Магнітний фіксатор

Корисна модель відноситься до кінематичних схем і конструкції регульованих магнітних фіксаторів. Такі фіксатори можуть бути переважно використані в складі пристроїв для тимчасової герметизації порожнистих магнітопровідних виробів, у стінках яких внаслідок корозії чи випадкових ударів виникли наскрізні дефекти типу тріщин або свищів. Найчастіше такі дефекти виникають у стінках залізничних цистерн і стаціонарних резервуарів, які використовують, зокрема, для перевезення й зберігання кислот або лугів. Природно, що при блокуванні витоків таких речовин цілком можливий їх контакт з деталями магнітних фіксаторів, які використовують для кріплення зазначених засобів аварійної герметизації на дефектних стінках. Отже, магнітні фіксатори повинні бути не тільки загальнодоступними за ціною й зручними при встановленні й зніманні, але й надійними при багаторазовому і/або тривалому контакті з агресивними рідинами. Загальнодоступність магнітних фіксаторів за ціною зазвичай забезпечують, використовуючи в них жорстко зв'язані, зокрема, склеєні по черзі пластины з магнітних і магнітопровідних матеріалів. У таких конструкціях частка постійних магнітів у загальній масі активних частин фіксаторів відносно невелика. Тому для виготовлення таких магнітів можна застосовувати дорогі, і, водночас, високоефективні магнітні матеріали з використанням, наприклад, рідкісноземельних елементів. Спочатку магнітні фіксатори «шаруватого» типу [див., наприклад: US Patent 3,657,084; SU 983374 А1 і SU 1257354 А1] виготовляли в виді цільних блоків, котрі, як правило жорстко, приєднували до корпусів пристроїв для блокування витоків. Однак зусилля прихвачування таких моноблочних магнітних фіксаторів неможливо регулювати. Тому вони можуть зчіплюватися зі стінками виробів, що герметизують, наприклад залізничних цистерн, при кожному випадковому контакті. Це небажане явище не тільки ускладнює точне встановлення засобів герметизації в зонах витоків і їх видалення після спорожнювання тимчасово герметизованих порожнистих виробів, але й може супроводжуватися утворенням іскор. Саме тому моноблочні магнітні фіксатори небажано використовувати при блокуванні витоків вогненебезпечних речовин. Одна із спроб створення регульованих магнітних фіксаторів стосовно торцевих заглушок трубопроводів відома з SU 1774116 А1. Активна частина таких фіксаторів включає: високов'язкий «магнітоактивний» герметик у виді суміші полімерної основи й феромагнітного порошку в кількості до 40% за об'ємом і кільцевий постійний магніт. Герметик уводять в зазор між циліндричною частиною заглушки й стінкою труби. Потім на зону розташування герметика насувають кільцевий магніт, магнітне поле якого фіксує в зазначеному зазорі частки феромагнітного порошку, а разом з ним - і полімерну основу. Після зняття постійного магніту стр уктура магнітоактивного герметика може бути зруйнована прикладенням відносно невеликих механічних навантажень. Регулювання зусилля прихвачування настільки складним і екзотичним шляхом мало привабливо навіть в зазначеній вузькій області застосування, коли доступ до торця труби вільний. Однак при блокуванні витоків небезпечних речовин крізь наскрізні дефекти в стінках циліндричних труб вищеописані магнітні фіксатори без істотних удосконалень не можуть бути застосовні навіть на трубопроводах великого (біля 1м) діаметра. Якщо ж виникає потреба в швидкому перекритті наскрізних дефектів у криволінійних стінках стаціонарних або пересувних резервуарів, то застосування цих фіксаторів стає практично неможливим. Дійсно, для пристроїв, що використовують при аварійній герметизації залізничних цистерн, потрібні такі регульовані магнітні фіксатори, які можна приводити в робоче положення й виводити з нього «одним рухом руки». Такий ефект здатний забезпечити регульований магнітний фіксатор, який відомий [з RU Patent 2061190 С1]. Він є найбільш близьким за технічною суттю до фіксатора, що пропонується, й має два послідовно розташованих магнітних блока, котрі кінематично зв'язані між собою з можливістю повороту один відносно другого для замикання-розмикання магнітного потоку. Кожний з цих блоків