсульфонілом, фенілом, феноксигрупою, фенілтіогрупою, фенілсульфінілом або фенілсульфонілом, при цьому феніл- і бензилвмісні групи у свою чергу можуть бути заміщені одним або більше замісниками, вибраними з С1-С6алкілу, С1-С6галоалкілу, С1С6алкоксигрупи, С1-С6галоалкоксигрупи, галогену, ціаногрупи, гідроксилу і нітрогрупи, або R50 означає феніл, який може бути заміщений одним або більше замісниками, вибраними з С 1-С6алкілу, С1-С6галоалкілу, С1-С6алкоксигрупи, С1-С6галоалкоксигрупи, галогену, ціаногрупи, гідроксилу і нітрогрупи, або R50 означає С3-С6Циклоалкіл, заміщений С1-С6алкоксигрупою або С 1-С6алкілом С3-С6циклоалкіл, 3оксетаніл або заміщений С1-С6алкілом 3-оксетаніл і n означає 0, 1 або 2, і агрономічно прийнятні солі, N-оксиди, ізомери і енантіомери цих сполук, за винятком наступних сполук: 3-гідрокси-2-(2-метоксиметоксиметил-6-хлордифторметилпіридин-3-карбоніл)-4,4-диметилциклогекс-2-ен1-ону, 3-гідрокси-2-(2-метоксиметоксиметил-6-дифторметилпіридин-3-карбоніл)-4,4-диметилциклогекс-2-ен-1ону, 3-гідрокси-2-(2-метоксиметоксиметил-6-пентафторетилпіридин-3-карбоніл)-4,4-диметилциклогекс-2-ен-1ону і 3-гідрокси-2-(2-метоксиметоксиметил-6-трифторметил-1-оксипіридин-3-карбоніл)-4,4-диметилциклогекс-2ен-1-ону. Алкільні групи, які зустрічаються вище у визначенні замісників, можуть мати прямий або розгалужений ланцюг і представляють собою, наприклад метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, w-бутил, втор-бутил, ізобутил, трет-бутил, пентил, гексил, гептил, октил, ноніл, децил, ундецил і додецил, а також їх розгалужені ізомери. Алкокси-, алкенільні й алкінільні радикали є похідними вказаних алкільних радикалів. Алкенільні й алкінільні групи можуть бути моно- або поліненасиченими. Галоген звичайно представляє собою фтор, хлор, бром або йод, переважні при цьому фтор і хлор. Те ж саме стосується відповідно і й галогену, який є складовою частиною інших гр уп, таких як галоалкіл або галофеніл. Галоалкільні групи переважно мають ланцюг довжиною від 1 до 6 атомів вуглецю. Прикладами галоалкілу є фторметил, дифторметил, трифторметил, хлорметил, дихлорметил, трихлорметил, 2,2,2-трифторетил, 2фторетил, 2-хлоретил, пентафторетил, 1,1-дифтор-2,2,2-трихлоретил, 2,2,3,3-тетрафторетил і 2,2,2трихлоретил, серед яких переважні трихлорметил, дифторхлорметил, дифторметил, трифторметил і дихлорфторметил. Відповідні галоалкенільні групи представляють собою алкенільні групи, які моно- або полізаміщені галогеном, яким є фтор, хлор, бром і йод, насамперед фтор і хлор, і до них належать, наприклад, 2,2-дифтор1-метилвініл, 3-фторпропеніл, 3-хлорпропеніл, 3-бромпропеніл, 2,3,3-трифторпропеніл, 2,3,3-трихлорпропеніл і 4,4,4-трифторбут-2-ен-1-іл. Серед С3-С2оалкенільних груп, які моно-, ди- або тризаміщені галогеном, переважні групи, які мають ланцюг довжиною від 3 до 5 атомів вуглецю. Відповідні галоалкінільні групи представляють собою, наприклад, алкінільні групи, що моно- або полізаміщені галогеном, яким є бром, йод і насамперед фтор і хлор, і до них належать, наприклад, 3фторпропініл, 3-хлорпропініл, 3-бромпропініл, 3,3,3-трифторпропініл і 4,4,4-трифторбут-2-ин-і-іл. Серед алкінільних груп, що моно- або полізаміщені галогеном, переважні групи, які мають ланцюг довжиною від 3 до 5 атомів вуглецю. У контексті даного винаходу під катіоном лужного металу М+ (наприклад у визначенні замісника R13) переважно мається на увазі катіон натрію або катіон калію. Алкоксигрупи переважно мають ланцюг довжиною від 1 до 6 атомів вуглецю. Як приклади алкоксигрупи можна назвати метоксигрупу, етоксигрупу, пропоксигрупу, ізопропоксигрупу, н-бутоксигрупу, ізобутоксигрупу, втор-бутоксигрупу і трет-бутоксигрупу, а такожізомерні пентилокси- і гексилоксигрупи, переважні при цьому метокси- і етоксигрупа. Алкілкарбоніл переважно представляє собою ацетил або пропіоніл. Прикладами алкоксикарбонілу є метоксикарбоніл, етоксикарбоніл, пропоксикарбоніл, ізопропоксикарбоніл, нбутоксикарбоніл, ізобутоксикарбоніл, втор-бутоксикарбоніл або трет-бутоксикарбоніл, переважні при цьому метоксикарбоніл або етоксикарбоніл. Галоалкоксигрупи переважно мають ланцюг довжиною від 1 до 8 атомів вуглецю. Галоалкоксигрупа представляє собою, наприклад, фторметоксигрупу, дифторметоксигрупу, трифторметоксигрупу, 2,2,2-трифторетоксигрупу, 1,1,2,2-тетра фторетоксигрупу, 2-фторетоксигрупу, 2хлоретоксигрупу, 2,2-дифторетоксигрупу і 2,2,2-трихлоретоксигрупу, переважно дифторметоксигрупу, 2хлоретоксигрупу і трифторметоксигрупу. Алкілтіогрупи переважно мають ланцюг довжиною від 1 до 8 атомів вуглецю. Як приклади алкілтіогрупи можна назвати метилтіогрупу, е тилтіогруп у, пропілтіогрупу, ізопропілтіогрупу, н-бутилтіогруп у, ізобутилтіогруп у, втор-бутилтіогр упу або трет-бутилтіогруп у, переважні при цьому метилтіо- і етилтіогрупа. Алкілсульфініл представляє собою, наприклад, метилсульфініл, етилсульфініл, пропілсульфініл, ізопропілсульфініл, н-бутилсульфініл, ізобутилсуль фініл, вторбутилсульфініл, трет-бутилсульфініл, переважні при цьому метилсульфініл і етилсульфініл. Прикладами алкілсульфонілу є метилсульфоніл, етилсульфоніл, пропілсульфоніл, ізопропілсульфоніл, нбутилсульфоніл, ізобутилсульфоніл, втор-бутилсульфоніл або трет-бутилсульфоніл, переважні при цьому метилсульфоніл або етилсульфоніл. Алкоксіалкоксигрупи переважно мають ланцюг довжиною від 1 до 8 атомів вуглецю. Як приклади алкоксіалкоксигрупи можна назвати метоксиметоксигрупу, метоксіетоксигрупу, метоксипропоксигрупу, етоксиметоксигрупу, етоксіетоксигрупу, пропоксиметоксигрупу або бутоксибутоксигруп у. Алкіламіногрупа представляє собою, наприклад, метиламіногрупу, етиламіногрупу, нпропіламіногрупу, ізопропіламіногрупу або ізомерні бутиламіни. Прикладами діалкіламіногрупи є диметиламіногрупа, метилетиламіногрупа, діетиламіногрупа, н-пропілметиламіногрупа, дибутиламіногрупа і діізопропіламіногрупа. Переважні алкіламіногрупи з довжиною ланцюга від 1 до 4 атомів вуглецю. Алкоксіалкільні групи переважно мають ланцюг довжиною від 1 до 6 атомів вуглецю. Прикладами алкоксіалкілу служать метоксиметил, метоксіетил, етоксиметил, етоксіетил, н-пропоксиметил, н-пропоксіетил, ізопропоксиметил або ізопропоксіетил. Алкілтіоалкілгрупи переважно містять від 1 до 8 атомів вуглецю. Алкілтіоалкіл представляє собою, наприклад, метилтіометил, метилтіоетил, етилтіометил, етилтіоетил, нпропілтіометил, н-пропілтіоетил, ізопропілтіометил, ізопропілтіоетил, бутилтіометил, бутилтіоетил або