Спосіб одержання глікозиду, що має кардіотонічну дію

Спосіб одержання ерихрозиду, що включає екстракцію подрібненої трави жовтушника левкойного 96% спиртом етиловим, упарювання та очистку отриманого густого екстракту, екстракцію суми глікозидів сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1), упарювання екстракту, розчинення залишку в водному спирті етиловому з доданням реагенту для очистки, очистку отриманого розчину, фільтрацію і промивку осаду, повторну екстракцію суми 36064 (2:1), додають активоване вугілля, фільтрують, впарюють і відділяють кристали на фільтрі під вакуумом, після чого сушать на повітрі і отримують чистий дигоксин [3]. Відомий спосіб одержання дигоксину, згідно з яким подрібнене листя наперстянки шерстистої зволожують водою і витримують в термостаті 25 год. При 37-40°С. Потім сировину переносять в реактор з мішалкою, додають суміш хлористий метилен-етанол (9:1), перемішують протягом 4 год. І екстракт відфільтровують на нутч-фільтрі. Відфільтровану сировину аналогічним способом екстрагують ще 2 рази. Об'єднаний екстракт промивають дистильованою водою і впарюють. Отриманий густий екстракт розчиняють в формамиді. До розчину додають суміш хлороформ-бензол (2:3), перемішують, відстоюють, потім відділяють хлороформно-бензольний шар. Таку обробку проводять 5 разів. З очищеного формамідного розчину дегоксин екстрагують 7 разів хлороформом, перемішують і відстоюють. Хлороформний розчин промивають від залишків формаміду 3 рази водою. Промивні води для екстракції з них дегоксину, що частково в них перейшов, обробляють сумішшю хлороформ-ізопропанол (4:1,2). Спиртохлороформний екстракт приєднують до основного хлороформного розчину і впарюють. Залишок розчиняють в суміші хлороформ-ізопропанол (3:1), додають розчин карбонату натрію, перемішують і після відстоювання відокремлюють содовий шар. Спирто-хлороформний розчин промивають дистильованою водою до нейтральної реакції і впарюють. Кубовий залишок розчиняють в ацетоні, додають бензол і згущують при нагріванні на киплячій водяній бані, при цьому дигоксин випадає в осад у вигляді густої маси. Таку очистку з бензолу повторюють ще 2 рази. Аморфний дигоксин розчиняють в ацетоні, згущують розчин на гарячій водяній бані і залишають розчин на 20 хв при 20°С. Кристали дигоксину, що випали, відфільтровують, промивають ацетоном і висушують. Отриманий технічний дигоксин розчиняють в суміші хлороформ-етанол (85:15) і очищають, пропускаючи через шар окису алюмінію. Адсорбат промивають чистим розчинником, а фільтрат згущують під вакуумом, додають гарячий етанол і знов згущують. Кристали дигоксину відділяють, промивають етанолом і висушують, отримуючи чистий дигоксин. Маточні і бензольні розчини, що залишилися після отримання аморфного дигоксину, об’єднують, впарюють і отриманий залишок хроматографують на колонці в системі розчинників ацетон-бензол (1:3), етиленгліколь. Як носій стаціонарної фази застосовують окис алюмінію, який просочують етиленгліколем, змішують з ацетономбензолом (1:3), насиченим етиленгліколем, і переносять в колонку. Дигоксин, отриманий з маточних розчинів, розчиняють при нагріванні в суміші ацетон-бензол (1:3), насиченої етиленгліколем, і наносять на колонку. Елюювання проводять тією ж системою розчинників. Фракції, що містять дигоксин, об’єднують, впарюють, кристалізують з етанолу і додатково отримують чистий дигоксин [4]. Відомий спосіб одержання ерихрозиду, згідно з яким подрібнену траву жовтушника левкойного екстрагують 96% спиртом етиловим, екстракт впарюють, переводять у водний розчин, який очища ють петролейним ефіром. Екстракцію глікозидів проводять сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1), отриманий екстракт впарюють, залишок розчиняють в 50% етанолі, етанольний розчин очищають гідроксидом свинцю. З водного розчину суму глікозидів повторно екстрагують сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1) і отриманий очищений екстракт хроматографують на оксиді алюмінію ІІІ ступеня активності. Кристалізують ерихрозид з ацетону-ефіру або ацетону-води. В результаті отримують продукт порівняно низької якості, що пов’язано з можливістю окислення його в сумішах, що використовуються для кристалізації: ацетон-ефір або ацетон-вода [5]. Найбільш близьким до даного є спосіб одержання ерихрозиду, згідно з яким подрібнену траву жовтушника левкойного екстрагують 96% спиртом етиловим. Отриманий спиртовий екстракт згущують у вакуумі при 55-60°С, додають гарячу воду і повністю відганяють етанол у вакуумі при 80-90°С. Водний розчин охолоджують і витримують 12-15 год при 5-10°С. Смоли, що виділилися, відділяють фільтруванням, промивають гарячою водою, отриманий фільтрат (водний розчин глікозидів), двократно очищають петролейним ефіром від масел, рослинних пігментів і малополярних карденолідів. З очищеного водного розчину суму глікозидів десятиразово екстрагують сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1). Отриманий екстракт впарюють у вакуумі при 60-70°С до повного видалення розчинників. Кубовий залишок розчиняють в 50% спирті етиловому, до розчину додають гідроокис свинцю, перемішують, відділяють осад фільтрацією у вакуумі, потім промивають на фільтрі 50% спиртом етиловим. Для осадження іонів свинцю з водного розчину глікозидів до нього додають сірчанокислий натрій; осад сульфату свинцю, що випав, відділяють фільтрацією у вакуумі. З очищеного розчину суму глікозидів повторно десятиразово екстрагують сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1). Отриманий екстракт впарюють у вакуумі при 60-70°С до повного видалення розчинників. Суму глікозидів піддають адсорбційному хроматографуванню на окислі алюмінію ІІІ ступня активності. Як елюент використовують суміш хлороформу зі спиртом етиловим (92-70):(8-30) з наростаючою концентрацією спирту етилового. Фракції елюату, що містять індивідуальний ерихрозид, об’єднують, впарюють. Чистий ерихрозид отримують за допомогою кристалізації і перекристалізації з спиртів метилового і н-бутилового з подальшим висушуванням у вакуумі. Маточні розчини об’єднують, впарюють і піддають повторному хроматографуванню, отримуючи додаткову кількість ерихрозиду. Загальний вихід цільового продукту з 40 кг сировини становить 5,0 г [6]. До недоліків прототипу слід віднести те, що послідовність і взаємозв’язок технологічних операцій, а також вибрані режими і параметри цього способу не дозволяють досягнути більш високого виходу цільового продукту, спростити технологічний процес, знизити його трудо- і енергоємність. Крім того, як реагент для очистки використовують високотоксичний реактив – гідроксид свинцю. В основу винаходу поставлено завдання створення способу одержання ерихрозиду з трави жовтушника левкойного шляхом застосування 2 36064 технологічних операцій в такій послідовності і взаємозв'язку і з такими режимами і параметрами, які б забезпечили підвищення виходу цільового продукту, спрощення технологічного процесу, зниження трудо- і енергоємності, а також виключення з технологічного процесу високотоксичного реактиву. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі одержання ерихрозиду, що включає екстракцію подрібненої трави жовтушника левкойного 96% спиртом етиловим, упарювання та очистку отриманого густого екстракту, екстракцію суми глікозидів сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1), упарювання екстракту, розчинення залишку в водному спирті етиловому з доданням реагенту для очистки, очистку отриманого розчину, фільтрацію і промивку осаду, повторну екстракцію суми глікозидів сумішшю хлороформ-спирт етиловий, упарювання, хроматографування на алюмінію оксиді ІІІ ступеня активності з подальшим упарюванням, кристалізацію і сушку кристалів, відповідно до винаходу, очистку густого