складається з жорстко з'єднаних щонайменше двох пластинчастих деталей з магнітопровідного матеріалу й щонайменше одного (також пластинчастого) постійного магніту між ними. Засобом кінематичного зв'язку слугує вісь обертання, яка розташована по осі симетрії зазначених блоків і перпендикулярна робочій поверхні нижнього магнітного блоку. У найпростішому випадку (див. Фіг.5 і 6 до опису відомої корисної моделі) ця вісь має вид стрижня з верхнім і нижнім упорами, котрий вставлений у складений вкладиш, що розташований між постійними магнітами верхнього й нижнього магнітних блоків. Верхня частина вкладиша закріплена в верхньому, а нижня частина - відповідно в нижньому магнітному блоці. Площина розняття вкладиша збігається з площиною стику магнітних блоків. У обох блоках зовнішні (тобто верхній і нижній) торці пластинчастих деталей з магнітопровідного матеріалу й пластин постійних магнітів розташовані врівень. Специфічна перевага описаного фіксатора полягає в тому, що він може перебувати в дво х положеннях: «вимкнуто», коли магнітний потік замкнений між магнітними блоками, й «увімкнено», коли магнітний потік замкнений на порожнистий виріб з магнітопровідного матеріалу, що герметизують. Для переключення з одного положення в друге достатньо повернути один блок відносно другого на кут біля 180°. Тому істотно полегшуються практично безударне встановлювання пристроїв для блокування витоків на порожнисті вироби, що герметизують, й знімання з них, коли потреба в тимчасовій герметизації відпала. Однак магнітні блоки описаного фіксатора практично повністю відкриті для довільних впливів навколишнього середовища. Тому при використанні таких фіксаторів у складі пристроїв для тимчасової герметизації порожнистих магнітопровідних виробів навіть при однократному довготривалому (від декількох хвилин до половини години) контакті з кислотами або лугами можливе корозійне пошкодження постійних магнітів, які виготовлені з композиційних магнітних матеріалів. До таких самих пошкоджень може призвести й багаторазовий вплив атмосферної вологи. Відповідно, надійність прихвачування зазначених пристроїв до стінок виробів, що герметизують, залишається проблематичною. Це особливо небезпечно при тимчасовій герметизації залізничних цистерн, тому що відрив пристрою блокування витоків від стінки цистерни під час її транспортування може призвести до істотного забруднення довкілля й ушкодження рейок. Крім того, введення матеріальної осі обертання всередину магнітних блоків також негативно позначається на силових характеристиках і надійності відомого магнітного фіксатора. В основу корисної моделі покладена задача удосконаленням кінематичної схеми й конструкції й, особливо, форми виконання та взаємозв'язку магнітних блоків створити такий регульований магнітний фіксатор, котрий при використанні в складі пристрою для блокування витоків істотно зменшував би небезпеку корозійного пошкодження постійних магнітів і тим самим підвищував би надійність фіксаторів у цілому при їх багаторазовому й/або тривалому контакті з агресивними рідинами. Поставлена задача вирішена тим, що в магнітному фіксаторі, що має два послідовно розташованих магнітних блока, котрі зв'язані між собою з можливістю повороту один відносно іншого для замикання-розмикання магнітного потоку й кожний з котрих складається з жорстко з'єднаних щонайменше двох деталей з магнітопровідного матеріалу й щонайменше одного постійного магніту між ними, відповідно до винахідницького задуму, кожний магнітний блок жорстко закріплений у корпусі з не феромагнітного матеріалу, такі корпуси мають спільну вісь симетрії, яка співпадає з віссю симетрії магнітних блоків, і зв'язані між собою з можливістю повороту по периметру, корпус верхнього магнітного блоку має відкритий торець щонайменше з боку стику з корпусом нижнього магнітного блоку, корпус нижнього магнітного блоку відкритий з обох торців, і щонайменше в нижньому магнітному блоці щонайменше з нижнього боку торці деталей з магнітопровідного матеріалу виступають за торці постійних магнітів. Корпуси магнітних блоків легко виготовити з корозійностійких, наприклад полімерних, не феромагнітних