Спосіб оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки у хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії

Реферат: Спосіб оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки у хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії включає визначення у сечі з сечового міхура після фізіологічного сечовипускання рівня активності канальцевого лізосомного ферменту-N-ацетил-β-D-глюкозамінідази В, причому визначають рівень активності N-ацетил-β-D-глюкозамінідази В у сечі хворих на нефролітіаз до сеансу екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії та через три доби після відходження останнього фрагменту конкременту, остаточного припинення гематурії та інших наслідків втручання, отриманий результат ферментативної реакції розраховують у абсолютних одиницях та, якщо активність ферменту після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії досягає нормальних величин, відновлення функціонального стану канальців нирки оцінюють як ефективне, якщо активність ферменту зменшується, але при цьому не досягає меж нормальних величин, - як частково ефективне, а, якщо активність ферменту не змінюється або навіть підвищується, відновлення функціонального стану канальців нирки оцінюють як неефективне. UA 102946 U (12) UA 102946 U UA 102946 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до галузі медицини, а саме до урології та клінічної біохімії, і може бути використаний для оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки у хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії, прогнозування подальшого перебігу хвороби та своєчасної корекції протоколів лікування. На сьогодні сечокам'яна хвороба за поширеністю посідає друге місце в структурі хвороб нирок та сечовивідних шляхів та складає від 45 до 50 % всіх урологічних захворювань. За останнє десятиріччя методи лікування цієї патології, завдяки широкому впровадженню в клінічну практику неінвазивних методів видалення каменів нирки та сечоводу, мають чітку направленість на зменшення частоти оперативних втручань. Основним та найбільш розповсюдженим неінвазивним методом лікування хворих на нефролітіаз є екстракорпоральна ударнохвильова літотрипсія. Даний метод дозволяє видаляти камені без розтину тканин, без значних крововтрат та скорочувати термін перебування хворого в стаціонарі. Об'єм та характер змін в паренхімі нирки у хворих на нефролітіаз після видалення конкрементів можуть бути обумовлені як самою хворобою (порушення мікроциркуляції та як наслідок - виникнення та прогресування гіпоксичних (ішемічних) процесів), так і застосуванням безпосередньо процедури екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії, як методу лікування. Одним із критеріїв оцінки відновлення ниркової паренхіми на клітинному рівні, що необхідно для вибору оптимальної тактики ведення цієї категорії хворих, як в ранньому, так і в більш віддаленому періодах, є зміни активності ензимів у сечі. Відомо, що всі ферменти нирок є чутливими до гіпоксії, але реакція канальцевого апарата нефрону, де локалізована переважна більшість ферментів, що виявляються у сечі, є найбільш ранньою і тому найбільш інформативною. Відомий спосіб визначення у сечі хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії активності комплексу ферментів (1), що належать до різних класів та мають різну внутрішньоклітинну локалізацію - лужної фосфатази та γ-глутамілтрансферази, що пов'язані з мембраною канальцевого епітелію, амінопептидази А, лізосомного ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази, цитоплазматичного ферменту лактатдегідрогенази, а також аланін- та аспартатамінотрансфераз, як до застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії, так і у різні терміни після її застосування. Недоліки способу полягають в його трудомісткості, оскільки проводять визначення одночасно активності семи ферментних показників, що значно ускладнює процес його виконання, подовжує час обстеження хворих та підвищує його собівартість. До того ж вміст багатьох із досліджуваних ферментів крім нирок у великій кількості є і в інших органах та тканинах організму, ураження яких може сприяти підсиленому виходу їх спочатку в сироватку крові, а потім і підвищенню їх екскреції з сечею, тобто має місце відсутність органоспецифічних властивостей цих ферментних тестів щодо паренхіми нирки та як наслідок - недостатня їх діагностична чутливість та інформативність. Відомий також спосіб діагностики ступеня активності пієлонефротичного процесу у дітей (2), взятий за прототип, що полягає у визначенні у сечі дітей, хворих на пієлонефрит, після фізіологічного сечовипускання, рівнів активності канальцевого лізосомного ферменту М-ацетилβ-D-глюкозамінідази В, який є термостабільним ізоферментом загальної активності N-ацетил-βD-глюкозамінідази та має більш виражену органоспецифічну щодо нирок властивість. Недоліком способу є той факт, що дослідження проводили у сечі дітей, хворих на пієлонефрит з різним ступенем його активності, а пієлонефрит як інфекційно-запальний процес сам по собі сприяє підвищенню інтенсивності ферментурії, тобто використання кількісних величин активності ферментних показників різного ступеня виразності у сечі хворих для оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки з об'єктивних причин не може бути коректним та інформативним. До недоліків способу також можна віднести те, що визначення активності ферменту у дітей певною мірою обмежує використання цих досліджень у дорослих. Крім цього, визначення активності ферменту у відносних одиницях, тобто із розрахунку на 1 ммоль креатиніну сечі, подовжує тривалість проведення аналізу та підвищує його собівартість. У зв'язку з тим, що рівні активності термостабільного ізоферменту N-ацетил-р-Dглюкозамінідази - N-ацетил-β-D-глюкозамінідази В мають більш виражені реноспецифічні властивості ніж рівні загальної активності цього ферменту, для оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії важливо визначати активність саме цього ізоферменту. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки у хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії шляхом визначення у сечі з сечового міхура 1 UA 102946 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 після фізіологічного сечовипускання до сеансу екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії та через три доби після відходження останнього фрагменту конкременту, остаточного припинення гематурії та інших наслідків втручання, рівнів активності N-ацетил-β-Dглюкозамінідази В лізосомного походження, що надасть можливість виконання способу неінвазивним методом, аналізу отриманих результатів та в залежності від кількісних величин рівнів активності цього ферменту порівняно з вихідними (до лікування) значеннями, оцінювати ефективність відновлення функціонального стану канальцевого апарата паренхіми нирки та визначати подальшу лікувальну тактику ведення цих хворих як у ранньому, так і в більш пізньому періодах. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки у хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії, що включає визначення у сечі з сечового міхура після фізіологічного сечовипускання рівня активності канальцевого лізосомного ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази В, згідно з корисною моделлю, визначають рівень активності] N-ацетил-β-D-глюкозамінідази В у сечі хворих на нефролітіаз до сеансу екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії та через три доби після відходження останнього фрагменту конкременту, остаточного припинення гематурії та інших наслідків втручання, отриманий результат ферментативної реакції розраховують у абсолютних одиницях та, якщо активність ферменту після застосування екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії досягає нормальних величин, відновлення функціонального стану канальців нирки оцінюють як ефективне, якщо активність ферменту зменшується, але при цьому не досягає меж нормальних величин, - як частково ефективне, а, якщо активність ферменту не змінюється або навіть підвищується, відновлення функціонального стану канальців нирки оцінюють як неефективне. Спосіб оцінки ефективності відновлення функціонального стану канальців нирки у хворих на нефролітіаз після застосування екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії виконують наступним чином: у сечі хворого із сечового міхура, що отримана після фізіологічного сечовипускання, визначають рівень активності лізосомного термостабільного ферменту Nацетил-β-D-глюкозамінідази В, для чого профільтровану порцію сечі інкубують при 50 °C протягом 3 годин, потім в пробірку беруть 0,2 мл сечі і додають до них 0,3 мл 0,1 М цитратного буферу (рН 4,15) та 0,2 мл субстрату, який включає 10,0 мМ розчин 4-нітрофеніл-2-ацетамідодезоксі-β-D-глюкопіранозиду у 0,1 М цитратному буфері (рН 4,15). Проби інкубують 30 хвилин при 37 °C, ферментативну реакцію зупиняють додаванням 0,8 мл 0,1 М розчину вуглекислого натрію. Оптичну щільність р-нітрофенолу, що утворився, вимірюють на фотоелектроколориметрі при 400 нм проти контрольної проби, у яку розчин субстрату вносять після припинення ферментативної реакції. Вміст р-нітрофенолу, що утворився під час ферментативної реакції, визначають за калібрувальним графіком. Активність ферменту виражають у абсолютних одиницях - у нмолях р-нітрофенолу, що утворився протягом 1 секунди, із розрахунку на 1 л сечі - нмоль/(с·л). Апробація способу, що заявляється, проведена у відділах екстракорпоральної урології та літотрипсії, сечокам'яної хвороби та у лабораторії біохімії ДУ "Інститут урології НАМН України" у 51 хворого віком від 20 до 65 років (27 чоловіків та 24 жінки) з верифікованим діагнозом сечокам'яна хвороба та у 25 практично здорових осіб з нормальними аналізами сечі та без захворювань нирок в анамнезі (група контролю). У всіх пацієнтів конкременти мали однобічну ниркову локалізацію (у 35 пацієнтів - у правій нирці, 69 %), не супроводжувалися атаками гострого або загостренням хронічного пієлонефриту. Хворі, що обстежувалися, мали збережену функцію нирок. У більшості хворих проводили один сеанс екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії, у решти - декілька. Отримані результати показали, що в групі контролю рівні активності N-ацетил-β-Dглюкозамінідази В сечі, що була отримана із сечового міхура після фізіологічного сечовипускання, з урахуванням середньої величини та її похибки у середньому становили 5,14±0,50 нмолей р-нітрофенолу, що утворився у 1 л сечі за 1 секунду - нмоль/(с·л). Активність N-ацетил-β-D-глюкозамінідази В сечі визначали до сеансу екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії та через три доби після відходження останнього фрагменту конкременту, остаточного припинення гематурії та інших наслідків втручання. До лікування екстракорпоральною ударнохвильовою літотрипсією рівні активності N-ацетилβ-D-глюкозамінідази В сечі статистично вірогідно були підвищеними у всіх хворих порівняно з контролем (р