Спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса

Реферат: Спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса включає здійснення ендоскопічного втручання. Здійснюють остеопластичну ендоскопічну модифіковану медіальну максилотомію, при якій на рівні раковинного горбика виконують осеотомію. Періост і слизову оболонку верхньощелепного синуса розрізають гостро. UA 114898 U (12) UA 114898 U UA 114898 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана при лікуванні пацієнтів із захворюваннями верхньощелепного синуса. Відомо спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, який полягає у виконанні ендоскопічного втручання із формуванням доступу до синуса шляхом тимчасової медіалізації латеральної стінки носової порожнини з нижньою носовою раковиною за рахунок видалення кістки перед нижньою носовою раковиною та в нижньому носовому ході. При цьому формується, при потребі, стійке інфратурбінальне співустя на рівні дна нижнього носового ходу. Вказана методика особливо ефективна при локалізації патологічного процесу у передньомедіальних відділах синуса, доступ до яких через остіо-меатальний комплекс утруднений [Tsuguhisa Nakayama et all., Endoscopic modified medial maxillectomy for odontogenic cysts and tumours., Rhinology, 2014. - 52. - Р. 376-380]. Основним недоліком такого втручання є надмірна травматизація тканин (кістки та періосту верхньощелепного синуса) в нижніх відділах нижнього носового ходу та передніх відділів нижньої носової раковини (місце початкової остеотомії). Необхідність значного розширення доступу донизу для забезпечення санації патологічного процесу, що розміщений у прелакремальній бухті та передньо-медіальних відділах синуса. Травмування періосту та кістки у ділянці, прилеглій до альвеолярної бухти, призводять до подовження періоду післяопераційної реабілітації та формування грубих рубців, що значно утруднює в подальшому виконання субантральної аугментації кістки. В основу корисної моделі поставлено задачу створення такого способу хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, який би дозволив забезпечити ефективну, повну та швидку санацію верхньощелепного синуса з низьким рівнем травматизації періосту і кістки альвеолярної бухти та її відновленням після втручання, а при необхідності - виконати пластику остіомеатального комплексу із збереженням гачкоподібного відростка. Вказана методика має особливі переваги при поширенні патологічного процесу на передньо-медіальні ділянки верхньощелепного синуса. Поставлену задачу вирішують тим, що у способі хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, що включає виконання ендоскопічного втручання, згідно з корисною моделлю, здійснюють остеопластичну ендоскопічну модифіковану медіальну максилотомію, при якій виконують інфільтрацію слизової оболонки у ділянці переднього краю прикріплення нижньої носової раковини та різцевого каналу розчином анестетика з адреноміметиком, після чого виконують вертикальний розтин слизової оболонки до кістки вище місця прикріплення переднього краю нижньої носової раковини з переходом на дно носової порожнини, далі відсепаровують періост латеральної стінки носової порожнини на 1 см вглиб нижнього носового ходу, оголюючи передній відросток нижньої носової раковини. Видаляючи кістку на рівні раковинного горбика долотом чи фрезою виконують доступ до прелакремальної бухти, при цьому періост і слизову оболонку верхньощелепного синуса розрізають вертикально. Для мобілізації нижньої носової раковини та латеральної стінки нижнього носового ходу виконують горизонтальний наскрізний розтин кістки від рівня прикріплення нижньої носової раковини (нижче виходу носо-сльозного каналу) фрезою чи остеотомом в напрямку назад, розтинаючи гостро слизову оболонку верхньощелепного синуса. Також виконують вертикальний розтин кістки і періосту синуса донизу від первинного місця доступу, паралельно грушовидній апертурі до необхідного рівня, нижню носову раковину відводять при цьому медіально і доверху, а кісткову стінку нижнього носового ходу - медіально і донизу, наприкінці втручання мобілізовані кісткові фрагменти латеральної стінки носової порожнини приводять у попереднє положення і фіксують із слизовою оболонкою швами. Після санації верхньощелепного синуса можуть виконувати пластику остіо-меатального комплексу за рахунок видалення кістковим викусувачем, введеним у просвіт верхньощелепного синуса, тканин заднього його краю із збереженням гачкоподібного відростка до достатнього розміру співустя. Перед приведенням у попереднє положення мобілізованих кісткових фрагментів і латеральної стінки носової порожнини можуть виконувати послаблюючі ненаскрізні пропили кістки нижнього носового ходу на рівні дна носу. Спосіб, що заявляється, дозволяє забезпечити ефективну, повну та швидку санацію верхньощелепного синуса з низьким рівнем травмування періосту і кістки альвеолярної бухти та повне її відновлення після втручання, а при необхідності - виконати пластику остіо-меатального комплексу із збереженням гачкоподібного відростка. Спосіб, що заявляється, пояснюється кресленнями, де показані етапи остеопластичної модифікованої медіальної максилотомії: на Фіг. 1 - лінія розтину слизовової оболонки латеральної стінки носової порожнини; 1 UA 114898 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 на Фіг. 2 - місце виконання доступу до верхньощелепного синуса; на Фіг. 3 - напрямок продовження остеотомії для мобілізації кісткових фрагментів; на Фіг. 4 - відведення мобілізованих кісткових фрагментів (нижня нова раковина досередини і доверху, кістка нижнього носового ходу медіально і донизу); на Фіг. 5 - відновлення латеральної стінки нижнього носового ходу (зведення та фіксація кісткових фрагментів); на Фіг. 6 - ушивання країв розтину слизової оболонки. Пояснення: п.