Спосіб комплексної стимулотерапії тяжких форм мовних розладів

1. Спосіб комплексної стимулотерапії тяжких форм мовних розладів шляхом використання комплексу немедикаментозної та логопедичної корекції на фоні медикаментозної терапії, який відрізняється тим, що усі етапи лікування мають пато 30749 розвитку мовного захворювання. Його ступінь тяжкості, як правило, обумовлена сполученням багаторівневого ураження головного мозку, шийного відділу хребта і периферичного відділу мовного аналізатору. Тривалість, тяжкість та соціальна значимість захворювання потребують довгочасного медикаментозного лікування, а резистентність цих захворювань до лого- і психотерапії роблять актуальним пошук нових немедикаментозних методів лікування і корекції. У 94% хворих тяжкими і затяжними формами мовних порушень має місце природжена патологія хребта у вигляді природжених аномалій (збільшення кількості шийних хребців, аномалія Кіммерлі - оссифікація задньої продольної атлантоокципітальної зв'язки, внаслідок чого хребетна артерія виявляється замкненою у кісне кільце в атланто-окципітальному зчленуванні; аномалія Кліпеля-Фейля - уроджене зрощування двох або більше шийних хребців) та наслідків натальної травми шийного відділу хребта (у вигляді функціонального блокування, нестабільності хребта та слабкості зв'язкового апарату, розвитку ювенільних форм остеохондрозу). Тому як ступінь тяжкості мовних порушень знаходиться в залежності від сполучення рівнів і ступенів органічного ураження головного мозку і недостатності гемо- і ліквородинаміки вертеброгенного походження, порушення мови, як правило, супроводжується клінічною картиною церебростенічного, гіпердинамічного, лікворно-гіпертензійного синдромів, вегето-судинної дистонії, пірамідної, екстрапірамідної, периферічної цервікальної недостатності і хронічної недостатності церебральної гемодинаміки. Тому задачею винаходу є створення такого способу лікування важких форм мовних розладів, при якому шляхом впливу на церебральні, екстрацеребральні, а в їх числі – вертеброгенні ланки патогенезу досягають стану нормалізації мовної функції та загального нервово-психічного статусу хворих з важкими формами мовної патології. Ця задача вирішується сполученням медикаментозної, мануальної та логопедичної стимулотерапії, що впливає на усі патогенетичні ланки мовного розладу, приводячи до підвищення ефективності та скорочення терміну лікування. В багатьох випадках це допомагає дитині подолати стан інвалідності і стати повноцінним членом суспільства. Цей спосіб відрізняється від прототипу тим, що у прототипі 1. не враховується весь спектр органічного ураження центральних та екстрацеребральних структур у патогенезі різних тяжких форм мовних розладів, що не дає можливості використання повноцінної медикаментозної терапії; 2. не враховується значення патології шийного відділу хребта у патогенезі тяжких форм мовних розладів, у зв'язку з чим терапія не включає корекції хребта; 3. логокорекційна робота не включає необхідних форм і методів терапії, яких потребує врахування перелічених ланок патогенезу тяжких форм мовних розладів, а саме: корегування м'язів та суглобів, що приймають участь у мовному акті та активного цілеспрямованого формування відповідних зон у центральному відділі мовного аналізатора та їх зв'язків, що є безпосереднім логічним продовженням лікування уражень хребта і головного мозку. Відомо про метод інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч, який полягає у медикаментозному лікуванні, корекції численних порушень хребта шляхом неспецифічної рефлексотерапії з метою покращення церебральної гемодинаміки і відновлення порушених