Спосіб оцінки ефективності ноотропної дії лікарської форми

Реферат: Спосіб оцінки ефективності ноотропної дії лікарської форми включає навчання лабораторних тварин, піддавання їх електросудомному впливу та визначення збережених слідів пам'яті шляхом оцінки умовної реакції пасивного уникання. Перед визначенням слідів пам'яті, на тварин впливають препаратом ноотропної дії у досліджуваній лікарській формі, розміщують їх у світлому відсіку камери, у випадковому порядку, та хронометрують тривалість латентного періоду заходу до темного відсіку камери, що відбиває втрату умовної реакції пасивного уникання у перших 3 тварин, а ефективність ноотропної дії досліджуваної лікарської форми оцінюють за фактом подовження терміну латентного періоду заходу тварин до темного відсіку камери, відносно контролю. UA 103131 U (12) UA 103131 U UA 103131 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до діагностики, зокрема, до визначення, вимірів або реєстрації параметрів з діагностичною ціллю, здебільше, здобутих на основі виклику відповідних реакцій, до вимірів руху тіла при відповідній реакції на вплив електричним струмом, хімічними сполуками, з використанням засобів евакуації та інших, і може бути використаною в теоретичній або практичній медицині, біології, ветеринарії, нейрофізіології, фармації, як засіб дослідження закономірностей формування енграм пам'яті для прогнозування шляхів її фармакологічної оптимізації. Відомий спосіб оцінки невідомих подразників, що включає визначення змін рухливості щурів за результатом візуальної реєстрації та вимірювання кількості їхніх рухів у камері актометра впродовж 2-3 тижнів [1]. Недоліками відомого методу є замала достовірність кінцевого результату і надмірна тривалість процесу. Це пояснюється перевагою візуалізації компонентів рухливості тварин над кількісними показниками, істотним впливом людського фактора на кінцевий результат, а його одержання супроводжується труднощами безперервного багатодобового підрахунку рухливості і втратою невідомих подразників аверсивного походження, адже до камери актометра у тварин формується звичка, в ній втрачається сприйняття впливу нових подразників. З науково-технічних джерел відомо, що оцінку ефективності ноотропної дії лікарської форми (ЛФ) можливо було б відтворити після навчання лабораторних тварин, піддавання їх стресогенному електросудомному впливу, дослідження елементів поведінки, визначення слідів пам'яті шляхом оцінки умовної реакції пасивного уникання (УРПУ) [2, 3]. Перевагою відомої методики є можливість реєстрації слідів пам'яті й незначне підвищення оперативності процесу. Проте, достовірність кінцевого результату, за відсутністю засобів кількісного прогнозування закономірностей формування енграм пам'яті, залишається замалою (р0,30), що стримує оцінку ефективності ноотропної дії розроблюваних ЛФ. Інші об'єкти аналогічного призначення з досліджуваного рівня техніки не виявлені. В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб оцінки ефективності ноотропної дії лікарської форми, застосування котрого сприяло б збільшенню достовірності шляхом опрацювання засобів кількісного прогнозування закономірностей формування енграм пам'яті. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб оцінки ефективності ноотропної дії лікарської форми, що включає навчання лабораторних тварин, піддавання їх електросудомному впливу та визначення збережених слідів пам'яті шляхом оцінки умовної реакції пасивного уникання, в якому згідно корисної моделі, додатково, перед визначенням слідів пам'яті, на тварин впливають препаратом ноотропної дії у досліджуваній лікарській формі, розміщують їх у світлому відсіку камери, у випадковому порядку, та хронометрують тривалість латентного періоду заходу до темного відсіку камери, що відбиває втрату умовної реакції пасивного уникання у перших 3 тварин, а ефективність ноотропної дії досліджуваної лікарської форми оцінюють за фактом подовження терміну латентного періоду заходу тварин до темного відсіку камери, відносно контролю. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності ознак заявленої корисної моделі з реалізацією вищенаведеного технічного результату полягає в наступному. Вплив препаратом ноотропної дії у досліджуваній ЛФ націлений на відновлення процесів пам'яті у досліджуваних тварин після електросудомного впливу, з можливістю прогнозування наявності стимулюючого мнестичного ефекту. Розміщення тварин у лабіринті з темним і світлим відсіками дозволяє виробити УРПУ в умовах реалізації ніркового рефлексу в обмеженому замкнутому просторі, як природженою прагнення, що збільшує достовірність процесу. Їх розміщення у випадковому порядку виключає вплив людського фактору на кінцевий результат. За умов корисної моделі тривалість латентного періоду заходу тварин до темного відсіку камери набуває значення показника ефективності досліджуваної ЛФ препарату ноотропної дії, адже чим краще тварина запам'ятовує завдане елекробольове подразнення, тим менше часу вона буде знаходитися у темряві, тим більшим стає латентний період її першого заходу у "небезпечний" відсік і тим менше тварин увійде до "небезпечного" затемненого відсіку камери. Хронометаж тривалості латентного періоду проводять саме у перших 3 тварин, від їх загальної кількості в камері, що забезпечує оцінку ефективності ноотропної дії досліджуваної ЛФ з підвищеною достовірністю (р0,90-0,95). Ефективну ЛФ визначають за більшою тривалістю латентного періоду заходу тварин до темного відсіку камери, відносно контрольних показників раніш досліджених ЛФ. Тож, новизна корисної моделі полягає в тім, що оцінка стимуляції пам'яті за допомогою досліджуваної ЛФ препарату ноотропної дії здійснюється шляхом визначення та оцінки тривалості латентного періоду переміщення до темного відсіку камери перших 3 тварин, які зберегли УРПУ після електросудомного впливу. 1 UA 103131 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Додатковими перевагами даної корисної моделі над найближчим аналогом є економія лабораторних тварин і витрат, пов'язаних з придбанням ноотропних препаратів, підвищення оперативності та зменшення трудомісткості. Корисна модель ілюструється зображенням пристосувань, необхідних для відтворення способу, з позначеними блоком електричного живлення (60 в, 20 мА, 50 гц) 1, лабораторною камерою 2, з темним 3 і світлим 4 відсіками, обладнаними ґратчастими підлогами 5, кришкою 6 темного відсіку 3 та ніркою 7. Для відтворення способу також залучають таймер і 6-7 лабораторних тварин лінії Вістар. Спосіб оцінки ефективності ноотропної дії лікарської форми включає навчання лабораторних тварин при світлі, електросудомний вплив за допомогою блока електричного живлення 1, через ґратчасту підлогу 5 темного відсіку 3 лабораторної камери 2 для втрати здобутих навичок, введення заданої кількості препарату ноотропної дії у досліджуваній ЛФ тваринам зі збереженими навичками, їх розміщення у світлому відсіку 4 камери 2, у випадковому порядку, з виключенням впливу людського фактору, і хронометраж тривалості латентного періоду втрати УРПУ у перших 3 тварин, які входять до темного відсіку 3 камери, як показник ефективності ноотропної дії досліджуваної ЛФ. Найефективнішу ЛФ виявляють за більшою тривалістю латентного періоду до контролю. Здійснення запропонованого способу у запропонованому вигляді допускає збільшення достовірності оцінки до р0,90-0,95. Для перевірки можливості відтворення заявленої корисної моделі, з реалізацією вищенаведеного технічного результату, у лабораторних щурів лінії Вістар на першому етапі виробляли УРПУ в умовах лабораторної камери з темним і світлим відсіками, що сполучені ніркою. Щурів розміщували на середині світлого відсіку камери, хвостом до нірки у темну камеру. Вивчаючи світлий простір, тварина знаходила нірку та проникала до темної камери. Латентний період дорівнював часу її переміщення до темної камери від початку до кінця. Через 15 сек. на ґратчасту підлогу темного відсіку камери подавали електричний струм від блока живлення (60 В, 20 мА, 50 Гц) впродовж 2-3 сек., величину котрого підбирали індивідуальним чином. Нірка між відсіками камерами залишалась відкритою. За щуром, що перебігав до світлої камери, спостерігали до 3 хв, якщо він не намагався повернутися до темного відсіку. УРПУ вважали виробленою. Тварин, які впродовж 3 хв входили до темного відсіку повторно, виключали з експерименту. Для подальшого дослідження відбирали лише тих щурів, які за результатом вироблення УРПУ не намагалися проникнути до темного відсіку камери впродовж 3 хв. Щурів з виробленою УРПУ розміщували в камері. На другому етапі, через 2 год. після вироблення УРПУ їх піддавали електрошку від блока живлення (60 в, 20 мА, 50 гц) впродовж 23 сек. Через 72 год., коли рухливість навчених щурів не відрізнялась від поведінки інтактних тварин, перевіряли збереження УРПУ. За підсумками тестування, тварин розділяли на тих, які зберегли й втратили оборонне інстинктивне поводження (прагнення вкритися у темній незнайомій нірці), та які зберегли, а потім втратили УРПУ. Спостереження свідчили, що процедура навчання та амнезуючий електросудомний вплив впливали на параметри співвідношення індивідуально придбаного сліду пам'яті та генетично закріпленого оборонного інстинктивного поводження (ОІП). Через 3 доби після навчання та електросудомного впливу, 74,3 % щурів в умовах експерименту втрачали умовну пасивно-оборонну навичку (табл. 1), у ¾ випадків зберігалося ОІП. Разом із цим, латентний період УРПУ збільшувався на 37,5 % (р