Спосіб уретероілеосигмоанастомозу

Спосіб уретероілеосигмоанастомозу, який включає резекцію ділянки клубової кишки на протязі 25-30 см, відновлення безперервності кишки накладанням анастомозу "кінець в кінець", уши 31326 ваної кишки довжиною 2,5-3 см звільняють від брижі та інвагінують швами у змодельовану детубуляризовану ділянку трансплантату, формуючи антирефлюксну манжетку. Краї брижі ушивають. Поздовжнім розтином відкривають просвіт сигмоподібної кишки довжиною, достатньою для широкого анастомозування. Між сигмоподібною кишкою та детубуляризованою ділянкою тонкокишкового трансплантату накладають анастомоз. Спосіб пояснюється графічно. На фіг. 1 надана схема відновлення цілісності клубової кишки "кінець в кінець". На фіг. 2 - схема розтину резекційного сегменту. На фіг. 3 - схема зшивання медіальних країв детубуляризованої ділянки трансплантату, пересадки сечоводів, формування антирефлюксної манжетки. На фіг. 4 - схема сформованого тонкокишкового трансплантату. На фіг. 5 - схема підшивання тонкокишкового трансплантату до сигмоподібної кишки. На фіг. 6 - загальний вигляд сигмо-ілеального резервуару, створеного за допомогою запропонованого способу. Спосіб уретероілеосигмоанастомозу виконують таким чином. Після попередньої цистектомії роблять резекцію ділянки клубової кишки довжиною 25-30 см, відновлюють цілісність тонкого кишковика накладанням анастомозу "кінець в кінець", складають навпіл та розтинають по протибрижовому краю 2/З проксимальної частини резекційного сегменту, V-подібно зшивають медіальні його краї, пересаджують сечоводи у недетубуляризовану ділянку кишкового трансплантату без антирефлюксного захисту, звільняють від брижі проксимальну частину недетубуляризованої кишки довжиною 2,5-3 см та інвагінують її за допомогою окремих серо-серозних швів в тонкокишковий трансплантат, формуючи антирефлюксну манжетку. Ушивають краї брижі та дистальний кінець кишкового трансплантату наглухо. Відкривають поздовжнім розтином просвіт в сигмоподібній кишці та накладають широкий анастомоз між сигмоподібною кишкою та детубуляризованою ділянкою тонкокишкового трансплантату. Рану дренують та пошарово ушивають. Запропонований спосіб уретероілеосигмоанастомозу має такі переваги перед відомими способами моделювання, як значне збільшення об'єму сигмоподібної кишки за рахунок імплантації тонкокишкового трансплантату, зменшення частоти спонтанних скорочень кишки та застосування антирефлюксної манжетки, що дає змогу зменшити тиск у сигмоподібній кишці і вірогідність кишковосечоводного рефлюксу, запобігти порушенню уродинаміки верхніх сечовивідних шляхів та попередити розвиток пієлонефриту, хронічної ниркової недостатності, а також зменшити інтенсивність всмоктування сечі кишкою, що, в свою чергу, є профілактикою гіперхлоремічного метаболічного ацидозу. Наводимо приклади практичного застосування запропонованого способу. 1. Хворий І., 48 років, і. х. № 013884. Діагноз: Рак сечового міхура (T3N2M0). Правобічний уретерогідронефроз (ІІІ ст.). Хронічний пієлонефрит. Хронічна недостатність нирок (латентна ст.). Анемія. Тромбофлебіт підшкірних вен правого стегна та гомілки. При оперативному втручанні хворому одночасно виконана цистектомія, тазова лімфаденектомія, уретероілеосигмоанастомоз. Проведено резекцію близько З0 см клубової кишки. Цілісність тонкого кишковика відновлено накладанням анастомозу "кінець в кінець". Проксимальну частину резектованого сегменту довжиною біля 20 см