матеріалів або нанести на них антикорозійні покриття. Ця особливість магнітних фіксаторів згідно корисної моделі в сполученні з виключенням можливості прямого контакту пластинчастих постійних магнітів з поверхнею порожнистих феромагнітних виробів, що герметизують, й перенесенням зв'язку між верхнім і нижнім магнітними блоками на периферію їх корпусів істотно знижує небезпеку корозійного пошкодження постійних магнітів і магнітних блоків у цілому, коли опорна поверхня забруднена агресивними речовинами. Крім того, винесення вузла обертання за межі магнітних блоків також позитивно впливає на силові характеристики й надійність магнітного фіксатора. Відповідно, зростає експлуатаційна надійність магнітних фіксаторів і тих пристроїв, котрі будуть ними оснащені. Перша додаткова відмінність полягає в тому, що корпуси магнітних блоків зв'язані між собою накидною гайкою, що спрощує виго товлення й складання магнітних фіксаторів та регулювання зусилля проковзування магнітних блоків при переключенні магнітного потоку. Друга додаткова відмінність полягає в тому, що в зоні стику в корпусі одного з магнітних блоків виконано напівкільцевий паз, а в корпусі іншого магнітного блоку жорстко закріплено штифт, котрий уведено в зазначений паз. Це забезпечує правильне переключення закритих корпусами магнітних блоків і надійну фіксацію двох крайніх положень. Третя додаткова відмінність полягає в тому, що в стінках корпусів магнітних блоків виконано поздовжні пази, в котрих зафіксовані зазначені блоки. Це полегшує їх точне встановлювання й правильну взаємну орієнтацію в обох корпусах при складанні магнітних фіксаторів і виключає випадкове прокручування цих блоків відносно корпусів при експлуатації. Четверта додаткова відмінність полягає в тому, що щонайменше торці щонайменше постійних магнітів мають антикорозійне покриття, котре знижує імовірність їх випадкового корозійного пошкодження. П'ята, додаткова до четвертої відмінність полягає в тому, що магнітні блоки всередині корпусів укладені в оболонки з антикорозійного матеріалу, котрі зафіксовані від осьового зміщення в кільцевих пазах у стінках цих корпусів. Це в усі х випадках практично виключає можливість корозійного пошкодження постійних магнітів. Шоста додаткова відмінність полягає в тому, що як матеріал для виготовлення постійних магнітів використано сплави системи «TB-Fe-B», де рідкісноземельний елемент ТВ вибраний з групи, яка складається з Nd, Dy, Sm. Постійні магніти з таких сплавів найбільш ефективні за умов, коли від магнітних фіксаторів залежить надійність тимчасової аварійної герметизації порожнистих магнітопровідних виробів. Сьома, додаткова до шостої відмінність полягає в тому, що, сумарна площа поперечного перерізу деталей з магнітопровідного матеріалу становить від 0,7 до 0,8 площі полюсів постійних магнітів, до котрих прилягають зазначені деталі. Дотримання цього співвідношення дозволяє оптимізувати масу магнітних блоків. Восьма додаткова відмінність полягає в тому, що в нижньому магнітному блоці кінцеві частини постійних магнітів звужені в напрямку робочого торця, а деталі з магнітопровідного матеріалу вигнуті й щільно прилягають до звужених частин постійних магнітів. Тим самим при збереженні силових характеристик магнітних фіксаторів зводяться до мінімуму площа контакту їх робочих торців з поверхнею тимчасово герметизованих порожнистих виробів і можливість випадкового корозійного пошкодження постійних магнітів навіть за відсутності антикорозійних покриттів на їх торцях. Дев'ята додаткова відмінність полягає в тому, що як магнітопровідний матеріал використано феромагнітний матеріал на основі заліза з близьким до нуля вмістом вуглецю. Тим самим виключається помітна залишкова намагніченість магнітопроводів і полегшується знімання магнітних фіксаторів зі стінок магнітопровідних виробів та їх зберігання після переведення магнітних блоків у положення «вимкнуто». Десята додаткова відмінність полягає в тому, що на робочому боці нижнього магнітного блоку торці деталей з магнітопровідного матеріалу, котрі виступають за торці постійних магнітів, округлені. Тим самим забезпечується надійний