Спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса

Реферат: Спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса включає здійснення ендоскопічного втручання. На основі передопераційної томографії виконують 3D-проектування накладки на альвеолярний відросток верхньощелепного синуса, яку фіксують на коронковій поверхні прилеглих зубів і яка сягає передньої стінки верхньощелепного синуса в ділянці присінка рота. При цьому в накладці передбачають навігуючий канал, який розміщено так, що він лежить на промені, що починається з точки, яка відповідає місцю підслизового розміщення патологічного процесу в синусі та проходить через передню стінку синуса, обминаючи ділянку виходу підочноямкової гілочки трійчастого нерва та верхівки коренів зубів. Виконують вимірювання відрізка променя від його початку до зовнішнього переднього краю каналу в побудованій моделі для передопераційної перевірки положення накладки та для навігації. Потім встановлюють вказані накладки на фіксуючих зубах, згідно з напрямком навігуючого каналу формують фрезою доступ до просвіту синуса шляхом фрезування кістки передньої стінки синуса. Далі у навігуючий канал, а потім по сформованому доступу в порожнину синуса вводять прямий зонд-щуп на глибину, яка виміряна при попередньому аналізі передопераційної томографії. Під час ендоскопічного огляду порожнин синуса визначають розміщення кінчика зонда-щупа, який вказує на ділянку розміщення патологічного процесу, зонд-щуп і деталь накладки знімають і виконують санацію патологічного осередку у визначеній ділянці. UA 114897 U (12) UA 114897 U UA 114897 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана при лікуванні пацієнтів із захворюваннями верхньощелепного синуса. Відомий спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, який полягає у втручанні з використанням як орієнтирів найбільш сталих анатомічних утворень, таких, як стінки синуса, структури остеомеатального комплексу, підочноямковий канал. Додатково, при потребі, використовують як орієнтири структури, що мають індивідуальні особливості випинання коренів зубів у ділянці альвеолярної бухти, фонтанели тощо. Визначають розміщення основних та індивідуальних орієнтирів за даними передопераційної томографії. Вказана методика ефективна при локалізації патологічного процесу в просвіті синуса [Wormald Peter-John, Endoscopic Sinus Surgery: Anatomy, Three-Dimensional Reconstruction, and Surgical Technique, 2013]. Основним недоліком такого способу є складність орієнтування під час втручання у випадках, коли патологічний процес розміщено підслизово- та субрепіостально. Зокрема мова іде про одонтогенну патологію (сторонні тіла синусів, одонтогенні вогнища запалення). При визначенні зони локалізації патології у вказаних випадках зазвичай виконується пошукове розкриття періосту, оголення кістки стінок верхньощелепного синуса, що призводить до збільшення травматизації періосту, а отже - прогнозованого посиленого розвитку рубця в ділянці хірургічного втручання. Зважаючи на те, що одонтогенна патологія зазвичай розміщена у ділянці альвеолярної бухти, рубці у вказаній ділянці призводять до погіршення прогнозу щодо виконання субантральної аугментації кістки та подальшої дентальної імплантації. В основу корисної моделі поставлено задачу створення такого способу хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, який би дозволив забезпечити ефективну санацію верхньощелепного синуса з низьким рівнем травматизації періосту і кістки альвеолярної бухти шляхом забезпечення легкого пошуку ділянки з підслизовою та субрепіостальною локалізацією патологічного процесу. Поставлену задачу вирішують тим, що у способі хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, який включає здійснення ендоскопічного втручання, згідно з корисною моделлю, на основі передопераційної томографії виконують 3D-проектування накладки на альвеолярний відросток верхньощелепного синуса, причому накладку фіксують на коронковій поверхні прилеглих зубів і вона сягає передньої стінки верхньощелепного