складено навпіл та розітнуто по протибрижовому краю. Медіальні краї V-подібно зшито безперервним серозно-м'язовим швом. Сечоводи пересаджено в недетубуляризовану частину кишкового трансплантату без антирефлюксного захисту. Проксимальну частину недетубуляризованої кишки довжиною 3 см звільнено від брижі та інвагіновано в тонкокишковий трансплантат за допомогою окремих серо-серозних швів, формуючи антирефлюксну манжетку. Краї брижі ушиті, дистальний кінець кишкового трансплантату ушито наглухо. Поздовжнім розтином відкрито просвіт сигмоподібної кишки довжиною 12 см. Між сигмоподібною кишкою та детубуляризованою ділянкою тонкокишкового трансплантату, накладено широкий анастомоз. Післяопераційний період протікав без ускладнень. При контрольному обстеженні через 6 міс. констатовано задовільну функцію обох нирок. Ємність сформованого резервуару дозволяє здійснювати сечовипускання 3-4 рази на день і 1-2 рази вночі. Загострення пієлонефриту не відмічено. 2. Хвора Б., 19 років, і. х. № 013796. Діагноз: вроджена аномалія розвитку: тотальна епіопадія (ІІІ ст.). Стан після трьох операцій формування сфінктера сечового міхура. Мікроцист. Heфункціонуючий сечовий міхур. Нетримання сечі. Камінь сечового міхура. Пролежень сечового міхура. Хронічний пієлонефрит. При оперативному втручанні хворій виконано одномоментну цистектомію з уретероілеосигмоанастомозом. Виконана резекція 35 см клубової кишки з брижею. Цілісність тонкої кишки відновлено накладанням анастомозу "кінець в кінець". Проксимальну частину резектованого сегменту клубової кишки на 2/3 довжини складено навпіл, розітнуто по протибрижовому краю та V-подібко зшито медіальними краями безперервним серозном'язовим швом. Сечоводи пересаджено в недетубуляризовану частину кишки без антирефлюксного захисту. Дистальний кінець кишкового трансплантату ушито наглухо. Проксимальну частину недетубуляризованої кишки довжиною 2,5-3 см звільнено від брижі та інвагіновано у змодельовану детубуляризовану ділянку тонкокишкового трансплантату за допомогою окремих серо-серозних швів, формуючи антирефлюксну манжетку. Краї брижі ушиті. Поздовжнім розтином відкрито просвіт сигмоподібної кишки довжиною 14 см. Між сигмоподібною кишкою та детубуляризованою ділянкою тонкокишкового трансплантату накладено широкий анастомоз. Післяопераційний період протікав без ускладнень. При контрольному обстеженні через 6 міс. констатовано задовільну функцію обох нирок. Ємність сформованого резервуару дозволяє здійснювати сечовипускання до 5 разів в день та 1 раз вночі. Загострення пієлонефриту не відмічено. 2 31326 Запропонований спосіб уретероілеосигмоанастомозу був використаний при лікуванні 3 хворих з захворюванням сечового міхура у відділенні пластичної та відновної урології Інституту урології та нефрології АМН України. Позитивний результат отримано у всіх трьох випадках, при цьому у хворих відновлена функція верхніх сечовивідних шляхів та здійснена профілактика загострення пієло нефриту, розвитку гіперхлоремічного метаболічного ацидозу. Джерела інформації: 1. The Mainz pouch II (Sigma rectum pouch) / M. Fisch, R. Wamrnack, S.C. Muller, R. Hohenfellner // J. Urol. - 1993. - Vol. 149. – P. 258-263. 2. Bricker Е.M. Bladder substitution after pelvic evisoeracion // Surg. Clins. North Am. - 1950. - Vol. 30. - P. 1511-1521 - прототип. Фіг. 1 3 31326 Фіг. 2 Фіг. 3 4 31326 Фіг. 4 5 31326 Фіг. 5 6 31326 Фіг. 6 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 7