н. - перегородка носу, н.н.р. - нижня носова раковина, с.н.р. - середня носова раковина. Спосіб здійснюють наступним чином (Фіг. 1). Після виконання інфільтрації слизової оболонки у ділянці переднього краю прикріплення нижньої носової раковини та різцевого каналу розчином анестетика з адреноміметиком виконують вертикальний розтин слизової оболонки до кістки на 0,5 см вище місця прикріплення переднього краю нижньої носової раковини з переходом на дно носової порожнини. Періост латеральної стінки носової порожнини відсепаровують до рівня на 1 см вглиб нижнього носового ходу, оголюючи передній відросток нижньої носової раковини та донизу, до рівня дна носової порожнини. На рівні раковинного горбика виконують доступ до прелакремальної бухти долотом чи фрезою. Періост та слизову оболонку верхньощелепного синуса при цьому не розривають, а розрізають вертикально. Для мобілізації нижньої носової раковини та латеральної стінки нижнього носового ходу виконують горизонтальний наскрізний розтин кістки від рівня прикріплення нижньої носової раковини (нижче виходу носо-сльозного каналу) фрезою 1 мм чи остеотомом в напрямку до заду на 1,5 см, слизову оболонку верхньощелепного синуса при цьому розтинають гостро. Також виконують вертикальний розтин кістки і періосту синуса донизу від первинного місця доступу, паралельно грушовидній апертурі до необхідного рівня. Нижню носову раковину відводять при цьому медіально і доверху, а кісткову стінку нижнього носового ходу - медіально і донизу по типу дверей, що відкриваються. При необхідності - виконують послаблюючі ненаскрізні пропили кістки нижнього носового ходу на рівні дна носу. Після ревізії верхньощелепного синуса при потребі (функціональна вузькість, необхідність комбінованого доступу) виконують пластику остіомеатального комплексу за рахунок видалення кістковим викусувачем, введеним в просвіт верхньощелепного синуса, тканин заднього його краю (не ушкоджуючи гачкоподібний відросток) до достатнього розміру співустя. Після закінчення втручання мобілізовані кісткові фрагменти латеральної стінки носової порожнини приводять у попереднє положення. Краї слизової оболонки носової порожнини зводять швами. Корисна модель пояснюється прикладом. Хворий В., 1959 р.н., історія хвороби № 1439. Діагноз: Кіста верхньощелепного синуса зліва. За даними передопераційного дослідження встановлено, що на серії комп'ютерних томограм у просвіті лівого верхньощелепного синуса візуалізується округле утворення з чіткими контурами (діаметр 22 мм), яке розміщене в передніх відділах альвеолярної бухти. Зважаючи на плановану субантральну аугментацію у вказаного пацієнта та наявності скарг на відчуття дискомфорту, "важкості" в синусі, відчуття розпирання в синусі при останніх ГРЗ, неефективність медикаментозного лікування вирішено виконати ендоскопічне видалення утворення (кісти). Для забезпечення ефективної санації в передньо-нижніх відділах синуса виконано остеопластичну ендоскопічну модифіковану медіальну максилотомію за запропонованою методикою. Після втручання виконано фіксацію мобілізованих кісткових фрагментів вікриловими швами. Тампони з порожнини носа видалено на наступний день, пацієнт виписаний для подальшого амбулаторного лікування. Через 3 місяця після втручання виконано контрольну томографію навколоносових синусів, виявлено повну санацію лівого верхньощелепного синуса та відсутність реактивних змін зі сторони слизової оболонки та періосту в альвеолярній бухті лівого верхньощелепного синуса. За запропонованим способом проведено хірургічне втручання у 12 пацієнтів. У всіх пацієнтів відзначалася санація патологічного процесу та відсутність післяопераційних ускладнень. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 1. Спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, що включає здійснення ендоскопічного втручання, який відрізняється тим, що здійснюють остеопластичну ендоскопічну модифіковану медіальну максилотомію, при якій на рівні раковинного горбика 2 UA 114898 U 5 10 15 виконують осеотомію, при цьому періост і слизову оболонку верхньощелепного синуса розрізають гостро. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що для мобілізації нижньої носової раковини та латеральної стінки нижнього носового ходу виконують горизонтальний наскрізний розтин кістки від рівня прикріплення нижньої носової раковини (нижче виходу носо-сльозного каналу) фрезою чи остеотомом в напрямку назад, розтинаючи гостро слизову оболонку верхньощелепного синуса, виконують вертикальний розтин кістки і періосту синуса донизу від первинного місця доступу, паралельно грушовидній апертурі до необхідного рівня, нижню носову раковину відводять при цьому медіально і доверху, а кісткову стінку нижнього носового ходу - медіально і донизу, 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що після санації верхньощелепного синуса виконують пластику остіо-меатального комплексу за рахунок видалення кістковим викусувачем, введеним у просвіт верхньощелепного синуса, тканин заднього його краю із збереженням гачкоподібного відростка до достатнього розміру співустя. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що наприкінці втручання виконується відновлення кісткової стінки нижнього носового ходу - мобілізовані кісткові фрагменти латеральної стінки носової порожнини приводять у попереднє положення і для фіксації остеопластики краї слизової оболонки зводяться швами. 3 UA 114898 U 4 UA 114898 U Комп’ютерна верстка О. Гергіль Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5