синуса в ділянці присінку рота, в накладці передбачають навігуючий канал, який розміщено так, що він лежить на промені, який починається з точки, що відповідає місцю підслизового розміщення патологічного процесу в синусі та проходить через передню стінку синуса, обминаючи ділянку виходу підочноямкової гілочки трійчастого нерва та верхівки коренів зубів, вимірюють відрізок променя від його початку до зовнішнього переднього краю каналу в побудованій моделі для передопераційної перевірки положення накладки та для навігації, потім встановлюють накладку на фіксуючих зубах, згідно з напрямком навігуючого каналу формують фрезою доступ до просвіту синуса шляхом фрезування кістки передньої стінки синуса, далі у навігуючий канал, а потім по сформованому доступу в порожнину синуса вводять прямий зонд-щуп на глибину, яка виміряна при попередньому аналізі передопераційної томографії, під час ендоскопічного огляду порожнин синуса визначають розміщення кінчика зонда-щупа, який вказує на ділянку розміщення патологічного процесу, далі зонд-щуп і деталь накладки знімають і виконують санацію патологічного осередку у визначеній ділянці. У передопераційному періоді здійснюють комп'ютерну томографію навколоносових синусів. Після проектування виконують друк згідно з проектом накладки на 3D-принтері та підгонку її до коронкової частини зубів, на яких вона фіксується. Навігуючий канал накладки має такий діаметр на всій протяжності, який відповідає діаметру фрези для формування доступу та зонда-щупа - 2 мм. Спосіб, що заявляється, дозволяє забезпечити ефективну, повну та швидку санацію верхньощелепного синуса з низьким рівнем травмування періосту у випадку підслизового розміщення патологічного стану. Спосіб здійснюють наступним чином. В передопераційному періоді виконують комп'ютерну томографію навколоносових синусів. За допомогою 3D-моделювання формують накладки на зуби альвеолярного відростка верхньої щелепи та передню стінку синуса, що буде оперуватись з навігуючим каналом, який має діаметр 2 мм - (діаметр прямого зонда), протяжність - на товщину накладки, але не менше 10 мм. Навігуючий канал розміщено так, що лежить на промені, який починається з точки, що відповідає місцю підслизового розміщення патологічного процесу в синусі та проходить через передню стінку синуса, обминаючи foramen infraorbitalis та верхівки коренів зубів (відступ не менше 5 мм). Вимірюють відрізок променя від його початку до зовнішнього (переднього) краю каналу в побудованій моделі. Після побудови виконують друк 1 UA 114897 U 5 10 15 20 25 30 35 40 згідно з моделлю на 3D-принтері та підгонку її до коронкової частини зубів, на яких вона фіксується. Під час виконання ендоскопічної гайморотомії, після антростомії та санації порожнини синуса встановлюють вказану модель на фіксуючих зубах, згідно з напрямком навігуючого каналу фрезою діаметром 2 мм формують доступ до просвіту синуса одиничним фрезуванням кістки передньої стінки синуса. В навігуючий канал, а потім по сформованому доступу в порожнину синуса вводять прямий зонд-щуп діаметром 2 мм на глибину, яка виміряна при попередньому аналізі передопераційної томографії. Під час ендоскопічного огляду порожнин синуса визначають розміщення кінчика зонда щупа, який при коректному розміщенні накладки повинен прилягати до слизової оболонки в просвіті синуса, це і є ділянка розміщення підслизового патологічного процесу. Зонд і накладку знімають, виконують санацію патологічного осередку в межах визначеної ділянки. Корисна модель пояснюється прикладом. Хвора П., 1969 р. н., історія хвороби № 539. Діагноз: Стороннє тіло верхньощелепного синуса справа. Кіста верхньощелепного синуса справа. За даними передопераційного дослідження встановлено, що на серії комп'ютерних томограм у просвіті лівого верхньощелепного синуса візуалізується округле утворення з чіткими контурами (діаметр 15 мм), яке розміщене в середніх відділах альвеолярної бухти, а також підслизово розміщене рентгенконтрастне стороннє тіло верхньощелепного синуса з реактивним потовщенням слизової