бутилтіобутил. Циклоалкільні групи переважно містять у кільці від 3 до 8 атомів вуглецю і представляють собою, наприклад, циклопропіл, циклобутил, циклопентил, циклогексил, циклогептил і циклооктил. Феніл, у тому числі і як структурний фрагмент якого-небудь іншого замісника, такого як феноксигрупа, бензил, бензилоксигрупа, бензоїл, фенілтіогрупа, фенілалкіл, феноксіалкіл, може бути заміщений. У цьому випадку замісники можуть знаходитися в орто-, мета- і/або пара-положенні. Переважними положеннями замісників є орто- і пара-положення відносно місця приєднання кільця. Сполуки формули І можуть існувати в різних таутомерних формах, як це має місце, наприклад, коли R13 означає гідроксил у наведених нижче переважних формула х І' і І"" В обсяг даного винаходу включені також солі, які сполуки формули І можуть утворювати переважно з амінами, основами лужних і лужноземельних металів або четвертинними амонієвими основами. Придатні для цієї мети солеутворюючі агенти описані, [наприклад, у WO 98/41089]. Відповідно до цього винахід стосується також солей, які сполуки формули І можуть утворювати з амінами, основами лужних і лужноземельних металів або четвертинними амонієвими основами. Серед гідроксидів лужних і лужноземельних металів як солеутворюючі агенти особливо слід відзначити гідроксиди літію, натрію, калію, магнію або кальцію, але насамперед натрію або калію. Як приклад амінів, придатних для утворення солей амонію, можна назвати аміак, а також первинні, вторинні і третинні С 1-С18алкіламіни, С1-С4гідроксіалкіламіни і С 2-С4алкоксіалкіламіни, наприклад метиламін, етиламін, н-пропіламін, ізопропіламін, чотири ізомерних бутиламіну, н-аміламін, ізоаміламін, гексиламін, гептиламін, октиламін, ноніламін, дециламін, пентадециламін, гексадециламін, гептадециламін, октадециламін, метилетиламін, метилізопропіламін, метилгексиламін, метилноніламін, метилпентадециламін, метилоктадециламін, етилбутиламін, етилгептиламін, етил октиламін, гексилгептиламін, гексилоктиламін, диметиламін, діетиламін, ди-н-пропіламін, діізопропіламін, ди-н-бутиламін, ди-н-аміламін, діізоаміламін, дигексиламін, дигептиламін, діоктиламін, етаноламін, н-пропаноламін, ізопропаноламін, Ν,Ν-діетаноламін, Nетилпропаноламін, N-бутилетаноламін, аліламін, н-бутеніл-2-амін, н-пентеніл-2-амін, 2,3-диметилбутеніл-2амін, дибутеніл-2-амін, н-гексеніл-2-амін, пропілендіамін, триметиламін, триетиламін, три-н-пропіламін, триізопропіламін, три-н-бутиламін, триізобутиламін, три-втор-бутиламін, три-н-аміламін, метоксіетиламін і етоксіетиламін, гетероциклічні аміни, наприклад піридин, хінолін, ізохінолін, морфолін, піперидин, піролідин, індолін, хінуклідин і азепін, первинні ариламіни, наприклад аніліни, метоксіаніліни, етоксіаніліни, о-, м- і птолуїдини, фенілендіаміни, бензидини, нафтиламіни й о-, м- і п- хлораніліни, але насамперед триетиламін, ізопропіламін і діізопропіламін. Переважні четвертинні амонієві основи, придатні для солеутворення, відповідають, наприклад, формулі [N(RaRbRcRd)]OH, у якій Ra, Rb, Rc і Rd незалежно один від одного означають С 1-С4алкіл. Інші придатні тетраалкіламонієві основи з іншими аніонами можна одержувати, наприклад, за допомогою аніонообмінних реакцій. Сполуки формули І, у якій р дорівнює 0, є переважними. Переважні далі сполуки формули І, у якій R1 означає -СН2-, -СН2СН2-, -CF2, -CH=CHCH2-, -СН(СН3)- або С=ССН2-, більш переважно -СН2-, при цьому в кожному випадку вільні валентності з лівої сторони приєднані до піридинового кільця. Переважні також сполуки формули І, у якій X1 означає кисень, сульфоніл або групу -NR52SO 2-, насамперед кисень. Особливий інтерес представляють сполуки формули І, у якій R2 означає -СН2ОСН3, -СН2ОСН2СН3, СН2СН2ОСН3, -CH2CH2SO2CH3 або -СН2СН2ОСН2СН2ОСН3, переважно -СН2СН2ОСН3, причому особливо переважними такі сполуки є в тому випадку, коли Х1 означає кисень, a R1 означає -СН2-. Серед цієї групи сполук у свою чергу переважні сполуки, у яких Q означає групу Q1 , a R13 означає гідроксил. Особливо слід відзначити, крім того, сполуки формули І, у якій R2 означає Якщо в цих переважних значеннях R2 не вказана вільна валентність, як, наприклад, у випадку групи , то мається на увазі, що місцем приєднання є атом вуглецю, що належить до групи "СН". В іншій переважній групі сполук формули І R3 означає CF3, CF2CF 3, CF2CІ, CF2H або ССІ3, найбільш переважно CF3, при цьому R4 переважно означає водень або метил, найбільш переважно водень. R6, R7, R8, R9, R10, R11 , R12, R51 і R52 незалежно один від одного означають насамперед водень, С1-С4алкіл, С1-С6алкокси-С 1-С6алкіл або С1-С6алкокси-С 1-С6алкіл, що заміщений С 1-С6алкоксигрупою, при цьому в переважній групі сполук формули І додатково Q означає групу Q 2, a R 1 означає метилен. Найбільш переважно Q означає групу Q 1, a R 13 означає гідроксил або галоген, насамперед гідроксил. У цій групі сполук особливо слід відзначити сполуки, у яких а) А1 означає C(R14R15) або NR16, а А2 означає C(R17R18), C(O) або кисень, або б) A1 означає C(R14R15), А2 означає C(R17R18), a R14 і R22 спільно утворюють С 2-С3алкіленовий ланцюг, переважно етиленовий ланцюг, при цьому R15, R17, R18 і R21 найбільш переважно означають водень, або в) А2 означає С(О) або C(R17R18), Αι означає C(R14R15), a R14, R 15, R17 і R18 незалежно один від одного означають водень, метил, етил, метоксикарбоніл або етоксикарбоніл, або г) R14 і R15 або R21 і R22 спільно утворюють С 2алкіленовий ланцюг (циклопропільне кільце), А2 означає СН 2, a R21 і R22 або R14 і R15 незалежно один від одного означають водень, С1-С4алкіл, метоксикарбоніл або етоксикарбоніл, або д) А2 означає C(R17R18), Αι означає C(R14R15), a R 18 і R14 спільно утворюють С 2-С3алкіленовий ланцюг. В іншій переважній групі сполук формули І Q означає групу Q 3, R49 означає циклопропіл, a R50-S(O)n означає метилтіогрупу, етилтіогр упу, метилсульфініл, етилсульфініл, метилсульфоніл або етилсульфоніл. Сполуки формули І можна одержувати за відомими методами, наприклад за методами, описаним у WO 97/46530, WO 00/15615 або WO 00/39094, при цьому, наприклад, сполуки формули І (I) у якій R1, R2, R 3, R4 і X1 мають вказані вище для формули І значення, a Q представляє собою групу (Q1) одержують, наприклад, або а) взаємодією сполуки формули Іа (Ia) у якій R1, R2, R3, R4 і Χ1 мають вказані вище для формули І значення, a Y1 означає групу, яка вилучається, наприклад галоген або ціаногрупу, в інертному органічному розчиннику в присутності основи