Спосіб лікування стеатозу печінки, поєднаного з хронічним некалькульозним холециститом

1. Спосіб лікування стеатозу печінки, поєднаного з хронічним некалькульозним холециститом, 3 34802 зни печени. Руководство для врачей. - 3-е изд. М.: Медицина, 1998. - 704с.). Однак препарати есенціале або есенціале Н неефективним при наявності у хворих холестазу. В той же час у частини хворих на СП, поєднаний з ХН Х, мають місце чітко виражені прояви часткового внутрішньопечінкового холестазу. Тому цей спосіб в таких випадках недостатньо ефективний та потребує подальшого удосконалення. Був розроблений спосіб лікування хворих на СП поєднаний з ХНХ, шля хом введення хворим з данною патологією сучасного препарату есенціальних фосфоліпідів ліволіну в комбінації зі спазмолітиками (но-шпа, нікошпан) та жовчогінними препаратами (Фролов В.М., Соцкая Я.А. Э ффективность ливолина при лечении стеатоза печени, сочетанного с хроническим некалькулёзным холециститом //В кн.: Современные методы лечения заболеваний печени желчных путей. - Минск: Б.и., 2004 - С.122-126). Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому був обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих з коморбідною патологією - СП, поєднаним з ХНХ, зберігаються порушення з боку імунітету та водночас - підвищений рівень перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), що у патогенитичному плані сприяє як розвитку загострень ХНХ, так і подальшому прогресуванню патології печінки. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було удосконалення відомого способу лікування, поєднаного з ХНХ, а саме зменшення частоти загострень ХНХ та попередження подальшого прогресування СП. Вказана задача досягається тим, що хворим на СП, поєднаний з ХНХ, додатково вводять імуноактивний препарат поліоксідоній (ПО). Наша пропозиція щодо введення хворим на СП сполучений з ХНХ, поліоксидонію, пов'язана з тим, що ПО володіє багатофакторною фармакологічною дією, та з'являє поряд з імуномодулюючою активністю, також антиоксидантні та мембраностабілізуючі властивості. Дійсно, ПО - це сучасний імуноактивний препарат, який позитивно впливає на показники клітинної ланки імунітету, в тому числі стан макрофагальної фагоцитарної системи (МФС), оптимізує продукцію цитокінів Тлімфоцитами та макрофагами, підвищує активність неспецефічних факторів природної антиоксидантної резистентності, та водночас сприяє зниженню показників ПОЛ та покрашення стану антиоксидантного захисту (дивись приклад, джерело: Кузнецова Л.В., Фролов В.М., Высочин Е.В. Полиоксидоний - иммуномодулирующий препарат нового поколения //Український медичний альманах. - 2007. - Т.10, №3. - С195-201). Пропозиція авторів корисної моделі щодо додаткового введення хворим на СП, сполучений з ХН Х, ПО, базується на вперше встановленої в експерементальних умовах (на моделі жирового гепатозу), та потім підтвердженої в клінічних умо 4 вах закономірність, що при введенні разом ліволіну та ПО відмічається взаємне посилення позитивних рис фармакологічної дії цих обох препаратів щодо позитивного впливу на стан печінкової паренхіми, зменшення вираженості ожиріння гепатоцитів та підвищення імунних показників при їхньому вихідному зниженому рівні. Нами були також розроблені оптимальні схеми введення ПО та ліволіну при даній коморбідній патології, що надає можливість досягнути оптимального клінічного та лабораторного (біохімічного, а також імунологічного) ефектів у хворих на СП, сполучений з ХНХ, та забезпечити внаслідок цього максимальну ступень взаємного потенціювання позитивних механізмів дії цих обох препаратів. Заявлений нами спосіб у технічному плані виконується таким чином. Хворому з встановленим діагнозом СП, поєднаного з ХНХ, вводять спазмолітики (но-шпу або нікошпан) та жовчогінні препарати у середньотерапевтичних дозах, ліволін по 2 капсули усередину 3 рази на добу протягом 20-30 діб поспіль (в залежності від досягнутого ефекту) та додатково ПО внутрішньом'язово по 6мг 1 раз на добу протягом 3-5 діб поспіль, та потім через день ще 5-7 ін'єкцій поліоксидонію, в залежності від досягнутого е фекту. Критеріями ефективності заявленого способу у клінічному відношенні є досягнення стійкої та тривалої ремісії СП та ХНХ, та в лабораторному плані - нормалізація біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки, а також зниження показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) при їхньому ви хідному підвищеному рівні. При розробці корисної моделі було обстежено 2 групи хворих на СП, поєднаний з ХНХ, які були рандомізовані за віком, статтю та особливостями клінічного перебігу хвороби, поперед усього виходячи з частоти