моторних функцій. Цей метод не розраховано на корекцію мовних порушень, хоча в багатьох випадках спостерігається тенденція до покращення мовної функції у таких дітей. Застосування одночасно сполучення логопедичної, медикаментозної та мануальної стимулотерапії для лікування тяжких форм мовних розладів у доступній авторам науково-медичній, логопедичній та патентній літературі не знайдено. Суть винаходу полягає в тому, що терапія кожного з мовних порушень складається з декількох етапів стимуляційного впливу на порушені чи несформовані зони мовного аналізатора: 1. Патогенетично обумовленої медикаментозної терапії - "медикаментозної стимулотерапії"; 2. Патогенетично обумовленої мануальної терапії - "мануальної стимулотерапії"; 3. Патогенетично обумовленої логопедичної корекції - "логопедичної стимулотерапії".Медикаментозну стимулотерапію здійснюють у вигляді дегідратаційної терапії (діакарб з аспаркамом), загальнозміцнювальної (АТФ, кокарбоксилаза, алое, вітаміни групи В, полівітаміни), вазоактивної (кавінтон, вінпоцетін, серміон, цинаризин, еуфіллін, троксевазин та інш.), розсмоктувальної (ФІБС, склоподібне тіло, лідаза), стимулюючої (пантогам, когітум, ліпоцеребрін, фенібут), а у випадку особливо тяжкого порушення мови - антиконвульсивної терапії, в окремих випадках - застосовування коректорів поведінки (сонапакс), антибіотиків, дезінтоксикаційних препаратів. Мануальну стимулотерапію призначають на другий тиждень прийняття дегідратаційної терапії. При цьому проводять: - м'яке деблокування функціональних блоків на усьому хребті шляхом тракції, мобілізації, маніпуляції, вібраційного масажу; - точковий масаж шийно-комірцевої зони з використанням вазоактивних фітопрепаратів (масла з екстрактами полину, коріння лопуха, м'яти, кропиви) з метою зменшення венозного застою; - скальптерапію - глибокий точковий масаж голови по ходу меридіанів сечового міхура в напрямку V20-V6, жовчного міхура VB20-VB14, VB12-VB2, задньо-серединного Т14-Т24; - Су-Джок масаж мовних зон кистей та стоп; - систему витяжіння і загальнозміцнювальних вправ тонічного характеру для зміцнення м'язової системи з метою зменшення нестабільності хребта. Логопедичну стимулотерапію починають проводити на третьому тижні після початку мануальної стимулотерапії. Всім хворим призначують: - систему постізометричних та ізотонічних вправ для активізації м'язів шиї і горлянки, дна порожнини рота, язика, піднебіння, губ і обличчя, а саме: а) одночасний та рівномірний тиск на потилицю і потилицею на руки протягом 10 секунд. Варіа 2 30749 тивність вправи включає зміну ступеню оскалу зубів, відведення щелепи вниз, уперед, назад; б) аналогічно - тиск на скроню (праву, ліву); в) аналогічно - тиск на підборіддя (знизу до гори, спереду назад); г) аналогічно - тиск лобом при приведенні підборіддя до яремної ямки; д) аналогічно - вправи без використання тиску рук - ізотонічні; - логопедичний масаж м'язів обличчя, губ, язика, порожнини рота: а) ручний; б) інструментальний (з використанням знайомих дитині побутових речей - грецьких горіхів, камінців, зубної щітки, чайної ложки, кульових "зондів", дитячих сосок); - логопедичну гімнастику з використанням додаткових посилюючих заходів - жування моркви, тощо (до 60 рухів на кожну сторону), гумових кулеподібних іграшок, виконання вправ для стулення губ з горіхами, каштанами чи камінцями за щоками; - виконання вправ на тонічне утримання надутих чи втягнутих до рота шок; - вокально-голосові вправи одночасно з виконанням ізотонічних вправ на розведення рук; - ізотонічну акцентуацію артикуляційної пози при закріпленні поставлених звуків (при дизартрії й сполучених з