зі сполукою формули II (lI) у якій R22, R21, А2 і А1 мають вказані вище для формули І значення, з одержанням сполук формул lllа і lllb і наступною ізомеризацією цих сполук, наприклад, у присутності основи і каталітичної кількості диметиламінопіридину (ДМАП) або джерела ціаніду, наприклад ацетонціангідрину, або б) взаємодією сполуки формули Іb (Ib) у якій R1 R2, R3 , R4 і Χ1 мають вказані вище для формули І значення, зі сполукою формули II (lI) у якій R22, R21 Α1 і А2 мають вказані вище для формули І значення, в інертному органічному розчиннику в присутності основи й агента сполучення з одержанням сполук формули lllа або lllb і наступною ізомеризацією цих сполук, наприклад за методикою, описаною вище для варіанта а). Сполуки формули І, у якій Q представляє собою групу (Q2) одержують аналогічно до відомого методу (наприклад згідно із WO 97/46530), для чого або а) сполуку формули Іа (Ia) у якій R1, R2, R3, R4 і Χ1 мають вказані вище для формули І значення, a Y1 означає групу, яка вилучається, наприклад галоген або ціаногрупу, піддають в інертному органічному розчиннику в присутності основи взаємодії зі сполукою формули llа (Ila) у якій R34 і R35 мають вищевказані значення, з одержанням сполуки формули lllс (Illc) у якій R1, R2, R3, R4, R34, R35 і Χ1 мають вказані вище для формули І значення, і потім цю сполуку піддають ізомеризації, наприклад у присутності основи і каталітичної кількості джерела ціаніду, або б) сполуку формули Іb (Ib) у якій R1, R2, R3, R4 і Χ1 мають вказані вище для формули І значення, піддають в інертному органічному розчиннику в присутності основи й , агента сполучення взаємодії зі сполукою формули llа (Ila) у якій R34 i R35 мають вищевказані значення, з одержанням сполуки формули lllс (Illc) і цю сполуку потім піддають ізомеризації за методикою, описаною для варіанта а). Сполуки формули І, у якій Q представляє собою групу (Q3) у якій n дорівнює 0, a R50 і R49 мають вищевказані значення, одержують аналогічно до відомих методів [наприклад за методом, описаним в WO 00/15615, WO 00/39094 або WO 97/43270)], для чого сполуку формули IV (IV) у якій Х1, R1, R2 , R3, R4 і R49 мають вищевказані значення, піддають у присутності основи, сірковуглецю й алкілувального агента формули V R50-Y2 (V) у якій R50 мають вказані вище для формули І значення, a Y2 означає групу, яка вилучається, наприклад галоген або сульфонат, хімічному перетворенню в сполуку формули VI (VI) у якій R1, R2, R3, R4, R50, Χ1 і R49 мають вищевказані значення, і цю сполуку потім піддають циклізації з використанням гідрохлориду гідроксиламіну, при необхідності в розчиннику, у присутності основи, наприклад ацетату натрію, з одержанням ізомерних сполук формул Іс і Id і ці сполуки потім піддають окисленню з використанням відповідного окиника, наприклад перкислот, таких як мета-хлорпербензойна кислота (м-ХПБК) або пероцтова кислота, з одержанням відповідних сульфоксидів (n дорівнює 1) і сульфонів (n дорівнює 2) формул Іе і If відповідно. Ізомери формул Іс і Id (у яких n дорівнює 0) або Іе і If (у яких n дорівнює 1 або 2) можна розділяти й очищати колонковою хроматографією, використовуючи придатну для цієї мети рухому фазу. Проміжні продукти формул la, Ib, IV і VI є новими сполуками, які спеціально були запропоновані для одержання сполук формули І. Відповідно до цього такі проміжні продукти також є одним з об'єктів даного винаходу. Нові проміжні продукти формул la, Ib, IV і VI спільно відповідають формулі XX (XX) у якій Q означає гідроксил, галоген, ціаногрупу або С1-С6алкоксигрупу або означає групу формули R1, R3, R4 , R49 , R50, X1 і p мають вказані вище для формули І значення і R2 означає С 1-С3алкільну, С3С6алкенільну або С 3-С6алкінільну групу, яка моно- або полізаміщена галогеном, гідроксилом, аміногрупою, формілом, нітрогрупою, ціаногрупою, меркаптогрупою, карбамоїлом, С1-С6алкоксигрупою, С1С6алкоксикарбонілом, С2-С6алкенілом, С2-С6галоалкенілом, С2-С6алкінілом, С2-С6галоалкінілом, С3С6циклоалкілом, заміщеним галогеном С 3-С6циклоалкілом, С3-С6алкенілоксигрупою, С3-С6алкінілоксигрупою, C1-С6галоалкоксигрупою, С3-С6галоалкенілоксигрупою, ціано-С1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкокси-С 1С6алкоксигрупою, С1-С6алкокси-С 1-С6алкокси-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкілтіо-С 1-С6алкоксигрупою, С1С6алкілсульфініл-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкілсульфоніл-С 1-С6алкоксигрупою, С1-С6алкоксикарбоніл-С 1С6алкоксигрупою, С1-С6алкоксикарбонілом, С1-С6алкілкарбонілом, С1-С6алкілтіогрупою, С1С6алкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом, С1-С6галоалкілтіогрупою, С1-С6галоалкілсульфінілом, С1С6галоалкілсульфонілом, оксиранілом, який у свою чергу може бути заміщений С 1-С6алкілом, або (3оксетаніл)оксигрупою, яка у свою чергу може бути заміщена С 1-С6алкілом, або бензилтіогрупою, бензилсульфінілом, бензилсульфонілом, С1-С6алкіламіногрупою, ди(С1-С6алкіл)аміногрупою, групою R9S(O)2O, групою R10N(R11)SO 2-, тіоціанатогрупою, фенілом, феноксигрупою, фенілтіогрупою, фенілсульфінілом або фенілсульфонілом, при цьому феніл- або бензилвмісні групи у свою чергу можуть бути заміщені одним або більше замісниками, вибраними з С 1-С6алкілу, С1-С6галоалкілу, С1-С6алкоксигрупи, С1С6галоалкоксигрупи, галогену, ціаногрупи, гідроксилу і нітрогрупи, або R2 означає феніл, який може бути моно- або полізаміщений С 1-С6алкілом, С1-С6галоалкілом, С1С6алкоксигрупою, С1-С6галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою, гідроксилом або нітрогрупою, або R2 означає С3-С6циклоалкіл, заміщений С1-С6алкоксигрупою або С 1-С6алкілом С3-С6циклоалкіл, 3оксетаніл або заміщений С1-С6алкілом 3-оксетаніл, або R2 у випадку, якщо Х1 означає -N(R6)-O-, -O-NR51, SO 2NR7- або -NR52SO2-, a R6, R7, R51 і R52 мають вказані вище для формули І значення, додатково може означати водень, незаміщений С 1-С6алкіл або 5-10-членну моноциклічну або сконденсовану біциклічну кільцеву систему, яка може бути ароматичною, насиченою або частково насиченою і може містити 1-4 гетероатоми, вибраних із гр упи, яка включає азот, кисень і сірку, при цьому вказана кільцева система безпосередньо або через С 1-С6алкіленову, С2-С4алкеніл-С 1-С4алкіленову, С2С4алкініл-С 1-С4алкіленову, -N(R12)-С1-С4алкіленову, -SО-С1-С4алкіленову або -SО2-С1-С4алкіленову гр упу приєднана до замісника Х1, кожна кільцева система не може містити більше 2 атомів кисню і більше 2 атомів сірки і вказана кільцева