оболонки над ним. Зважаючи на плановану субантральну аугментацію у вказаного пацієнта та наявності скарг на відчуття дискомфорту, "важкості" в синусі, відчуття розпирання в синусі при останніх ГРЗ, неефективність медикаментозного лікування, вирішено виконати ендоскопічне видалення утворення (кісти) та стороннього тіла синуса. Для полегшення пошуку стороннього тіла виконано проектування та виготовлення накладки згідно зі способом, що заявляється, яка фіксувалась на 23-25 зубах. Під загальним знечуленням виконано антростомію, кісту візуалізовано та видалено ендоназальним доступом. Місце розміщення стороннього тіла синуса під слизовою оболонкою не візуалізується. Виконано встановлення накладки, згідно з напрямком навігуючого каналу виконано формування доступу через передню стінку синуса фрезою 2 мм. У просвіт синуса через канал введено зонд-щуп із відміченою на ньому планованою глибиною розміщення стороннього тіла синуса. При ендоназальній ендоскопії встановлено, що кінчик зонда розміщено на поверхні слизової оболонки (накладка встановлена правильно) і вказує на місце розміщення рентгенконтрастного стороннього тіла, виконано розтин слизової оболонки - виявлене стороннє тіло - видалене. В післяопераційному періоді реактивні явища зі сторони підочноямкового нерва не спостерігались, типовий перебіг післяопераційного періоду. Через 4 місяці після втручання виконано контрольну томографію навколоносових синусів, виявлено повну санацію правого верхньощелепного синуса та відсутність реактивних змін зі сторони слизової оболонки та періосту в альвеолярній бухті лівого верхньощелепного синуса. За запропонованим способом проведено хірургічне втручання у 2 пацієнтів. У обох пацієнтів відзначалася санація патологічного процесу та відсутність післяопераційних ускладнень. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 55 60 1. Спосіб хірургічного лікування захворювань верхньощелепного синуса, що включає здійснення ендоскопічного втручання, який відрізняється тим, що на основі передопераційної томографії виконують 3D-проектування накладки на альвеолярний відросток верхньощелепного синуса, яку фіксують на коронковій поверхні прилеглих зубів і яка сягає передньої стінки верхньощелепного синуса в ділянці присінка рота, причому в накладці передбачають навігуючий канал, який розміщено так, що він лежить на промені, що починається з точки, яка відповідає місцю підслизового розміщення патологічного процесу в синусі та проходить через передню стінку синуса, обминаючи ділянку виходу підочноямкової гілочки трійчастого нерва та верхівки коренів зубів, виконують вимірювання відрізка променя від його початку до зовнішнього переднього краю каналу в побудованій моделі для передопераційної перевірки положення накладки та для навігації, потім встановлюють вказані накладки на фіксуючих зубах, згідно з напрямком навігуючого каналу формують фрезою доступ до просвіту синуса шляхом фрезування кістки передньої стінки синуса, далі у навігуючий канал, а потім по сформованому доступу в порожнину синуса вводять прямий зонд-щуп на глибину, яка виміряна при попередньому аналізі передопераційної томографії, під час ендоскопічного огляду порожнин 2 UA 114897 U 5 10 синуса визначають розміщення кінчика зонда-щупа, який вказує на ділянку розміщення патологічного процесу, зонд-щуп і деталь накладки знімають і виконують санацію патологічного осередку у визначеній ділянці. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що в передопераційному періоді здійснюють комп'ютерну томографію навколоносових синусів. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що після проектування виконують друк згідно з проектом накладки на 3D-принтері та підгонку її до коронкової частини зубів, на яких вона фіксується. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що навігуючий канал накладки має такий діаметр на всій протяжності, який відповідає діаметру фрези для формування доступу та зонда-щупа - 2 мм. Комп’ютерна верстка О. Гергіль Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3