Спосіб виявлення прихованої серцевої недостатності

МПК6 А 61В 5/02 Спосіб діагностики прихованої серцевої недостатності Винахід належить до галузі медицини, а саме кардіології та функціональної діагностики, і може використовуватись для виявлення початкового ступеня серцевої недостатності. Відомий спосіб, заснований на регістрації ЕКГ і прекордіальної реограми перед і після фізичного навантаження з подальшим аналізом фазової структури серцевого циклу і визначенням індексу скоротливості за наведеною формулою; при зменшенні індексу нижче 0.9 - діагностують серцеву недостатність [Авт. свід. СРСР № 10 617 94 А МПК5 А 61 В 5/04. Способ диагностики сердечной недостаточности. Дм. Д. Твилдиани, Дав.Д.Твилдиани. Опубл. 17.03.91, бюлл. №2]. Але у цьому способі діагностики оперують тільки з інтервалами серцевого циклу, котрі дуже слабо корелюють із скоротливістю міокарда, що не може не позначатись на якості результатів. Для виявлення початкових стадій серцевої недостатності використовують спосіб визначення прихованої коронарної і міокардіальної недостатності [патент Рос. федерации № 2087127 МПК б А61 В5/1, 5/0402, Способ определения скрытой коронарной 20.08. 97, и миокардиальной бюлл. інтраезофагеальну № 1], недостаточности, згідно з електростимуляцію яким опублікований пацієнту проводять лівого передсердя і тетраполярну грудну реографію, визначають частоту серцевих скорочень і кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка в спокої і після припинення електростимуляції. На підставі цих даних виводять відношення коронарно-міокардіальньїй критичної частоти стимуляції до показник різниці як між 2 кінцево-діастолічним тиском після і до стимуляції. При значенні цього показника 5 0 і нижче діагностують знижений міокардіальний резерв. Даний спосіб оцінки скоротливості міокарду також не позбавлений недоліків і обмежень. Кінцево-діастолічний тиск, обчислений непрямим методом грудної тетраполярної реографії, має вкрай низьку катетеризації кореляцію порожнин з серця; даними, значний одержаними процент при пацієнтів відмовляються від проведення інтраезофагеальної електростимуляції лівого передсердя. Найбільш близьким до запропонованого способу і прийнятим за прототип є спосіб діагностики початкових ступенів серцевої недостатності [патент Рос. федерации № 2000079 С МПК5 А 61 В 5/02 Способ диагностики сердечной недостаточности. Автор В.А.Комиссаров, опубл. 07.09.93. Бюл. №33-36], заснований на обчисленням реєстрації o6fємів серця 2-х та мірної їх ехокардіограми співвідношення під з час проведення функціональної проби Вальсальви (видих в закритий простір). Однак, вищезгаданий спосіб має низький ступінь відтворення і точності визначення, на який принципово впливають особливості розташування серця у кожного пацієнта (котре, до того ж, змінюється під час видиху при проведенні проби), досвід дослідника, вибір дільниці шлуночка для виміру вхідних параметрів, наявність післяінфарктних зон гіпокінезії міокарда, тощо. Крім того, не кожен пацієнт може створити, видихаючи, тиск 4 0 мм правильно виконати пробу Вальсальви. рт.ст. або, взагалі, з В способу шляхом основу винаходу діагностики зміни поставлено прихованої показника, що задачу удосконалення серцевої недостатності визначається, і характеру навантажувальної проби, що забезпечує незалежність показника скоротливості міокарда від ряду випадкових факторів, котрі значно впливають на кінцевий результат. Завдяки цьому підвищується точність одержаних даних. Поставлена задача вирішується тим, що у способі виявлення прихованої серцевої недостатності шляхом доплеркардіографічного згідно обстеження винаходу, використовують в ролі з навантажувальною пробою, навантажувального фармакологічну пробу з тесту ніфедіпіном, визначають максимальну лінійну швидкість крові в аорті в систолу, частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск до та після проведення гострої проби з ніфедіпіном, показник приросту скоротливості обчислюють за формулою: ППС = AVmax/(АСГДТ+АЧСС) х 100% , де AVmax = (Vmax2 - Vmax1) /Vmax1 - ступінь зміни максимальної швидкості крові в аорті, см/с; АЧСС = (ЧСС^-ЧСС1) /ЧСС1 - ступінь змінення ЧСС; Vmax1 максимальна лінійна швидкість крові в аорті до проведення проби; Vmax - те ж саме після проби, см/с; СГДТ1 - середній гемодинамічний тиск перед проведенням проби (обчислюють за формулою Хікема: СГДТ=ДАТ+(CAT-ДАТ)/З, (CAT і ДАТ - систолічний та діастолічний тиск крові), - те ж саме після проби; аналогічно ЧСС1 мм рт. ст.; СГДТ2 і ЧСС2 , при цьому при значенні показника скоротливостібільше, ніж 90%, у хворого діагностують приховану серцеву недостатність. 