нею формах алалії, затримки мовного розвитку, заїкання, порушення слуху); складової організації (при алалії, затримках мовного розвитку, а також в сполученні з заїканням, порушенням слуху); інтонаційно-смислової організації мовлення (при заїканні, загальному недорозвитку мови, порушенні слуху); - "малювання" об'ємних фігур у повітрі пальцями, кистями, однією і двома руками; із застосуванням в окремих випадках тонічної напруги і повного розслаблення м'язів; - ручну або пальцеву акцентуацію довжини промовляння звука і артикуляційного укладу кінчика язика, губ, щелепи; - ручну акцентуацію голосоподачі; - при туговухості - формування артикуляційном'язової пам'яті вимови звуків шляхом емоційного закріплення з різноманітними тонічними рухами і включенням тактильно-зорового контролю, співвіднесе ння звука з буквою. Приклад 1. Хворий К-ов Володимир (№ 1419) звернувся до лікарні у віці 16 років З місяці зі скаргами на стійке заїкання тяжкого ступеню. Під час первинного огляду при випадковому повороті голови у бік трапилася раптова втрата свідомості на 12-15 секунд. Було встановлено, що такі випадки протягом життя траплялись у хворого до декількох разів на добу. Подальше опитування виявило наявність регулярних виснажуючих головних болів, запаморочень, іноді з нудотами. Страждає з раннього віку хронічним гастритом, дуоденітом, з дискінезією жовчних протоків. У ранньому дитячому віці був під наглядом кардіолога з приводу природженої вади серця. Хлопчик повідомив, що заїкається, "скільки себе пам'ятає". У дошкільному і шкільному віці займався з логопедами щодо порушення звуковимови і заїкання, а також приймав медикаментозне лікування у районних і міській лікарня. У 10 класі заїкання значно посилилось, хлопчик майже не міг говорити, у школі давав письмові відповіді, при цьому займався "на відмінно". Оточення у сім'ї та школі вільне від заїкання. Спадковий характер заїкання не встановлено. Соматичний і вертеброневрологічний статус: дизрафічного складу, зниженого харчування, виражена затримка статевого розвитку. Грубо порушена постава - згладжування фізіологічних вигинів хребта, передньо-вентральна постанова голови, довга шия, підлітковий кіфоз грудного відділу. Лімфоаденопатія. Аденоїдні вегетації. Численний карієс. Хронічний гастродуоденіт. Дискінезія жовчних шляхів. Прояви серцево-судинної недостатності. Неврологічний статус: мають місце прояви синдромів лікворної гіпертензії і вегетативної недостатності, багаточисельні пірамідні знаки. Нестійкість в позі Ромберга, недостатність дрібної моторики, дифузна м'язова гіпотонія, на фоні якої відзначається обмеження поворотів голови у різні боки, більше - вправо, передньо-задніх нахилів. Різкий біль при пальпації точок Попелянського й усіх остистих відростків. Логопедичний статус: лексико-граматичний лад мови, фонематичне сприймання, письмова мова сформовані за нормою. Звуковимова характеризується в'ялим артикулюванням голосних і приголосних звуків, яке обумовлене недостатньою рухомістю нижньої щелепи та слабо вираженим периферичним парезом артикуляційних та лицевих м'язів, зокрема, кругового м'язу рота, м'язів, що відводять кути рота, підіймають верхню губу, м'язів язика та м'якого піднебіння. Дихання експіраторне поверхневе, голос достатньої сили. Темп спонтанної мови швидкий, при контролі - нормалізується. Виражена загальна змазаність мови. Мова з тяжкими тонічними, інколи тоно-клонічними судомами, які локалізуються в усіх відділах мовного апарату і виявляються на початку і всередині слів і фраз. Тривалі мовні судоми супроводжуються тяжким дихальним спазмом, почервонінням шкіри обличчя і шиї, гіпергідрозом