Спосіб оцінки ступеня порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією

Реферат: Спосіб оцінки ступеня порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією включає визначення активності канальцевого лізосомного ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази у сечі. Додатково визначають активність тубулярного ферменту щіткової облямівки нейтральної α-глюкозидази у сечі із сечового міхура після фізіологічного сечовипускання. При збільшенні рівнів активності цих ферментів за середні контрольні значення у 1,5-1,9 рази ступінь порушення функціонального стану паренхіми нирки оцінюють як перший або початковий, при збільшенні у 2,0-2,4 рази - як другий або помірний та при збільшенні у 2,5 та більше разів - як третій або виражений. UA 75640 U (12) UA 75640 U UA 75640 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель до медицини, а саме до дитячої урології і може бути використана для оцінки ступеня порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією. Для вродженої однобічної обструктивної уронефропатії, до якої переважно відносять гідронефроз, рефлюксуючий та нерефлюксуючий мегауретер, характерним є порушення уро- та гемодинаміки верхніх сечових шляхів, що супроводжується підвищенням внутрішньониркового тиску з прогресуючим зниженням функції нирки, зокрема функції тубулярного нефротелію різного ступеня вираженості. Незадовільні результати хірургічного лікування різних клінічних форм вродженої обструкції сечоводу, які стосуються відновлення функції нирки, складають 1520 %. Це у багатьох випадках пов'язане з недосконалістю своєчасної діагностики глибини та розповсюдженості ураження канальцевого нефротелію паренхіми нирки, тобто з недосконалістю своєчасної оцінки ступеня порушення функціонального стану паренхіми нирки, що, обмежує можливість прогнозування процесів відновлення функціонального стану паренхіми нирки індивідуально у кожної дитини. Для оцінки функціонального стану тубулярного нефротелію нирки найбільш значущими є канальцеві ферменти сечі, серед яких найбільш інформативними саме для нирок вважають N-ацетил-β-D-глюкозамінідаза лізосомного походження та фермент щіткової облямівки нейтральна α-глюкозидаза. Відомий спосіб визначення N-ацетил-β-D-глюкозамінідази у сечі дітей з вродженим гідронефрозом (1), що полягає у визначенні активності лізосомного ферменту N-ацетил-β-Dглюкозамінідази у сечі після фізіологічного сечовипускання у дітей з вродженим гідронефрозом. Недоліком зазначеного способу є тільки констатація підвищення кількісного рівня сечової активності ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази у дітей з вродженим гідронефрозом. Відомий також спосіб діагностики ступеня пошкодження функціонального стану паренхіми нирки у хворих на сечокам'яну хворобу (2), який взято за прототип, що полягає у визначенні активності канальцевого лізосомного ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази у сечі із ниркової миски або сечоводу, що одержана під час оперативного втручання з приводу гострої обструкції нирки конкрементом, та у залежності від інтенсивності збільшення рівнів цього ферменту діагностують ступінь порушення функціонального стану паренхіми нирки. Недоліком даного способу є його інвазивність, використання при гострому порушенні функціонального стану паренхіми нирки у дорослих з сечокам'яною хворобою, тобто у осіб з порушенням обміну речовин, крім того, визначення тільки одного ферменту у сечі хворих певною мірою обмежує його діагностичні можливості. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб оцінки ступеня порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією шляхом визначення рівнів активності канальцевого лізосомного ферменту Nацетил-β-D-глюкозамінідази та тубулярного ферменту щіткової облямівки нейтральної αглюкозидази у сечі із сечового міхура після фізіологічного сечовипускання і при певних величинах рівнів їх активності оцінити ступінь порушення функціонального стану тубулярного нефротелію, що дозволяє визначати подальшу тактику ведення цих хворих як у доопераційному, так і у післяопераційному періодах та прогнозувати вірогідність відновлення функціонального стану паренхіми нирки після реконструктивного хірургічного втручання. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб оцінки ступеня порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією, що включає визначення активності канальцевого лізосомного ферменту N-ацетил-β-Dглюкозамінідази у сечі, згідно з корисною моделлю, додатково визначають активність тубулярного ферменту щіткової облямівки нейтральної α-глюкозидази у сечі із сечового міхура після фізіологічного сечовипускання, та при збільшенні рівнів активності цих ферментів за середні контрольні значення у 1,5-1,9 рази ступінь порушення функціонального стану паренхіми нирки оцінюють як перший або початковий, при збільшенні у 2,0-2,4 рази - як другий або помірний та при збільшенні у 2,5 та більше разів - як третій або виражений. Відомо, що N-ацетил-β-D-глюкозамінідаза та нейтральна α-глюкозидаза це канальцеві ферменти, але N-ацетил-β-D-глюкозамінідаза - фермент лізосом, а нейтральна α-глюкозидаза локалізована в щітковій облямівці. Одночасне визначення активності двох ферментів, що мають спільну тубулярну, але різну внутрішньоклітинну локалізацію та виражені реноспецифічнї властивості, забезпечує більш точну, більш надійну та більш