4 Використання для визначення показника приросту скоротливості змін максимальної швидкості крові в аорті під дією фармакологічної дозволяє підвищити проби, ЧСС точність та оцінки артеріального скоротливості тиску завдяки застосуванню досить надійних параметрів і уникнути впливу деяких факторів, результата які негативно {особливості діють на розташування якість серця кінцевого у кожного хворого, досвід дослідника, вибір дільниці шлуночка для виміру вхідних гіпокінезії параметрів, міокарда, наявність тощо). післяінфарктних Спосіб враховує зон коливання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень під час проби, що підвищує точність діагностики і дозволяє виявити групу пацієнтів, котрим потрібні профілактичні засоби з метою запобігання розвитку клінічних форм серцевої недостатності. Спосіб діагностики, що заявляється, здійснюють таким чином. Дослідження проводять в положенні пацієнта лежачи на спині, в апікальній двохкамерній постійно-хвильовому позиції доплеровському трансдюсера, режимі. у Визначають максимальну лінійну швидкість крові в аорті в систолу і ЧСС. В процесі дослідження також вимірюють Після цього хворий приймає, розжовуючи, через 45 хвилин дослідження повторюють. скоротливості обчислюють артеріальний за тиск. Юмг ніфедіпіну і Показник приросту допомогою запропонованої формули: ППС = AVmax/(АСГДТ+АЧСС) х 100% , де AVmax = {Vmax2 - Vmax1) /Vmax1 - ступінь змінення максимальної швидкості зганяння крові в аорті, см/с; АСГДТ = (СГДТ^СГДТ2)/СГДТ1 - ступінь змінення середнього тиску, мм рт.ст.; АЧСС = (ЧСС^-ЧСС1) /ЧСС1 - ступінь змінення ЧСС; Vmax1 максимальна лінійна швидкість крові в аорті до проведення проби; Vmax2 - те ж саме після проби, см/с; СГДТ1 - середній гемодинамічнии тиск перед проведенням проби (обчислюють за формулою Хікема: СГДТ=ДАТ+(CAT-ДАТ)/З, (CAT і ДАТ - систолічний та диастолічний тиск крові); СГДТ2 - те ж саме після проби; аналогічно ЧСС1 і ЧСС2 . При значенні показника скоротливості більше, ніж 90%, у хворого діагностують приховану серцеву недостатність. Приклади. Показники обстеженого М., 32 роки, здоровий Показники До проби Після проби CAT 140 120 ДАТ 85 70 ЧСС 72 78 Vmax 110 130 СГДТ 103,33 86, 67 ппс % приросту 14% 8% 18% 16% 74% Показники обстеженого К., 35 років, здоровий Показники До проби Після Г AT ДАТ ЧСС Vmax сгдд ППС 130 80 72 110 96,67 120 65 78 121 83,33 % приросту 8% 8% 10% 14% 45% Показники хворого А., 34 роки, в анамнезі- інфаркт міокарда До проби Після % приросту 140 135 4% 90 85 74 76 3% 107 128 20% 106,67 101,67 5% 266% Показники хворого И., 37 років, в анамнезі міокардіт До проби Після % приросту 130 85 70 110 100,00 120 75 76 133 90,00 8% 9% 21% 10% 113% 6 Запропонований спосіб базується на виявлених в процесі проведення проб з ніфедіпіном закономірностях: при падінні скоротливости міокарда зменшується ступінь зростання ЧСС і падіння AT і збільшується ступінь змінений максимальної швидкості зганяння крові в аорті. За допомогою заявленого способу діагностики було обстежено 38 хворих з підозрою на приховану серцеву недостатність і 23 практично здорових людей. Результати обстеження співставлені з рівнем толерантності до фізічного навантаження, одержаним за допомогою велоергометрі!. Виявилося, що у практично здорової людини ППС був менший за 90%, у хворих із скомпроментованим міокардом (але без клінічних ознак серцевої недостатності) - більший, ніж 90%. В доступній нам літературі не виявлено способу оцінки скоротливости міокарду, заснованого на визначенні параметрів внутрішньосерцевоі гемодинаміки в процесі проби з ніфедіпіном. Позитивні сторони запропонованого способу виявлення прихованої, серцевої недостатності: 1)безпечність (порівняно з такими поширеними навантажувальними пробами, як велоергометрія); 2) можливість прогнозування за результатами проби ефективності тривалого застосування антагоністів кальцію; 7 3)висока відтворюваність результатів, бо на точність визначення показника не впливає наявність зон гіпокінезії і акінезії в лівому шлуночку; 4)спрямованість і ступінь змін показника добре погоджується з клінічними даними.