контакт магнітних фіксаторів переважно з криволінійними й/або рельєфними стінками магнітопровідних виробів. Далі сутність корисної моделі пояснюється докладним описом конструкції й роботи пристрою, що пропонується, з посиланнями на креслення, що додаються, де зображені на: Фіг.1 - перший, найбільш простий, варіант регульованого магнітного фіксатора (в положенні «вимкнуто»), який призначений, наприклад, для пристроїв блокування витоків з порожнистих магнітопровідних виробів (у поздовжньому розрізі); Фіг.2 - поперечний розріз ІІ-ІІ магнітного фіксатора з Фіг.1; Фіг.3 - другий варіант регульованого магнітного фіксатора зі звуженим робочим торцем постійного магніту в нижньому блоці (в поздовжньому розрізі); Фіг.4 - третій варіант регульованого магнітного фіксатора (в положенні «вимкнуто») з округленими робочими торцями деталей з магнітопровідного матеріалу в нижньому магнітному блоці (поздовжній розріз); Фіг.5 - четвертий варіант регульованого магнітного фіксатора (в положенні «вимкнуто») з напівциліндричними в поперечному розрізі деталями з магнітопровідного матеріалу (поздовжній розріз); Фіг.6 - зовнішній вигляд магнітного фіксатора з Фіг.5 з боку робочого торця; Фіг.7 - регульований магнітний фіксатор згідно Фіг.5 з водонепроникними ущільненнями (поздовжній розріз). Магнітний фіксатор, що пропонується, в найбільш простій формі здійснення винахідницького задуму (див. Фіг.1) має два послідовно розташованих магнітних блока 1 і 2, котрі жорстко закріплені всередині корпусів 3 і 4 з не феромагнітного матеріалу. Корпуси 3 і 4 зв'язані по периферії, наприклад, накидною гайкою 5. Ця гайка 5 забезпечує можливість повороту верхнього магнітного блоку 1 разом з корпусом 3 відносно нижнього блоку 2 разом з корпусом 4 для замикання-розмикання магнітного потоку. Кожний з блоків 1 і 2 складається з жорстко з'єднаних щонайменше двох деталей 6 з магнітопровідного матеріалу й щонайменше одного переважно пластинчастого постійного магніту 7 між ними. Магнітні блоки 1 і 2 та їх корпуси 3 і 4 мають спільну вісь симетрії. Корпус 3 верхнього магнітного блоку 1 має відкритий торець щонайменше з боку стику з корпусом 4 нижнього магнітного блоку 2. Бажано, щоб корпус 3 мав форму стакана, дно котрого слугує кришкою для верхнього торця магнітного блоку 1. Корпус 4 нижнього магнітного блоку 2 відкритий з обох торців. Щонайменше в нижньому магнітному блоці 2 щонайменше з його нижнього боку торці деталей 6 з магнітопровідного матеріалу виступають за торці постійних магнітів 7. Бажано, щоб в зоні стику в одному з корпусів, наприклад в корпусі 4 нижнього магнітного блоку 2, було виконано не позначений особливо напівкільцевий напрямний паз з кутовою довжиною біля 180°, а в іншому корпусі 3 верхнього магнітного блоку 1 був жорстко закріплений штифт 8, що введений у цей паз. Щонайменше торці щонайменше постійних магнітів 7, а краще й торці деталей 6 з магнітопровідного матеріалу, доцільно покривати відповідним антикорозійним матеріалом, котрий (з числа доступних на ринку) може бути вибраний фахівцями з урахуванням складу магнітного й магнітопровідного матеріалів і складу та властивостей імовірних агентів, що викликають їх корозію. Однак найбільш краще укладати магнітні блоки 1 і 2 усередині корпусів 3 і 4 в проміжні оболонки 9 з адгезійно-активного антикорозійного материалу, котрі зафіксовані від осьового зміщення в кільцевих пазах 10 у стінках цих корпусів 3 і 4. Бажано також передбачити в стінках корпусів 3 і 4 поздовжні пази 11 для механічної фіксації магнітних блоків 1 і 2, що укладені в проміжні оболонки 9, від прокручування (див. Фіг.2). Матеріалами для виготовлення оболонок 9 (див., наприклад, Фіг.1) можуть слугувати, наприклад, епоксидні компаунди, котрі твердіють при температурах, що нижчі за температури розмагнічування конкретних постійних магнітів. Такі магніти бажано виготовляти із сплавів системи «TB-Fe-B», де рідкісноземельний элемент ТВ вибраний з групи, яка складається з Nd, Dy, Sm. Деталі 6 краще виготовляти з феромагнітних матеріалів на основі заліза з близьким до нуля вмістом вуглецю, наприклад, армко-заліза. Доцільно, щоб сумарна площа поперечного