долоней, здриганням тулубу, кивками та посмикуванням голови. Заїкання посилюється в психологічно-значущих ситуаціях до повної неможливості промовляння, а також - при фізичних навантаженнях та перевтомленні. Психічний статус: контакту доступний, шукає допомоги, виражена спрямованість на лікування. Інтелект високий, критика присутня. Емоційно адекватний. Відчуває змореність від фізичного та мовного навантаження. ЕЕГ - фонова крива сплощена, амплітуда менше 20 мкВ, переважно - високочастотний a-ритм. При навантаженні - без значних змін. ЕХО-ЕС - деформація шлункової системи мозку, лікворна гіпертензія. R-грама шийного відділу хребта: аномалія Кіммерлі; випрямленість шийного лордозу, V-подібна форма тіл хребців СІІІ-ІV. R-грама грудного відділу хребта: протягом ThІV-VІІІ мають місце грижі Шморля, клиноподібні деформації тіл цих хребців. На РЕГ - ознаки неповноцінності кровообігу у системі правої хребетної артерії, при компресійній 3 30749 пробі амплітуда вертебральних РЕГ стала мінімальною. Висновок: у хворого мають місце залишкові прояви раннього органічного ураження головного мозку у вигляді заїкання, пірамідних знаків, зберігання лікворно-гіпертензійних та вегетативних порушень. Приступи запаморочення під час поворотів та нахилів голови (Унтерхаршайдта) є симптомом аномалії Кіммерлі. Сполучення цих факторів протягом тривалого часу обумовило формування у хворого хронічної недостатності кровообігу мозку. Тривалий вплив психотравмуючої ситуації в зв'язку із заїканням сформував логофобічний синдром. Клінічний діагноз: заїкання тяжкого ступеню внаслідок органічного ураження ЦНС змішаного генезу з лікворно-гіпертензійним синдромом, ХНМК, дизартрією, ускладнене логофобічним синдромом. Природжена аномалія хребта, хвороба Шморля, хронічний тонзіліт, карієс зубів, хронічний гастродуоденіт, дискінезія жовчовивідних шляхів. Природжена кардіопатія. Було призначено медикаментозну стимулотерапію: діакарб, аспаркам, кавінтон, пантогам, піроксікам, кальція глюконат в ін'єкціях, АТФ, лідаза, вітамін В12 у вікових дозах. На 7-й день лікування було включено мануальну стимулотерапію в такому комплексі: тракція, мобілізація і маніпуляція хребта, акупресура, постізометрична міорелаксація. Мануальна стимулотерапія провадилася кожен день протягом 3-х тижнів. В перший тиждень переважали прийоми тракції, мобілізації, акупресури в зонах точок: GI 11, Е36, МС5-8, Р7, VB12, VB20, скальптерапія, ЛФК витяжіння з постізометричним закріпленням (тонічний опір потилиці хворого рукам лікаря протягом 10 секунд із зміною рівня нахилу голови і положення тіла, аналогічно - опір скронь та щелепи). На другому тижні комплекс мануальної терапії було доповнено маніпуляціями попереково-грудного відділу хребта. Акупресуру проводили додатково на мовних зонах за методом Су-Джок. Комплекс постізометричної міорелаксації (ПІРМ) було доповнено виконанням тонічного опору лоба, рук, а також ускладнено оскалом зубів, і введені вправи для самостійної тракції хребта (розкачування тулуба в позі "ембріона" - коліна приведені до лобу та охоплені руками в напрямку вперед-назад та вправо-вліво; у положенні "голова приведена до ніг" вигинання спини при утриманні руками стоп). На третьому тижні мануальну стимулотерапію було доповнено маніпуляцією у сегменті СІІІ-ІV. Комплекс ПІМР доповнено вправою: у положенні лежачи на спині максимальне розтяжіння хребта шляхом витягу п'яток і рук у протилежні сторони при створені кута 10-15° від горизонтального рівня. Акупресуру проводили за методом Су-Джок в проекції мовних органів і голови. Логопедичну стимулотерапію проводили протягом 4-х тижнів за схемою: 1. Режим мовчання - 