об'єктивну оцінку ступеня функціонального стану паренхіми нирки. Запропонований спосіб виконують наступним чином: у сечі із сечового міхура, що одержана шляхом фізіологічного сечовипускання, визначають: а) активність лізосомного ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази: в пробірку беруть 0,2 мл профільтрованої сечі і додають 0,3 мл 0,1 М цитратного буфера рН 4,15 та 0,2 мл субстрату, 1 UA 75640 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 який містить 10 мМ розчину 4-нітрофеніл-2-ацетамідо-2-дезоксі-β-D-глюкопіранозиду у 0,1 М цитратному буфері рН 4,15, проби інкубують 30 хвилин при 37° С, потім реакцію зупиняють додаванням 0,8 мл 0,1 М розчину вуглекислого натрію, оптичну щільність пара-нітрофенолу, що утворився, вимірюють на фотоелектроколориметрі при 400 нм проти контрольної проби, у яку розчин субстрату вносять після припинення ферментативної реакції, ферментативну активність N-ацетил-β-D-глюкозамінідази сечі розраховують у мкмолях пара-нітрофенолу, що утворився протягом 1 години, із розрахунку на 1 ммоль креатиніну сечі, вміст якого визначають за кольоровою реакцією Яффе з пікриновою кислотою; б) активність нейтральної α-глюкозидази: в пробірку вносять 0,2 мл 0,3 % розчину мальтози у 0,2 М фосфатному буфері рН 6,5, приведеному до температури 37 °C, і додають 0,1 мл отцентрифугованої сечі, пробірки інкубують 30 хв. при 37 °C, після чого ферментативну реакцію припиняють шляхом 5-хвилинного кип'ятіння на водяній бані, контрольну пробу ставлять так само, як і дослідну, але сечу додають після інкубації перед кип'ятінням, в охолоджені проби додають 1 мл робочого розчину із стандартного набору для визначення глюкози, забарвлення розвивається за 15 хв при 37 °C, оптичну щільність дослідної проби визначають проти контрольної на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 510 нм (470-540 нм, зелений світлофільтр № 5) в кюветі з довжиною оптичного шляху 3 мм, ферментативну активність нейтральної α-глюкозидази сечі розраховують у мкмолях глюкози, що утворилася протягом 1 години, із розрахунку на 1 ммоль креатиніну сечі, вміст якого визначають за кольоровою реакцією Яффе з пікриновою кислотою. Апробація способу, що заявляється, проведена у відділі дитячої урології ДУ "Інститут урології НАМН України" та у лабораторіях біохімії ДУ "Інститут урології НАМН України" та ДУ "Інститут нефрології НАМН України" у 114 дітей віком від 3 місяців до 16 років з різними клінічними верифікованими варіантами вродженої однобічної обструкції сечоводу, з яких 62 дітей з гідронефрозом, 20 - з рефлюксуючим мегауретером та 32 - з нерефлюксуючим мегауретером. Обстежено також 25 практично здорових дітей того ж віку з нормальними аналізами сечі та без захворювань нирок та сечовивідних шляхів в анамнезі. Критеріями виключення із аналізу дослідження була наявність гострого або загострення хронічного пієлонефриту. У залежності від особливостей обструктивного процесу у кожного пацієнта та з урахуванням кількісних величин рівнів активності лізосомного ферменту N-ацетил-β-D-глюкозамінідази та ферменту щіткової облямівки нейтральної α-глюкозидази, дітей поділено на наступні групи: 1 група - 61 хворий (49 хворих з гідронефрозом, 7-з рефлюксуючим та 5 - з нерефлюксуючим мегауретером); 2 група - 22 хворих (11 хворих з рефлюксуючим мегауретером, 9 - з гідронефрозом та 2 - з нерефлюксуючим мегауретером); 3 група - 31 хворий (25 хворих з нерефлюксуючим мегауретером, 4 - з гідронефрозом та 2 - з рефлюксуючим мегауретером); 4 групу складають 25 практично здорових дітей. Індивідуальний аналіз отриманих результатів визначення активності N-ацетил-β-Dглюкозамінідази та нейтральної α-глюкозидази - ферментів з вираженими реноспецифічними властивостями, у сечі дітей у кожній із досліджуваних груп окремо показав: в 1 групі пацієнтів реєструють збільшення активності цих ферментів вище за середні контрольні значення в 1,5-1,9 рази, тобто кратність підвищення активності цих органоспецифічних щодо нирок ензимів у 1,51,9 рази асоціюють з І ступенем порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією; в 2 групі пацієнтів реєструють збільшення активності цих ферментів вище за середні контрольні значення в 2,0-2,4 рази, тобто кратність підвищення активності цих органоспецифічних щодо нирок ензимів у 2,0-2,4 рази асоціюють з II ступенем порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією; в 3 групі пацієнтів реєструють збільшення активності цих ферментів вище за середні контрольні значення в 2,5 та більше разів, тобто кратність підвищення активності цих органоспецифічних щодо нирок ензимів у 2,5 та більше разів асоціюють з III ступенем порушення функціонального стану паренхіми нирки у дітей з вродженою однобічною обструктивною уронефропатією. Результати дослідження рівнів активності N-ацетил-β-D-глюкозамінідази та нейтральної αглюкозидази у сечі дітей з вродженою однобічною уронефропатією (гідронефрозом, рефлюксуючим та нерефлюксуючим мегауретером) залежно від ступеня функціонального стану паренхіми нирки наведені в таблиці. Наведені в таблиці дані свідчать, що вже в 1 групі хворих, тобто в групі з мінімальним І ступенем порушення функціонального стану паренхіми нирки, середні значення рівнів активності як N-ацетил-β-D-глюкозамінідази, так і нейтральної α-глюкозидази з високим ступенем вірогідності перевищують аналогічні показники контрольної групи (р