перерізу деталей 6 становила від 0,7 до 0,8 площі полюсів постійних магнітів 7, до котрих прилягають деталі 6. У більш складній формі здійснення винахідницького задуму (див. Фіг.3) кінцеві частини постійних магнітів 7 у нижньому магнітному блоці 2 звужені в напрямку його робочого торця, а деталі 6 з магнітопровідного матеріалу вигнуті й щільно прилягають до звужених частин постійних магнітів 7. Далі, для магнітних фіксаторів, що встановлюють на криволінійних поверхнях, можлива така форма здійснення винахідницького задуму (див. Фіг.4), коли на робочому боці нижнього магнітного блоку 2 торці деталей 6 з магнітопровідного матеріалу, котрі виступають за торці постійних магнітів 7, округлені. Також доцільно (див. Фіг.5 і 7), щоб корпус 4 нижнього магнітного блоку 2: мав загальну висоту більшу за суму висот верхнього 1 і нижнього 2 магнітних блоків, був виконаний східчастим усередині з більшою за діаметром верхньою частиною й цією верхньою частиною повністю охоплював корпус 3 верхнього магнітного блоку 1 і виступав над ним на деяку надлишкову висоту, котра достатня, наприклад, для розміщення опорного фланця додаткового ущільнювального елементу 11. Цей елемент 11 може мати вид втулки, котра виготовлена з підходящого корозійностійкого й антифрикційного матеріалу, наприклад фторопласту, й циліндричною частиною розміщена в отворі в накидній гайці 5. Магнітні фіксатори з таким конструктивним виконанням легко герметизувати, регулюючи зусилля притискання фланця додаткового ущільнювального елементу 11 до верхньої частини корпусу 3 верхнього магнітного блоку 1 і циліндричної частини цього елементу 11 до бічної поверхні штока 12, котрий жорстко зв'язаний (зокрема, виконаний заодно) з корпусом 3 і оснащений маховиком 13 для повороту вер хнього магнітного блоку 1 відносно нижнього магнітного блоку 2. Мало того, оскільки засоби герметизації з магнітними фіксаторами згідно корисної моделі доводиться застосовувати відносно рідко й тому ймовірність виходу їх з ладу, а, о тже, й потреба в ремонті мала, остільки після затягування накидної гайки 5 її нижній торець в зоні різьби може бути закритий щільним шаром 14 з підходящого герметика. Таким же щільним шаром герметика (показаний, але не позначений особливо на Фіг.5 і 7) може бути додатково заблокований доступ агресивних агентів і в проміжок між внутрішньою стінкою корпуса 4 і нижнім магнітним блоком 2. При потребі в надійній гідроізоляції в сполученні з зазначеними шарами герметика може бути використана (див. Фіг.7) додаткова гайка 15 з власним ущільнювальним елементом 16, котрий виготовлений з підходящого гідрофобного матеріалу. Ця гайка 15 може бути також виконана як накидна й нагвинчена на різьбовий виступ основної накидної гайки 5, як показано на фігурі 7. Однак можливі й інші, не показані особливо на кресленнях форми виконання гайки 15 у виді фланця з торцевим різьбовим виступом, котрий угвинчений у різьбове заглиблення в гайці 5 або посаджений на різьбову ділянку штока 12. Для зниження тертя корпуса 3 верхнього магнітного блоку 1 відносно внутрішньої стінки корпуса 4 нижнього магнітного блоку 2 при вмиканні-вимиканні магнітного фіксатора маховиком 13 доцільно, щоб корпус 3 мав щонайменше два кільцевих виступи 17 (див. ті ж Фіг.5 і 7) на бічній поверхні й один кільцевий виступ 18 на торцевій поверхні в зоні контакту зі східчастим виступом корпуса 4. Для конструкцій магнітних фіксаторів, що зображені на Фіг.5 і 7, напівкільцевий напрямний паз з кутовою довжиною біля 180° краще виконувати в верхній частині корпуса 3 верхнього магнітного блока 1. Відповідно, шти фт 8 буде орієнтований радіально й закріплений у верхній частині подовженого корпуса 4 нижнього магнітного блока 2. І, нарешті, для зручності виготовлення й монтажу бажано, щоб деталі 6 з магнітопровідного матеріалу мали в поперечному розрізі циліндричну бічну поверхню, як це явно видно на Фіг.6. При цьому сумарну площу поперечного розрізу таких деталей 6 бажано вибирати, як було сказано вище, в межах від 0,7 до 0,8 площі полюсів постійних магнітів 7. Для збільшення сили притягання такого магнітного фіксатора до поверхонь магнітопровідних виробів