Спосіб фітотерапії гострого вірусного гепатиту а у дорослих хворих

1. Спосіб фітотерапії гострого вірусного гепатиту А (ГВГА) у дорослих хвори х, що включає введення настою з суміші лікарських рослин, а саме: коренів цикорію дикого, квіток ромашки лікарської, листя бобівника трилистого, квіток нагідок лікарсь 3 35020 Однак клінічний досвід показує, що використання даного способу фітотерапії ГВГА не завжди забезпечує швидке одужання хворих та не попереджує в низці випадків виникнення загострення гепатиту. Тому цей спосіб потребує удосконалення. Існує також спосіб фітотерапії ГВГА шляхом введення хворим настою з фітозбору, який містить у своєму складі корені цикорію дикого, квіткові кошики ромашки лікарської та листя бобівника трилистого (Соколов СЯ. Фитотерапия и фитофармакология: Руководство для врачей. - М.: МИА, 2000. - С. 490-491). Однак практичний досвід застосування вказаного способу також свідчить про його недостатню ефективність в низці випадків, оскільки при використанні даного способу не ліквідується можливість виникнення загострень та рецидивів ВГА. Тому вказаний спосіб був удосконалений шляхом додаткового введення до складу суміші, з якої виготовляють настій, також квіткових кошиків нагідок лікарських (Иванов В.И. Траволечение. Новейший справочник. - М: Эксмо, 2006. - С. 120121). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих , і тому він обраний як прототип. До недоліків прототипу відноситься те, що при застосуванні вказаного способу не завжди швидко зменшуються прояви специфічної (інфекційної) інтоксикації, а також прояви «метаболічного» токсикозу. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було удосконалення відомого способу фітотерапії ГВГА, зокрема прискорення ліквідації синдрому інфекційного токсикозу та синдрому «метаболічної» інтоксикації, скорочення терміну лікування хворих. Рішення вказаної задачі досягається шляхом додаткового введення до складу фітозбору, з якого готують настій, трави споришу звичайного (Herbae Polygoni avi-culare), а також оптимізації співвідношення між окремими компонентами суміші лікарських рослин у такому вигляді: коренів цикорію дикого (Radicis Cichorii in-tubi) - 2 частини, квіткових кошиків ромашки лікарської (Flores Chamomillae recu-titae) - 1 частина, листя бобівника трилистого (Folii Menyanthidis trifoliatae s. Folii Trifolii fibrini) - 2 частини, квіткових кошиків нагідок лікарських (Flores Calendu-lae officinalis) - 3 частини та трави споришу звичайного (Herbae Polygoni avicularae) - 2 частини. З вказаного фітозбору роблять настій за фармакопейними правилами (6:200) та потім призначають у теплому вигляді цей настій хворим на ГВГА по 30-40 мл 3 рази на добу після вживання їжі. Призначення вказаного настою після вживання їжі за нашими даними забезпечує превалювання гепатозахи-сного ефекту фітокомпозиції над жовчогінною дією, оскільки при наявності гострого запального процесу у печінці, як це має місце при ГВГА, потрібна реалізація переважно гепатозахисних властивостей фітозасобів, в той час як жовчогінна дія цих препаратів повинна бути обмежена, щоб не викликати зайвого подразнення паренхіми печінки. 4 Оптимальне співвідношення між окремими складовими частинами фітозбору, з якого готують настій, розроблено нами досвідним шляхом, проаналізовано нами як у експериментальних, так і у клінічних умовах, і тому також є результатом інтелектуальної праці авторів корисної моделі та виходячи з цього включено до формули корисної моделі. Наша пропозиція щодо додаткового введення трави споришу до складу фітосуміші, з якої готують настій для лікування хворих на ГВГА, базується на вперше встановленої авторами корисної моделі закономірності, що додаткове включення трави споришу до фітозбору посилює гепатозахисну та антиоксидантну дію комбінації вказаних лікарських рослин, причому в суттєво більшому ступені, ніж проста сумація позитивних ефектів кожного з фітопрепаратів окремо. При цьому авторами корисної моделі встановлено, що взаємне потенціювання позитивних фармакологічних ефектів низки з вказаних рослин, зокрема листя бобівника трилистого (Folii Trifolii fibrini), квіток нагідок лікарських (Flores Calendulae offici-nalis) та трави споришу звичайного (Herbae Polygoni avicularae). Зокрема, нами було встановлено, що при сумісному призначенні настою з квіток нагідок лікарських (Flores Calendulae officinalis), листя бобівника трилистого (Folii Trifolii fibrini) у хворих на ВГА суттєво підвищується