3 доби. Були проведені пояснювальні бесіди. У цей період формували діафрагмальний видих у положенні лежачи, сидячи та стоячи на основі дихальної гімнастики йоги. Виконували модіфікацію комплексу логопедичної гімнастики - надування та втягування щік з утриманням заданої пози 2-3 секунди; активні жувальні рухи з наростанням кількості повторів до відчуття легкої втоми; "оскал-трубочка" з утриманням пози 5-6 разів; облизування язиком губ при утриманні рота напіввідкритим у посмішці; опір з фіксацією кінчика язика у верхні і нижні різці і у кути рота при утриманні його широко відкритим. Комплекс виконувався 6 разів на день. 2. Режим мови на шепоті - 5 днів. Цей період було доповнено ускладненням дихальної гімнастики. Вона проводилася на фоні динамічних ізотонічних вправ - зведення і розведення передпліч. При цьому вдих виконувався при зведенні, а видих - при розведенні; вправа "коліно-лікоть" у динаміці приведення - короткий вдих, розведення - швидкий діафрагмальний видих, рот напіввідкритий. Продовження комплексу логогімнастики із збільшенням кількості і зміною ритму рухів. Включення традиційних логопедичних вправ, які укріплюють м'язи язика - "побілити стелю", "почистити, порахувати зуби", проспівування голосних, відкритих і закритих складів з фрикативними приголосними, з фіксацією на передньоязичних звуках. 3. Період тренінгу голосною мовою - 3 тижні. Етап сполучно-відбивної мови - 1 тиждень; етап "питання-відповідь" - 1 тиждень; етап самостійного висловлювання - 1 тиждень. У цей період заходи ізотонічного навантаження та фіксованості на силі і координації руху були реалізовані на матеріалі вокально-артикуляційних вправ, складених з ланцюжків слів, які включають звук, що вивчається у сильній або слабкій позиції. Наприклад: А*нглія - А*зія, А*фрика, А*зія - А*фрика Антаркти*да. Таке тренування було проведене на великому мовному матеріалі в супроводженні рухів кінцівок через кожні 2 години, була відпрацьована вимова усіх "трудних" звуків, які потім вводилися у мову "питання-відповідь" та спонтанну. Підбір мовного матеріалу проводили з урахуванням труднощів автоматизації звуків при дизартрії. Для укріплення м'язів коріння язика, м'якого піднебіння, голосових складок були включені вправи на чергування проголошення слів та ланцюжків слів на твердій-м'якій атаці і змінами ритму мовного дихання. Ефективність лікування оцінювали за зміною проявів ступеня тяжкості заїкання та основних граничних нервово-психічних синдромів. Основні клінічні синдроми Мовні запинки Дизартрія Лікворна гіпертензія Церебральний венозний застій Напади Унтерхаршайдта Периферична цервікальна недостатність Порушення постави Астенічний синдром Логофобія Ступень проявів синдромів, у балах після до лікуванлікування ня 4 1 2 0,5 3 1 3 1 3 0 4 2 4 3 3 2 1 0,5 Таким чином, протягом першого курсу лікування значно зменшилось заїкання - з тяжкого ступе 4 30749 ня до одиничних мовних запинок. Зникли загальна змазаність мови, приступоподібні нудоти і блювоти, приступи притомності, значно полегшали і порідшали та покоротшали головні болі та запаморочення, зменшилась загальна втомлюваність, практично зник страх мови і з'явилось почуття впевненості в собі. Через 8 місяців, після перенесеного грипу, мав місце рецидив заїкання, але у значно легшій формі. Аналогічний курс лікування привів до повного зникнення заїкання. 