Спосіб прогнозування розвитку ортостатичної гіпотензії у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією на фоні антигіпертензивної терапії

Реферат: Спосіб прогнозування ортостатичної гіпотензії при артеріальній гіпертензії включає проведення активної ортостатичної проби й вимірювання систолічного та діастолічного артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та оцінку скарг церебрального, вегетативного і кардіального характеру хворого. Для прогнозування розвитку ортостатичної гіпотензії у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією на фоні антигіпертензивної терапії додатково визначають спектральні параметри варіабельності ритму серця і при відсутності динаміки спектральної щільності потужності в діапазоні низьких частот (LF) та загальної потужності спектру (Total) в ортостатичному тесті прогнозують розвиток ортостатичної гіпотензії. UA 122570 U (12) UA 122570 U UA 122570 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для прогнозування розвитку ортостатичної гіпотензії у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією на фоні антигіпертензивної терапії. Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією з головних проблем охорони здоров'я, що зумовлено її високою поширеністю і тим, що цей стан є одним з головних факторів ризику серцево-судинних захворювань і їх ускладнень, інвалідизації та смертності населення [Sarafidis P.A. Early Patterns of Blood Pressure Change and Future Coronary Atherosclerosis / P.A. Sarafidis, G.L. Bakris // JAMA.2014.- №311 (5).- P.471-472.]. Результати клінічних досліджень свідчать, що вірогідність серцево-судинних ускладнень збільшується не тільки при високих, але і при низьких значеннях артеріального тиску (AT) [Orthostatic hypotension predicts all-cause mortality and coronary events in midlle-aged indiniduals. The Malmo Preventine Project / A. Fedorowski, L.Stavenow, B. Hedblad [et al.] // Eur. Heart. J. - 2010. - Vol. 31, № 1. - P. 85-91]. Однією з найбільш поширених форм транзиторної гіпотензії є ортостатична гіпотензія (ОГ), яка визначається як надмірне зниження систолічного (CAT) і/або діастолічного (ДАТ) AT після переходу в ортостаз [Oschepkova E., Lazareva N., Kuzmina Y. et al. Initial orthostatic reactions and cerebrovascular pathology in patients with essential hypertension // Journal of Hypertension.- 2011.Vol 29 (e-Suppl.A).- P. e 258]. Поширеність ОГ в популяції складає в цілому 5 % і збільшується до 30 % зі збільшенням віку [Eigenbrodt M.L. Orthostatic hypotension as a risk factor for stroke: the atherosclerosis risk in communities (ARIC) study / M.L. Eigenbrodt, K.M. Rose, D.J. Couper [et al.] // Stroke. - 2000. - Vol. 31, № 10. - P. 2307-2313]. У молодих людей без АГ частота синкопальних станів, асоційованих з ОГ, складає 4-10 % [Головина Г.А. Ортостатическая гипотензия. Взгляд кардиолога / Г.А Головина, Д.В. Дупляков // Артериальная гипертензия. - 2014. - Т. 20, № 2. С.75-85]. Ортостатична гіпотензія нерідко зустрічається у хворих АГ. Так, поширеність ОГ у хворих АГ літнього віку складає 15-35 % [Козиолова Н. А. Тендерные особенности развития и течения ортостатической гипотензии у больных гипертонической болезнью пожилого и старческого возраста / Н. А. Козиолова, Н. Ю. Петрова. // Проблемы женского здоровья. - Т. 6, №3. - 2011. С. 31-36]. При цьому ОГ асоціюється з істотним збільшенням ризику серцево-судинних ускладнень, включаючи фатальні, і зберігає свою прогностичну цінність навіть після корекції основних чинників ризику [Rose K., Eigenbrodt М., Biga R. Et al., 2006]. Серед головних причин ОГ при АГ є медикаментозно-індуковане зниження AT, особливо при використанні комбінованої антигіпертензивної терапії, а також внаслідок взаємодії з іншими лікарськими засобами [Жарінов О.И. Діагностика ортостатичного синкопе / О.Й. Жарінов, Я.В. Скибчик, О.М. Грицай // Український кардіологічний журнал.- 2010. - №3.-С.90-95]. Відомо, що прогнозування ОГ при АГ у осіб молодого віку є складною проблемою, часто має незадовільні результати, що обумовлює актуальність пошуку нових, ефективних діагностичних критеріїв і тестів цієї патології. Відомий спосіб прогнозування ОГ при АГ у осіб старших вікових груп передбачає проведення активної ортостатичної проби з реєстрацією рівнів AT і частоти серцевих скорочень (ЧСС) та оцінку скарг церебрального, вегетативного і кардіального характеру хворого [Козловский В.