певних типорозмірів, наприклад, до поверхонь сталевих тр уб однакового діаметра, доцільно на робочому боці нижнього магнітного блока 2 (Фіг.5 і 7) торці деталей з магнітопровідного матеріалу, котрі виступають за торці постійних магнітів, округляти відповідно до кривизни поверхні виробів, як показано на цих фігурах. При використанні же магнітного фіксатора на поверхнях магнітопровідних виробів різних відомих типорозмірів можуть бути використані не показані особливо змінні фасонні наконечники з армко-заліза, які відповідають кривизні поверхонь виробів. Бажано, щоб ці наконечники щільно контактували з торцевою поверхнею деталей з магнітопровідного матеріалу нижнього магнітного блока 2 (Фіг.5 і 7) і були закріплені на цих деталях за допомогою, наприклад, гвинтів або клею. Описаний магнітний фіксатор застосовують таким чином. Перед установлюванням на стінку порожнистого магнітопровідного виробу або на інший об'єкт із феромагнітного матеріалу він повинен перебувати в положенні "вимкнуто". Далі його вручну встановлюють на стінку виробу з магнітопровідного матеріалу таким чином, щоб вісь симетрії цього фіксатора приблизно збігалася з нормаллю до поверхні цього виробу в зоні встановлювання. Потім поворотом верхнього магнітного блоку 1 відносно нижнього магнітного блоку 2 на кут біля 180° розмикають магнітний ланцюг усередині корпусів 3 і 4 і, таким чином, - замикають магнітний потік на стінку виробу. Оскільки постійний магніт 7 нижнього магнітного блоку 2 «утоплений» в корпусі 4, остільки навіть в найпростішому випадку (див. Фіг.1) він не буде перебувати в прямому контакті з плівкою агресивної рідини, котра може бути на поверхні стінки виробу з магнітопровідного матеріалу. Небезпека корозійного пошкодження стає ще меншою, якщо робочий торець постійного магніту 7 у нижньому магнітному блоці2 звужений, як це показано на Фіг.3. Магнітний фіксатор з округленими робочими торцями деталей 6 з магнітопровідного матеріалу в нижньому магнітному блоці 2 (див. Фіг.4) особливо зручний в контакті з поверхнями подвійної кривизни, котрими обмежені, наприклад, днища залізничних цистерн. Дійсно, такий фіксатор здатний самоустановлюватись відносно стінок таких магнітопровідних виробів. Магнітний же фіксатор з округленими під радіус кривизни поверхні виробів робочими торцями деталей 6 з магнітопровідного матеріалу в нижньому магнітному блоці 2 (див. Фіг.5 і 7) найбільш кращий для використання на однакових за формою й розмірами виробах, що утворені фігурами обертання, наприклад, на циліндричних стінках труб однакового діаметра. Сполучення такого фіксатора зі змінними фасонними наконечниками, які легко фіксуються на деталях з магнітопровідного матеріалу нижнього магнітного блоку 2 перед установлюванням фіксатора на поверхню виробу, найбільш доцільне при роботі на об'єктах, де зосереджені магнітопровідні вироби різних відомих типорозмірів. І, нарешті, магнітний фіксатор з водонепроникними ущільненнями (Фіг.7), який здатний також витримувати великі гідростатичні тиски без втрати працездатності, найбільш доцільний для використання при ремонті підводних магніто провідних комунікацій, наприклад, нафто-, газо- або продуктопроводів. Після того, як потреба в магнітному фіксаторі відпаде, його зворотним поворотом верхнього магнітного блоку 1 відносно нижнього магнітного блоку 2 на кут біля 180° переводять в положення "вимкнуто" й знімають. Регульований магнітний фіксатор, що пропонується, може бути легко відтворений промисловим шляхом. Він забезпечує а фективне кріплення пристроїв для блокування витоків корозійноактивних рідин на стінках локально ушкоджених порожнистих магнітопровідних виробів довільних геометричних форм і розмірів. Розташування магнітних блоків усередині корпусів слугує достатньою умовою для їх повної герметизації з використанням сучасних корозійностійких матеріалів. Можливе також застосування фіксаторів згідно корисної моделі в інших галузях те хніки, наприклад: у зварювальній техніці для підключення електродів до феромагнітної «маси» або - через феромагнітні прокладки до «землі» й у суднобудуванні в якості магнітних опор при монтажі трубопроводів.