система у свою чергу може бути моно-, ди- або тризаміщена С1-С6алкілом, С1С6галоалкілом, С2-С6алкенілом, С2-С6галоалкенілом, С2-С6алкінілом, С2-С6галоалкінілом, С1-С6алкоксигрупою, гідроксилом, С1-С6галоалкоксигрупою, С3-С6алкенілоксигрупою, С3-С6алкінілоксигрупою, меркаптогрупою, С1С6алкілтіогрупою, С1-С6-галоалкілтіогрупою, С3-С6алкенілтіогрупою, С3-С6галоалкенілтіогрупою, С3С6алкінілтіогрупою, С2-С5алкоксіалкілтіогрупою, С3-С5ацетилалкілтіогрупою, С3С6алкоксикарбонілалкілтіогрупою, С2-С4ціаноалкілтіогрупою, С1-С6алкілсульфінілом, С1С6галоалкілсульфінілом, С1-С6алкілсульфонілом, С1-С6галоалкілсульфонілом, аміносульфонілом, С1С1алкіламіносульфонілом, ди(С1-С2алкіл)аміносульфонілом, ди(С1-С4алкіл)аміногрупою, галогеном, ціаногрупою, нітрогрупою, фенілом або бензилтіогрупою, причому феніл і бензилтіогрупа у свою чергу можуть бути заміщені у фенільному кільці С 1-С3алкілом, С1-С3галоалкілом, С1-С3алкоксигрупою, С1С3галоалкоксигрупою, галогеном, ціаногрупою або нітрогрупою, при цьому замісники біля атома азоту в гетероциклічному кільці відмінні від галогену. Одержання сполук формули І більше докладно проілюстровано нижче на реакційних схемах 1 і 2. Представлені на реакційній схемі 1 реакції переважно використовувати для одержання сполук формули І із групою Q1, у якій R13 означає гідроксил, і сполук формули І із гр упою Q2, у якій R36 означає гідроксил. Сполуки формули І, у якій p дорівнює 1, тобто відповідні N-оксиди формули І, можна одержувати взаємодією сполуки формули І, у якій ρ дорівнює 0, із придатним для цієї мети окисником, наприклад із продуктом приєднання Н 2О2 до сечовини, у присутності ангідриду кислоти, наприклад трифтороцтового ангідриду. Подібні реакції окислювання відомі з літератури й описані, наприклад, у J. Med. Chem., 32 (12), стор.2561-2573 (1989), або в WO 00/15615. Відповідно до реакційної схеми 1, варіант а), похідне карбонової кислоти формули Іа, у якій Υ ι означає груп у, яка вилучається, таку як галоген, наприклад йод, бром і насамперед хлор, N-оксифталімід або N,Oдиметилгідроксиламіногрупа або фрагмент активованого ефіру, наприклад (утворений з дициклогексилкарбодііміду (ДЦК) і відповідної карбонової кислоти) або (утворений з Nетил-N'-(3-диметиламінопропіл)карбодііміду (ЕДК) і відповідної карбонової кислоти), використовують як вихідний продукт для одержання сполук формули І, у якій Q означає групи Q1 і Q2, a R13 і R36 означають гідроксил. Такі вихідні продукти піддають в інертному органічному розчиннику, такому як галогенований вуглеводень, наприклад дихлорметан, нітрил, наприклад ацетонітрил, або ароматичний вуглеводень, наприклад толуол, і в присутності основи, такої як алкіламін, наприклад триетиламін, ароматичний амін, наприклад піридин або 4-диметиламінопіридин (ДМАП), взаємодії з діоновими похідними формули II або піразолами формули Па з одержанням ізомерних eнольних ефірів формули lllа, lllb або lllс. Подібну етерифікацію можна проводити при температурі від 0 до 110°С. Ізомеризацію ефірних похідних формул lllа, lllb і lllс до похідних формули І (у якій R13 і R36 означають гідроксил) можна проводити, наприклад, аналогічно до методу, описаному в ЕР-А 0353187, ЕР-А 0316491 або WO 97/46530, у присутності основи, такої як алкіламін, наприклад триетиламін, карбонат, наприклад карбонат калію, і каталітичної кількості ДМАП або джерела ціаніду, такого як ацетонціангідрин або ціанід калію. При цьому, зокрема, при використанні ціанідної сполуки формули la (Y1 означає ціаногрупу) або каталітичної кількості ацетонціангідрину або ціаніду калію дві реакційні стадії можна проводити in situ без виділення проміжних сполук формули III. Відповідно до реакційної схеми 1, варіант б), необхідні похідні формули І (у якій R 13 і R36 означають гідроксил) можна одержувати, [наприклад, аналогічно до методу, описаному в Е. Haslem, Tetrahedron, 36 стор.2409-2433 (1980)], шляхом етерифікації карбонових кислот формули Іb діоновими похідними формули II або піразолами формули llа в інертному розчиннику, такому як галогенований вуглеводень, наприклад, дихлорметан, нітрил, наприклад ацетонітрил, або ароматичний вуглеводень, наприклад, толуол, у присутності основи, такої як алкіламін, наприклад, триетиламін, і агента сполучення, такого як 2-хлор-1 метилпіридиніййодид. Залежно від використовуваного при цьому розчинника подібну етерифікацію проводять при температурі від 0 до 110°С, одержуючи спочатку, як це описано для варіанта а), ізомерний ефір формули lllа, lllb або lllс, який можна піддавати ізомеризації за методикою, описаною для варіанта а), наприклад у присутності основи і каталітичної кількості ДМАП або джерела ціаніду, наприклад ацетонціангідрину, з одержанням у результаті цільового похідного формули І (R13 і R36 означають гідроксил). Активовані похідні карбонової кислоти формули Іа, представлені на реакційній схемі 1 (варіант а), де Υ1 означає групу, яка вилучається, таку як галоген, наприклад бром, йод або насамперед хлор, можна одержувати за відомими стандартними методами, [наприклад за методом, описаном в С. Ferri, "Reaktionen der organischen Synthese" ("Reactions of organic synthesis"), вид-во Georg Thieme Verlag, Stuttgart, 1978, стор.460 і далі]. Подібні реакції добре відомі, а їх різні модифікації у відношенні різних груп Y1 , що вилучаються, описані в літературі. Сполуки формули І, у якій Q представляє собою групу Q 3, можна одержувати відповідно до реакційної схеми 2, піддаючи β-дикетонове похідне формули IV, наприклад аналогічно до методу, [описаному в Synthesis за 1991p., стор.301, у ibid, за 1988р., стор.793, або в Tetrahedron 32, стор.3055 (1976)], взаємодії із сірковуглецем у присутності основи, такої як карбонат, наприклад карбонат калію, гідрид металу, наприклад гідрид натрію, або фторид калію на алюмінії, і алкілувального агента формули V, у якій Y2 означає групу, яка вилучається, таку як галоген, наприклад йод, бром і насамперед хлор, CH3SO2O- або . Цю реакцію доцільно проводити в розчиннику, такому як амід, наприклад Ν,Ν-диметилформамід (ДМФ), сульфоксид, наприклад диметилсульфоксид (ДМСО), або нітрил, наприклад, ацетонітрил. Кетентіоацеталь формули VI, що утворюється, піддають циклізації за допомогою гідрохлориду гідроксиламіну в присутності основи, такої як ацетат натрію, у розчиннику, такому як спирт, наприклад етанол, або простий ефір, наприклад тетрагідрофуран (ТГФ), з одержанням ізомерних сполук формул Іс і Id (у якій n дорівнює 0). Цю реакцію циклізації здійснюють при температурі від 0 до 100°С. При необхідності сполуки формул Іс і Id, у яких n дорівнює 0, можна окислювати аналогічно до відомих стандартних методів, як це описано, [наприклад, у Н.