И. Ортостатическая гипотензия у больных артериальной гипертензией. Отдаленные результаты лечения / В.И.Козловский, М.С. Печерская // Вестник Витебского государственного медицинского университета.- 2009.- №2. - С.77-82]. Даний спосіб прогнозування ОГ при АГ є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. Останнього часу стало відомо, що на прогноз пацієнтів з АГ впливає наявність надмірних ортостатичних реакцій, що робить необхідним врахування останніх при плануванні лікувальної стратегії АГ у осіб молодого віку. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлено задачу покращання прогнозування розвитку ОГ у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією на фоні антигіпертензивної терапії. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі прогнозування ОГ при АГ, який включає проведення активної ортостатичної проби й вимірювання систолічного та діастолічного артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та оцінку скарг церебрального, вегетативного і кардіального характеру хворого, згідно з корисною моделлю, для прогнозування розвитку ОГ у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією на фоні антигіпертензивної терапії додатково визначають спектральні параметри варіабельності ритму серця (ВРС) і при відсутності динаміки спектральної щільності потужності в діапазоні низьких частот (LF) та загальної потужності спектру (Total) в ортостатичному тесті прогнозують розвиток ОГ. 1 UA 122570 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Технічний ефект корисної моделі, а саме прогнозування розвитку ОГ у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією на фоні антигіпертензивної терапії шляхом одночасного моніторингу рівнів систолічного та діастолічного артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, скарг пацієнтів та спектральних параметрів варіабельності ритму серця при проведенні активної ортостатичної проби, обумовлений синергізмом заходів, що заявляються. Спосіб виконують наступним чином: для прогнозування ОГ при АГ у осіб молодого віку на фоні антигіпертензивної терапії визначають рівні систолічного та діастолічного артеріального тиску, частоту серцевих скорочень, оцінюють скарги церебрального, вегетативного і кардіального характеру хворого та додатково визначають спектральні параметри варіабельності ритму серця. При відсутності динаміки спектральної щільності потужності в діапазоні низьких частот (LF) та загальної потужності спектру (Total) в ортостатичному тесті прогнозують розвиток ОГ. Теоретичною основою способу є той факт, що вплив центральної нервової системи на регуляцію рівня AT реалізується через зміни активності вегетативної нервової системи. Будь-які гемодинамічні зміни, як у здорових, так і у хворих на АГ, знаходяться в тісній залежності від змін вегетативного регулювання серцево-судинної системи. Важливим методом для діагностики гіпотензивних станів, зокрема медикаментозних, є добовий моніторинг AT (ДМАТ), особливо доповнений ортостатичними тестами. Проте оцінка ортостатичних реакцій за даними ДМАТ не є загальновизнаною і не увійшла до широкої клінічної практики. Слід відзначити, що ОГ є одним з проявів вегетативної недостатності. Встановлено, що динаміка показників вегетативної регуляції серцево-судинної системи в ході ортостатичних тестів відображає можливості системи кровообігу до адаптації. Вивчення структури серцевого ритму у хворих АГ з ознаками ОГ дозволить на ранніх етапах захворювання виявляти дисфункцію вегетативної нервової системи. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. У дослідження включено 62 хворих чоловічої статі, віком 18-35 років (середній вік 31,5±3,6 років) з АГ 1 та 2 ступеня. Діагноз АГ встановлювався на підставі стандартних критеріїв. Середня тривалість АГ склала 2,9±1,6 роки. У 24,2 % хворих мала місце АГ 1-го, у 75,8 % - 2-го ступеня. Сімейний анамнез АГ відзначено в 69,4 %, а сімейний анамнез ранніх серцевосудинних подій - в 29,0 % випадків. Величина індексу маси тіла (ІМТ) у обстежених осіб склала 2 27,3±0,8 кг/м . Абдомінальне ожиріння виявлено у 25,8 % пацієнтів, дисліпідемію - в 30,6 % випадків, метаболічний синдром - у 29,0 % хворих. Критеріями виключення були: вторинні форми АГ, професійні спортсмени, пацієнти з АГ 3 ступеня, наявність стенокардії напруги, інфаркту міокарда в анамнезі, перенесений інсульт, транзиторна ішемічна атака, хронічна серцева недостатність II-IY функціонального класу (NYHA), хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, порушення ритму і провідності серця, тяжкі супутні захворювання (системи зовнішнього дихання, ендокринної системи, онкологічні захворювання і ін.), прийом трициклічних антидепресантів. Всім пацієнтам проводилась антигіпертензивна терапія (монотерапія або комбінація загальноприйнятих класів лікарських засобів: діуретики, бета-адреноблокатори, антагоністи повільних кальцієвих каналів, інгібітори АПФ / антагоністи АТІ-ангіотензинових рецепторів в середньо терапевтичних дозах). У 80,6 % хворих АГ була медикаментозно контрольованою. Контрольну групу склали 20 практично здорових чоловіків, середній вік яких склав 31,0±3,7 роки. Діагностика пацієнтів проводилася у відповідності з національними рекомендаціями Уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам з АГ (наказ МОЗ України № 384 від 24.05.2012 p.). Усім обстеженим особам проведено загально-клінічне обстеження, яке включало опитування з виявленням факторів ризику серцево-судинних захворювань, ортостатичних симптомів (запаморочення, потемніння в очах, нудота, нестійкість, передсинкопе) і синкопе в анамнезі, фізикальний огляд, антропометричні вимірювання, вимірювався офісного AT з визначенням систолічного (CAT), діастолічного (ДАТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС), загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням показників ліпідного обміну, глюкози, креатиніну, огляд невролога. Добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ) проводився за допомогою приладу "АВРМ02" (Meditech, Угорщина). Визначали такі показники: денний, нічний, середньодобовий (24 години) CAT і ДАТ, ЧСС. Всім обстеженим проводили активну ортостатичну пробу. Дослідження проводилося в кімнаті з комфортною температурою (t=21 °C), денним освітленням вранці, натщесерце, виключаючи попереднє куріння і прийом тонізуючих напоїв і лікарських препаратів за наступним протоколом. У вихідних умовах, через 15 хвилин відпочинку в положенні лежачи, вимірювали 2 UA 122570 U 5 10 15 20 25 30 CAT і ДАТ на плечовій артерії з синхронним підрахунком ЧСС і визначенням пульсового тиску як різниці CAT і ДАТ. Потім хворий швидко переходив у вертикальне положення і залишався в положенні стоячи протягом 5 хвилин, після чого вимірювання повторювали. Зміни параметрів гемодинаміки (Д) розраховували як різницю повторного і початкового значень. Показники пульсового тиску (ПТ) і вегетативного індексу Кердо (ІК) визначали у вихідних умовах і через 5 хвилини ортостазу за формулою: ІК (ум. од.) = 100  (1-ДАТ/ЧСС) При повній вегетативній рівновазі в серцево-судинній системі ІК дорівнює 0. Якщо коефіцієнт позитивний, то переважають симпатичні впливи, якщо негативний - парасимпатичні. За критерій ОГ приймали зниження CAT на 20 і більше мм рт.ст. і/або ДАТ на 10 і більше мм рт.ст. від вихідних даних після переходу в ортостаз. Для об'єктивізації стану хворих ортостатичні симптоми реєстрували за даними анамнестичного опиту і в ході проведення проби. У пацієнтів, що увійшли у дослідження, були відсутні суб'єктивні ортостатичні симптоми (запаморочення, потемніння в очах, нудота, нестійкість, передсинкопе) і синкопе в анамнезі. Клінічні симптоми, що реєстрували в перші секунди ортостазу і які повністю зникали до 30 секунди вважали початковою ОГ. У разі появи симптомів до 1-ої хвилини ортостазу ці прояви розглядали як класичну ОГ. Всім обстеженим під час проведення активної ортостатичної проби проводили моніторинг електрокардіограми (ЕКГ) і показників варіабельності ритму серця (ВРС) за загальноприйнятою методикою з використанням моніторів "Кардіосенс" ("ХАІ Медика", Україна). В групі хворих з АГ і контрольній групі проводили аналіз та порівняння спектральної щільності потужності низьких 2 2 частот - LF в мс , високих частот - HF в мс , відношення низькочастотного компонента до високочастотного компонента спектра -LF/HF, і загальну потужність спектру - Total протягом 5 хвилин до ортостаза і протягом перших п'яти хвилин після переходу в ортостаз. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета програм Statistica 6,0 for Windows. При аналізі розраховували середні величини (Me) і відмічали інтерквартільний інтервал (II). Порівняння якісних параметрів проводили за допомогою точного двостороннього критерію Фішера, порівняння кількісних показників у досліджуваних групах - з використанням критеріїв Манна-Уїтні. Статистично значущими вважали відмінності при р