6-річний катамнез показав, що заїкання та приступи втрати притомності не поновлювались. Інколи, під час різкої зміни погоди, відзначалися нетяжкі головні болі, рідше – запаморочення. Приклад 2. К-н А., 1989 року (№ а/к 3384), вперше з'явився до лікарні для уточнення діагнозу у зв'язку з повною відсутністю мови у віці 4,5 років. В лікарні за місцем проживання було поставлено діагноз: імбецильність. Анамнез: дитина від 2-ї вагітності і перших пологів. Мати страждає інсулін-залежним цукровим діабетом з юнацтва. Перші пологи - мимовільний викидень у віці 12-13 тижнів. Теперішня вагітність проходила з токсикозом, нефропатією, коливання артеріального тиску. Лежала на збереженні протягом усієї вагітності. Пологи стимульовані у зв'язку з внутрішньочеревною гіпоксією плоду. На першому році хворів регулярними застудами та отитами, часто - з гіпертермічними реакціями. Психофізичний розвиток - з легкою затримкою. Протягом життя переніс аденектомію у віці 3-х років, хронічний риносинусит. У зв'язку з відсутністю мови проходив курси лікування ноотропними препаратами, але без ефекту. Об'єктивно: достатнього фізичного розвитку, голова збільшених розмірів у сагітальному та контрлатеральному напрямках. Очні щілини вузькі, перенісся широке, губи масивні. Рот завжди трохи відкритий, виражений набряк в області проекції гайморових пазух, подушної та задньої поверхні щік. Гіпертрофія мигдалин ІІ-ІІІ ступеню. Загальна блідість, сухість шкіри. Голова втиснута у плечі і трохи відхилена назад. Виражена сутулість, м’язовий корсет не розвинений. Грудна клітка розширяється донизу. Пастозність шлему голови, обличчя, плечового пояса, кистей, грудної клітки. Яскраво виражено венозний малюнок в області перенісся, скронь, плечового поясу. Дифузна м'язова гіпотонія, рекурвація плечових, ліктьових, зап'ясних суглобів. Неврологічний статус: визначається болісність при пальпації шлему голови та біля вушних точок, набігання сльози при погляді на світло. Виражені синдроми лікворної гипертензії, церебрального венозного застою, вегетативної недостатності, порушення статичного, динамічного, координаторного праксису. Визначаються пірамідні та бульбарні знаки, синдром периферичної цервікальної недостатності. Психічний статус: вербальному контакту недоступний, інструкції виконує вибірково, вередливий, негативістичний, виказує страх перед незнайомою ситуацією, що виявляється бурхливими реакціями протесту. Дозволив себе обстежити тільки після другої спроби. Спілкується за допомогою жестів і окремих невиразних складів з назальним відтінком. Енурез кожної ночі. Логопедичний статус: протягом декількох днів знаходився в кабінеті, звикаючи до ситуації, але повному обстеженню не піддався. Язик відтягнений назад, має місце його набряк, асиметричний за середньою лінією, кінчик послаблений та потоншений. Сліди зубів по краях язика, рідкі фасцикулярні здригування і гіперкінези. Провисання м'якого піднебіння. Порушення прикусу за типом прогнатії, форми та посадки зубів. Накопичення слини під час мовлення. Усім видам інструментального дослідження недоступний. Посів з носу та зіву на патогенну флору показав патогенний стафілокок третього ступеню зросту. Був встановлений попередній діагноз: сенсомоторна алалія внаслідок раннього органічного ураження головного мозку змішаного генезу з вираженим ступенем лікворної гіпертензії та периферичної цервікальної недостатності. Дизартрія? Туговухість? Хронічний тонзиліт. Хронічний риносинусит. Хворому було проведено 5 курсів стаціонарного лікування та 3 курси амбулаторного протягом 3,5 років. Після першого курсу лікування було уточнено діагноз: сенсомоторна алалія у сполученні з дизартрією внаслідок раннього органічного ураження головного мозку змішаного генезу з вираженим ступенем лікворної гіпертензії та периферичної цервікальної недостатності. Туговухість? Хронічний тонзиліт. Хронічний риносинусит. У віці 5,5 років став відвідувати логопедичну