О.House, "Modern Synthetic Reactions", вид-во W.A. Benjamin, Inc., Menlo Park, California, 1972, стор.334-335 і 353-354], з одержанням відповідних сульфонів і сульфоксидів формул Іе і If (n дорівнює 1 або 2). Сполуки формули IV, представлені на реакційній схемі 2, можна одержувати за стандартними методами, наприклад з відповідних сполук формули Іа (Ia) у якій R1, R2, R3, R4, і Χ1 мають вищевказані значення, a Υ ι означає групу, яка вилучається, наприклад галоген, наприклад шляхом конденсації Кляйзена, або зі сполук формули Іа взаємодією із сіллю кетокарбонової кислоти формули VII (VII) у якій R49 має вказані для формули І значення, а М+ означає іон лужного металу [порівн., наприклад, WO 96/26192]. Сполуки формули І, у якій R1 означає, зокрема, С1-С2алкіл, можна також одержувати, наприклад, шляхом нагрівання N-оксиду формули IX у відомих реакційних умовах у присутності ангідриду кислоти [див., наприклад, K.Kоnnо, K.Hashimoto, Η.Shirahama, Т.Matsumoto, Heterocycles 24, стор.2169 (1986), або WO 00/15615] і гідролізу отриманих продуктів (Ig) у протонному розчиннику, наприклад воді або суміші води з метанолом, при необхідності в присутності основи (наприклад гідроксиду літію або гідроксиду натрію), з наступним перетворенням отриманого спирту формули X у присутності основи, наприклад гідриду натрію або гідроксиду калію, при необхідності в присутності міжфазного каталізатора або краун-ефіру, і алкілувального агента формули R2-Y3, У якій R2 має вказані для формули І значення, a Y3 означає групу, яка вилучається, наприклад галоген або метилсульфонат, в апротонному розчиннику, наприклад тетрагідрофурані або диметилформаміді, у відповідні похідні формули lh (у якій X1 означає кисень). Сполуки формули І, у якій R2 означає С1-С6алкоксиметил або 2-тетрагідропіраніл або 2-тетрагідрофурил, можна одержувати, наприклад, обробкою спирту формули X вініловим ефіром формули VE1 у якій R03, R04, і R05 означають С 1-С6алкіл або R03 разом з R05 утворюють С2-С3алкіленовий ланцюг, у присутності кислотного каталізатора, наприклад, паратолуолсульфонової кислоти (п-TsOH), в інертному розчиннику, наприклад, метиленхлориді. Подібні реакції добре відомі з літератури [див., наприклад, Synthesis за 1973р., стор.169]. Приклад двох послідовностей реакцій наведений нижче на реакційній схемі 3. Сполуки формули І, у якій R1 означає, зокрема, С1-С2алкіл або С1-С2галоалкіл, можна також одержувати, наприклад, окисленням сполуки формули XI, у якій R13 означає, зокрема, хлор, С1-С4алкоксикарбонілоксигрупу або бензоїлкарбонілоксигрупу [отриманим аналогічно до WO 00/15615 або WO 00/39094], у відомих умовах галогенування з використанням, наприклад, N-бромсукциніміду (N-БС) або N-хлорсукциніміду (N-XC) у присутності світла й ініціатора радикальної полімеризації, такого як пероксид бензоїлу, з одержанням 1-бромабо 1-хлор-, 1,1-дибром- або 1,1-дихлорзаміщеної сполуки і наступною рефункціоналізацією цих сполук до відповідних похідних формули І, наприклад взаємодією з нуклеофілом формули R 2-Z, у якій Ζ означає, наприклад, -SH, -OH, -C(O)OH, -O-N(R 51)H, -N(R6)-OH, -SO2N(R52)H або -N(R8)H, a R2, R52, R8, R6 і R51 мають вказані для формули І значення, у присутності основи, наприклад гідриду натрію, гідроксиду калію або карбонату калію, з наступною водною переробкою. Приклад послідовності цих реакцій наведений нижче на реакційній схемі 4. Сполуки формули І, у якій Q представляє собою групу Q1 або Q2, у якій R13, відповідно R36 відмінні від гідроксилу або галогену, можна одержувати за добре відомими з літератури реакціям, наприклад за реакціями ацилювання або карбамоїлування взаємодією з відповідними хлорангідридами кислот, із сполук формули І, у якій R13 або R36 означають гідроксил, у присутності прийнятної основи або їх можна одержувати за реакціями нуклеофільного заміщення в хлоридах формули І, у якій R13 і R36 означають хлор, при цьому такі хлориди так само одержують за відомими методами взаємодією з хлорувальним агентом, таким як фосген, тіонілхлорид або оксалілхлорид. Використовуваними в таких реакціях вихідними матеріалами є, наприклад, відповідним чином заміщені аміни або безпосередньо гідроксиламіни або алкілсульфонаміди, меркаптани, тіофеноли, феноли, гетероциклічні аміни або гетероциклічні тіоли, а самі вказані реакції проводять у присутності основи, наприклад 5-етил-2-метилпіридину, діізопропілетиламіну, триетиламіну, бікарбонату натрію, ацетату натрію або карбонату калію. Сполуки формули І, у якій R13 і R36 містять тіогрупи, можна окисляти відповідно до відомих стандартних методів, використовуючи, наприклад, перкислоти, наприклад мета-хлорпербензойну кислоту (м-ХПБК) або пероцтову кислоту, з одержанням відповідних сульфонів і сульфоксидів формули І. Ступінь окислення в атома сірки (SO- або SO2-) можна регулювати, використовуючи відповідну кількість окисника. Отримані похідні формули І, у якій R13 і R36 відмінні від гідроксилу, так само можуть бути представлені в різних ізомерних формах, які при необхідності можна розділяти на індивідуальні ізомери, одержуючи таким шляхом необхідну ізомерну сполуку в чистому вигляді. Відповідно до цього в обсяг винаходу включені також усі подібні стереоізомерні форми. Прикладами таких ізомерних форм є сполуки наведених нижче формул l', І" і l'", у яких Q представляє собою групу Q1 : Сполуки формул II і llа є відомими сполуками, які можна одержувати за методом, описаним, [наприклад, у WO 92/07837, JP 10-265441, DE-A-3818958, ЕР-А-0338992, DE-A-3902818, ЕР-А-0278742, WO 98/29412, JP 02059566, US 5089046, GB-A-2205316, WO 00/27821 або ЕР-А-0384736]. Необхідні проміжні сполуки формули Ib (або Ik, II або Im) синтезують аналогічно до відомих методів, описаних, [наприклад, у WO 00/15615, WO 00/39094 або WO 97/46530], або їх можна одержувати, наприклад, за добре відомими реакціями, таким як реакція Штилле [див., наприклад, Angew. Chem., 98(6), стор.504-519 (1986)], реакція Хека [див., наприклад, Angew. Chem., 106 (23/24), стор.2473-506 (1994)], реакція Соногашира [див., наприклад, "Comprehensive Organometallic Synthesis", вид-во Pergamon, Oxford, т.3, 1991, стор.521 і далі] або реакція Віттіга [див., наприклад, С Ferri, "Reaktionen der organischen Synthese", вид-во