метаболічна функція печінки, що підтверджується зменшенням вмісту прямого білірубіну у сироватці крові. Нами також було вперше встановлено, що при сумісному введенні хворим на ГВГА настою з трави споришу звичайного (Herbae Polygoni avicularae) та квіток ромашки лікарської (Flores Chamomillae recutitae) відмічається суттєве зниження так званої «метаболічної» інтоксикації, в тому числі за рахунок підвищення антитоксичної функції печінки та посилення сечогінного ефекту, оскільки з сечею відмічається виведення з організму токсичних речовин, в тому числі «середніх молекул» (CM), які обумовлюють формування синдрому метаболічної інтоксикації (СМІ). Вказана комбінація лікарських рослин та у розроблених досвідним шляхом авторами корисної моделі співвідношеннях між окремими складовими частинами при лікуванні хворих на ГВГА застосовується вперше. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих на ГВГА -основна (65 осіб) та зіставлення (48 осіб), рандомізовані за віком, статтю та тяжкістю перебігу патологічного процесу у печінці. Оскільки клінічні спостереження проводилися в період великого спалаху ВГА у м.Суходольську Луганської області, усі обстежені хворі мали єдине джерело інфікування та спільний фактор передавання збудника інфекції у вигляді інфікованої питної води з водогону. Вік обстежених був від 18 до 35 років, чоловіків серед них було 65 (57,5%) та жінок 48 (42,5%). Серед обстежених пацієнтів обох груп переважали особи у віці 18-25 років, яких взагалі було 89 (78,8%). Діагноз ВГА у всі х обстежених хворих був підтверджений серологічно за даними РНГА або ІФА виявленням у сироватці крові анти-HAV класу Ig M. 5 35020 Пацієнти з обох груп отримували загальноприйняту при лікуванні ВГА базисну (напівліжковий режим, дієта відповідно до столу 5а за Певзнером) та глюкозовітамінну терапію у вигляді 5% розчину глюкози усередину з додаванням аскорбінової кислоти; при необхідності - у випадках з вираженою інтоксикацією також здійснювалося внутрішньовенне крапельне введення 5% розчину глюкози по 250-500 мл з доданням 2-5 од. інсуліну та 15-20 мл 5% аскорбінової кислоти. Крім того, хворі основної групи додатково отримували настій з фітозбору, який містив у своєму складі корені цикорію дикого (2 ч.), квітки ромашки лікарської (1 ч.), листя бобівника трилистого (2 ч.), квітки нагідок лікарських (3 ч.) та трави споришу звичайного (2 ч.). З цього фітозбору готували настій за фармакопейними правилами (6:200) та вводили його у теплому вигляді хворим на ГВГА основної групи по 3040 мл (2-3 столових ложки) 3 рази на добу усередину після вживання їжі протягом 15-20 діб поспіль в залежності від досягнутого е фекту. Хворим групи зіставлення вводили в тому же обсязі усередину настій лікарських рослин у відповідності до вказаного способу-прототипу. 6 Для оцінки ефективності заявленого способу фітотерапії ГВГА у дорослих хворих аналізували динаміку клінічних показників та функціонального стану печінки у ході лікування. Вираженість (інтенсивність) клініко-біохімічного синдрому - СМІ оцінювали виходячи з динаміки СМ у сироватці крові. При порівнянні динаміки клінічних показників у хворих на ГВГА основної групи та групи зіставлення було встановлено, що у хворих основної групи (яка вживала настій з фітозасобу у відповідності до заявленого способу) відмічається прискорення ліквідації симптомів інфекційного токсикозу, скорочення тривалості збереження жовтяниці та гепатомегалії, більш швидке одужання, та при цьому суттєво зменшується кількість пацієнтів з виникненням загострень патологічного процесу у печінці, виникненням ускладнень з боку ЖВШ, а також рецидивів хвороби (таблиця 1). З таблиці 1 видно, що в основній групі хворих на ГВГА, яка отримувала фітотерапію у відповідності до заявленого способу, відмічалося вірогідне покращення клінічних показників стосовно групи зіставлення, яка отримувала фітотерапію у відповідності до відомого способу-прототипу. Таблиця 1 Характеристика клінічних показників у хворих на ГВГА при застосуванні заявленого та відомого способів фітотерапії (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): - загальної слабкості - нездужання - зниження апетиту - ломоти у тілі - головного болю - тяжкості у правому підребер'ї - потемнення сечі - знебарвлювання фекалій - гепатомегалії Частота виникнення: - загострення гепатиту - уражень ЖВШ рецидивів гепатиту Середній ліжко-день (днів): Групи хворих на ГВГА зіставлення (n = 48) Основна (n = 65) Р2 5,3±0,15 8,6±0,12