екстракту проводять шляхом розчинення його в 10-40% спирті етиловому з подальшою обробкою отриманого розчину толуолом або ксилолом, перед екстракцією суми глікозидів сумішшю хлороформу і спирту етилового проводять екстракцію хлороформом, додають натрію хлорид, отриманий екстракт зневоднюють натрію сульфатом, як реагент для очистки використовують неактивований алюмінію оксид, перед повторною екстракцією суми глікозидів сумішшю хлороформу зі спиртом етиловим проводять екстракцію хлороформом і додають натрію хлорид, отриманий екстракт зневоднюють натрію сульфатом, а хроматографування на алюмінію оксиді проводять з доданням до елюенту 0,5-2,0% етилацетату від загального об'єму елюенту. Технічний результат, якого достигають при здійсненні винаходу, полягає в підвищенні виходу цільового продукту, спрощенні технологічного процесу, зниженні трудо- і енергоємності і виключенні високотоксичного реактиву. Наводимо конкретні приклади здійснення винаходу. Приклад 1. 40 кг подрібненої трави жовтушника левкойного екстрагують 600 л 96% спирту етилового. Отриманий екстракт упарюють у вакуумі при 50°С до одержання густого екстракту, який розчиняють в 40 л 10% спирту етилового. Отриманий спирто-водний розчин очищають від хлорофілів, смол і інших баластних речовин толуолом (3 рази по 5 л). З очищеного розчину хлороформом екстрагують суму глікозидів (2 рази по 8 л), додають 7,5 кг натрію хлориду і знов екстрагують (3 рази по 7 л) сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1). Спирто-хлороформний екстракт зневоднюють 6 кг натрію сульфату, потім фільтрують і упарюють у вакуумі при 50°С до повного вилучення розчинників. Отриманий залишок розчиняють в 40% спирті етиловому, додають 1,5 кг алюмінію оксиду неактивованого, перемішують і фільтрують. Осад адсорбенту промивають 40% спиртом етиловим. З фільтрату повторно екстрагують суму глікозидів хлороформом (2 рази по 2,5 л), додають 1,0 кг натрію сульфату і упарюють у вакуумі при 50°С. Отриману суму глікозидів хроматографують на алюмінію оксиді ІІІ ступеня активності, який беруть у співвідношенні 30:1 до ваги суми глікозидів, що розділяється. Як елюент використовують суміші хлороформу зі спиртом етиловим (9270):(8-30) з доданням етилацетату у кількості 0,5% від загального об’єму елюенту. Отримані фракції елюату аналізують і ті з них, які містять індивідуальний ерихрозид, об’єднують і упарюють. Потім проводять кристалізацію ерихрозиду: отриманий залишок, що містить ерихрозид, розчиняють в спирті метиловому, додають 30 мл спирту нбутилового і при нагріванні вилучають з розчину спирт метиловий. Розчин з кристалами, що випали, відстоюють до повної кристалізації ерихрозиду. Отримані кристали відокремлюють, промивають спиртом н-бутиловим, перекристалізовують аналогічним способом і сушать. Маточні розчини, що містять ерихрозид, об’єднують, хроматографують і кристалізують. Загальний вихід ерихрозиду становить 5,7 г. Приклад 2. 40 кг подрібненої трави жовтушника левкойного екстрагують 600 л 96% спирту етилового. Отриманий екстракт упарюють у вакуумі при 65°С до одержання густого екстракту, який розчиняють в 35 л 25% спирту етилового. Отриманий спирто-водний розчин очищають від хлорофілів, смол і інших баластних речовин ксилолом (3 рази по 5 л). З очищеного розчину хлороформом екстрагують суму глікозидів (2 рази по 6 л), додають 6,5 кг натрію хлориду і знов екстрагують (3 рази по 6 л) сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1). Спирто-хлороформний екстракт зневоднюють 5,5 кг натрію сульфату, потім фільтрують і упарюють у вакуумі при 65°С до повного вилучення розчинників. Отриманий залишок розчиняють в 40% спирті етиловому, додають 1,5 кг алюмінію оксиду неактивованого, перемішують і фільтрують. Осад адсорбенту промивають 40% спиртом етиловим. З фільтрату повторно екстрагують суму глікозидів хлороформом (2 рази по 2,5 л), додають 