Georg Thieme, Stuttgart, 1978, стор.354 і далі], виходячи з галогензаміщених похідних формули XIV [одержуваних відповідно до WO 00/15615 або WO 00/39094] або XVII [одержуваного відповідно до ЕР 522392] (реакційна схема 5). Проміжні сполуки формули Іb, у якій R1, R2, R3, R4 і Χ1 мають вказані для формули І значення, можна також одержувати відповідно до методу, проілюстрованого на реакційній схемі 6. Використовуючи добре відомі методи окислення, такі як гідрокилювання, окислення за Ваккером, епоксидування, гідроборування з подальшим окисленням, і виходячи з вінільних або алільних сполук формули XVIII [які одержують відповідно до WO 00/15615 або WO 00/39094], одержують проміжні сполуки формул II, In, Iq і Іr, які за відомими у даній галузі реакціями (наприклад шляхом активування спирту, наприклад у вигляді сульфонату, алкілування, наприклад з використанням алкілувального агента формули R 2-Y3 або R5-Y3, де R2 і R3 мають вказані для формули І значення, a Y3 означає групу, яка вилучається, наприклад галоген), у присутності основи або з використанням реакцій нуклеофільного заміщення, наприклад взаємодією з нуклеофілом формули Z-R2, у якій Ζ і R2 мають вищевказані значення, можна перетворювати в сполуки формули І. Проміжні сполуки формули Іb, у якій R1 означає С1-С2алкіл, a R2, R3, R4 і Χ1 мають вказані для формули І значення, можна також одержувати взаємодією сполуки формули Xl Va, у якій R3 і R4 мають вказані для формули І значення, a Y4 означає галоген, з нуклеофілом формули R 2-Z, у якій Ζ означає -SH, -OH, -C(O)OH, O-N(R51)H, -N(R6)-OH -SO2N(R52)H або -N(R8)H, a R2, R52, R8, R6, R51 мають вказані для формули І значення, проводячи реакцію в присутності основи, такої як гідрид натрію або оксид або карбонат лужноземельного металу, в інертному розчиннику, такому як диметилформамід або ТГФ, при температурі від -5 до 160°С, або для одержання відповідних сульфінільних або сульфонільних похідних формули Iu - взаємодією з окисником, таким як мета-хлорпербензойна кислота або перйодат натрію або перборат натрію, підтримуючи температуру реакції відомими фахівцям у даній галузі методами у певних межах залежно від ступеня окислення (наприклад у межах від -30 до +50°С для n=1 і від -20 до +100°С для n=2 відповідно) і проводячи реакцію в інертному розчиннику, такому як дихлорметан, з одержанням у результаті сполуки формули Iv. Вказані реакції більше докладно проілюстровані нижче на реакційній схемі 7 для випадку, коли Ζ означає , ОН, SH, SO2N(R52)H і N(R8)H. Проміжні сполуки формули І, у якій Q означає групу OR02 (де R02 представляє собою С 1-С6алкіл), можна перетворювати шляхом гідролізу з використанням, наприклад, основи, такої як LiOH, у протонному . розчиннику, наприклад Н2О або суміші Н 2О/метанол, у продукти формули Іb. Для одержання всіх інших сполук формули І, функціоналізованих відповідно до визначень замісників R 1, R2, R3, R4 і Х1, існ ує багато придатних для цієї мети відомих стандартних методів, наприклад алкілування, галогенування, ацилювання, амідування, оксимування, окислення і відновлення, при цьому вибір тих чи інших придатних для одержання відповідних сполук методів залежить від властивостей (реакційної здатності) замісників у проміжних сполуках. Реакції з одержання сполук формули І доцільно проводити в апротонних інертних органічних розчинниках. Такими розчинниками є вуглеводні, такі як бензол, толуол, ксилол або циклогексан, хлотрировані вуглеводні, такі як дихлорметан, трихлорметан, тетрахлорметан або хлорбензол, прості ефіри, такі як діетиловий ефір, диметиловий ефір етиленгліколю, диметиловий ефір діетиленгліколю, тетрагідрофуран або діоксан, нітрили, такі як ацетонітрил або пропіонітрил, аміди, такі як Ν,Ν-диметилформамід, діетилформамід або Nметилпіролідинон. Реакційна температура переважно складає від -20 до +120°С. У цілому такі реакції носять дещо екзотермічний характер і їх, як правило, можна проводити при кімнатній температурі. Для скорочення тривалості реакції або ж для ініціювання хімічного перетворення реакційну суміш можна нагрівати протягом короткого інтервалу часу до температури її кипіння. Скоротити тривалість реакції можна також за рахунок додавання декількох крапель основи як каталізатора реакції. Придатними для цієї мети основами є, зокрема, третинні аміни, такі як триметиламін, триетиламін, хінуклідин, 1,4-діазабіцикло[2.2.2]октан, 1,5діазабіцикло[4.3.0]нон-5-ен або 1,5-діазабіцикло[5.4.0]ундец-7-ен. Для цієї ж мети як основи можна також використовува ти неорганічні основи, такі як гідриди, наприклад гідрид натрію або гідрид кальцію, гідроксиди, наприклад гідроксид натрію або гідроксид калію, карбонати, наприклад карбонат натрію і карбонат калію, або гідрокарбонати, наприклад гідрокарбонат калію і гідрокарбонат натрію. Подібні основи можна використовувати індивідуально або ж разом з каталітичними кількостями міжфазного каталізатора, наприклад краун-ефіру, зокрема 18-краун-6, або тетраалкіламонієвої солі. Сполуки формули І можна виділяти звичайним шляхом концентруванням і/або випарюванням розчинника й очищати шляхом перекристалізації або розтирання твердого залишку в розчинниках, у яких вони практично не розчинні або слабко розчинні, наприклад у простих ефірах, ароматичних вуглеводнях або хлорованих вуглеводнях. Для передбаченого відповідно до винаходу застосування сполук формули І або композицій, які їх містять, можуть використовуватися всі звичайні в сільському господарстві методи обробки, такі, наприклад, як обробка перед проростанням, обробка після проростання і протруювання насіння, а також інші різні методи і технології, наприклад контрольоване вивільнення діючих речовин. З цією метою діючу речовину з розчину наносять на мінеральний гранульований носій або на полімерний гранулят (сечовина/формальдегід) і сушать. Потім при необхідності можна наносити додаткове покриття (гранулят в оболонці), яке дозволяє протягом певного проміжку часу вивільняти діючу речовину контрольованим способом у дозованих кількостях. Сполуки формули І можна використовувати як гербіциди в немодифікованому вигляді, тобто в тому вигляді, як вони утворюються в результаті синтезу. Більш переважно, однак, переробляти їх за звичайними методами з допоміжними речовинами, які звичайно застосовуються в те хнології приготування препаративних форм, з одержанням, наприклад, емульгувальних концентратів, розчинів, які безпосередньо розпилюються або розбавляються, розведених