загострень СП та ХНХ протягом останнього календарного року. Основна група хворих включали 65 осіб у віці від 28 до 55 років (29 жінок та 36 чоловіків), які лікувалися відповідно до заявленого способу; група зіставлення - 56 осіб (25 жінок та 31 чоловік) тієї же вікової групи, які отримували лікування у відповідності до відомого способу-прототипу. В обох групах оцінювали клінічні та біологічні показники в динаміці лікування, а також деякі імунологічні тести до початку лікування та після його завершення. При цьому було встановлено, що до початку проведення лікування в обох групах обстежених хворих мала місце практично однотипова клінічна симптоматика як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру. Хворі скаржилися на наявність загальної слабкості, нездужання зниження апетиту та працездатності, тяжкість у правому підребер’ї, гіркоту у роті, в низці випадків - також на нудоту, здуття животу, металевий присмак у роті, закрепи або чергування закрепів та проносу, ди фузний головний біль, запаморочення, підвищену дратівливість (табл. 1). 5 34802 6 Таблиця 1 Суб'єктивна симптоматика у хворих на СП, поєднаний з ХНХ, до початку лікування Суб'єктивна симптоматика Загальна слабкість Нездужання Зниження апетиту Зниження працездатності Тяжкість у правому підребер’ї Тяжкість у епігастрії Гіркота у роті Металевий присмак у роті Закрепи Чергування закрепів та проносів Нудота Головний біль Запаморочення Підвищена дратівливість Основна група (n=65) Абс. % 65 100±5 65 100±5 60 92,3±4,9 61 93,8±4,9 Група зіставлення (n=56) Абс. % 56 100±5 56 100±5 52 92,9±4,9 53 94,6±4,9 Р >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 65 100±5 56 100±5 >0,1 34 54 25 39 52,3±3,8 83,1±4,2 38,5±2,9 60,0±3,9 29 46 22 34 51,8±3,8 92,1±4,1 39,3±2,8 60,7±3,8 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 24 36,9±2,8 21 37,5±2,7 >0,05 19 22 24 42 29,2±2,3 33,8±2,7 36,9±2,8 64,6±4,1 16 19 21 36 28,6±2,2 33,9±2,6 37,5±2,7 64,3±4,0 >0,05 >0,1 >0,05 >0,1 З цієї таблиці видно, що частота скарг хворих того чи іншого характеру на стан здоров'я практично однакова (Р>0,05). Отже, в клінічному плані обидві проаналізовані групи хворих мали не тільки однотипову суб'єктивну симптоматику, но також і однакову частоту її виявлення. Аналогічно заклю чения можна зробити при аналізі об'єктивної клінічної симптоматики в обстежених групах: вона вірогідно не різнилася в основній групі та гр упі зіставлення до початку проведення лікування (таблиця 2). Таблиця 2 Об'єктивна клінічна симтоматика у хвори х на СП, поєднаний з ХНХ, до початку лікування Об'єктивна симптоматика Су біктеричність склер Обкладеність язика Гепатомегалія Позитивні симптоми Кера Ортнера Чутливість печінкового краю Підвищена щільність печінки Основна група (n=65) Абс. % 49 75,4±4,6 65 100±5 65 100±5 Група зіставлення (n=56) Абс. % 42 75,4±4,5 56 100±5 56 100±5 Р >0,1 >0,1 >0,1 65 58 100±5 89,2±4,8 56 50 100±5 89,3±4,7 >0,1 >0,1 36 55,4±3,9 31 55,4±3,8 >0,1 65 100±5 56 100±5 >0,1 З таблиці 2 видно, що в обстежених хворих досить постійними симптомами хвороби є були наявність гепатомегалії (печінка виступала з під краю реберної дуги на 4-6см), підвищення щільності печінки при пальпації, обкладеність язика брудним білим або сірим нальотом, наявність позитивного симптому Кера. Досить часто в обстежених хворих також відмічалися субіктеричність склер, позитивний симптом Ортнера, чутливість печінкового краю при пальпації. В цілому клінічна картина хвороби відповідала діагнозу СП, поєднаного ХНХ, у фазі помірного загострення патологічного процесу у печінці та жовчному міхурі (ЖМ). При проведенні стандартного біохімічного обстеження з метою оцінки так званих "функціональних проб" печінки за допомогою уніфікованих методів, було встановлено, що до початку проведення лікування в обох групах обстежених хворих виявлені помірно виражені зсуви з боку біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки (таблиця 3). Дійсно, з таблиці 3 видно що у хворих на СП, поєднаний з ХИХ, до початку лікування відмічається наявність помірно виражених зсувів біо хімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки. 7 34802 8 Таблиця 3 Біохімічні показники, які характеризують функціональні проби печінки у хворих на СП, поєднаний з ХНХ, до початку лікування (М±m) Біохімічні показники Норма Білірубін, ммоль/л: загальний Групи обстежених основна (n=65) зіставлення (n=56) 10,2-20,5 прямий 2,5-3,2 непрямий 7,5-17,3 АлАТ, ммоль/л·г АсАТ, ммоль/л·г Тимолова проба, од. 0,2-0,68 0,2-0,54 0-4 Вказані зсуви полягають у помірному підвищенню вмісту загального білірубіну у сироватці крові обох груп - основні та зіставлення (Р