1,0 кг натрію сульфату і знову екстрагують сумішшю хлороформ-спирт етиловий (3 рази по 2,5 л). Спирто-хлороформний екстракт зневоднюють 0,7 кг натрію сульфату і упарюють у вакуумі при 50°С. Отриману суму глікозидів хроматографують на алюмінію оксиді ІІІ ступеня активності, який беруть у співвідношенні 30:1 до ваги суми глікозидів, що розділяється. Як елюент використовують суміші хлороформу зі спиртом етиловим (92-70):(8-30) з доданням етилацетату у кількості 0,1% від загального об’єму елюенту. Отримані фракції елюату аналізують і ті з них, які містять індивідуальний ерихрозид, об’єднують і упарюють. Потім проводять кристалізацію ерихрозиду: отриманий залишок, що містить ерихрозид, розчиняють в спирті метиловому, додають 30 мл спирту н-бутилового і при нагріванні вилучають з розчину спирт метиловий. Розчин з кристалами, що випали, відстоюють до повної кристалізації ерихрозиду. Отримані кристали відокремлюють, промивають спиртом нбутиловим, перекристалізовують аналогічним способом і сушать. Маточні розчини, що містять ерихрозид, об’єднують, хроматографують і кристалізують. Загальний вихід ерихрозиду становить 6,0 г. Приклад 3. 40 кг подрібненої трави жовтушника левкойного екстрагують 600 л 96% спирту етилового. Отриманий екстракт упарюють у вакуумі при 80°С до одержання густого екстракту, який 3 36064 густого екстракту в спирті етиловому концентрації 10-40% зумовлено подальшим очищенням толуолом або ксилолом. Проведені порівняльні дослідження залежності виходу ерихрозиду від умов – проведення стадії очищення від хлорофілів, смол і інших баластних речовин по способу-прототипу і заявляємому способу, які наведені в табл. 1. розчиняють в 20 л 40% спирту етилового. Отриманий спирто-водний розчин очищають від хлорофілів, смол і інших баластних речовин ксилолом (3 рази по 5 л). З очищеного розчину хлороформом екстрагують суму глікозидів (2 рази по 4,5 л), додають 6,0 кг натрію хлориду і знов екстрагують (3 рази по 4,5 л) сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1). Спирто-хлороформний екстракт зневоднюють 5 кг натрію сульфату, потім фільтрують і упарюють у вакуумі при 80°С до повного вилучення розчинників. Отриманий залишок розчиняють в 40% спирті етиловому, додають 1,5 кг алюмінію оксиду неактивованого, перемішують і фільтрують. Осад адсорбенту промивають 40% спиртом етиловим. З фільтрату повторно екстрагують суму глікозидів хлороформом (2 рази по 2,5 л), додають 1,0 кг натрію хлориду і знову екстрагують сумішшю хлороформ-спирт етиловий (3 рази по 2,5 л). Спирто-хлороформний екстракт зневоднюють 0,7 кг натрію сульфату і упарюють у вакуумі при 80°С. Отриману суму глікозидів хроматографують на алюмінію оксиді ІІІ ступеня активності, який беруть у співвідношенні 30:1 до ваги суми глікозидів, що розділяється. Як елюент використовують суміші хлороформу зі спиртом етиловим (92-70):(8-30) з доданням етилацетату у кількості 2,0% від загального об’єму елюенту. Отримані фракції елюату аналізують і ті з них, які містять індивідуальний ерихрозид, об’єднують і упарюють. Потім проводять кристалізацію ерихрозиду: отриманий залишок, що містить ерихрозид, розчиняють в спирті метиловому, додають 30 мл спирту н-бутилового і при нагріванні вилучають з розчину спирт метиловий. Розчин з кристалами, що випали, відстоюють до повної кристалізації ерихрозиду. Отримані кристали відокремлюють, промивають спиртом нбутиловим, перекристалізовують аналогічним способом і сушать. Маточні розчини, що містять ерихрозид, об'єднують, хроматографують і кристалізують. Загальний вихід ерихрозиду становить 6,3 г. Даним способом отримують серцевий глікозид – ерихрозид(3b-О-b-D-дигітоксопіранозил-4-О-b-Dксилопіранозил-5,14-ди-гідрокси-19-оксо-5b,14bкард-20(22)-єнолид), який застосовується при гострій і хронічній недостатності кровообігу ІІ і ІІІ ступеня, при ішемічній хворобі серця. Взаємозв'язок