емульсій, змочуваних порошків, розчинних порошків, дуетів, гранул або мікрокапсул. Подібні препаративні форми описані, [наприклад, у WO 97/34485 на стор.9-13]. Методи обробки, такі як обприскування, обробка у ви гляді туманів (дрібнокраплинне обприскування), обпилювання, протруювання, розкидання або полив, так само як і тип препарату вибирають відповідно до поставлених цілей і переважаючих умов. Препаративні форми, тобто композиції, сполуки або суміші, які містять діючу речовину формули І або принаймні одну з діючих речовин формули І і звичайно один або декілька твердих або рідких допоміжних речовин (ад'ювантів), які використовуються у те хнології приготування препаративних форм, одержують відомим методом, наприклад шляхом гомогенного змішування і/або подрібнювання діючих речовин з допоміжними речовинами, наприклад розчинниками або твердими носіями. Крім цього при одержанні препаративних форм додатково можна використовувати поверхнево-активні речовини (ПАР). Приклади розчинників і твердих носіїв описані, [наприклад, у WO 97/34485 на стор.6]. Придатними для застосування у вказаних цілях поверхнево-активними речовинами є залежно від типу діючої речовини формули І, що включається до складу препаративної форми, неіоногенні, катіоногенні і/або аніоногенні ПАР і суміші ПАР з високими емульгувальними, диспергувальними і змочувальними властивостями. Приклади придатних для цієї мети аніоногенних, неіоногенних і катіоногенних ПАР описані, [зокрема, у WO 97/34485 на стор.7 і 8]. Крім того, для одержання запропонованих у винаході гербіцидних засобів придатні також ПАР, які звичайно застосовуються в технології приготування препаративних форм, що описані, [зокрема, у "McCutcheon's Detergents and Emulsifiers Annual", вид-во MC Publishing Corp., Ridgewood New Jersey, 1981, у Stache H., "Tensid-Taschenbuch", вид-во Carl Hanser Verlag, Miinchen/Wien, 1981, і в Μ. і J. Ash, "Encyclopedia of Surfactants", т. I-III, вид-во Chemical Publishing Co., New York, 1980-81]. Звичайно гербіцидні композиції містять від 0,1 до 99мас.%, насамперед від 0,1 до 95мас.%, гербіциду, від 1 до 99,9мас.%, насамперед від 5 до 99,8мас.%, твердої або рідкої допоміжної речовини, яка включається до складу композиції, і від 0 до 25мас.%, насамперед від 0,1 до 25мас.%, ПАР. Якщо як продукти, які постачаються в продаж, переважні склади або композиції у вигляді концентратів, то кінцевий споживач звичайно використовує розведені препарати. Такі препарати можуть також містити інші добавки, такі як стабілізатори, наприклад епоксидовані або неепоксидовані рослинні олії (епоксидована кокосова олія, рапсова олія або соєва олія), антиспінювачі, наприклад силіконове масло, консерванти, регулятори в'язкості, зв'язуючі, прилипачі, а також добрива або інші діючі речовини. Звичайно норма витрати діючих речовин формули І при обробці рослин або місць їх виростання становить від 0,001 до 4кг/га, насамперед від 0,005 до 2кг/га. Необхідну для досягнення потрібної дії дозу діючої речовини можна визначати дослідним шляхом. Ця доза залежить від типу дії, стадії розвитку культурної рослини і бур'яну, а також від умов обробки (місце, час, метод) і з урахуванням цих параметрів може змінюватися в широких межах. Сполуки формули І мають гербіцидні властивості та пригнічують ріст рослин, що дозволяє застосовувати їх у культура х корисних рослин, насамперед на зернових культурах, бавовнику, сої, цукровому буряку, цукровому очереті, оброблюваних на плантаціях культура х, рапсі, кукур удзі і рисі, а також для неселективної боротьби з бур'янами. Під культурними рослинами маються на увазі також рослини, у яких у результаті традиційних методів селекції або генної інженерії була вироблена толерантність до гербіцидів, відповідно до різних класів гербіцидів. Бур'янами, з якими відповідно до винаходу ведуть боротьбу, можуть бути як одно-, так і дводольні бур'янові рослини, такі, наприклад, як Stellaria, Nasturtium, Agrostis, Digitaria, Avena, Setaria, Sinapis, Lolium, Solarium, Echinochloa, Scirpus, Monochoria, Sagittaria, Bromus, Alopecurus, Sorghum halepense, Rottboellia, Cyperus, Abutilon, Sida, Xanthium, Amaranthus, Chenopodium, Ipomoea, Chrysanthemum, Galium, Viola і Veronica. Нижче винахід проілюстрований на прикладах, які не обмежують його обсяг. Приклади одержання Приклад H1: Одержання етил-2-бромметил-6-трифторметилнікотинату 434,4г (1,866моля) етил-2-метил-6-трифторметилнікотинату [отриманого аналогічно до методу, описаному в Heterocycles 129, с.46 (1997)] і 398,5г (2,239моля) N-бромсукциніміду в 3500мл чотирихлористого вуглецю нагрівають до 75°С і витримують при цій температурі в присутності 30,6г (0,1866моля) α,α-азаізобутиронітрилу при опроміненні лампою потужністю 150Вт. Через 3год. реакцію припиняють, суміш охолоджують до 15°С і сукцинімід, який випав в осад, видаляють фільтрацією. Після випарювання розчинника залишок переганяють при зниженому тиску. Таким шляхом одержують етил-2-бромметил-6-трифторметилнікотинат у вигляді маслянистого продукту (260,2г, 44,7% від теорії, tкип 74°С при 0,04мм рт.ст.). Приклад Н2: 2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилнікотинова кислота 177,2г етил-2-бромметил-6-трифторметилнікотинату розчиняють при кімнатній температурі в 3000 мл толуолу і піддають взаємодії з 398мл (1,704моля) 21%-ного етанольного розчину етоксиду натрію. Після 8годинної витримки при кімнатній температурі додають при інтенсивному перемішуванні 1500мл етанолу і 100мл 30%-ного водного розчину гідроксиду натрію і реакційну суміш перемішують при цій температурі ще протягом 4год. Далі реакційну суміш зливають у воду, екстрагують етилацетатом і водну фазу підкисляють до рН1. У результаті наступної екстракції етилацетатом, сушіння над сульфатом натрію, упарювання при зниженому тиску і розтирання з гексаном одержують чисту 2-(2-метоксіетоксиметил)-6трифторметилнікотинову кислоту у вигляді білих кристалів з температурою плавлення 62-63°С. Приклад Н3: 4-гідрокси-3-[2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилпіридин-3-карбоніл]біцикло[3.2.1]окт3-ен-2-он 24,9г (0,1моля) 2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилнікотинової кислоти розчиняють у 200мл метиленхлориду і 20мл оксалілхлориду і потім по краплях додають 0,1мл диметилформаміду. Після завершення інтенсивного виділення газу при температурі 0-5°С додають триетиламін (27,9мл, 0,2моля), диметиламінопіридин (1,22г, 0,01моля) і 15,2г (0,11моля) біцикло[3.2.1]октан-2,4-діону. Після 3-годинної витримки при 22°С реакційну суміш екстрагують 2н. соляною кислотою. Метиленхлоридну фазу відділяють, промивають водою і потім екстрагують 10%-ним водним розчином бікарбонату натрію, сушать над сульфатом натрію і концентрують. Таким шляхом одержують 36,9г (100% від теорії) 4-оксобіцикло[3.2.1]окт-2-ен-2-іл-2-(2метоксіетоксиметил)-6-трифторметилнікотинату у вигляді масла, яке можна використовувати на наступній стадії без очищення. 