Спосіб лікування остеохондрозу хребта з радикулярним больовим синдромом

Реферат: Спосіб лікування остеохондрозу хребта з радикулярним больовим синдромом включає застосування базової терапії та озокеритолікування. Додатково проводять методичне дозоване озокеритолікування з одночасним урахуванням змін локалізації високорефлексогених зон вздовж ураженого нерва і щоденний точковий періостальний масаж у ділянках метамерних уражень хребта в динаміці лікування, шляхом щоденного накладання аплікацій озокериту з температурою +50 °С на 50 хвилин у ділянках суміжних високорефлексогених зон з дозуванням їх по 3 аплікації зверху донизу, повторюючи 2-3 рази до повної інволюції симптоматики впродовж 6-9 сеансів. UA 103975 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ОСТЕОХОНДРОЗУ ХРЕБТА З РАДИКУЛЯРНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ UA 103975 U UA 103975 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме - ревматології, неврології, фізіотерапії, та призначена для лікування хворих на остеохондроз хребта з радикулярним больовим синдромом. Остеохондроз хребта по розповсюдженості займає перше місце серед ревматичних захворювань і супроводжується прогресуючими дегенеративно-дистрофічними проявами, нейровісцеральними і больовими радикулярними синдромами. На даний час ранні клінічні прояви остеохондрозу хребта починаються уже у віці 25-30 років. Частіше хворі скаржаться на виражений біль вдовж ураженого нерва та у вибіркових ділянках хребта. Тривале порушення кровопостачання тканин може прискорювати дегенеративно-дистрофічні зміни одночасно, як в уражених нервових корінцях, так і в певних ділянках хребта, що може призводити до прогресування остеохондрозу хребта та виникнення його ускладнень. Клінічно це проявляється радикулярним больовим синдромом, припухлістю, трофічними, вазомоторними і функціональними порушеннями та призводить до тривалої непрацездатності хворих як молодого, так і зрілого, похилого віку, що знижує якість життя [2-3]. Тому ця проблема є актуальною, що зобов'язує ревматологів, фізіотерапевтів, невропатологів до пошуку нових способів лікування остеохондрозу хребта з радикулярними больовими синдромами, які б сприяли прискоренню інволюції клінічної симптоматики та попередженню виникнення ускладнень. Відомий спосіб лікування хворих на остеохондроз хребта з радикулярним больовим синдромом, що полягає у застосуванні анальгетиків, зокрема ненаркотичних анальгетиків, розчину анальгіну 50 % - 2 мл внутрішньом'язово, ацетамінофену в дозі 3 г на добу 3-5 днів при помірно вираженій больовій симптоматиці, а у випадку їх неефективності призначають наркотичні анальгетики - траматодолу гідрохлорид 50 мг - 3 рази на добу. В період загострення больових симптоматики - ібупрофен 1200 або 1800 мг на добу, або диклофенак натрію чи наклофен 50-100 мг на добу. Хворим із супутніми захворюваннями шлунка додатково призначають інгібітори ЦОГ-2: мелоксикам 7,5 мг на добу, целекоксиб 100-200 мг на добу та ін. При вираженому болю в проекції нерва впродовж тривалого лікування часто вводять внутрішньом'язово гормональні препарати пролонгованої дії, зокрема, дипроспан - 1,0 мл один раз на 10 діб. Крім того, призначаються препарати для покращення мікроциркуляції в ділянках хребта і нервових корінців - дипіридамол 75 мг на добу чи пентоксифілін 100 мг 3 рази на добу. Препарати кальцію, кальцемін по одній облатці 2 рази на добу. Недоліками способу базисної терапії є клінічні прояви ускладнень з боку шлунковокишкового тракту, часте виникнення алергічних реакцій на засоби медикаментозної терапії, що вимагає відміну певних ліків чи зменшення їх дозування та застосування антиалергічних засобів [2]. Найближчим аналогом-прототипом способу, що заявляється, є спосіб базисної терапії хворих на остеохондроз хребта з радикулярним больовим синдромом із застосуванням аплікацій озокериту через день постійно в одну і ту ж больову ділянку впродовж 10-15 сеансів [1], що у більшості випадків може сприяти підсиленню болю у суміжних ділянках та не дозволяє швидко нормалізувати трофічну і вазорегуляторну функції ураженого нерва, що є недоліками цього способу. Спосіб, що заявляється, вирішує задачу підвищення якості і точності лікування та покращення динаміки клінічних проявів, скорочення строків лікування шляхом впливу на патогенетичні чинники симптомів болю, а саме, відновлення трофічної, вазорегуляторної та рухової функцій одночасно в ділянках ураженого нерва та метамерів хребта, що призводить до швидкого тамування болю, зменшення припухлості та відновлення функції ураженого нерва. Технічний результат, що досягається, полягає у забезпеченні більш ефективного лікування завдяки підвищенню його якості і точності та позитивній динаміці швидкого покращення симптоматики, що призводить до скорочення строків лікування і до зменшення частоти рецидивів захворювання, збільшення тривалості ремісії. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що включає застосування базисної терапії та озокеритолікування, згідно з корисною моделлю, додатково проводять методичне дозоване озокеритолікування з одночасним урахуванням змін локалізації високорефлексногених зон вдовж ураженого нерва в динаміці лікування і точковий періостальний масаж в ділянках метамерних уражень хребта, шляхом щоденного накладання аплікацій озокериту з температурою +50 °C на 50 хвилин в ділянках високорефлексногених зон впродовж 3 діб з дозуванням їх по 3 аплікації зверху донизу, повторюючи процедуру 2-3 рази до повної інволюції симтоматики впродовж 6-9 сеансів, критеріями дозування кількості аплікацій озокериту є індивідуальність якісності змін клінічних ознак: швидкість інволюції болю, 1 UA 103975 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 припухлості, відновлення функції, якщо залишається болісність після шостої процедури, призначається ще три аплікації зверху донизу. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є патогенетична спрямованість корекції аплікаціями озокериту на відновлення трофічної, вазомоторної та рухової функцій одночасно в ділянках В ревматичного захворювання ураженого нерва і відповідних метамерів хребта, що сприяє позитивній динаміці симтомів захворювання, а саме, швидше зменшення ознак припухлості в ділянках ураженого нерва і хребта, швидка інволюція болю та відновлення об'єму рухів в кінцівках та в ділянках хребта; покращення тензоалгезиметричних показників порога больової чутливості уражених тканин, що сприяє швидшому покращенню здоров'я хворих, зменшенню тривалості лікування, доз препаратів та частоти рецидивів захворювань. Це дозволяє уникнути ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту та алергічних проявів. Таким чином, застосування способу методичного дозованого озокеритолікування є ефективним і фізіологічним. Відсутність побічних проявів, алергічних реакцій, зменшення доз медикаментозних препаратів, скорочення строків лікування і збільшення тривалості ремісії дає широку можливість застосування заявленого способу в базисній терапії та профілактиці остеохондрозу хребта з больовим радикулярним синдромом. Спосіб здійснюють таким чином: до базової терапії додатково призначають методичне дозоване озокеритолікування за індивідуальними схемами залежно від уражень нервових корінців та певних метамерів хребта при остеохондрозі хребта. Для здійснення методичної корекції больової, вазоматорної і трофічної функцій уражених структур щоразу пальпаторно визначають зміни локалізації високорефлексогенних зон в ділянках уражень нервового корінця та хребта. Озокеритолікування проводиться з одночасним урахуванням змін локалізації високорефлексогенних зон вздовж ураженого нерва в динаміці лікування, шляхом щоденного накладання аплікацій озокериту з температурою +50 °C на 50 хвилин в ділянках високорефлексогенних зон впродовж 3 діб з дозуванням їх по 3 аплікації зверху донизу, повторюючи процедуру 2-3 рази до повної інволюції симптоматики зі щоденним точковим періостальним масажем в ділянках високорефлексогенних зон уражених метамерів хребта впродовж 6-9 сеансів. Результати динаміки клінічної симптоматики у хворих основної і контрольної груп наведені в таблиці 1, що підтверджувалось клінічним покращенням і параметрами тензоалгезиметрії в динаміці лікування (таблиця 2). У динаміці лікування хворих заявленим способом інволюція вираженого болю і припухлості переважно наступала на 3-6 добу 79 % випадків. Зокрема, у 23 % хворих біль тамувався на 3 добу і у 21 % хворих - на 9 добу. Помірно виражені функціональні порушення у всіх хворих І групи відновлювалися уже на 3 добу, в той час, як у хворих контрольної групи - на 12-15 добу. Виражені функціональні порушення у хворих основної групи відновлювалися на 6-9 добу, в той час аналогічні порушення у хворих як у хворих ІІ групи відновлювалися тільки частково у 75 % випадків на 12-15 добу. Строки лікування хворих заявленим способом становили від 3 до 9 діб, а у хворих II групи тривали 12-15 діб з неповною ремісією симптоматики. Причому тривалість ремісії у хворих І групи була 1,5-2 роки, а у хворих II групи - від 1 до 3 місяців. Продовження термінів лікування у хворих ІІ групи вимагало призначення додаткових лікувальних засобів, що у 19 випадках ускладнювалося алергічними реакціями. Таким чином, враховуючи вищевикладене, можно заключити, що лікування заявленим способом є патогенетичнообгрунтованим та фізіологічним, що сприяє зменшенню алергічних проявів та дозволяє скоротити строки лікування і значно подовжити тривалість ремісії. Результати клінічного і тензоалгезиметричного обстеження хворих обох груп в динаміці лікування вказують на швидшу позитивну інволюцію симптоматики у пацієнтів, які отримували методичне дозоване озокеритолікування, в порівнянні з контрольною групою. Інтенсивність больового синдрому швидше і якісніше зменшувалась у 93 % хворих на остеохондроз хребта з радикулярним больовим синдромом порівняно з 33 % у хворих контрольної групи (Р