і послідовність технологічних операцій способу за даним винаходом, підбір режимів і параметрів повністю забезпечують виконання поставленого у винаході завдання. Використання 96% спирту етилового як екстрагенту при екстракції біологічно активних речовин з трави жовтушника левкойного зумовлено фізикохімічними властивостями індивідуальної речовини, що виділяється – ерихрозиду. Вибраний екстрагент має селективні властивості відносно цієї речовини, і в той же час інактивує ферменти, які містяться нарівні з серцевими глікозидами в рослинній сировині, тим самим виключаючи їх гідролітичне розщеплення. Окрім того, 96% спирт етиловий проявляє високу розчинювальну здатність відносно серцевих глікозидів, в тому числі ерихрозиду. Упарювання спиртового екстракту до густого проводять з метою підготовки проекстрагованої суміші біологічно активних речовин для подальшого очищення їх від баластних речовин. Розчинення Таблиця 1 Залежність виходу ерихрозиду від умов проведення стадії очистки від хлорофілів, смол і інших баластних речовин по способупрототипу і способу за даним винаходом Розчинник густого екстракту Спосіб-прототип Вода Заявляємий спосіб Спирт етиловий 5% 10% 15% 20% 25% 30% 35% 40% Розчинник для очистки Вихід ерихрозиду (%) Петролейний ефір 67 Толуол або ксилол -“-“-“-“-“-“-“ 68 74 76 80 85 88 90 90 Результати досліджень, наведені в табл. 1, свідчать про те, що при здійсненні стадії очистки від баластних речовин відповідно до даного способу, вихід цільового продукту збільшується на 723% порівняно зі способом-прототипом. Таким чином, використання 10-40% спирту етилового як розчинника густого екстракту і обробка отриманого розчину толуолом або ксилолом призводить до значного підвищення виходу цільового продукту. Застосування спирту етилового в концентрації більше значень за даним способом (40%), призводить до переходу його в толуол або ксилол разом з біологічно активними речовинами, що значно знижує вихід цільового продукту. При використанні спирту етилового в концентрації менше значень за даним способом (10%), також значно знижується вихід ерихрозиду через його погану розчинність у водних розчинах. На стадіях першої і повторної екстракції суми глікозидів з водно-спиртових розчинів використовують спочатку двократну екстракцію хлороформом з метою максимальної екстракції з водно-спиртового розчину спирту етилового, що містить суму глікозидів. Подальша екстракція з використанням як екстрагента хлороформноспиртової суміші з попереднім висолюванням натрієм хлоридом сприяє підвищенню виходу суми глікозидів. Зневоднення хлороформно-спиртових екстрактів натрієм сульфатом оберігає лабільний ерихрозид (який має в своєму складі 2дезоксисахара, що здатні гідролізуватися при нагрівання) від розкладання при подальшому упарюванні отриманих екстрактів. Очистку водно-спиртового розчину суми глікозидів від поліфенольних і білкових сполучень здій 4 36064 снюють неактивованим алюмінієм оксидом, а не гідроксидом свинцю, як в прототипі, через високу токсичність і кумулятивні властивості іонів свинцю. Для отримання індивідуальної речовини ерихрозиду з виділеної суми глікозидів в даному способі, як і прототипі, використовують адсорбційну хроматографію із застосуванням як адсорбент алюмінію оксиду ІІІ ступеня активності. Експериментально встановлено, що малоактивний алюмінію оксид (V i IV ступеня активності) не дозволяє якісно розділити суму глікозидів (ерихрозид при цьому виходить забрудненим побічним глікозидом глюкодигіфукозидом), а витрата адсорбенту значно збільшується. Високоактивний (І і ІІ ступеня активності) алюмінію оксид міцно адсорбує ерихрозид, що утруднює його подальшу десорбцію і призводить до значних втрат останнього. Таким чином, активність алюмінію оксиду, що застосовується для хроматографування, істотно впливає на вихід цільового продукту. Необхідно зазначити, що значні втрати цільового продукту при здійсненні способу-прототипу відбуваються на стадії хроматографічного розподілу суми глікозидів через безповоротну адсорбцію значної частини ерихрозиду. Для запобігання втратам цільового продукту на цій стадії в даному способі, до складу елюенту вводять етилацетат у кількості 0,5-2,0% від загального об’єму елюенту. Для отримання об'єктивних даних про втрати цільового продукту при адсорбційному хроматографуванні на алюмінію оксиді був здійснений експеримент в умовах способу-прототипу і даного способу: 0,05 г глікозиду розчиняють в елюентах різних складів, перемішують з 2 г алюмінію оксиду ІІІ ступеня активності. Розчин відфільтровують, осад промивають 10 мл того ж елюенту і аналізують вміст ерихрозиду в фільтраті. Результати експерименту наведені в табл. 2. застосуванням як елюенту суміші хлороформу зі спиртом етиловим втрати можуть складати до 40% за рахунок необоротної сорбції. Додавання ж етилацетату в кількості 0,5-2,0% від загального об'єму елюенту (по даному способу) ''подавляє'' необоротну сорбцію, внаслідок чого вихід ерихрозиду значно підвищується. Експериментально встановленими є умови кристалізації і перекристалізації, при яких концентрат ерихрозиду, отриманих після хроматографування, розчиняють в спирті метиловому, додають спирт н-бутиловий, потім відганяють метанол і кристалізують ерихрозид з спирту н-бутилового. В цих умовах глікозид, що виділяється, не зазнає аутооксидації киснем повітря, процес кристалізації відбувається швидко і в повному об'ємі з високою якістю цільового продукту. Проведені дослідження по підбору умов кристалізації ерихрозиду показали, що більшість розчинників, таких як спирти метиловий, пропіловий, ізопропіловий, ізобутиловий, а також діоксан, хлороформ, вода і їх суміші виявилися непридатними, оскільки кристалізація ерихрозиду проходила неефективно і з низьким виходом цільового продукту. Трохи кращі результати були отримані при використанні сумішей ацетон-вода і ацетон-діетиловий ефір. Однак і від цих сумішей довелося відмовитися, оскільки в них спостерігалася досить швидка аутооксідація глікозиду. В середовищі цих розчинників, а також в середовищі галогено-похідних (хлороформ, дихлоретан, чотирихлористий вуглець) відбувається окислення альдегідної групи ерихрозиду киснем повітря з утворенням ерихрозид-19-карбонової кислоти, яка має дуже слабку кардіотонічну активність і її присутність негативно впливає на якість цільового продукту. Порівняльний аналіз технологічних стадій способу-прототипу і даного способу наведений в табл. 3. Таблиця 2 Таблиця 3 Залежність вмісту ерихрозиду в фільтраті від складу елюенту, що використовується при хроматографуванні суми глікозидів Склад елюенту Спосіб-прототип Хлороформ-спирт етиловий (80:20) Даний спосіб Хлороформ-спирт етиловий (80:20)+ +0,3% етилацетату +0,5% етилацетату +0,7% етилацетату +1,0% етилацетату +1,5% етилацетату +2,0% етилацетату +3,0% етилацетату Об’єми розчину і промивки, мл Кількість ерихрозиду в фільтраті, г 2+10 0,030 2+10 2+10 2+10 2+10 2+10 2+10 2+10 Порівняльний аналіз даного способу і способу-прототипу 0,042 0,046 0,047 0,048 0,048 0,046 0,043 Спосіб-прототип 1. Екстракція подрібненої трави жовтушника левкойного 96% спиртом етиловим 2. Упарювання у вакуумі до отримання густого екстракту при 5570°С 3. Очистка густого екстракту 3.1. Відгонка залишків спирту етилового у вакуумі при 80-90°С після додавання гарячої води Дані, наведені в табл. 2, свідчать, що при отриманні ерихрозиду по способу-прототипу методом хроматографування на алюмінію оксиді із 5 Даний спосіб 1. Екстракція подрібненої трави жовтушника левкойного 96% спиртом етиловим 2. Упарювання у вакуумі до отримання густого екстракту при 50-80°С 3. Очистка густого екстракту 3.1. Розчинення густого екстракту в 1040% спирті етиловому 36064 Продовження табл. 3 3.2. Очистка екстракту від хлорофілів і смол шляхом витримування водного розчину глікозидів протягом 12-15 год при 5-10°С 3.3. Відділення осадку фільтрацією, промивання осадку гарячою водою 3.4. Двократна очистка фільтрату (водного розчину глікозидів) петролейним ефіром від масел, пігментів і малополярних карденолідів 4. Десятиразова екстракція суми глікозидів з водного розчину сумішшю хлороформспирт етиловий (2:1) 5. Упарювання отриманого екстракту у вакуумі при 60-70°С до повного видалення розчинників 6. Очистка суми глікозидів шляхом розчинення отриманого залишку в 50% спирті етиловому з подальшим додаванням гідроксиду свинцю 7. Відділення гідроксиду свинцю фільтрацією, промивання осаду 50% спиртом етиловим 8. Осадження домішок іонів свинцю сульфатом натрію 9. Відділення осаду сульфату свинцю фільтрацією під вакуумом Продовження табл. 3 10. Повторна десятиразова екстракція суми клікозидів з фільтрату сумішшю хлороформ-спирт етиловий (2:1) 3.2. Очистка отриманого розчину від хлорофілів, смол і інших баластних речовин шляхом трикратної обробки толуолом або ксилолом 11. Упарювання спирто-хлороформного екстракту у вакуумі при 60-70°С 12. Хроматографування суми глікозидів на алюмінію оксиді ІІІ ступеня активності з використанням як елюенту суміші хлорофорту зі спиртом етиловим (92-70):(830) 13. Упарювання фракцій елюату, що містять індивідуальний ерихрозид 14. Кристалізація ерихрозиду з подальшої перекристалізацією 4. Двократна екстракція суми глікозидів хлороформом, додавання натрію хлориду, подальша трикратна екстракція сумішшю хлороформспирт етиловий (2:1) і зневоднення натрію сульфатом 5. Упарювання отриманого екстракту у вакуумі при 50-80°С до повного видалення розчинників 6. Очистка суми глікозидів шляхом розчинення отриманого залишку в 40% спирті етиловому з подальшим додаванням неактивованого алюмінію оксиду 7. Відділення алюмінію оксиду фільтрацією, промивання осаду 40% спиртом етиловим 8. Повторна екстракція суми глікозидів з фільтрату: двократна – хлороформом, додавання натрію хлориду і трикратна – сумішшю хлороформу-спирту етилового (2:1) і зневоднення натрію сульфатом 9. Упарювання спирто-хлороформного екстракту у вакуумі при 50-80°С 15. Сушка кристалічного цільового продукту 16. Об’єднання і упарювання маточних розчинів з подальшою хроматографією. Загальних вихід ерихрозиду становить 5,0 г 10. Хроматографування суми глікозидів на алюмінію оксиді ІІІ ступеня активності з використанням як елюенту суміші хлороформу зі спиртом етиловим (92-70):(830) з додаванням до елюенту етилацетату (0,5-2,0%) 11. Упарювання фракцій елюату, що містять індивідуальних ерихрозид 12. Кристалізація ерихрозиду з подальшою перекристалізацією 13. Сушка кристалічного цільового продукту 14. Об’єднання і упарювання маточних розчинів з подальшою хроматографією Загальний вихід ерихрозиду становить 5,7-6,3 г Таким чином, даний спосіб отримання ерихрозиду з трави жовтушника левкойного дозволяє збільшити вихід цільового продукту у порівнянні зі способом-прототипом. При цьому спрощується технологічний процес, зменшуються трудо- і енерговитрати, а також виключається з виробництва високотоксичний реактив – гідроксид свинцю. Джерела інформації 1. Авторське свідоцтво СРСР № 1469611, кл. А61К35/78, опубл. 30.03.89, Бюл. № 12. - С. 244. 2. Авторське свідоцтво СРСР № 1172560, кл. А61К35/78, опубл. 15.08.85, Бюл. № 30. - С. 21. 3. Авторське свідоцтво СРСР № 1600041, кл. А61К31/70, опубл. 15.10.90, Бюл. № 38. - С. 260. 4. Авторське свідоцтво СРСР № 464314, кл. А61К27/14, опубл. 25.03.75, Бюл. № 11. - С. 10. 5. Макаревич И.Ф., Тропп М.Я., Колесников Д.Г. Химическое изучение нового сердечного гликозида желтушника левкойного // ДАН СССР. – 1961. - Т. 136. - № 3. - С. 617. 6. Авторське свідоцтво СРСР № 792898. Кл. С07J19/00, опубл. 30.12.80, Бюл. № 48. - С. 290 (прототип). 6 36064 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 7