36,9г (0,1моля) 4-оксобіцикло[3.2.1]окт-2-ен-2-іл-2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилнікотинату і 27,9мл (0,2моля) триетиламіну розчиняють у 400мл ацетонітрилу. При температурі 22°С додають 0,92мл (0,01моля) ацетонціангідрину. Після 18-годинної витримки при 22°С реакційну суміш зливають у суміш води з 2н. соляною кислотою й екстрагують етилацетатом. Етилацетатну фазу промивають водою, а потім концентрованим розчином хлориду натрію, сушать над сульфатом натрію і концентрують і залишок розтирають з гексаном. У результаті фільтрації одержують 27,9г (75,6% від теорії) 4-гідрокси-3-[2-(2метоксіетоксиметил)-6-трифторметилпіридин-3-карбоніл]біцикло[3.2.1]окт-3-ен-2-ону у вигляді білих кристалів (tпл 55-56°С). Приклад Н4: 3-(2-гідрокси-4-оксобіцикло[3.2.1]окт-2-ен-3-карбоніл)-6-трифторметилпіридин-2ілметилацетат 5,0г (1ммоль) 4-гідрокси-3-(2-метил-1-окси-6-трифторметилпіридин-3-карбоніл)біцикло[3.2.1]окт-3-ен-2-ону [отриманого згідно із WO 00/15615] розчиняють у 100мл толуолу й у присутності 6,9мл (0,073моля) оцтового ангідриду протягом 10год. кип'ятять зі зворотним холодильником. Потім суміш розподіляють між водою і етилацетатом, органічну фазу сушать над сульфатом натрію і концентрують при зниженому тиску. Залишок хроматографують на силікагелі. В'язке масло, отримане елююванням сумішшю толуолу, етилового спирту, діоксану, триетиламіну і води (в об'ємному співвідношенні 100:40:20:20:5), розчиняють у етилацетаті і послідовно промивають 10%-ною соляною кислотою і водою. Органічний розчин сушать над Na2SO4 і концентрують, одержуючи 2,14г (38%) чистого 3-(2-гідрокси-4-оксобіцикло[3.2.1]окт-2-ен-3-карбоніл)-6трифторметилпіридин-2-ілметилацетату у вигляді масла. 1 H-ЯМР (250МГц, CDCl3) у част./млн: 17,06 (s), 1H; 7,67 (s), 2H; 5,27 (d, J=12,5Гц), 1Н; 5,20 (d, J=12,5Гц), 1Н; 3,18 (t, J=5,0Гц), 1Н; 2,92 (t, J=5,0Гц), 1H; 2,29-1,98 (m), 4H; 2,00 (s), 3H; 1,81-1,73 (m), 2H. Приклад Н5: 4-гідрокси-3-(2-оксиранілметоксиметил-6-трифторметилпіридин-3-карбоніл)біцикло[3.2.1]окт3-ен-2-он 5г (0,013моля) 3-(2-гідрокси-4-оксобіцикло[3.2.1]окт-2-ен-3-карбоніл)-6-трифторметилпіридин-2ілметилацетату розчиняють у 60мл суміші метанолу з водою (у співвідношенні 3:1) і при температурі 22°С невеликими порціями додають 1,4г (0,046моля) гідрату гідроксиду літію. Після 3-годинної витримки при 22°С реакційну суміш зливають у етилацетат і 10%-ну соляну кислоту, органічну фаз у тричі промивають водою, сушать над сульфатом натрію і концентрують. Таким шляхом одержують 4,1г 4-гідрокси-3-(2-гідроксиметил-6трифторметилпіридин-3-карбоніл)біцикло[3.2.1]окт-3-ен-2-ону у вигляді масла, яке можна використовувати в наступній реакції без очищення. 1,5г 4-гідрокси-3-(2-гідроксиметил-6-трифторметилпіридин-3-карбоніл)біцикло[3.2.1]окт-3-ен-2-ону розчиняють у 15мл диметилформаміду і при кімнатній температурі обробляють невеликими порціями 0,4г гідриду натрію (80%-на суспензія в маслі, 0,013моля). Після 15-хвилинної витримки при температурі 22°С по краплях додають 3мл (0,036моля) епібромгідрину і реакційну суміш перемішують при цій температурі ще протягом 18год. Далі додають етилацетат, суміш підкисляють до рН3 за допомогою 10%-ної соляної кислоти й екстрагують етилацетатом. Органічну фазу сушать над сульфатом натрію і сирий продукт очищають хроматографією (рухома фаза: толуол/етиловий спирт/діоксан/триетиламін/вода в об'ємному співвідношенні 100:40:20:20:5). Таким шляхом одержують вказану в заголовку сполуку (триетиламінну сіль) у вигляді жовтуватої смоли, яку виділяють аналогічно до прикладу Н4. Після розтирання з гексаном одержують 600 мг чистого 4-гідрокси-3-(2-оксиранілметоксиметил-6-трифторметилпіридин-3-карбоніл)біцикло[3.2.1]окт-3-ен-2ону з температурою плавлення 54-56°С. Приклад Н6: (5-гі дрокси-1,3- диметил-1Н-піразол-4-іл)- [2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилпіридин3-іл]метанон 1,0г (0,004моля) 2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилнікотинової кислоти розчиняють у 10мл оксалілхлориду. Потім додають три краплі диметилформаміду і суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 1год. Потім суміш концентрують на роторному випарнику і залишок (2-(2-метоксіетоксиметил)-6трифторметилнікотиноїлхлорид) розчиняють у 10мл метиленхлориду. Після цього при температурі 0°С додають 0,84мл (0,006моля) триетиламіну і 0,45г (0,004моля) 2,5-диметил-2,4-дигідропіразол-3-ону. Після 2годинної витримки при температурі 22°С розчинник видаляють з використанням вакуумного роторного випарника, отриманий залишок розчиняють у 10мл ацетонітрилу і потім для перегрупування проміжної сполуки (2,5-диметил-2Н-піразол-3-іл-2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилнікотинату) змішують з 0,1мл ацетонціангідрину і 1,13мл (0,008моля) триетиламіну. Реакційний розчин перемішують при кімнатній температурі протягом 4 год і потім концентрують. Сироп, що залишився, хроматографують на силікагелі. В'язке масло, отримане елююванням сумішшю толуолу, етилового спирту, діоксану, триетиламіну і води (в об'ємному співвідношенні 100:40:20:20:5), розчиняють у етилацетаті і послідовно промивають 10%-ною соляною кислотою і водою. Органічний розчин сушать над Na2SO4 і концентрують, одержуючи 0,93г (5гідрокси-1,3-диметил-1Н-піразол-4-іл)-[2-(2-метоксіетоксиметил)-6-трифторметилпіридин-3-іл]метанону у вигляді в'язкого масла. 1 Н-ЯМР (300МГц, CDCl3, δ у част./млн): 7,81 (d, J=6Гц), 1Н; 7,74 (d, J=6Гц), 1H; 4,84 (s), 2H; 3,71 (s), 3Н; 3,59 (t, J=6Гц), 2Н; 3,38 (dd, J=4,0, 3,0Гц), 1H; 3,26 (s), 3H; 1,82 (s), 1H. Переважні сполуки формули І і їх проміжні продукти вказані в наведених нижче таблицях. У наступній таблиці лівостороння валентність замісника R 1 приєднана до піридинового кільця. Якщо в замісника R2 не вказана вільна валентність, як, наприклад, у випадку групи атом вуглецю в "СН". У наведеній нижче таблиці сполуки формули І представлені як A-Q, де формула А (A) , то точкою приєднання є відповідає наступним радикалам: