Спосіб лікування стеатозу печінки

1. Спосіб лікування стеатозу печінки, що включає введення гепатопротекторних препаратів, зокрема лівенціале форте, який відрізняється тим, що додатково вводять препарат рослинного походження авеол. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що авеол вводять усередину по 15-20 крапель 2-3 рази на добу за 25-30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u200912147 (22) 26.11.2009 (24) 12.04.2010 (46) 12.04.2010, Бюл.№ 7, 2010 р. (72) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ЛУК'ЯНЧУК ВІКТОР ДМИТРОВИЧ, РАЗУМНИЙ РОМАН ВАЛЕРІЙОВИЧ, ГАРНИК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ЛУК'ЯНЧУК ВІКТОР ДМИТРОВИЧ, РАЗУМНИЙ РОМАН ВАЛЕРІЙОВИЧ, ГАРНИК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 дають 18-25% від загальної кількості пацієнтів з даним діагнозом, використання й цього способу недостатньо ефективне, тому в таких осіб тривалий час зберігаються клініко-біохімічні ознаки загострення СП. Тому був запропонований спосіб лікування СП, який включає введення хворим в якості гепатопротекторного препарату лівенціале форте (Патент України на корисну модель №32673. - МПК (2006) А61К 36/00. - Спосіб лікування стеатозу печінки. - Опубл. 26.05.2008p. - Бюл. №10). Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що при його використанні в деяких хворих на СП не відмічається нормалізації біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки, що свідчить про збереження помірно вираженого запального процесу в паренхімі цього органа, а в клінічному плані - про неповну ремісію СП у пацієнтів. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу лікування СП, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізації у хворих біохімічних показників. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим на СП в якості препарату з гепатопротекторною й антиоксидантною активністю авеолу. Авеол (Aveol) - це спиртова настоянка трави вівса посівного (Hb. Avenaea sativa L.) у співвідношенні 1:5. Авеол відноситься до фармакологічної групи тонізуючих засобів. Код АТС А13А. Дія препарату обумовлена властивостями компонентів, які входять до складу трави вівса посівного: з наявністю індольного алкалоїду авеніну пов'язана седативна дія настойки, три терпенові сапоніни обумовлюють стимулювальний, антидепресивний і адаптогенний ефект, сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності, стимуляції неспецифічного імунітету. Стерини й сапоніни, за рахунок структурної подібності до холестерину, мають здатність впливати на його обмін в організмі, що реалізується проти склеротичним ефектом. Основний клітинний механізм дії вівса полягає в покращанні енергозабезпечення тканин і клітин, підвищенні їх функціональної активності мембраностабілізуюючими й антиоксидантними властивостями. До того ж, трава вівса посівного органічні кислоти - щавелеву, малонову, ерукову, а також кумарин, скополетин, вітаміни А, Е, В1, В2. У той же час при СП даний препарат раніше не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною. Авеол зареєстрований в Україні в якості лікарського препарату (реєстраційне посвідчення №UA/9746/01/01) й дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України №398 від 04.06.09.). Наша пропозиція щодо використання авеолу в комплексі засобів лікування хворих на СП базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення авеолу пацієнтам в якості гепатопротекторного препарату 49066 4 нормалізує їх загальний стан і самопочуття, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє відновленню біохімічного гомеостазу, досягненню стійкої й тривалої ремісії СП, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень захворювання й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Слід підкреслити, що введення авеолу не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою лікування хворих на СП комбінація зазначених препаратів не використовувалася. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю СП, які потребують проведення лікування, вводять в якості гепатопротекторного препарату лівенціале форте в середньотерапевтичних дозах і додатково - авеол усередину по 15-20 крапель 2-3 рази на добу за 30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення авеолу є нормалізація функціонального стану печінки й концентрації продуктів ПОЛ - малонового діальдегіду (МДА) і дієнових кон'югат (ДК) у сироватці крові, а також зниження рівня так званих "середніх молекул" (СМ) у сироватці крові хворих, що свідчить про суттєве зменшення ендогенної інтоксикації й покращання обмінних процесів в їх організмі. Саме введення авеолу сприяє патогенетично позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному плані сприяє досягненню стійкої й тривалої ремісії СП, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання. Вищевказані дози й курси введення авеолу були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення авеолу забезпечується максимальне зниження вмісту МДА, ДК і СМ у сироватці крові хворих. Отже новими є як саме призначення авеолу, який нами вперше використовується в лікуванні хворих на СП, так і схема застосування авеолу при даній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з СП: основна (51 особа), яка отримувала курс лікування згідно до заявленого способу, і група зіставлення (69 осіб), терапія якої проводилася відповідно до відомого способупрототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією СП і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці й жовчовивідних шляхах. Введення авеолу починалося, як правило, безпосередньо в період чергового загострення СП і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Для судження про інтенсивність ендогенної інтоксикації у хворих на СП визначали концентрацію СМ у сироватці їх крові, в якій також вивчали рівень продуктів ПОЛ - МДА й ДК. До початку проведення курсу лікування хворих на СП в обох групах, які були під наглядом, - основній, в якій терапія здійснювалася стосовно заявленого способу, і зіставлення, в якій вона прово 5 49066 дилася відповідно до відомого способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася загальною слабістю, зменшенням апетиту, наявністю помірної тяжкості в правому підребер'ї, субіктеричності склер, обкладеності язика брудним білим або жовтуватим нальотом, помірно збільшеної печінки, яка виступала на 24см з-під реберного краю, її підвищеної щільності, чутливості печінкового краю при пальпації. При сонографічному дослідженні відмічалося підвищення ехощільності печінки й збільшення її розмірів у вигляді помірно вираженої гепатомегалії. При клінічному обстеженні в динаміці було встановлено, що після завершення основного курсу лікування в основній групі хворих на СП (в якій лікування проводилося згідно до заявленого способу) у більшості випадків відмічалося покращання загального стану хворих, зникнення тяжкості в правому підребер'ї, підвищення апетиту й працездатності, а також поступова ліквідація інших скарг, 6 що характеризували наявність загострення СП. У той же час у пацієнтів групи зіставлення (в якій терапія проводилася згідно до відомого способупрототипу) значно частіше зберігалися скарги, що були наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в печінці й характеризувалися помірною тяжкістю в правому підребер'ї, слабістю, нездужанням, зниженням апетиту, обкладеністю язика, гепатомегалією, тощо (таблиця 1). Із таблиці 1 видно, що до початку лікування СП в обох группах хворих - основній та зіставлення були практично однакові характер і частота виявлення типічної клінічної симптоматики, яка в цілому, характеризує наявність загострення патологічного процесу в печінці (тобто посилення клінічних проявів стеатозу як токого, а також ознак загального ендогенного токсикозу, розвиток якого був безпосередньо пов'язаний у хворих, які знаходилися під наглядом, саме з наявністю загострення СП (Р>0,1-0,05). Таблиця 1 Частота виявлення клінічної симптоматики у хворих на СП у динаміці лікування (абс. і %) Клінічна симптоматика Період обстеження Загальна слабість Нездужання Підвищена стомленість Зниження апетиту Зниження працездатності Субіктеричність склер Гепатомегалія Чутливість печінкового краю Обкладеність язика Тяжкість у правому підребер'ї Збільшення щільності печінки до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування Групи хворих на СП основна (n=51) зіставлення (n=69) 51/100±5,6 69/100±5,6 5/9,8±1,6 8/11,6±2,1 51/100±5,6 69/100±5,6 6/11,8±1,8 9/13,0±2,3 51/100±5,6 69/100±5,6 7/13,7±1,8 10/14,5±2,0 50/98,0±5,3 67/97,1±5,4 5/9,8±1,4 7/10,1±2,3 51/100±5,6 69/100±5,6 6/11,8±1,9 11/15,9±2,4 28/54,9±4,3 37/53,6±4,1 2/3,9±0,4 3/4,3±0,5 51/100±5,6 69/100±5,6 25/49,0±2,6 40/58,0±3,2 51/100±5,6 69/100±5,6 2/3,9±0,4 3/4,3±0,5 51/100±5,6 69/100±5,6 23/45,1±2,7 36/52,2±3,1 51/100±5,6 69/100±5,6 10/19,6±2,1 15/21,7±3,0 51/100±5,6 69/100±5,6 7/13,7±1,8 11/15,9±2,0 Р >0,1 0,1 0,1 0,05 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1