школу. Після 2-го курсу стаціонарного лікування став доступний нейрофізіологічним методам дослідження. За даними ЕЕГ - груба дифузна патологія головного мозку, після 2-х хвилин гіпервентиляції висока судомна активність дифузного характеру. За даними ЕХО-ЕС та КТ - зовнішня та внутрішня гідроцефалія, деформація стінок шлункової системи мозку, розширення скроневих борозен. R-грама шийного відділу хребта - асиметрія дисків у сегментах СІІ-ІІІ, шийний гіперлордоз, сходові зміни при функціональних навантаженнях у всіх сегментах, неоартроз суглобу СІІІ-IV. Було призначене лікування. Перший стаціонарний курс включав медикаментозну стимулотерапію: антібіотикотерапію, кальцію глюконат, лідаза, вітаміни В1, В6, екстракт алое в ін'єкціях, діакарб, аспаркам, пантогам у вікових дозах. Після цього курсу лікування з'явилися окремі прості слова (до 10), а також - зайва рухова і психічна активність. Другий стаціонарний курс (5 років) включав медикаментозну, мануальну та логопедичну стимулотерапію. Медикаментозна стимулотерапія включала гемодез, вітамін С та кокарбоксилазу інтравенозно, серміон, магнезії сульфат, плазмол внутрішньом'язово, діакарб, аспаркам, пантогам у вікових дозах. Курс лікування - 1 місяць. Мануальну стимулотерапію проводили у вигляді акупресури за методом Су-Джок, по меридіанах серця і трьох обігрівачів, скальптерапії і тракції хребта. Логопедична стимулотерапія включала логопедичний масаж, пасивно-активну логогімнастику, розширення пасивного словникового запасу, викликання активних мовних реакцій на основі звукона 5 30749 слідувань. Активні заняття складали 5-7 хвилин, ще 10-15 хвилин дитина звикала до обстановки у кабінеті. Хворий відвідував кабінет 2-3 рази на добу протягом 1 місяця із збільшенням часу активних занять до 10-12 хвилин. Після другого курсу лікування з'явилася коротка фраза з простих слів і їх осколків (2-3 слова). Звуковимова була з грубим порушенням передньоязичних звуків [с], [з], [д], [т], [л], які нагадували узагальнений звук [тдн]. Третій стаціонарний курс лікування (5,5 років) являв собою медикаментозну, мануальну та логопедичну стимулотерапію. Медикаментозна стимулотерапія включала АТФ, кокарбоксилазу, вітамін В12 внутрішньом'язово, діакарб, аспаркам, кавінтон, пантогам у вікових дозах протягом місяця. Мануальна стимулотерапія включала заходи тракції, мобілізації і маніпуляції 4 рази на тиждень протягом місяця, акупресуру за методом Су-Джок, по меридіанах сечового та жовчного міхурів, скальптерапію, пасивну постізометричну релаксацію; тиск потилицею, лобом, скронями почергово і підборіддям на руки лікаря. Логопедична стимулотерапія включала логомасаж, логогімнастику, активну гімнастику мускулатури обличчя, традиційні заходи виробки гнозису обличчя та артикуляційного праксису, формування артикуляційних укладів голосних звуків, співвіднесення звуків з літерами, виробку основ читання, письма, закріплення нормованої вимови свистячих, розширення словника, розвиток граматичних конструкцій та дрібної моторики за допомогою малювання, ліплення, конструювання. Було застосовано техніку виробки дрібної моторики сумісно з промовлянням слів. Розроблено методику пальцевої акцентуації для закріплення звука у складі слова - сполучене промовляння акцентованого звуку або складу з послідовним чергуванням рухів пальців з ізотонічним напруженням. Після 3-го курсу лікування значно розширився активний і пасивний словник, з'явилася потреба в мовному спілкуванні, мовна активність, пізнавальний інтерес, підвищилась працездатність, покращився розподіл уваги, пам'ять, з'явилося поширене речення з аграматизмами, арифметична лічба до 10, сформовані уяви кольору, форми, розміру, зменшилась рухова розгальмованість. Четвертий стаціонарний курс лікування (6,5 років) складався з медикаментозної, мануальної та логопедичної стимулотерапії. Медикаментозна стимулотерапія включала серміон, вітаміни, екстракт алое внутрішньом'язово, діакарб, аспаркам, пантогам, троксевазин, есенціале у вікових дозах протягом місяця. Мануальну стимулотерапію проводили у вигляді акупресури за методом Су-Джок, по меридіанах задньо-серединному та сечового міхура, скальптерапії і тракції хребта. Логопедична стимулотерапія складалася з традиційного методу розвитку мови дитини з загальним недорозвитком мови II рівня з урахування клінічного мовного діагнозу і розробленого методу ізотонічної акцентуації: - створення мовно-рухового стереотипу шляхом ілюстрації за допомогою ізотонічних рухів пальців та кистей сили, довжини звуків та напрямку рухів губ і язика; - розвиток оптико-просторових уяв методом "малювання" пальцями, руками об'ємів і форм предметів або послідовності їх рухів; - використання артикуляційних "масажерів" горіхів, "домашнього їжачка" - зубної щітки, жування моркви, гумових м'ячиків та іграшок різної форми для масажу внутрішніх органів порожнини роту; - проведення домашнього Су-Джок масажу із застосуванням неспецифічних стимуляторів яблучних кісточок, зерен рису, гречки, перцю, закріплених у проекціях слухових і мовних зон пальців рук і ніг за допомогою лейкопластирю або спеціальних іграшкових пальцевих насадок. Протягом 4-го курсу лікування у дитини значно поширився активний і пасивний словник, з'явилася розгорнута фразова мова із окремими специфічними аграматизмами. Зникла симптоматика сенсорної алалії, зріс тонус м'язів обличчя, покращився артикуляційний праксис. Зменшилась назальність і накопичення слини у роті під час мови. Виробився стійкий пізнавальний інтерес, посидючість, уважність, пам'ять, працездатність, сформувалося фонематичне сприйняття у відповідності з віковою нормою. Хлопчик оволодів письмом, поскладовим читанням при несформованості інтонаційно-ритмичної характеристики мови. Зник енурез. П'ятий курс стаціонарного лікуванння (7,5 років) включав медикаментозну, мануальну та логопедичну стимулотерапію. Було проведене уточнення діагнозу за допомогою серії аудіограм. Діагноз: сенсомоторна алалія в стадії остаточних проявів внаслідок раннього органічного ураження головного мозку змішаного генезу з компенсованим ступенем лікворної гіпертензії та периферичної цервікальної недостатності. Стерта дизартрія. Туговухість II ступеню. Медикаментозна стимулотерапія включала оліговіт, пантогам, кавінтон, АТФ, кокарбоксилазу, вітамін В12 у вікових дозах. Мануальна стимулотерапія включала переважно комплекс постізометричної міорелаксації та ЛФК. Логопедична стимулотерапія: традиційні заходи по подоланню залишкових порушень звуковимовлення з закріпленням кінестетичного відчуття вимови з урахуванням незначного зниження слухової функції, роботу над інтонаційно-мелодичною характеристикою мови, формування виразного монологічного висловлювання. Продовження розвитку оптико-просторових уявлень. Було застосовано метод ізотонічної акцентуації звуків і складів на спеціально підібраному мовному матеріалі з урахуванням дизартрії. Результати лікування: самопочуття дитини нормальне. Компенсовано синдромокомплекс сомато-вертебро-неврологічних станів. Розвинуті психічні, мовні функції та слух, майже подолані прояви дизартрії. При збереженні туговухості І ступеню дитина навчається у загальноосвітній школі, програму засвоює добре. Проблем порушень спілкування не має. 6 30749 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 7